Tags: театр

Царь

Квартирник

Оце сходив я на другий в житті квартирник (перший раз півроку тому на Карпу). Цього разу я вирішив подивитися на хваленого Сергія Бабкіна, що його дехто вже давно мені рекомендував. Спілкуючись з людьми до того, зрозумів, що є ті, хто від нього в захваті, та інші, хто про такого зроду не чули.
Квартирник був у великій триповерховій хаті в приватному секторі між Солом'янською та Червонозоряним. Я так зрозумів, що в тому будинку багато чого відбувається, зокрема йога. Організатори обіцяли чай, каву та київський торт, то так і було, щоправда я забрав останній шматочок.

Концерт проходив на третьому поверсі, де і порозсідалися в основному на підлозі, але ще стільців двадцять було та стояли люди - всього наче 150 квитків було продано - десь так і було.
Анонсували з 19 до 23, але реально Бабкін з'явився о 19:30, а закінчилося дійство о 22-й.
Я вперше в житті його бачив, хіба десь пару фоток в жж, то візуально пізнав, але пісні і т.ін. - це було для мене повністю новим. В принципі він cantautor, штибу барда, співає своїх пісень, трохи є реінкарнацією Висоцького, але з сучасними наворотами: неймовірні вокальні дані, велика робота з гітарою, жести, міміка, і взагалі актор. Чимось схожий на Ігоря Рубашкіна з Нового театру на Печерську. До цього ще додати трохи непересічну зовнішність, не здивуюсь, якщо він чимось бризкає собі в очі для блиску, вигляд трохи божевільного, це він свідомо, зрозуміло, грає - в результаті успіх забезпечено. Принаймні серед його публіки, а це молодь 20 +/-, дівчата на 80%, в принципі це ще не критичний гендерний дисбаланс, я на деяких виставах у театрах бачив і більшу диспропорцію. Відповідні тексти, на цей рахунок я ще вердикта остаточного не виніс, бо з першого разу все ж не викупається, припущу хіба, що вони є простою філософією для зростаючого покоління (згадував репліку однієї жж-френдеси з приводу фільму в три де "Океан" - що він може зацікавити хіба того, хто в дитинстві замість програм Кусто дивився КВН, щось таке). Тому мені, звичайно, з моїм вродженим набутим цинізмом це все баян, але, вибачте, я більше двадцяти років тому вперше Біблію прочитав, і чим старішаю, тим все навкруги частіше повторюється. До цього додам, що зараз є модним анонсовувати події через соціальні мережі, то цього разу це було зроблено через одну відому російську мережу, а не через Фейсбук хоча б, що, зрозуміло, направлено на певну авдиторію, а це вже діагноз на 90%. Я вже мовчу про українські мережі, зрозуміло, що це жодного разу не комфільно, бо зараз як людина не згадала про Пітєр та Москву, то вже не крутий чувак.

Це відступ, але я жодним чином не віднімаю заслуг Бабкіна, він насправді талант, і, головне, людина реально на своєму місці, от у кого "сродна праця" за Сковородою, до речі, його питали, чи він вважає те, що робить, своєю професією, ну що він міг на це відповісти, це все одно, що було питати в Сократа, чи він за професією філософ. Людина живе цим (тут нещодавно в жеже дехто писав, що навряд чи про багатьох людей таке можно сказати), це безсумнівно - те, що він робить - це його стиль життя, і не може бути інакше. Це не Ірина Білик, що співала десять років українською, а потім перейшла на російську, бо так, бачиш, можна більше заробляти - от у кого співи це професія.

Дисків, як ми сподівалися, не продавали його, лише якусь книжечку віршів. Питання йому ставили люди, багато хто вважає, що дебільні, але мені в принципі цікаво було, бо я нічогісінько про нього не знав. Тригодинне сидіння на підлозі далося взнаки чимало кому, мабуть, мені особливо - роки вже не ті, я вже крутився, як міг, пару разів навіть судомами ноги зводило (до речі, Бабкін казав, що йому одного разу так звело пальці, що і не дивно - бо він виробляє з гітарою неймовірні речі - це як на мене, людини далекої).

В цілому катарсису я не пережив (це дуже рідко буває, востаннє років півтора тому), але мені сподобалося, це, принаймні, щось нове було, дякую mi_otro_sol, що підігнала мені квитки, відірвавши від серця, та fukotoki, що склала мені компанію.

Назагал розцінюю цього Сергія Бабкіна як безсумнівний талант, що є явищем неординарним та в чомусь новим для теперішнього покоління. Може, ще коли схожу на нього, він казав, що 19 грудня, здається, в Києві буде харківський театр "19" з "Нашим Гамлетом", причому в театрі Лесі Українки (!), а в другій половині січня буде тур в підтримку альбома. Потому після концерту він рушив у Вільнюс для виступу, я так зрозумів.

Collapse )
Царь

Гедда Габлер. Молодий театр

6,0 / 10
Прем'єра: 31 березня 2001
Генріх Ібсен, переклад Наталії Грінченко
Сімейна драма на 2 дії
ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:
ГЕДДА ГАБЛЕР - Народна артистка України Лідія Вовкун
ЙОРГЕН ТЕСМАН - Заслужений артист України Станіслав Боклан
ЮЛЛЄ ТЕСМАН - Ганна Розстальна
АСЕСОР БРАК - Заслужений артист України Олексій Вертинський
ЛЕВБОРГ ЕЙЛЕРТ - Народний артист України Валерій Легін
ТЕА ЕЛЬФСТЕД - Римма Зюбіна
БЕРТА - Олена Куліковська

Гедду Габлер називають найзагадковішою жінкою всієї світової драматургії. Вона любить коней і пістолети, як годиться донці військового генерала. Вона красива, але холодна і поміркована, як і будь-яка донька старої Скандинавії. Вона обожнює красу у всьому, навіть у смерті. Вона категорична у своїх поглядах на життя і не виносить напівситуацій - або все, або нічого! А чи здатна Вона, на справжнє тепле людське кохання? Раптом, із далекого минулого з’явиться Він, і Вона згадає, як це – кохати. Але тепер її ім’я Гедда Тесман, вона заміжня за іншим…

Мені не дуже. Колись ми цього Ібсена навіть в універі вчили, начебто він якийсь новатор великий у театрі був. Але якось непевно, теж під кінець гора трупів, як у Шекспіра, але там відчувається трагічність, а тут... "не вірю".

http://www.molody.kiev.ua/repertoire/gedda_gabler.html

http://teatral.org.ua/forum/viewtopic.php?t=1069
Царь

Торчалов. Молодий театр

7,5* / 10

Головний герой цієї історії – Павло Максимович Торчалов, прокинувшись якось після тяжкого сну, усвідомлює, що цей черговий ранок його насиченого видатними подіями життя, добрим назвати не можна. Він опиняється у місці, де оточуючі наперебій намагаються довести йому, що він помер. Повірити у власну смерть важко, навіть тоді, коли бачиш свій паспорт з датою смерті замість дати народження. Так свідомий громадянин починає нове життя – життя після смерті…

http://www.molody.kiev.ua/repertoire/torchalov.html

http://teatral.org.ua/forum/viewtopic.php?t=3678

Взагалі це прем'єра майже, ще й року нема цій виставі. В ролі Торчалова - Станіслав Боклан. Сподобалося в принципі. Прикольно подекуди, особливо з Лізавєтою та її стосунками з Пушкіним. Ну й пожежа Москви 1812 року - це, звичайно, дуже смішно.

Царь

Я - божевільна?!

Вдруге пішов на цей спектакль Театру пластичної драми на Печерську. До того бачив його майже півтора роки тому. Зараз трохи цікавіше вже було - більш зрозуміло, чи що. Хоча книжку все одно не хочу читати, краще залишити якусь інтригу - може, ще коли піду.
Зал на 50 глядачів, було близько трьох з половиною десятків - чув, як говорила адміністраторка, бо ми зайшли останніми. Хоча примудрилися сісти на перший ряд - я це обожнюю! (квитки без місць, всі по 45 грн).
Крім цієї вистави, в репертуарі є ще "Маленький принц", якого я теж бачив раніше. Персонал нам пообіцяв скоро третю виставу, але хз, коли це буде. А взагалі дуже класно, що є такий театр, раджу сходити за нагоди, воно цікаво.
Царь

Дон Жуан - 2

7,5 / 10
Прем'єра: 22 листопада 1997 Жан-Батист Мольєр, переклад Ірини Стешенко Комедія-міф на 2 дії
Це вже вдруге подивився і не пошкодував, навіть більше сподобалося, ніж минулого разу.
Станіслав Боклан і Олексій Вертинський дуже гармонійну пару складають Дон Жуан - Сганарель.

http://www.molody.kiev.ua/repertoire/don_juan.html
http://teatral.org.ua/forum/viewtopic.php?t=77
Царь

Приборкання норовливої. Театр Івана Франка


7,5/10 В. Шекспір. Переклад І. Кочерги, Ю. Лісняка. Комедія на 2 дії

Це одна з ранніх комедій Шекспіра. Вона вражає жвавістю, іскристою дотепністю, ніжністю барв, витонченістю, театральністю і, безумовно, красою і силою втілення почуття кохання.
...До Падуї - "мистецтв колиски" прибуває молодий дворянин Люченцьйо із своїм слугою Траньйо, щоб розпочати тут навчання. Випадок знайомить його із Баптістою, а також його двома дочками Катаріною та Б'янкою. Люченцьйо закохується у Б'янку. Але зачувши про волю Баптісти - не видавати заміж молодшої чарівної, лагідної Б'янки доки не одружиться старша Катаріна, відома своєю норовливістю, закоханий вирішує під машкарою вчителя потрапити до дому Баптісти й завоювати серце Б'янки. Його ж слуга Траньйо мусить удавати з себе Люченцьйо.
У цей же час до Падуї приїздить давній друг Гортензьйо - красень Петруччо, який прагне успіху, багатства й кохання. Гортензьйо пропонує йому посвататись до Катаріни, а його представити як вчителя музики в домі Баптісти. Петруччо погоджується і відтоді вистава перетворюється на гострий і солодкий поєдинок між норовливою Катаріною і мужнім претендентом на її руку...
Справжній бенкет винахідливості, веселих витівок, на які здатні закохані, яскравість комедійних ситуацій супроводжують дію.

http://ft.org.ua/index.php?do=static&page=priborkannyanorovlivoi

Із зірок грали Остап Ступка та Олексій Богданович. Останній мені все більше й більше подобається. Нмд найкращий актор зараз у театрі. Шкода, що він старішає буквально на очах, а не мав би по ідеї... Після закінчення театрального відразу став актором цього театру, і вже 26 років.

Квитки все дорожче й дорожче у Франка стають, вже по 150 грн. Хоча хз, може, це я все ближче й ближче підбираюся (4-й ряд)...
Вистава гарна, все так добротно і монументально, претензій нема, мінімалізмом не обійшлося.
Сезон до 30 червня, схоже, буде, на відміну від минулого року, коли закінчили в середині червня. І глядачів багато в цю пору, тоді влітку відчутно менше ходило, та й криза була.

http://teatral.org.ua/forum/viewtopic.php?t=2031
Царь

Звичайна історія - 2


Зібрався в Молодий театр на прем'єру "Поки мама не прийшла", аж в останній день заміна вистави відбулася, начебто через хворобу акторів (їх всього троє там), ну ладно.
Поміняли на "Звичайну історію" - це перша вистава, яку я дивився в цьому театрі, і тоді вона мені дуже сподобалася. Цього разу, власне, теж сподобалася, дуже гарно.
Оце глянув на сайт, склад акторів, і трохи прозрів. Станіслав Дудник, який грає в багатьох виставах там, тепер виявився Станіслав Бжезінський! Шерше ля фам, і за три секунди знайшлася, звісно, така собі Іванна Бжезінська, яку я раніше, якщо чесно, не бачив, а, може, не запримітив просто. Вона тут же грала Дашу (півтора роки тому точно не вона була). Тобто це прикол - ці двоє молодят грали іншу пару у виставі. Цікаво, чому він взяв її прізвище, або, скоріше, вони взагалі якесь ліве взяли одночасно, бо вона в дужках значиться як Поточняк. Згадки ж про Дудника нема ніде, я вже засумнівався в своїй пам'яті навіть. Третій варіант - це творчий псевдонім - таке теж часто трапляється.

Царь

Нові імена


http://artvertep.dp.ua/news/10829.html

Категорично згоден за велике майбутнє Катерини Кістень та Ігоря Рубашкіна.
Теоретично ще мав бачити Тетяну Міхіну та Дмитра Ярошенка, але так, щоб дуже в око втрапили, не сказав би.

У столиці назвали лауреатів «Київської пекторалі»: http://www.unian.net/ukr/news/news-369920.html

На жаль, не бачив нікого і нічого з переможців.
Царь

Лукаш і тінь Мавки




Одні з найулюбленіших рядків Лесі Українки:

Л у к а ш

Я душу дав тобі? А тіло збавив!
Бо що ж тепера з тебе? Тінь! Мара!
(З невимовною тугою дивиться на неї).

М а в к а

О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!

До речі, цей балет можна подивитись в київській опері, я був.