Жити післявчора
Сьогодні сходив у „Смолоскип” на зустріч з Ірою Цілик. Взагалі я там був утретє в житті. Вперше років півтора, а скоріше, два тому в підвалі на першому (чи не останньому?) творчому вечорі Катріни Хаддад, і рік тому відразу після відкриття книгарні. Чомусь я думав, що сьогоднішній вечір теж буде у підвалі, але він відбувався прямо у книгарні – було поставлено чотири лавки напроти двох крісел та столика. Все почалося вчасно, я до початку швидко продивився книжки, купив Хосе Луїса Раміреса (лекція, прочитана у Львівському універі півтора роки тому) в перекладі з іспанської та другу книгу Цілик „Післявчора”. Я її бачив кілька разів, але не купляв, бо взяв собі за правило не накуповувати книжок одного автора, якщо є ще його нечитані. Але так склалося, що якраз поетичну збірку я нещодавно подужав, пізніше напишу дещо про неї. Тож я її прихопив з дому для автографу. Але стихійно придбав і другу – там же на касі лежала. На тоненькі дві книжечки дали газету і фірмовий пакет смолоскипівський, це мені сподобалося - прийду ще, ггг.
Всього глядачів/слухачів було десь 20-25, концентрація жежешників перевищувала всі допустимі межі нмд, лише з френдів було п’ятеро, ще кілька я побачив юзверів, а решта була мені незнайома.
Вийшло все цікаво – Іра прочитала два уривки з другої (прозової) книги, зауваживши, що з першої поетичної вже виросла. Тобто поезії не було зовсім. Натомість були питання – як не дивно, чимало для такої, здавалося б, невеликої авдиторії, декому навіть довелося боротися за право запитати. Провокаторів не було, як на презі Чапая, наприклад, в Є. Пару представившихся кореспонденток, наприклад, з „Шо” і якогось невідомого мені україномовного журналу „Сократ” (?). Був хлопець з відео, який зараз знімає чи то сюжет, чи то фільм про Іру. Автограф мені дали на „Післявчора”, потім зафотаю і сюди викладу.
Стосовно прози, я залишився певною мірою задоволений, тобто я однозначно найближчим часом прочитаю, по-перше, там 120 сторінок малого фактівського формату; по-друге, повість автобіографічна на 60%, за словами авторки, а правдиво чи перебріхано, то вже для читача не так суттєво. Тобто читати це можна з цікавості передусім.
Опісля ще можна було піти у кіноклуб, на третій поверх. Але по-перше був якийсь японець, по-друге, мені вже й так було забагато позитиву і вражень на один вечір, тож на кіноклуб я піду іншим разом. Добре, якщо дійсно на восьму вечора, це полегшує, бо сьогодні мені довелося урок переносити, щоб встигнути. І далі буде лише гірше з розкладом. А так ходити можна, і насправді я давно збирався, але то час незручний, то гості незнайомі, а це неприкольно мені. Щодо книжок, то треба якось зайти більш докладно передивитись, може, там є щось, чого немає в Є (каламбур).
Абсолютно випадковий збіг: вчора я дочитав метрівську книжку (не тому, що пишуть метри, а тому що читаю їх в метро), тож взяв нову, яку купив ще рік тому і вона в мене лежала весь цей час, прочитав десять сторінок, поки їхав на метро ці кілька зупинок і буквально через десять хвилин там в книгарні вперше живйом побачив цього автора.
http://knyharnya.livejournal.com/22931.html