Tags: презентації

Читаю

Вулик

Сьогодні несподівано для себе потрапив на презентацію в "Книгарні Є" двох перекладів Каміло Хосе Сели: "Родина Паскуаля Дуарте" та "Вулик". Я запізнився на півгодини, але підозрюю, що вони теж не зовсім вчасно почали. Був перекладач обох книжок - Сергій Борщевський, іспаніст Олександр Пронкевич - автор передмов та жіночка - видавець "Країни мрій".

Говорили дуже багато цікавого, Села - останній іспанський нобеліант (помер у січні 2002 року). У нас він мало знаний, хоча, скажімо "Родина Паскуаля Дуарте" - роман, що посідає друге місце серед іспанських книг за кількістю перекладів іноземними мовами. Тепер його перекладено і українською. "Вулик" перекладали 1969 року, здається, але той переклад майже недоступний, Борщевський його прочитав вже після того, як свій зробив, хтось позичив. Сказав, що важко порівнювати, чий кращий, бо це треба аналізувати та порівнювати з оригіналом в першу чергу. Лаяв перекладачів, що перекладають з російської, як, наприклад, Маріо Варгаса Льосу переклали українською цьогоріч.
Презентовані дві книги Борщевський переклав минулого року на замовлення видавництва, залишивши дипломатичну службу (йому зараз 62 роки, мабуть, пішов на пенсію). Взагалі чувак з гумором.



Потім приїхав посол Іспанії, але його спочатку перехопило телебачення і біля каси брали інтерв'ю. Посол дуже довго розхвалював Борщевського, на що той сказав, що в принципі тут люди зібралися через Селу. Посол відповів, що про Селу нехай Борщевський розповідає, а він хоче поговорити про Сергія :). Той навіть не хотів дещо перекладати, то послу довелося пригрозити, що він може й російською сказати. Тут Борщевський відразу сказав, що давайте обійдемося двома державними мовами - не думаю, що посол викупив цей прикол.

Наприкінці одна з працівниць видавництва, яка вела зустріч, заспівала три пісні, в одній з них їй акомпанувала на скрипці її дочка років семи: "Зеленеє жито", "Місяць на небі", "Червона рута" - всі іспанською мовою (переклав той самий перекладач). По-моєму, було дуже гарно, послу теж сподобалося.
Потім почалося неофіційне спілкування, винесли іспанського вина та купу всяких наїдок на напивок. Я трохи випив, тому пішов до Борщевського по автограф іспанською:



Питав, чим я займаюся, бо я до нього говорив іспанською, тому, мабуть, побажав успіхів також в іспаністиці :) Він для мене великий авторитет, я тут іноді викладаю його переклади іспанської поезії. Хоча він сам поет, тому, боюся, може іноді зробити переклад кращий за оригінал ;)



Книги невеликі: 190 та 250 сторінок, хоча не з дешевих - 47 та 53 грн відповідно. Наклади по 1700 екземплярів. І все одно думаю, що це нерентабельний проект. Дякували видавництву, що взялося за таку справу, бо набагато вигідніше видавати іншого штибу "літературу". Представник казала, що питання є навіть в іншому - українські видавництва дуже рідко купляють права, тому це довгий процес завоювання авторитету - щоб закордоном побачили, що це нормальне видання, і з таким видавництвом можна надалі працювати.



Бачив на презентації мого колишнього викладача з КНЛУ та Ракель з посольства Іспанії, яка опікується культурними і освітніми програмами, схоже. Людей було як завжди: 40-50.

Я теж колись переклав два маленькі оповідання Сели: "Поміж молотом і ковадлом" та "Фінансист".
Aparcamiento

Російсько-українські словники

Був сьогодні на презентації в Книгарні "Є". Спочатку трохи було незрозуміло, презентація чого, бо нічого ж не продавали. Фактично приводом було поява електронної версія словника Грінченка, зроблена oximets (до речі, це один з перших моїх ЖЖ-френдів, а, може, навіть і перший, ще з часів юридичних семінарів в офісі чорної "Пори" на Межигірській на початку 2005 року...). Я думав, що нікого не буде в книгарні, та несподівано надибав повний аншлаг. З часом стало зрозуміло, що контингент назбирався не зовсім простий, всі мовознавці, представники різних інституцій, в т.ч. Інституту мовознавства, різних видавництв, навіть директор української Вікімедії.



Вся ця тусовка зібралася в основному, щоб поспілкуватися одне з одним, обмінятися ідеями, і намітити цілі, куди рухатися і що робити. Переважна більшість того, що робилося досі, було справою рук ентузіастів і очевидно, що так буде і надалі.

Згадали багато старих словників, у декого навіть виявилися якимось дивом права на деякі з них.
Організатори (видавництво "К.І.С.) подарували всім присутнім по компакт-диску з наявними словниками:



але користуватися все одно радили сайтом http://r2u.org.ua, бо там пошук відразу по всій базі, плюс щодня щось змінюється, додається, виправляється та ін. Показували, як то все працює - насправді брати участь може кожен, є форум, є можливість повідомлення про помилки, дискусії про правильність того чи іншого перекладу та багато іншого.
В перспективі можуть розвиватися проекти інших двомовних словників такого ж типу, з тим самим двигуном на сайті, головні умови - україномовність, відсутність суржику та безплатність всього, що робиться і для кого робиться.

Добре, що книгарня теж долучилася, як не дивно, цей некомерційний проект таки має певну підтримку незацікавлених, здавалося б, осіб.

Користуючись нагодою, купив врешті книгу Максима Кідрука "Мексиканські хроніки", на презентації якої був давно тут же:

Царь

Цинамон


Був на презентації другого альбому Юрія Андруховича і польського гурту "Karbido". У вересні 2008 року була презентація "Самогону", тоді в Молодому театрі, пам'ятаю, що був аншлаг. Зараз вже обрали вдвічі більшу залу - в Будинку офіцерів, було десь 2/3.
Сказати, щоб я був у захваті, то ні. Бо це таке все щось дивне дуже. Хоча перший альбом я досі слухаю, і він мені подобається. Сподіваюсь, що і другий так само сподобається. Я думав, що купив його, але вдома зрозумів, що дівчата у фойє продали мені чомусь альбом Карбідо 2007 року польською мовою за 50 грн. Можливо, я незрозуміло попросив, але сам факт вражаючий, мені здається.
З пісень мені сподобалося лише танго "Біла троянда", але оце пошукав на ютубі, знайшов відео і трошки здивувався, виявляється, вони його виконували ще на минулій презентації, на якій я був, але тоді не звернув уваги на нього:



http://www.youtube.com/watch?v=BpBLqozjFfg

http://www.youtube.com/watch?v=UPcYjFqeYcc

На "біс" не дуже то й гукали, але вони все одно вийшли :) Заспівали три пісні з "Самогону", одну з яких Андрухович присвятив з'їзду Партії регіонів, мабуть, через текст: "Знову курва, радіо, телебачення, курва преса, влада собі як влада - суцільні бандити". Висловив сподівання, що наступний концерт не буде відбуватися під двоглавим орлом. Тут він недалекий від істини, мені здається. Я б дав шанси на це відсотків шістдесят. А відсотків вісімдесят, що в найближчому майбутньому для нього вже не знайдеться вільних залів. Чомусь у мене складається враження, що зараз історичний момент, десь еквівалент кінця десятих років двадцятого століття, і ми спостерігаємо кінець проекту "Україна"...
Останньою була моя улюблена "Зеленая ліщинонька".

http://chornyava.livejournal.com/94082.html
Царь

Цинамон


По-моєму так завчасно я квитки ще не купляв ніколи - за півтора місяці: Юрій Андрухович і гурт Karbido (Польща). На цей раз вже в Будинку офіцерів, він побільше, ніж Молодий театр, де була презентація "Самогона", який я ще й досі щодня слухаю (стоїть диск в музичному центрі, а він в мене будильником - ліньки поміняти). Квитки від 50 до 250 грн.
Читаю

Плани на четверги


Чому не можна зняти кіно про Київ без «поетичної лабуди»?
Як не проміняти свою мрію на «only commercial»?
І чи навіть в Каннах на балконі думається про домівку?

Дізнайтеся про це і багато іншого
під час зустрічі з авторкою книжки
Післявчора
Ірою Цілик

у четвер, 9 жовтня, о 18:30
в Українській книгарні «СМОЛОСКИП»
вул. Межигірська, 21 (ст. метро Контрактова площа, вихід до вул. Нижній Вал)

http://knyharnya.livejournal.com/21837.html

Центр польських і європейських студій НаУКМА, (вул. Волоська, 10, Києво-Могилянська академія, корп. 6, підвальне приміщення)
16 жовтня, четвер, о 16.00 Вівторок, 14 жовтня; початок о 16.30

ДИЛЕМИ ЯКІСНОГО ПЕРЕКЛАДУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МІЖКУЛЬТУРНОГО ПОРОЗУМІННЯ:

1. Переклад: (за)(при)своєння тексту культурним середовищем перекладу чи вікно до культурного середовища оригіналу? Збереження культурних особливостей оригіналу VS «перелицювання» незнайомих культурних реалій задля більшої доступності текста читачеві.

2. Як далеко простягаються повноваження перекладача у тлумаченні незрозумілих, складних чи полісемантичних, неоднозначних чи зумисне двозначних фрагментів тексту? Примітки та перекладацькі коментарі: необхідні дороговкази чи перекладацька надінтерпретація?

Далі http://community.livejournal.com/translate_ua/44692.html
Читаю

Андрухович & Karbido


Вчора сходив на презентацію "Самогона". Це спільний прект Юрія Андруховича та польського гурту "Karbido".

Collapse )
Читаю

Книгарня "Є" і Артем Чапай


Видавництво Sky Country та книгарня «Є» презентують:

АРТЕМ ЧАПАЙ
АВАНТЮРА
або
практичні реалії
мандрів по-бідняцьки

11 липня, п'ятниця, 18:00. Книгарня «Є», вул. Лисенка 3

Артем Чапай відомий своєю активною громадською діяльністю зі збереження старого Києва від варварської забудови. «Дух, що тіло рве до бою» - саме про нього. Втім, цим він не обмежується, шукаючи себе і в інших іпостасях. Артем знаний також як автор статей для видань «лівого» спрямування. Окрім того, він написав книгу про власні мандри, яку ми і маємо нагоду презентувати.
Не кожна людина спроможна кинути навчання чи роботу і практично без грошей зірватись у далеку подорож, але більшість бодай замислювались про це. Артем не лише наважився на такий крок, але й зміг захопливо описати свою мандрівку.
Його книга — історія романтичної подорожі Північною та Центральною Америкою. Під час подорожі Чапай залишав нотатки із враженнями у LiveJournal під заголовком «Волоцюга з лептопом». В результаті Chapeye став популярним серед ЖЖ-юзерів: його «зафрендило» біля п'ятисот людей. По приїзді цей блог та деякі думки щодо пережитого лягли в основу сюжету книги. Загалом текст становить зібрані докупи роздуми та соціальні спостереження, особисті пригоди часто відверто інтимного характеру. Географія пригод тільки додає пікантності: Мексика, Гондурас, Куба, Беліз…
Для багатьох ця книга стане відкриттям: автор постає не у відомому для його київських друзів та знайомих образі борця проти системи, а в образі героя-коханця, пристрасного шукача пригод та нових вражень. На прохання Артема на книзі стоїть позначка щодо вікових обмежень. Проте,
Книга підійде усім незалежно від віку, адже втілювати мрії рекомендовано усім.

Видавництво Sky Country: 8 093 664 72 80, 8 050 947 30 42, Назарій
Книгарня «Є»: 8 063 288 25 73, Катерина
Артем Чапай, http://chapeye.livejournal.com/

via dzzvinka
Обговорення тут

Я буду.

Collapse )
Лілу

«Сучасна українська проза. Постмодерний період»


Сьогодні був на судилищі в книгарні "Є". Хотіли засудити книгу Роксани Харчук «Сучасна українська проза. Постмодерний період». Цікаво, що цей підручник рекомендовано Міносвіти для студентів вишів з сучукрліт, в ньому близько двохсот п'ятидесяти сторінок. Я ніколи про нього не чув, як і про авторку. Чекаючи початку, погортав трохи, натрапив на знайомі імена "Жадан-Карпа-Дереш-Поваляєва" і примкнувша до них Таня Малярчук. Прочитав швиденько про чотирьох останніх. По ходу авторка всіх замочила, тож, думаю, мали рацію ті, хто закидав їй занадту емоційність.
Була суддя у чорній мантії, прокурорша та захисниця. Чувак давав всім свідкам якусь енциклопедію для присяги. Свідками викликали Євгенію Кононенко (читав давно "Повії теж виходять заміж"), Юрка Іздрика (чув щось про нього, читати не довелося), Тамару Гундорову (чув багато, може, щось і читав колись по дрібницям, не пригадую). Богдан Жолдак не з'явився. Ще був один письменник, Степан Процюк - щось таке, не чув про нього. Варто зауважити, що нікого з вищезгаданих я в морду ліца не знав, тим більше ніколи не бачив, тож було цікаво. Також свідчила одна студентка, яка слухала рік лекції авторки (не знаю, де саме вона читала) - Ярослава Стріха - десь я її вже бачив на якомусь літературному збіговиську.
Обмінявшись думками, винесли очікуваний вердикт - книга невинна і її треба розкупити. Запросили через п'ять хвилин на фуршет, але я вже того не став чекати і двинув звідтов. Книжку не купляв, коштувала 35 грн, а я якось опромєтчіво поїхав без нічого туди, але все ж думаю, може, колись її придбаю. Хоча з іншого боку, я вже те, що основне, прочитав. Тож треба глянути, чи є там іще щось цікаве.
Людей було 4-5 десятків, більше ніяк туди не влізає. В принципі дійство не зовсім стандартне, як для презентації книги, хоча все ж якогось суперпупер дійства, вважаю, не відбулося. Це вперше я був в "Є" на презентації, а вони ж там ледве не щодня відбуваються.