April 22nd, 2007

sheshory

Рушійна сила

- Дивися! Я можу рухати речі!
Він закрив очі. Було видно, як він концентрується, напружується та стакан з чаєм на дні, що стояв між ними, піднявся в повітря. Секунд 20 стакан колихався на рівні їх очей, злегка плескаючи чай, потім знову став на місце.
- Як ти це робиш? - щиро здивувалася вона.
- Це просто. Ти теж можеш. Просто закрий очі та подумай про нас. Пам’ятаєш, як ми познайомилися? Тепле озеро. Сонечко. А цуценятко! Маленьке чорне цуценятко! Ти його пам’ятаєш? Потім ми сиділи біля вогнища. Обіймалися, – говорячи це, він взяв серветку, що лежала на столі, написав на ній щось, та засунув їй в кишеню.
Гаряча булочка піднялася над тарілкою.
- Ось бачиш! Ти теж можеш! Вона полетіла!
Дівчина відкрила очі. Булочка саме в цей момент впала назад на тарілку.
- Але я цього не бачила! Ти брешеш! Нічого не літало! – майже крикнула вона.
- Вір мені. Воно завжди буде літати.

Пара розплатилася за рахунком, він допоміг їй вдягнути куртку. Та разом вони вийшли з кав’ярні.
- Зимно, – сказав він, засовуючи голову в комірець куртки. – Не мерзни. Іди додому. Завтра побачимось, – та поцілував її в куточок губ.

Вони розійшлися. Було насправді зимно. Навіть не скажеш, що це кінець квітня. Вона засунула руки в кишені. Намацала там щось незвичайне. Це була серветка з кав’ярні. На ній синіми чорнилами нерівним почерком було написано: «Кохання рухає світом».