Tags: писанина

Toros

Todo sobre ya_mary


Вся правда про ya_mary:

Мавка приїхала до Кийова з полонини. Їй сподобалося жити серед людей у Великому Місті, на Троєщині. Але, щоб не викликати зайвих підозр, вона взяла людське ім’я: Марічка. З усіх цих незугарних імен лише воно найбільше пасувало її вільному поліському духові. Хоча... все одно до неї нікому не було діла. Меркантильні люди копушилися в своєму мурашнику, не звертаючи на неї жодної уваги.
Найбільше Марічка полюбляла столичний транспорт: автобуси, метро, трамваї і, один з його різновидів: фунікулер! Коли вона піднімалася вгору, їй хотілося продовжити рух, не зупинятися, злетіти птицею та, облетівши улюблений Київ, рушити до гір на захід. Але крил у неї не було, замість них була невідв’язна думка: їй потрібно було знайти тут Лукаша. Це було нелегко, адже він теж, як і вона, вимушений був змінити свій вигляд. Кілька разів їй здавалося, що вона розгледіла, а, скоріше, відчула його, серце її тьохкало, але невдовзі вивлялося, що це знову була помилка – через нестримне бажання відшукати бажане вона бачила те, чого не існувало насправді і вимушена була платити – світ людей-бо жорстокий.
А той випадок, коли вона йшла по трамвайним рейкам? Уявляючи, як трамвай, без водія – того зняли з маршруту – зійшов з рельсів і, не зупиняючись, летів далі, досягаючи врешті рідного Полісся, а там... нікого.
Марія хотіла зрозуміти цей загадковий світ людей, для цього потрібно було навчитися їх мови – тож вона вступила до жовтого корпусу університету імені Шевченка. О, вона згадувала, як вперше почула від людей ім’я цього велета, що не мав змоги жити на батьківщині, інакше як в неволі або в смерти. Коли його тіло везли до Канева з Петербурга на конях, вона вперше так далеко відлетіла від дому - прилетіла до столиці і, зустрівши підводу в Броварах, супроводила її з усім людським почтом до церкви на Поштовій площі, а потім до самої великої кручі над Дніпром, де навіки спочив Кобзар. Це було зовсім недавно, якраз перед тим, як інша сильна українка зуміла розчути і побачити її, увічнивши в своїй „Лісовій пісні”. Невдовзі змінилося все. З тих пір Мавка вже не зустрічала инших сильних українців та українок. Їй було боляче за нарід, що покинув рідні села, відірвавшись від свого коріння, не зустрічався-бо вже з духами, що допомагали йому протягом віків. Але тепер все змінювалося. У людей знову з’явився шанс і Марічка воліла допомогти їм, не шкодуючи себе, віддаючи їм себе всю. Її ж було багато, а попереду в неї була вічність.
Читаю

Ніколи не пізно


Сьогодні вперше в житті купив "Плейбой" через Карпу та, за що набагато більш соромно, балончик з фарбою, стіни розмальовувать. Зовсім з глузду з'їхав на старості років, графітчик знайшовся.

Collapse )