fransis bacon

Це реальність торгівлі в інтернеті. І Айхерб, я думаю, не виняток

Через 15 минут после начала перерыва мы должны быть там, откуда уходили, – готовыми к работе, со сканерами наизготовку. Поговорить некогда, но разговоры, по крайней мере, не запрещены – в отличие от склада в Огайо, о котором я писала. Там одного парня на моих глазах уволили за нарушение этого запрета – он спросил у другого работника, откуда тот родом.

Комплектовщики проходят в быстром темпе по холодному бетону в среднем 12 миль в день, и когда я сажусь на корточки – полки тянутся от самого пола на высоту в семь футов, – чтобы найти защитный футляра для айпада, у меня всё болит – ступни, ноги, бедра. Мне уже становится тошно каждый раз, когда код на моем сканере показывает, что предмет надо искать у самого пола – а за 10 с половиной часов смены это происходит не одну сотню раз. Что же будет со следующей недели, когда начнутся обязательные 12-часовые смены?

badger

Ханг

Завдяки orange_sky_bird я почала цікавитися обертоновою музикою.
Вчора в Малій опері слухала гру італійця Давіде Сварупа на перкусійному інструменті, який зветься ханг.
Як і більшість людей, які вперше чули подібне, я спочатку думала: WTF how does he get it? )))
Сьогодні Давіде грає в київському планетарії. Дуже раджу )


badger

Ще тут напишу, для популяризації ідеї

Фейсбук підкинув ідею: зробити скриньку з українською пресою в під'їзді, для дорогих сусідів. Скринька матеріалізувалася за 5 хв, і навіть з навісним замком. Просто неможливо було вигадати більш корисне застосування для помаранчевої папочки "Ющенко - ТАК!" )) Пресу розбирають дуже активно, відгуки позитивні (підслухано). ПС: скринька буде мігрувати будинками ))

Untitled-1

fransis bacon

(no subject)

в цю хвилину я обличчям до моря, неба і місяця і не можу навіть сформулювати свої відчуття
абсолютна присутність тут-і-зараз тілом і духом
і водночас абсолютне прийняття своєї смертності
я заніміла, бо для вічності мене не існує, але водночас я буду тут завжди
fransis bacon

(no subject)

Чернігівська область, 1927 рік... Родина мого прадіда Івана, у якого була найбільша в селі бібліотека, хоча сам він був простим робітником. Його дружина Марія. Найбільший - хлопчик Микола, убитий під час бою в 1943 році. Середня - Галя, померла від туберкульозу в 1941 році. Найменша - моя бабуся Валя. Вона єдина дожила до мого народження, ростила мене до 3 років, потім з нею було кожне літо.. Вона була вчителькою мови і літератури. Вона померла, коли мені було 11. Я пам'ятаю її дуже добре, як вона мене балувала, подавала мені сніданки в постіль, вчила зі мною математику, а по вечорах втомлено відсапувалася. А особливо пам'ятаю її запах, теплий і такий рідний.
Люблю це фото за пеньок, іграшкового песика і однакове у всіх дітей взуття. Яке велике диво, що ми живемо тут і зараз. Пам'ятайте тих, хто своєю любов'ю дав вам життя.





badger

Богдан Ступка

Вночі з 21 на 22 липня йшов дощ, потім припинився. Рано вранці, годині о 7, почав гриміти страшенний грім, здавалося, що зараз прямо на нас впадуть уламки хмар. Я такого грому ще ніколи в житті не чула. А потім ми дізналися, що в цей час помер Король Лір.

У Рільке в "Записках Мальте Лаурідса Брігге" було таке:
"Смерть ему представлялась кукольником, которому для спектакля вдруг понадобился какой-нибудь герцог".