Tags: фото

Sportlife

Triatman

Уперше в житті сходив подивитися на змагання з триатлону. Це так звана літня серія з крос-кантрі триатлону, яка складається з трьох стартів: перший пройшов 27 травня, його я провтикав, другий відбувся вчора, і останній має пройти 2 вересня.

Оголошення я побачив у Спортлайфі, він є одним із спонсорів, обіцяє переможцям серії дати по річному абонементу.

Триатлон складається з послідовних трьох видів: плавання, велогонка, біг. Саме в цій послідовності, всі перевдягання, зберігання велика, передача номеру у випадку естафети та ін. відбувається у т.зв. транзитній зоні. Самі дистанції бувають дуже різними, наприклад, олімпійський різновид: 1500 м плавання, 40 км велогонка, 10 км біг. Бувають і довші різновиди, але в основному, я так зрозумів, люди долають менші дистанції, наприклад у цій літній серії такий собі Спринт: 400 м, 12 км, 3 км. Для дітей 13 років і молодших був Суперспринт: 150 м, 3 км, 1 км.

Для ілюстрації цього репортажу я поцупив фотки звідси. Кому цікаво, дивіться, їх там більше 800 штук. З першого етапу є теж дуже великий альбом.

Взагалі я навіть хотів відразу і взяти участь, останнє місце мене ніяк не травмує, але зупинила банальна відсутність велика, в принципі можна було десь позичити, але все одно треба час, щоб згадати, як крутити педалі та ін., бо я востаннє на ньому катався ще років двадцять тому. Плаваю я пару разів на тиждень у затоці Дніпра, 400 м для мене не проблема, правда, не дуже швидко. Три км я бігаю теж частенько, сьогодні навіть на біговій доріжці пробіг чотири, бо готуюся до десятки наступної неділі у Експоцентрі, кому цікаво, завантажуйте тут схему маршруту і опис івенту.

Collapse )
Царь

Ukraine Open 2012

Взяв участь у другому відкритому чемпіонаті України зі швидкісного збирання кубика Рубика. На відміну від першого, який пройшов рік тому, цей мав майже вдвічі більше учасників і рівно вдвічі більше категорій - 18 (додалися шістка, сімка, трійка ногами, четвірка всліпу та ін.). Минулого року я збирав лише трійку, цього разу записався ще на пірамідку. Частково я за цей час навчився збирати ще двійку, четвірку та п'ятірку, але не пам'ятаю усіх формул, та й по 4х4 і 5х5 не вписувався в ліміт часу - три та чотири хвилини відповідно.
Чеміпіонат проходив цього року в т.зв. малому залі Будинку культури КПІ, насправді це просто розвалений сарай практично, я був трохи у шоці, у нас на економічному в Шеві все дуже культурно в порівнянні з цим хлівом. Але сам зал більш-менш пристойний і саме змагання наче пройшло без особливих ексцесів. Все дійство тривало два дні - субота та неділя з 9 до 18, але я назагал там був присутній години три.
По інтернету зареєструвалося 154 людини, в реалі ж доїхали 122. Довелося там купити ще одну пірамідку, бо моя зовсім розхлябана вже була - але нова була гірша по конструкції, мені не дуже виявилася зручна. Я її збирав ще у дитинстві, але інтуїтивно, лише рік тому подивився пару-трійку формул з методики для початківців, щоб збирати швидше. Вдома майже не засікав час, але минулого року останні результати були 28-29 секунд, то я передбачав, що буду десь в тих межах, тобто одним з останніх. Через те, що майже не тренувався, трохи плутався в тих формулах.
Всього як завжди, було 5 спроб, з яких найшвидша та найповільніша відкидалася, а з решти трьох брався середній час. Я першу спробу здійснив за 13 секунд, і це мене розхолодило, далі почалися глюки, трохи нервував, плутав, не міг знайти центри двічі на початку, остання спроба взагалі 38 секунд, а з інших трьох я отримав 27 секунд середнє і впевнений був на 100%, що буду останнім, бо навіть близько не бачив такого часу, як у мене. Але ось нарешті у вівторок увечері оприлюднили офіційні підсумки, і я опинився все-таки на шостому місці з кінця, тобто на 42-му з 47-ми, що мене трохи підбадьорило постфактум.
Кубик Рубика я трохи почав рік тому деякі інші формули тренувати, але вже забув, тому цього разу все одно збирав ще своїм старим совковим методом, хоча вже і без нервів, як того року, під час двічі вилітали кубики і один раз щось поплутав, але все одно назагал поліпшив своє минулорічне середнє на 12 секунд і отримав 1 хв. 17 сек., тобто десяте місце з кінця, а саме 113-те зі 122 учасників.
Цього разу я вже не був найстаршим, бачив одного дядька років 50-ти, по вимові або москаль, або бульбаш, але він таки швидкубер, сидів поруч за одним столом під час однієї зі спроб, то бачив, що він зібрав за 29 секунд.
В планах на наступний рік поліпшувати пірамідку та взяти участь ще у двійці. З рештою важче, є ліміти часу, в які я не вписуюся. Купив сенсорний таймер, щоб більш наближено тренуватися до польових умов.

Обама

Гадання на кавовій гущі

Вже втретє буде проходити ЖЖ-чемпіонат прогнозистів ігор чемпіоната України з футболу, тож бажаючі долучайтеся до спільноти ua_football, початок вже незабаром - 8 липня, правила тут. У минулорічному чемпіонаті переміг un servidor, за що мені вручили ось таку медаль:



У другому чемпі взяв участь 61 жж-юзвір (у першому - 52), можливо, цього року буде більше. Я вирішив, власне, тоді грати, тому що, по-перше, завжди був небайдужий до різних конкурсів, а по-друге, тут ішлося про теорію ймовірностей та статистику, а це мене неабияк цікавить, наприклад, з цього предмету в універі я отримав у квітні ц.р. сто балів, чим неабияк пишаюся, як дехто вже помітив.

Також буде проводитись кубок прогнозистів, там система складніша і заплутаніша, а результати несподіваніші, я в минулорічному дійшов до фінала, де у напруженій боротьбі поступився одним балом. Початок цьогорічного кубка у вересні, слідкуйте за початком реєстрації в спільноті.

Також є КТП (Комерційний турнір прогнозистів), минулого року взяло участь 14 учасників, я чогось тоді не звернув увагу. На наступний рік вже записався, кого цікавить, дивіться тут, наприклад (реєстрація закінчується 5 липня). По закінченні чемпіоната України переможці КТП отримають символічні грошові призи за рахунок ще більш символічних попередніх внесків усіх учасників (75 грн).

І останній з конкурсів стосується Ліги чемпіонатів, минулого року пройшов скорочено (я опинився на п'ятому місці серед 19 учасників).



Всі ці конкурси проводяться стараннями небайдужих людей, таких як agent_lik, частину (два конкурси) цього року проводитиме kulibeen.
Читаю

Іоланда Солер

Сьогодні був на читанні поезій Іоланди Солер, яке проходило в новому приміщенні Посольства Іспанії на вул. Іллінській, біля Могилянського культурного центру.
Було всього людей 30-35, в т.ч. дехто з працівників посольства: Ракель, ще один хлопець, якого я не знаю (можливо це завідувач культурного відділу). Пізніше підійшли художниця та фотограф, чия виставка відкрилася вчора - вони виявилися старими друзями Іоланди (теж з Канарів, а вона там виросла, хоча народилася в Сантандері). З відомих мені людей ще бачив Олену Чекан. В основному були студенти, частина людей більш зрілого віку. Перед початком Ракель роздала всім збірки поезій: оригінал та переклад українською Борщевського - всього 8 сторінок кожного виду. Всі ці поезії Іоланда прочитала сама, супроводжуючи коментарями, що, звичайно, набагато цікавіше, ніж самому читати ці білі вірші. Я записав на диктофон, якість не дуже, але все чутно - неймовірно, виявляється, що диктофон, захований в кишені, непогано пише.

Більшість людей, очевидно, добре шарила іспанською. Але Ракель наполягла, щоб був переклад, бо насправді цю подію позиціонували як читання українських перекладів, тому дехто прийшов за тим, може.

Борщевський перекладав коментарі, але самі вірші українською вже не читав. Yolanda Soler Onís багато чого цікавого розказувала, наприклад, в іспанській слова "relámpago" (блискавка) використовують діти та поети, за її словами, а дорослі, втративши фантазію, вживають "rayo", слово простіше. Тобто це синоніми. Вона навіть присутніх запитала, яке слово ми вживаємо, і більшість сказала, що "релампаго" (бо "райо" для нас це "промінь").
Також розказувала, що більшість творчих людей з центру Іспанії мають очі зелені або блакитні (наприклад, Julio Llamazares) і це для того, щоб люди, які не бачили моря, могли уявити його - це в неї така поетична теорія (у Zapatero теж зелені очі, до речі).

По ходу був невеличкий конфлікт - Сергій Борщевський сказав Іоланді, що він не "Сергєй", а "Сергій" - це некультурно і недипломатично, звісно, тим більше вона все одно відразу не второпала, в чому прикол, лише насамкінець, здається, вкурила трохи. От чим мені Борщевський подобається, то тим, що він УБН. Звичайно, дехто скаже, що не можна так чинити, але, дійсно, якось же треба доносити нашу думку, якщо не доходить. Тому нмд треба продовжувати боротися з вітряками - дивись, років через 20-30 іспанці, може, навіть перестануть писати "Kiev".

Трохи більше половини поезій були новими, з минулого року виданої книжки, і це читання було четвертим лише (перші два в Іспанії та одне в Любліні).

Насамкінець шеф культурного відділу запросив усіх випити по бокалу іспанського вина (всі посміялись і він теж - але це насправді так, іспанці не уявляють спілкування без вина). Було трохи наїдок, не дуже багато, але достатньо.

Виходячи з дому на читання, я отримав листа з культурного відділу від Ракель, що сьогодні її останній день роботи, і вона не могла поїхати, не попрощавшись з людьми. Це вперше на моїй пам'яті, що людина так зробила - може, це недипломатично, хз. Але вона реально попрацювала на славу ці два роки - я більш-менш цікавлюся всім іспанським з 1997-го року, коли почав учити мову, то за останні два роки культурний відділ зробив більше, ніж за всі попередні, нмд, звичайно. Можливо, більше персоналу, більше фінансування, але й людський фактор теж важливий. Тому я їй подарував невеличкий подарунок, сказав пару приємних слів - принаймні, їй було приємно, думаю. Сказала, що нема чого хвилюватися - її шеф дуже активна людина, тому тут процес затухати не буде. Ну, подивимося.

Collapse )
Toros

Канари, рідні пейзажі

Ось з такою поетичною назвою "Canarias, paisaje íntimo" відкрилася сьогодні виставка живопису та фотографії двох канарських митців у Центрі Сучасного мистецтва "М17" (вул. Горького, 102-104).

Офіційне відкриття мало початися о сьомій годині вечора, люди вже бродили залами:



Collapse )
Обама

Рецепти економічного зростання: інституційні чинники та шоки

Ось з такою розумною назвою я сьогодні прослухав публічну лекцію проф. Лєшека Бальцеровича. Цікаво, що це один з небагатьох поляків, ім'я яких я чомусь знаю, хоча вже й не сказав би відразу, хто він такий. Прочитати цю лекцію для бізнес- та політичної еліти України його запросила Київська школа економіки і приурочено це було до випуску магістрів цього року, яких (на хвилиночку!) виявилося аж двадцятеро. Щоправда з нашої "еліти" були лише Богатирьова, Кужель та Ляпіна, а от з іноземців було декілька послів. Все йшло англійською мовою, але бажаючим роздавали пристрої для прослуховування синхронного перекладу українською, або навіть просто нормального звуку англійською, бо в залі якась акустика не така - принаймні для мене виявилося непосильно слухати Бальцеровича англійською через погані мікрофони, чи колонки.

Я записав на диктофон, викладаю на Депозитфайлз аудіо 90 Мб, можна оцінити звук англійською - Institutional Systems, Shocks, and Economic Growth - Prof. Leszek Balcerowicz

Вів захід голова Американської торгової палати Хорхе Зукоскі.
Всього було близько півтори сотні люду, доволі різношерстного: випускники з батьками, студенти, викладачі KSE, чимало журналістів та просто зівак, типу мене. Відбувалося це в "Прем'єр Палаці" і це вперше я там був у конференц-залі.
Вручили якісь папки випускникам, потім ще призи від спонсорів Ернст-енд-Янг тим, хто проявив себе найкраще (троє з них закінчили з відзнакою, а іще один з якоюсь супер_найбільш_можливою відзнакою).

Лекція Бальцеровича не була такою вже й цікавою, як на мене, бо все-таки я їх вже наслухався в універі й начитався (сьогодні якраз закінчив книгу нашого викладача Назарова - "Історію економіки"), тому це на любителя.
До речі, після лекції, під час відповідей на питання, він знову відкрив свою презентацію, вже не у повноекранному режимі, тому стало видно назву файла в Пауерпойнті: "бла-бла-бла-Юкрейн-Джун-Файнел", тобто треба віддати йому належне - не просто прочитав якусь випадкову лекцію з тих, що читає пачками своїм студентам, а спеціальну для цього візиту, та ще й правив її, схоже.
Під час лекції намагався жартувати, наприклад, що єдине досягнення соціалістичного режиму - винайдення кубика Рубика. Був анекдот про те, що станеться, як почати будувати соціалізм в Сахарі - молодим було смішно.

Потім були питання: Кужель та діваха з "Кореспондента" говорили російською, чим зганьбили себе нмд, двоє ж інших журналістів: з "Ділового тижня" та "Ukrainian Business Week" (назви умовні - я їх не запам'ятав точно) - ставили питання англійською. Було одне цікаве - чим він керувався, роблячи непопулярні кроки "шокової терапії", адже це самогубство для політика. Він відповів, що по-перше, не любить цього словосполучення, бо люди входять в шок від самих цих слів: "шокова терапія". Сказав, що не належить до політиків, які в ній на все життя, і тому для таких існує політика заради політики. Знав, що прийшов на два-три роки (1989 - 1991) і тому діяв заради економічних змін. Застосував для здійснення переходу від планової до ринкової економіки свої напрацювання в попередні роки (думаю, це хід наввипередки на можливий закидон щодо праці в Інституті марксизму-ленінізму). В другий же свій прихід на посаду міністра фінансів (1997-2000) вже більше на піар звертав увагу, пропагандуючи свої дії для публіки. Голова Нацбанку (2001 - 2007) це вже невиборна посада була, тому це не зовсім політика. Наразі він професор Варшавської школи економіки.

Питали всіляко, які рецепти для України, але він, зрозуміло, нічого чіткого не сказав. Радників вистачає, за його словами - це і МВФ, з його порадами щодо пенсійної реформи та ін. Взагалі він дядько жорсткий насправді. Судова реформа (тут зала невесело саркастично посміхнулася - якраз в день судилища над Тимошенко). Громадянське суспільство, вільна преса - коротше, всього цього в Україні немає (це останнє я вже додаю від себе). Звертаючись чомусь до цих двадцяти випускників, пан поляк сказав: "Думайте, коли голосуєте, чи не голосуєте" - я це сприймаю фактично як його сарказм, спрямований до всіх українських виборців: "ну й придурки ж ви, що таку владу собі обираєте чи не голосуєте взагалі", а тепер рецептів просите, хто ж вам лікар.

Один з його месиджів був: "Час політичних Санта Клаусів завершився і шари більше не буде". Дісталося Греції. До речі, дехто з іспанців мені те саме казав про теперішню владу соціалістів, що теж розтринькали все на соціальні потреби, от тепер і криза. Ющенка і Тимошенко він не згадував, а можна було б, мабуть.

Тут у мене невеличкий ліричний відступ: відомо, що коли наші політичні клоуни загралися у кінці 2004 року так, що втратили контроль над плебсом, то змушені були, порушивши плани, віддати Ющенку владу в обмін на недоторканність і т.п., можливо, навіть, на повернення влади "законно обраному тоді Януковичу" через 5 років. Чи не віддано тепер владу Янику в обмін на проведення ним непопулярних реформ, як-то пенсійної, знищення спрощенців і т.д., на що, зрозуміло, ніколи не зважилася би Юля, що і підтверджують витоки тієї ж Вікілікс, наприклад.
Регіонали ж не бояться падіння рейтингів, що і бачимо повсякчас - уже півтора роки влади, скільки не зменшується у всіх рейтинг, у Яника і ПРУ він залишається найвищим, бо, відверто кажучи, за них голосують переважно дебіли, а їх завжди буде більшість, як не абсолютна, так відносна. Отже, чи не робиться їхніми руками наразі те, що давно вже треба було робити в економіці, це 1%, зрозуміло, але хоча б це. При цьому решта виконує відведену їм роль у Печерському суді, наприклад. Зауважу, що таких випадків ми постфактум дізналися вже багато. З того ж, що відбувається зараз, скинуто буде покривало вже через 10-15 років, може, а то й раніше, залежно, від наступного розвитку подій у цій виставі, де сценаристи, як в тому телесеріалі "Загублені", так забрехалися, що вже навіть я на шостому сезоні втратив цікавіть, тому його й вирішено було припинити.

Отже, лекція та відповіді на питання тривали півтори години, і о восьмій всі перейшли на фуршет у сусідню залу, де було дуже багато напоїв і наїдків, але все одно було трохи затісно, бо нарід у нас голодний, як відомо (зауважу, що Бальцерович штовхався там з усіма на рівних, накладаючи собі). Врешті я пішов звідти, наївшись досхочу і випивши бокал шампанського, причому насамкінець абсолютно випадково (чекав прозорого ліфта, щоб спуститися з другого поверху) зіткнувся на виході з готелю з оратором, тому почекав трохи - він сів з якимось чуваком у задріпану автівку, припарковану не перед готелем, а за переходом - спочатку мені здалося, що це Деу Нексія, але все-таки то виявилося Вольво десь 10-15-річної давнини.

Читаю

Вулик

Сьогодні несподівано для себе потрапив на презентацію в "Книгарні Є" двох перекладів Каміло Хосе Сели: "Родина Паскуаля Дуарте" та "Вулик". Я запізнився на півгодини, але підозрюю, що вони теж не зовсім вчасно почали. Був перекладач обох книжок - Сергій Борщевський, іспаніст Олександр Пронкевич - автор передмов та жіночка - видавець "Країни мрій".

Говорили дуже багато цікавого, Села - останній іспанський нобеліант (помер у січні 2002 року). У нас він мало знаний, хоча, скажімо "Родина Паскуаля Дуарте" - роман, що посідає друге місце серед іспанських книг за кількістю перекладів іноземними мовами. Тепер його перекладено і українською. "Вулик" перекладали 1969 року, здається, але той переклад майже недоступний, Борщевський його прочитав вже після того, як свій зробив, хтось позичив. Сказав, що важко порівнювати, чий кращий, бо це треба аналізувати та порівнювати з оригіналом в першу чергу. Лаяв перекладачів, що перекладають з російської, як, наприклад, Маріо Варгаса Льосу переклали українською цьогоріч.
Презентовані дві книги Борщевський переклав минулого року на замовлення видавництва, залишивши дипломатичну службу (йому зараз 62 роки, мабуть, пішов на пенсію). Взагалі чувак з гумором.



Потім приїхав посол Іспанії, але його спочатку перехопило телебачення і біля каси брали інтерв'ю. Посол дуже довго розхвалював Борщевського, на що той сказав, що в принципі тут люди зібралися через Селу. Посол відповів, що про Селу нехай Борщевський розповідає, а він хоче поговорити про Сергія :). Той навіть не хотів дещо перекладати, то послу довелося пригрозити, що він може й російською сказати. Тут Борщевський відразу сказав, що давайте обійдемося двома державними мовами - не думаю, що посол викупив цей прикол.

Наприкінці одна з працівниць видавництва, яка вела зустріч, заспівала три пісні, в одній з них їй акомпанувала на скрипці її дочка років семи: "Зеленеє жито", "Місяць на небі", "Червона рута" - всі іспанською мовою (переклав той самий перекладач). По-моєму, було дуже гарно, послу теж сподобалося.
Потім почалося неофіційне спілкування, винесли іспанського вина та купу всяких наїдок на напивок. Я трохи випив, тому пішов до Борщевського по автограф іспанською:



Питав, чим я займаюся, бо я до нього говорив іспанською, тому, мабуть, побажав успіхів також в іспаністиці :) Він для мене великий авторитет, я тут іноді викладаю його переклади іспанської поезії. Хоча він сам поет, тому, боюся, може іноді зробити переклад кращий за оригінал ;)



Книги невеликі: 190 та 250 сторінок, хоча не з дешевих - 47 та 53 грн відповідно. Наклади по 1700 екземплярів. І все одно думаю, що це нерентабельний проект. Дякували видавництву, що взялося за таку справу, бо набагато вигідніше видавати іншого штибу "літературу". Представник казала, що питання є навіть в іншому - українські видавництва дуже рідко купляють права, тому це довгий процес завоювання авторитету - щоб закордоном побачили, що це нормальне видання, і з таким видавництвом можна надалі працювати.



Бачив на презентації мого колишнього викладача з КНЛУ та Ракель з посольства Іспанії, яка опікується культурними і освітніми програмами, схоже. Людей було як завжди: 40-50.

Я теж колись переклав два маленькі оповідання Сели: "Поміж молотом і ковадлом" та "Фінансист".
Шева

Любомир Гузар в КНУ

Сьогодні, 27 квітня, в Головному навчальному корпусі студенти юридичного факультету приймали українського кардинала, донедавна предстоятеля Української греко-католицької церкви Любомира Гузара. Представляючи Блаженнійшого молоді, декан юридичного факультету професор Іван Гриценко наголосив, що кардинал є незаперечним духовним лідером нації, людиною авторитет якого визнають представники усіх конфесії і до думки якого дослухаються у всьому світі. Сам же Любомир Гузар, вітаючи присутніх наголосив, що, насправді, вважає себе студентом, бо ніколи не перестає вчитися, хоча у минулому він також і викладач, тож ніколи не цурається можливості виступити перед студентами. Любомир Гузар торкнувся у своєму виступі проблеми Чорнобиля, 25-річчя якого щойно відзначили у світі, і наголосив, що Чорнобиль, як техногенна катастрофа, є жахливою подією, однак чи не страшнішим, на його думку, є «Чорнобиль душ». Це коли люди перестають діяти згідно закону, порушують його. Таким порушенням він вважає замовчування владою правди про справжні масштаби події, можливі наслідки, порушивши святе право людини приймати рішення, стосовно свого життя і безпеки. Він також говорив, що для прийняття законних рішень, важливо дослухатися і внутрішнього голосу, голосу сумління. Любомир Гузар закликав молодь і особливо тих, кому належить дотримуватися букви закону за фахом, діяти також згідно божих заповідей, бо саме вони роблять людину вільною і незалежною, на противагу тим, хто їх порушує. Кардинал Любомир Гузар також відповів на запитання студентів.

Царь

Заповіт

Сьогодні в клубі "44" Ірена Карпа оголосила свій заповіт, роздала своє майно, мені дістався такий-от ведмедик:



Вхід був вільний у клуб, це все дійство виникло стихійно, як я зрозумів. СТБ наче запускає нову програму: "Останній день", де різного штибу зірки будуть прощатися з цим світом. То ніхто не схотів бути першим, лише Ірена не з боязких виявилася:



http://www.youtube.com/watch?v=hCc7IJUJ0Nc

Насамкінець пороздавала різних своїх книжок, підписавши їх бажаючим.

Фоток ще є тут.

Багато бачив карпанеймівців та інших жежешників.