Tags: переклади

Читаю

Іоланда Солер

Сьогодні був на читанні поезій Іоланди Солер, яке проходило в новому приміщенні Посольства Іспанії на вул. Іллінській, біля Могилянського культурного центру.
Було всього людей 30-35, в т.ч. дехто з працівників посольства: Ракель, ще один хлопець, якого я не знаю (можливо це завідувач культурного відділу). Пізніше підійшли художниця та фотограф, чия виставка відкрилася вчора - вони виявилися старими друзями Іоланди (теж з Канарів, а вона там виросла, хоча народилася в Сантандері). З відомих мені людей ще бачив Олену Чекан. В основному були студенти, частина людей більш зрілого віку. Перед початком Ракель роздала всім збірки поезій: оригінал та переклад українською Борщевського - всього 8 сторінок кожного виду. Всі ці поезії Іоланда прочитала сама, супроводжуючи коментарями, що, звичайно, набагато цікавіше, ніж самому читати ці білі вірші. Я записав на диктофон, якість не дуже, але все чутно - неймовірно, виявляється, що диктофон, захований в кишені, непогано пише.

Більшість людей, очевидно, добре шарила іспанською. Але Ракель наполягла, щоб був переклад, бо насправді цю подію позиціонували як читання українських перекладів, тому дехто прийшов за тим, може.

Борщевський перекладав коментарі, але самі вірші українською вже не читав. Yolanda Soler Onís багато чого цікавого розказувала, наприклад, в іспанській слова "relámpago" (блискавка) використовують діти та поети, за її словами, а дорослі, втративши фантазію, вживають "rayo", слово простіше. Тобто це синоніми. Вона навіть присутніх запитала, яке слово ми вживаємо, і більшість сказала, що "релампаго" (бо "райо" для нас це "промінь").
Також розказувала, що більшість творчих людей з центру Іспанії мають очі зелені або блакитні (наприклад, Julio Llamazares) і це для того, щоб люди, які не бачили моря, могли уявити його - це в неї така поетична теорія (у Zapatero теж зелені очі, до речі).

По ходу був невеличкий конфлікт - Сергій Борщевський сказав Іоланді, що він не "Сергєй", а "Сергій" - це некультурно і недипломатично, звісно, тим більше вона все одно відразу не второпала, в чому прикол, лише насамкінець, здається, вкурила трохи. От чим мені Борщевський подобається, то тим, що він УБН. Звичайно, дехто скаже, що не можна так чинити, але, дійсно, якось же треба доносити нашу думку, якщо не доходить. Тому нмд треба продовжувати боротися з вітряками - дивись, років через 20-30 іспанці, може, навіть перестануть писати "Kiev".

Трохи більше половини поезій були новими, з минулого року виданої книжки, і це читання було четвертим лише (перші два в Іспанії та одне в Любліні).

Насамкінець шеф культурного відділу запросив усіх випити по бокалу іспанського вина (всі посміялись і він теж - але це насправді так, іспанці не уявляють спілкування без вина). Було трохи наїдок, не дуже багато, але достатньо.

Виходячи з дому на читання, я отримав листа з культурного відділу від Ракель, що сьогодні її останній день роботи, і вона не могла поїхати, не попрощавшись з людьми. Це вперше на моїй пам'яті, що людина так зробила - може, це недипломатично, хз. Але вона реально попрацювала на славу ці два роки - я більш-менш цікавлюся всім іспанським з 1997-го року, коли почав учити мову, то за останні два роки культурний відділ зробив більше, ніж за всі попередні, нмд, звичайно. Можливо, більше персоналу, більше фінансування, але й людський фактор теж важливий. Тому я їй подарував невеличкий подарунок, сказав пару приємних слів - принаймні, їй було приємно, думаю. Сказала, що нема чого хвилюватися - її шеф дуже активна людина, тому тут процес затухати не буде. Ну, подивимося.

Collapse )
Читаю

Вулик

Сьогодні несподівано для себе потрапив на презентацію в "Книгарні Є" двох перекладів Каміло Хосе Сели: "Родина Паскуаля Дуарте" та "Вулик". Я запізнився на півгодини, але підозрюю, що вони теж не зовсім вчасно почали. Був перекладач обох книжок - Сергій Борщевський, іспаніст Олександр Пронкевич - автор передмов та жіночка - видавець "Країни мрій".

Говорили дуже багато цікавого, Села - останній іспанський нобеліант (помер у січні 2002 року). У нас він мало знаний, хоча, скажімо "Родина Паскуаля Дуарте" - роман, що посідає друге місце серед іспанських книг за кількістю перекладів іноземними мовами. Тепер його перекладено і українською. "Вулик" перекладали 1969 року, здається, але той переклад майже недоступний, Борщевський його прочитав вже після того, як свій зробив, хтось позичив. Сказав, що важко порівнювати, чий кращий, бо це треба аналізувати та порівнювати з оригіналом в першу чергу. Лаяв перекладачів, що перекладають з російської, як, наприклад, Маріо Варгаса Льосу переклали українською цьогоріч.
Презентовані дві книги Борщевський переклав минулого року на замовлення видавництва, залишивши дипломатичну службу (йому зараз 62 роки, мабуть, пішов на пенсію). Взагалі чувак з гумором.



Потім приїхав посол Іспанії, але його спочатку перехопило телебачення і біля каси брали інтерв'ю. Посол дуже довго розхвалював Борщевського, на що той сказав, що в принципі тут люди зібралися через Селу. Посол відповів, що про Селу нехай Борщевський розповідає, а він хоче поговорити про Сергія :). Той навіть не хотів дещо перекладати, то послу довелося пригрозити, що він може й російською сказати. Тут Борщевський відразу сказав, що давайте обійдемося двома державними мовами - не думаю, що посол викупив цей прикол.

Наприкінці одна з працівниць видавництва, яка вела зустріч, заспівала три пісні, в одній з них їй акомпанувала на скрипці її дочка років семи: "Зеленеє жито", "Місяць на небі", "Червона рута" - всі іспанською мовою (переклав той самий перекладач). По-моєму, було дуже гарно, послу теж сподобалося.
Потім почалося неофіційне спілкування, винесли іспанського вина та купу всяких наїдок на напивок. Я трохи випив, тому пішов до Борщевського по автограф іспанською:



Питав, чим я займаюся, бо я до нього говорив іспанською, тому, мабуть, побажав успіхів також в іспаністиці :) Він для мене великий авторитет, я тут іноді викладаю його переклади іспанської поезії. Хоча він сам поет, тому, боюся, може іноді зробити переклад кращий за оригінал ;)



Книги невеликі: 190 та 250 сторінок, хоча не з дешевих - 47 та 53 грн відповідно. Наклади по 1700 екземплярів. І все одно думаю, що це нерентабельний проект. Дякували видавництву, що взялося за таку справу, бо набагато вигідніше видавати іншого штибу "літературу". Представник казала, що питання є навіть в іншому - українські видавництва дуже рідко купляють права, тому це довгий процес завоювання авторитету - щоб закордоном побачили, що це нормальне видання, і з таким видавництвом можна надалі працювати.



Бачив на презентації мого колишнього викладача з КНЛУ та Ракель з посольства Іспанії, яка опікується культурними і освітніми програмами, схоже. Людей було як завжди: 40-50.

Я теж колись переклав два маленькі оповідання Сели: "Поміж молотом і ковадлом" та "Фінансист".
Любофф

Балтасар дель Алкасар

Похмуре небо грозове, Хуано,
З жалем побачив я в очах твоїх,
Бо завжди хмари застеляють їх -
І в надвечірній час, і вранці-рано.
То блискавка все спопелити прагне,
То знову насувається пітьма:
Як в Бога неба іншого нема,
До цих небес мене він не затягне.

Переклад з іспанської Сергія Борщевського

UPD. До речі, завтра презентація двох книжок Каміло Хосе Сели в перекладі цього ж автора - "Книгарня Є".
Читаю

Francisco de Quevedo

Поет благає любов, аби та припинила жорстоку війну з ним

Вогонь, і кров, і помисли страшні -
все спрямувала ти на поле бою;
ти бачиш, що от-от складу я зброю,
але спочину не даєш мені.

Що прагнеш ти здобути в цій війні,
крім дорікань, заслужених тобою,
за те, що не коханням, а журбою
ти сповнюєш мої скорботні дні?

Хоч трохи попусти болючі пута,
зітхнути дай, жорстокий ворог мій,
втішаючись тортурами моїми.

Бо вже мене змагає сила люта,
і в мить, коли знайду я супокій,
відійдуть муки, й ти відійдеш з ними.

Переклад з іспанської Сергія Борщевського

Оригіналу не знайшов, на жаль.
Читаю

Луїс де Гонгора

* * *

Баркас не обминає так стрімливо
у морі роз’ярілому бескет,
і пташка від загрозливих тенет
не спурхує так злякано й квапливо,

і мандрівник, о Німфо чарівлива,
ніколи так не схоплюється вмент
в зеленім лузі, схожім на букет,
змію зустрівши, що сичить злобливо,

як я, Любове, обминути прагну
ці коси, очі і єство шалене –
їх божестив, бо мав надію марну,

але доволі я зазнав наруг.
Прощай, о Німфо, - владарюй без мене:
вони твої – бескет, тенета, луг.

Переклав з іспанської Сергій Борщевський
Читаю

Фінансист - Каміло Хосе Села

Дев'ять років тому, відразу після смерті Camilo José Cela, цього нобелівського лавреата 1989 року, переклав одне оповідання зі збірки, виданої в Москві ще у 1975 році, і ось нарешті спромігся перекласти друге :), "El hacendista".

Під катом лише переклад, оригінала щось я не зміг нашвидкуруч в інтернетах знайти, а набирати мені ліньки.

Collapse )
Читаю

Зачекай мене на небі

Пройшов рівно рік, як я перекладав востаннє пісню з іспанської, і сьогоднішня теж з фільму Педро Альмодовара, я вже багато пісень з його стрічок перекладав наче. Вони якісь такі потужні, відповідають фільму завжди.

Отже, фільм 1986-го року "Матадор", одна з перших ролей Антоніо Бандераса, до речі.

Там по сюжету одна маніячка вбиває матадора, не на арені, щоправда, а в ліжку, і ця пісня дуже в тему, таке кохання, що аж пищить, мабуть.

Collapse )
Читаю

Маріо Варґас Льоса

Став лавреатом Нобелівської премії з літератури 2010 року. Його я наче не читав, хоча хз, може давно колись, вже й не згадаю. Знаю, що він на доброму рахунку і в нас, і іспанці мені його неодноразово рекламували. Він сам перуанець з іспанським паспортом. Треба його навантажити та почитати, бо минулорічної німкені я мало чого знайшов тоді.

UPD. Обізнані люди кажуть, що його мало перекладено і видано українською, так що раптом якісь видавництва зацікавляться, то я б підключився як перекладач з іспанської...
Шева

Фінансові генії Америки

Дочитав цю книгу, презентовану мені у травні журналом "Деньги.UA" за перемогу в конкурсі "Валютний прогноз". Визнаю, що раніше не читав подібної "літератури", бо бізнесові прагнення в мене не дуже розвинені, я взагалі пофігіст і фаталіст. Але раз вже дали таке, то вирішив прочитати, та й навчання на економічному факультеті таки трохи зобов'язує цікавитися цією темою.

Художньо пережовані (з великим креном на фінансовий бік) біографії Ендрю Карнегі, Джона Рокфелера та ще двох американських воротил кінця XIX століття.
Мені здалося, що в американському стилі, досить примітивна писанина - "текст трохи по-дибільному написаний". Недолік - книга практично нередагована, тобто як перекладач написав, так воно й пішло у друк. Я це бачу, бо сам так перекладаю невідомі мені речі. Хоча якийсь редактор і значиться в кінці. Пам'ятаю, в якійсь книжці Карпи бачив аж чотирьох редакторів. Думаю, так і потрібно робити, бо інакше не дуже читабельно виходить. Ну і помилок купа, плутанина з роками.
Хоча зернина користі там є. І припускаю, що шарящі люди набагато більше цих зернин відкопають.

http://alla-savchenko.livejournal.com/12652.html

Книга продається за 110 грн у видавництві. Або я свою комусь можу подешевше продати.

Лілу

Дні іспанського кіно 2009


Пройшли в столичному Будинку Кіно з 20 по 23 жовтня. Сеанси о 18:30 та 20:30. Іспанською мовою з українськими субтитрами, всього було вісім стрічок. Вхід був вільний. Я втрапив лише вчора на «Ласкаво просимо, містере Маршалл» (Bienvenido Mister Marshall), реж. Луїс Гарсіа Берланга (Іспанія, 1952, 95 хв, комедія). Цікаво, що дехто з іспанців казав раніше мені, що цей фільм обов'язково потрібно подивитися, бо він всім відомий там. Отже я його завантажив днями якраз, але не встиг переглянути.
Субтитри були дуже професійно перекладені, хіба деякі очепятки були.

http://kino-teatr.ua/uk/main/news_article/article_id/1955.phtml

http://community.livejournal.com/ua_espanol/42275.html