Tags: cine

Toros

Три дні


Іспанський трилер 2008 року "Tres días". Генсек ООН повідомляє про наближення до Землі гігантського метеоріту. Звичайно, науковці знали про можливість прямого влучання, і тому надсилали в космос кораблі, щоб відхилити траєкторію та ін., але всі зазнали невдачі. Планеті залишається 72 години, немає жодної надії на рятунок.
Звичайно, починається хаос, чувак-головний герой вирішує провести ці три доби в хаті, слухаючи музику і відпочиваючи. Але йому не дають - обставини складаються так, що він змушений проти своєї волі захищати своїх чотирьох племінників від маніяка. Врешті йому то майже вдається, помирають лише пару головних героїв ;), а до нього самого навіть приїжджає на "Москвичі" подруга. І тут прилітає астероїд...
Як на мене, фільм абсолютно тупий і незугарний, потуги викликати почуття у глядачів смішні, гра акторів ненатуральна, події абсолютно притягнуті за вуха і розгортаються нелогічно, люди помирають і повертаються до життя в довільному порядку. Хоча відгуки на фільм чомусь схвальні.

Останні три хвилини:



http://www.youtube.com/watch?v=MR_mPEkhFLI

Collapse )
Тіні

Розімкнені обійми


Останній фільм Педро Альмодовара "Los abrazos rotos". Як завжди, завантажив давненько, переглянув сьогодні вночі. Типово для нього, але все ж варто дивитися нмд. Знову драма така, що хоч плач. Ті самі актори: Пенелопа Крус, Бланка Портільйо, Чус Лампреаве (Їй 79 років, з них 50 вона знімається в кіно, у Альмодовара вперше з'явилася 29 років тому!), Лола Дуеньяс, дві останні просто промайнули в епізодах.
Цікаво - подруга на початку, що прийшла "почитати" Матео газету, - Кіра Міро - грала в моєму улюбленому іспанському телесеріалі "Paco y Veva" у 2003 році, в ньому лише 18 серій було - потім закрили, але я досі пам'ятаю.

Як майже завжди, дуже чіпляє основна пісня, яка у Альмодовара завжди відповідає фільму, фактично є стрічкою в мініатюрі, цього разу це "Наосліп", виконує Міґель Поведа. Я нашвидкуруч її переклав під катом. Прикол в тому, що цей Поведа приїжджав у Київ з концертом в листопаді 2008 року, я якимось дивом про нього дізнався (єдина об'ява висіла в театрі Франка, причому всередині, вже біля каси) - складалося враження, що ніхто не зацікавлений був у рекламі - по глядачам я зрозумів, що половина - іноземці (мабуть, розподіляли запрошення по посольствах, бо організатором було Посольство Іспанії в Києві). Ну й нечисленним аборигенам (мені, molokoma та santa_a) теж продали квитки, щоб не дискримінувати вже повністю, причому по 30 чи 40 грн, здається, тобто символічно. Насправді Міґель Поведа один з найкращих кантаорів фламенко Іспанії.

Collapse )
Читаю

Paris, je t'aime


Фільм складається з 18 окремих епізодів (по числу округів міста, насправді їх 20, але два забракували) зі своїми режисерами, сценаристами та акторами, серед яких є й відомі: Ольга Куриленко, Елайджа Вуд, Фанні Ардан, Жерар Депардьє, Наталі Портман, Жюльєт Бінош, Леонор Вотлінг та ін.
На мою думку такі короткометражки безпрограшний варіант. Мені дуже сподобався епізод, який тут викладаю з Ютубу, до речі, постфактум виявив, що це латиноамериканська актриса, я їх вже підсвідомо, визначаю, мабуть:



http://www.youtube.com/watch?v=326TWWLi41o

Як на мене, ідеально, за нещасних 5 хвилин подано всю абсурдність сучасного світу - те, що я завжди кажу - є збій в матриці, це людство комусь потрібно знищити і якимось чином намутити нове ;)
Читаю

Дефіцит


Фільм (2007) за участю Гаель Гарсіа Берналя, в якому він дебютував як режисер. Показували вже двічі в нас на "Лініях іспанського кіно". Нагадав мені про іншу стрічку: "Літній дощ" (El camino de los ingleses) - дебют в якості режисера Антоніо Бандераса, хоча останній сам себе не втулив актором. Обидва про "золоту молодість" в своїх рідних краях, тобто ні про що нмд. Але декому подобається.