Tags: поезія

Читаю

Іоланда Солер

Сьогодні був на читанні поезій Іоланди Солер, яке проходило в новому приміщенні Посольства Іспанії на вул. Іллінській, біля Могилянського культурного центру.
Було всього людей 30-35, в т.ч. дехто з працівників посольства: Ракель, ще один хлопець, якого я не знаю (можливо це завідувач культурного відділу). Пізніше підійшли художниця та фотограф, чия виставка відкрилася вчора - вони виявилися старими друзями Іоланди (теж з Канарів, а вона там виросла, хоча народилася в Сантандері). З відомих мені людей ще бачив Олену Чекан. В основному були студенти, частина людей більш зрілого віку. Перед початком Ракель роздала всім збірки поезій: оригінал та переклад українською Борщевського - всього 8 сторінок кожного виду. Всі ці поезії Іоланда прочитала сама, супроводжуючи коментарями, що, звичайно, набагато цікавіше, ніж самому читати ці білі вірші. Я записав на диктофон, якість не дуже, але все чутно - неймовірно, виявляється, що диктофон, захований в кишені, непогано пише.

Більшість людей, очевидно, добре шарила іспанською. Але Ракель наполягла, щоб був переклад, бо насправді цю подію позиціонували як читання українських перекладів, тому дехто прийшов за тим, може.

Борщевський перекладав коментарі, але самі вірші українською вже не читав. Yolanda Soler Onís багато чого цікавого розказувала, наприклад, в іспанській слова "relámpago" (блискавка) використовують діти та поети, за її словами, а дорослі, втративши фантазію, вживають "rayo", слово простіше. Тобто це синоніми. Вона навіть присутніх запитала, яке слово ми вживаємо, і більшість сказала, що "релампаго" (бо "райо" для нас це "промінь").
Також розказувала, що більшість творчих людей з центру Іспанії мають очі зелені або блакитні (наприклад, Julio Llamazares) і це для того, щоб люди, які не бачили моря, могли уявити його - це в неї така поетична теорія (у Zapatero теж зелені очі, до речі).

По ходу був невеличкий конфлікт - Сергій Борщевський сказав Іоланді, що він не "Сергєй", а "Сергій" - це некультурно і недипломатично, звісно, тим більше вона все одно відразу не второпала, в чому прикол, лише насамкінець, здається, вкурила трохи. От чим мені Борщевський подобається, то тим, що він УБН. Звичайно, дехто скаже, що не можна так чинити, але, дійсно, якось же треба доносити нашу думку, якщо не доходить. Тому нмд треба продовжувати боротися з вітряками - дивись, років через 20-30 іспанці, може, навіть перестануть писати "Kiev".

Трохи більше половини поезій були новими, з минулого року виданої книжки, і це читання було четвертим лише (перші два в Іспанії та одне в Любліні).

Насамкінець шеф культурного відділу запросив усіх випити по бокалу іспанського вина (всі посміялись і він теж - але це насправді так, іспанці не уявляють спілкування без вина). Було трохи наїдок, не дуже багато, але достатньо.

Виходячи з дому на читання, я отримав листа з культурного відділу від Ракель, що сьогодні її останній день роботи, і вона не могла поїхати, не попрощавшись з людьми. Це вперше на моїй пам'яті, що людина так зробила - може, це недипломатично, хз. Але вона реально попрацювала на славу ці два роки - я більш-менш цікавлюся всім іспанським з 1997-го року, коли почав учити мову, то за останні два роки культурний відділ зробив більше, ніж за всі попередні, нмд, звичайно. Можливо, більше персоналу, більше фінансування, але й людський фактор теж важливий. Тому я їй подарував невеличкий подарунок, сказав пару приємних слів - принаймні, їй було приємно, думаю. Сказала, що нема чого хвилюватися - її шеф дуже активна людина, тому тут процес затухати не буде. Ну, подивимося.

Collapse )
Любофф

Балтасар дель Алкасар

Похмуре небо грозове, Хуано,
З жалем побачив я в очах твоїх,
Бо завжди хмари застеляють їх -
І в надвечірній час, і вранці-рано.
То блискавка все спопелити прагне,
То знову насувається пітьма:
Як в Бога неба іншого нема,
До цих небес мене він не затягне.

Переклад з іспанської Сергія Борщевського

UPD. До речі, завтра презентація двох книжок Каміло Хосе Сели в перекладі цього ж автора - "Книгарня Є".
Читаю

Francisco de Quevedo

Поет благає любов, аби та припинила жорстоку війну з ним

Вогонь, і кров, і помисли страшні -
все спрямувала ти на поле бою;
ти бачиш, що от-от складу я зброю,
але спочину не даєш мені.

Що прагнеш ти здобути в цій війні,
крім дорікань, заслужених тобою,
за те, що не коханням, а журбою
ти сповнюєш мої скорботні дні?

Хоч трохи попусти болючі пута,
зітхнути дай, жорстокий ворог мій,
втішаючись тортурами моїми.

Бо вже мене змагає сила люта,
і в мить, коли знайду я супокій,
відійдуть муки, й ти відійдеш з ними.

Переклад з іспанської Сергія Борщевського

Оригіналу не знайшов, на жаль.
Читаю

Луїс де Гонгора

* * *

Баркас не обминає так стрімливо
у морі роз’ярілому бескет,
і пташка від загрозливих тенет
не спурхує так злякано й квапливо,

і мандрівник, о Німфо чарівлива,
ніколи так не схоплюється вмент
в зеленім лузі, схожім на букет,
змію зустрівши, що сичить злобливо,

як я, Любове, обминути прагну
ці коси, очі і єство шалене –
їх божестив, бо мав надію марну,

але доволі я зазнав наруг.
Прощай, о Німфо, - владарюй без мене:
вони твої – бескет, тенета, луг.

Переклав з іспанської Сергій Борщевський
Лілу

Ліна Костенко

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Не знаю, хто співає, але дуже гарно...

Кажуть таке: До речі цей вірш Ліна Костенко написала своєму коханому. Історія така: щоб його не заарештували, вона прогнала його. Сказала, що ненавидить, тільки щоб поїхав. І коли він від'їжджав вона була на вокзалі (сховалася), і якраз тоді склала цей вірш.
Читаю

Вчимося писати вірші, або як не стати графоманом

Четвертий курс "Кругозору". Презентував Сергій Пантюк, поет, піарив сайт "Інша література".
Я записався з цікавості, скажу чесно, пробував, може, писати пару раз вірші, але ще в молодості востаннє. Щоправда, намагався перекладати з іспанської та на іспанську, тобто якийсь професійний інтерес все ж був у мене.
Було достатньо теоретичної інформації, в принципі корисно для загального розуміння. В кінці двічі зіграли в буріме: він дав присутнім рими: "мости-рости", "спочинок-личинок", за його словами, що на думку спало, і кожен мав забацати чотиривірш: слова можна було міняти місцями. Як не дивно, я теж щось написав, аж сам здивувався. А в людей (всього було присутньо семеро), дуже гарно повиходило...
За другим разом він дав нам рими з реального вірша: "прийшов, маргарити, підошов, говорити", тут у людей трохи гірше вийшло, менш різнопланово, ніж за першим разом, але все одно класно. Думаю, всі пішли звідти окриленими :) Принаймні для мене це виявилося цікаво.
Цитував для прикладів, коли пояснював рими, розміри та ін. в основному сучукрлітівців з трьох книжок: "Дві тонни", "Літпошта" (обидві я прочитав) та ще однієї, яку мені не вдалося ідентифікувати, обкладинку я не бачив: Світлану Богдан, Павла Коробчука, Богдана-Олега Горобчука, Романа Скибу, Олега Романенка, Дмитра Лазуткіна, Олесю Мамчич та інших.
Царь

Проекти


В рамках проекту «Простір особистості» Художньої студії «Антресоля»

КИЇВ – 100 РОКІВ: ХРОНОЛОГІЯ ПОРАНЕНЬ

До Дня Києва, авторський проект Олени Максименко

Кожне місто – живий організм, і, як і кожна істота, розвивається, еволюціонує та змінюється. Однак зміни бувають різними, розвиток може бути гармонійним і природнім, як зростання маленької дитини, а може – деструктивним і хворобливим, як ріст ракової пухлини.
Київ – місто не лише історичної слави, а й місто із духом сильним та особливим. Однак, наскільки «здоровими» є зміни, що зазнало місто за останню сотню років..?
Проект «Хронологія поранень» має на меті порівняти атмосферу столиці на початку ХХ століття та столиці сьогоднішньої. Через звук та зображення передати настрій та норов двох різних вимірів. Дати відчути на доторк шрами міста, ті втрати, яких уже не відшкодувати. І водночас дати відчути ту «жилку» міста, що досі пульсує.

В рамках проекту глядачам будуть представлені зображення Києва сторічної давнини та зображення сучасної столиці, відтворені з того самого (або близького) ракурсу.
Пацієнтові, як відомо, властиво бути або живим, або мертвим. «Хронологія поранень» - це не ностальгія за минулим і не страх перед майбутнім. Це спроба тверезо осмислити загальну «історію хвороби», теперішній стан та перспективи.

Час відкриття: 29.05.2010, 17:00
Місце прведення: Київ, Іллінська 9, Культурно-Мистецький Центр (Національний університет Києво-Могилянська Академія), 4 поверх

Тривалість виставки: 29.05.2010 – 10.06.2010

http://v-dorozi.livejournal.com/136367.html



У четвер 27 травня о 19.00
на подвір'ї Інституту журналістики (Київ, вул.Мельникова, 36/1)
у рамках Журналістської весни-2010
відбудуться поетичні читання просто неба

Свої вірші читатимуть поети-випускники і поети-студенти ІЖ.
Охочі читати - візьміть свої твори.
Хто хоче лише слухати – захопіть каремат, щоб зручніше було сидіти на травичці.
Вхід вільний, запрошуємо всіх.

http://community.livejournal.com/littusivka/134260.html
Царь

Цинамон


Був на презентації другого альбому Юрія Андруховича і польського гурту "Karbido". У вересні 2008 року була презентація "Самогону", тоді в Молодому театрі, пам'ятаю, що був аншлаг. Зараз вже обрали вдвічі більшу залу - в Будинку офіцерів, було десь 2/3.
Сказати, щоб я був у захваті, то ні. Бо це таке все щось дивне дуже. Хоча перший альбом я досі слухаю, і він мені подобається. Сподіваюсь, що і другий так само сподобається. Я думав, що купив його, але вдома зрозумів, що дівчата у фойє продали мені чомусь альбом Карбідо 2007 року польською мовою за 50 грн. Можливо, я незрозуміло попросив, але сам факт вражаючий, мені здається.
З пісень мені сподобалося лише танго "Біла троянда", але оце пошукав на ютубі, знайшов відео і трошки здивувався, виявляється, вони його виконували ще на минулій презентації, на якій я був, але тоді не звернув уваги на нього:



http://www.youtube.com/watch?v=BpBLqozjFfg

http://www.youtube.com/watch?v=UPcYjFqeYcc

На "біс" не дуже то й гукали, але вони все одно вийшли :) Заспівали три пісні з "Самогону", одну з яких Андрухович присвятив з'їзду Партії регіонів, мабуть, через текст: "Знову курва, радіо, телебачення, курва преса, влада собі як влада - суцільні бандити". Висловив сподівання, що наступний концерт не буде відбуватися під двоглавим орлом. Тут він недалекий від істини, мені здається. Я б дав шанси на це відсотків шістдесят. А відсотків вісімдесят, що в найближчому майбутньому для нього вже не знайдеться вільних залів. Чомусь у мене складається враження, що зараз історичний момент, десь еквівалент кінця десятих років двадцятого століття, і ми спостерігаємо кінець проекту "Україна"...
Останньою була моя улюблена "Зеленая ліщинонька".

http://chornyava.livejournal.com/94082.html
Лілу

У Києві стартує «АнтиТабачна кампанія!»



У Києві стартує «АнтиТабачна кампанія!». Першою акцією стане театралізоване дійство під назвою «Табачника – на смітник історії!»

В середу 17 березня о 12:00 біля Міністерства освіти і науки України (м. Київ, просп. Перемоги, 10) молодіжні та студентські організації Києва проведуть театралізовану акцію під назвою «Табачника – на смітник історії!».

Вона є першим заходом в рамках «АнтиТабачної кампінії» метою якої є звільнення новопризначеного Міністра освіти і науки Дмитра Табачника, який має скандальну і суперечливу репутацію не лише серед його опонентів, але й союзників з Партії регіонів.

Учасники акції проведуть під стінами Міносвіти театралізоване дійство, під час якого продемонструють реальну сутність політики Табачника: переписування історії, спекуляції на мовних і культурних питаннях, розпалювання міжрегіональної неприязні та міжконфесійної ворожнечі, вкорінення корупції і хабарництва в освіті шляхом скасування зовнішнього незалежного оцінювання, повернення «кучмістських» методів адміністративного управління у ВНЗ, згортання процесу провадження позитивних сторін Болонської системи тощо.

Учасниками кампанії є такі організації як Молодіжний Націоналістичний Конгрес, Студентська Рада Києва, Фундація Регіональних Ініціатив, «Зарево», Спілка Української Молоді в Україні, Студентське братство НАУКМА, Національний Альянс, «Молода Просвіта». студентські організації КПІ, КНУ та інших ВНЗ столиці.

Закликаємо всі інші організації, яким небайдужа доля нашої освіти і науки долучатися до кампанії!

Контактні особи:
Сергій Пархоменко – 050 384 52 04
Іван Кішка – 096-188-37-93

http://community.livejournal.com/nash_kyiv/22443.html

Кириленко закликає обласні ради ополчитися проти Табачника: http://www.unian.net/ukr/news/news-367504.html

МАНІФЕСТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО СПРОТИВУ: http://inlit.com.ua/node/3966

Кириленко погнав «антиТабачну» хвилю: http://www.unian.net/ukr/news/news-367661.html

Президент Могилянки попереджає колег, що студенти не вибачать їм Табачника: http://www.unian.net/ukr/news/news-367953.html

Київські студенти викинули Табачника на смітник історії: http://zik.com.ua/ua/news/2010/03/17/221036

http://myrko.livejournal.com/153390.html

http://providnik.livejournal.com/52843.html

http://posmixator.livejournal.com/433634.html

http://viaaaa.livejournal.com/40147.html

Про міністра Табачника - "Бородате чудо": http://seteplad.livejournal.com/42151.html

Ректори невипадково співають оди Табачнику: http://www.unian.net/ukr/news/news-368179.html

В Одесі вимагали звільнення Табачника: http://www.unian.net/ukr/news/news-368413.html

У Тернополі відбулося віче «Геть табачників!»: http://www.unian.net/ukr/news/news-368571.html

Львівські студенти утворять «АнтиТабачний» живий ланцюг: http://www.unian.net/ukr/news/news-368593.html

Волинська облрада вимагає відставки Табачника: http://www.unian.net/ukr/news/news-368883.html

У БЮТ придумали знімати Табачника таємним голосуванням: http://www.unian.net/ukr/news/news-368908.html
Читаю

Міський Вертеп


У п'ятницю 8 січня 2010 року о 14:00 – приходьте на Володимирську гірку дивитися

Міський Вертеп

Це буде велике вуличне дійство за участі простих киян. А в ньому - сакральна вертепна історія, автентичні колядки від творчого гурту "Цінькоторечки", вірші сучасних поетів.

У нас читатимуть:

Світлана Богдан
Павло Вольвач
Павло Коробчук
Олена Максименко
Олеся Мамчич
Сергій Пантюк
Леся Мудрак
Сяргей Прылуцкі
Олена Степаненко
Олег Романенко
Таня Савченко
Оксана Самара
Вікторія Черняхівська
Організатор – Артем Захарченко, заспівує – Настя Мельниченко.

Орієнтир - найвища точка Володимирської гірки, якраз понад Українським домом, тільки трохи в глибину парку.

http://fotynija.livejournal.com/32215.html

http://gohatto-n.livejournal.com/343019.html



http://www.youtube.com/watch?v=SY_32IzyBLo