Homo Ludens

Сьогодні сходив у „Смолоскип” на зустріч з Ірою Цілик. Взагалі я там був утретє в житті. Вперше років півтора, а скоріше, два тому в підвалі на першому (чи не останньому?) творчому вечорі Катріни Хаддад, і рік тому відразу після відкриття книгарні. Чомусь я думав, що сьогоднішній вечір теж буде у підвалі, але він відбувався прямо у книгарні – було поставлено чотири лавки напроти двох крісел та столика. Все почалося вчасно, я до початку швидко продивився книжки, купив Хосе Луїса Раміреса (лекція, прочитана у Львівському універі півтора роки тому) в перекладі з іспанської та другу книгу Цілик „Післявчора”. Я її бачив кілька разів, але не купляв, бо взяв собі за правило не накуповувати книжок одного автора, якщо є ще його нечитані. Але так склалося, що якраз поетичну збірку я нещодавно подужав, пізніше напишу дещо про неї. Тож я її прихопив з дому для автографу. Але стихійно придбав і другу – там же на касі лежала. На тоненькі дві книжечки дали газету і фірмовий пакет смолоскипівський, це мені сподобалося - прийду ще, ггг.
Всього глядачів/слухачів було десь 20-25, концентрація жежешників перевищувала всі допустимі межі нмд, лише з френдів було п’ятеро, ще кілька я побачив юзверів, а решта була мені незнайома.
Вийшло все цікаво – Іра прочитала два уривки з другої (прозової) книги, зауваживши, що з першої поетичної вже виросла. Тобто поезії не було зовсім. Натомість були питання – як не дивно, чимало для такої, здавалося б, невеликої авдиторії, декому навіть довелося боротися за право запитати. Провокаторів не було, як на презі Чапая, наприклад, в Є. Пару представившихся кореспонденток, наприклад, з „Шо” і якогось невідомого мені україномовного журналу „Сократ” (?). Був хлопець з відео, який зараз знімає чи то сюжет, чи то фільм про Іру. Автограф мені дали на „Післявчора”, потім зафотаю і сюди викладу.
Стосовно прози, я залишився певною мірою задоволений, тобто я однозначно найближчим часом прочитаю, по-перше, там 120 сторінок малого фактівського формату; по-друге, повість автобіографічна на 60%, за словами авторки, а правдиво чи перебріхано, то вже для читача не так суттєво. Тобто читати це можна з цікавості передусім.
Опісля ще можна було піти у кіноклуб, на третій поверх. Але по-перше був якийсь японець, по-друге, мені вже й так було забагато позитиву і вражень на один вечір, тож на кіноклуб я піду іншим разом. Добре, якщо дійсно на восьму вечора, це полегшує, бо сьогодні мені довелося урок переносити, щоб встигнути. І далі буде лише гірше з розкладом. А так ходити можна, і насправді я давно збирався, але то час незручний, то гості незнайомі, а це неприкольно мені. Щодо книжок, то треба якось зайти більш докладно передивитись, може, там є щось, чого немає в Є (каламбур).
Абсолютно випадковий збіг: вчора я дочитав метрівську книжку (не тому, що пишуть метри, а тому що читаю їх в метро), тож взяв нову, яку купив ще рік тому і вона в мене лежала весь цей час, прочитав десять сторінок, поки їхав на метро ці кілька зупинок і буквально через десять хвилин там в книгарні вперше живйом побачив цього автора.





http://knyharnya.livejournal.com/22931.html

Ідею цього конкурсу, було вкрадено запозичено у silverandglass.

Правила конкурсу вгадування цитат з сучукрліт

Всього буде проведено десять турів (кожного тижня у вівторок та п'ятницю) - назагал п'ять тижнів. Щотуру будуть пропонуватися для згадування три цитати. Тобто всього будуть витримки з тридцяти різних творів сучукрліт (з них до шести - поезія - з нею проблема, дуже добре гуглиться). Необхідно назвати автора та назву твору або книги - все одно (але не збірок - тобто якщо це фрагмент з Анрхії ін зе Укр, то відповідь Капітал не канає!). В поезії назву вірша не обов'язково вказувати, книги - так. Якщо будуть неповні дані, кількість очок знижуватиметься на розсуд модератора. Коменти будуть скринитися і все розскринюватиметься у четвер та понеділок відповідно, тобто напередодні початку нового туру. Після розскринювання будуть підбиватися підсумки: оголошення переможців і нарахування очок.
На багаточисельні прохання учасників попереднього конкурсу при нарахуванні очок буде значно знівельовано (але все ж залишено певною мірою) залежність кількості очок від швидкості відповіді, а саме:
Той, хто відповів першим правильно, отримує 5 очок. Ті, хто був другим та третім - по 4 очки. Третій, четвертий та п'ятий - по 3 очки. З шостого по десятий номер - по два очки. Починаючи з одинадцятого місця та до упору кожному, хто відповість правильно, нараховуватиметься одне очко. Хто буде писати кілька варіантів, то за кожний неправильний буде пересуватися в черзі відповівших на одну позицію назад (декому це виливатиметься в один втрачений бал).
Насправді я не сподіваюся на велику кількість вгадників, але потрібно все передбачити.
Перший тур починається завтра, 16 вересня. Одна цікавинка. Для того, щоб допомогти тим, хто читатиме завдання пізніше, їм буде додаватися ще одна (або й дві) цитати з того ж твору кожного наступного дня. Штибу компенсації за потенційно втрачені бали. Наприклад: у вівторок вивішується перша цитата, у середу в той же пост додається друга, у четвер все розскринюється, розкривається інкогніто і т.д. У п'ятницю новий тур - перша цитата, у суботу додається друга, у неділю - третя. У понеділок підбиття підсумків. Можливі збої, якщо я поїду в Крим у відрядження на три дні десь, а може й ні.
Тобто всього 30 творів х 5 очок - максимально можна набрати 150 очок. Насправді мій прогноз, що переможець і до 30 не дотягне. Подивимось.
На рахунок призів. Перші три переможця по-любому отримують на вибір книги сучукрліт з підписом як переможцям конкурсу. Що іще? Пропонуйте, кого що цікавить?
Участь можуть брати незареєстровані користувачі ЖЖ за умови, що вони підписуватимуться одним іменем/ніком та відписуватимуть з одного й того самого айпі.

Юрій Андрухович, Любко Дереш, Сергій Жадан. "Трициліндровий двигун любові".
В книжці зібрано різний мотлох, не увійшовший до інших книг цих поважних письменників: армійські оповідання патріарха, есеї Дереша та короткі новели Жадана. Назва абсолютно притягнута за вуха, тобто якщо на три циліндри ще можна погодитись, то на любов аж ніяк.

( Collapse )

Таня Малярчук "Говорити". Чергова книга прози колишньої франківчанки, а нині киянки, однокласниці Софії Андрухович. Містить три новели, які переплітаються героями та місцем. Взагалі, я придбав цю книженцію авансом, читав до цього "Згори вниз", більш-менш зарахував. Таню Малярчук всі лають за те, що строчить дуже швидко романи, а вони недороблені та ін. Може й так, я не літератор, тому бачу в неї багато нових речей. Інша справа, що вона могла б їх дійсно розжувати і подати по-повній програмі.

( Collapse )

Джек Лондон. Оповідання. Мучав цю збірку з 15 оповідань один рік і три місяці. Але це номінально, бо насправді робив дві перерви на "La tabla de Flandes" de Arturo Pérez Reverte та "Doce anillos" de Yuri Andrujovich. Почав її читати відразу ж після "Crimen y castigo" de Fiodor Dostoyevski, думав - от візьмуся за товстелезні книжки. Але Лондон він якийсь нудний, хоча і корисний, не сперечаюсь.

( Collapse )

Нана Куликова "Мілонгера". 120 сторінок, наклад 2 тис. примірників. "Факт", 2007. Придбав через те, що на еспансько-латинську тематику - не так багато таких книжок. Подужав за два дні на пляжі. Сюжет - група зхибленої на танго молоді мандрує Європою. Тим часом головну героїню чоловік дома чекати не став і зійшовся з іншою - про це вона дізналась через сім років по його смерті, знайшовши щоденник.

( Collapse )

Ірен Роздобудько "Ґудзик". Майже рік тому перестрів цю плодовиту письменницю на ярмарку, де намутив автографа. Книгу подужав за п'ять днів, читається легко. Хоча все якось штучно, прилизано. Не здивуюсь, якщо авторка промишляє писаниною сценаріїв до теленовел. Звичайно, якщо цього не сприймати, то сама історія вражає. Не будемо вдаватися до деталей, багато чого не розкрито, але в телесеріалах і не таке буває.

( Collapse )

Збірка оповідань 25-ти сучукрлітівців. Недовго я опирався цьому банальному маркетинговому ходу Фоліо та Київського медіахолдингу, купив її в Ашані за 18,20 (в фірмовому магазині Фоліо 24,90 - навіть в книгарні Є дешевше - не розумію я таких приколів).

( Collapse )

Олена Рижко. "Карнавал триває". Намутивши цю книгу на ярмарку, почав читати її поза чергою, бо, по-перше з автографом, а по-друге, було з ким її обговорити, бо так кармічно склалося, що авторка викладає українську мову в групі одного мого учня іспанської.

( Collapse )

Оксана Луцишина ronitullo. Минулого року її дві книги: "Сонце так рідко заходить" та "Не червоніючи" ввійшли в 15-ку найкращих книжок року за версією ВВС. Тож на черговому ярмарку придбав першу (другу залишив на потім - якщо сподобається перша). На одній з презентацій побачив авторку вживу, взяв автограф, потім бачив ще на Країні мрій.
Т.зв. роман на 350 сторінок складається з трьох ліній зі своїми героями, устаканюватися почало лише ближче до кінця, взагалі так як я читав, з великими паузами - то вже забував, хто там що від кого хоче. Частково люд в Америці, частково в Ужгороді :)

( Collapse )