Tags: музика

Етно

Приватник у Анрі - Qarpa

Був сьогодні на приватному концерті Qarpa. Щось штибу квартирника, хоча взуття не знімали, бо вхід в квартиру (підвал) відразу з вулиці. Був чай і цукерки. Анонсувалося до 50 людей, було десь біля сорока - в основному, я так зрозумів, запрошені - дотичні якимось боком до гурту, хоча квитки теж начебто продавалися по 69 грн. Насправді це все позиціонувалося як пре-презентація альбому, який буде запущено восени, а сьогодні було вперше явлено ці пісні у вузькому колі.
В першій частині були пісні з нового альбому, який має назву "And I made a man": майже всі англійською, хоча одна французькою та одна наполовину іспанською: "Soledad". В принципі гарні. Після антракту була друга дія вистави, а саме старі пісні. Не було Артура Даніеляна, так що склад гурту вже зовсім зжіночився - на три дівчини (Ірена, Женя, Оля) лише один Артим.

Попелюшка:



http://youtu.be/qsSS6_Z3A6k
Читаю

Зачекай мене на небі

Пройшов рівно рік, як я перекладав востаннє пісню з іспанської, і сьогоднішня теж з фільму Педро Альмодовара, я вже багато пісень з його стрічок перекладав наче. Вони якісь такі потужні, відповідають фільму завжди.

Отже, фільм 1986-го року "Матадор", одна з перших ролей Антоніо Бандераса, до речі.

Там по сюжету одна маніячка вбиває матадора, не на арені, щоправда, а в ліжку, і ця пісня дуже в тему, таке кохання, що аж пищить, мабуть.

Collapse )
Лілу

Ліна Костенко

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Не знаю, хто співає, але дуже гарно...

Кажуть таке: До речі цей вірш Ліна Костенко написала своєму коханому. Історія така: щоб його не заарештували, вона прогнала його. Сказала, що ненавидить, тільки щоб поїхав. І коли він від'їжджав вона була на вокзалі (сховалася), і якраз тоді склала цей вірш.
Царь

Квартирник

Оце сходив я на другий в житті квартирник (перший раз півроку тому на Карпу). Цього разу я вирішив подивитися на хваленого Сергія Бабкіна, що його дехто вже давно мені рекомендував. Спілкуючись з людьми до того, зрозумів, що є ті, хто від нього в захваті, та інші, хто про такого зроду не чули.
Квартирник був у великій триповерховій хаті в приватному секторі між Солом'янською та Червонозоряним. Я так зрозумів, що в тому будинку багато чого відбувається, зокрема йога. Організатори обіцяли чай, каву та київський торт, то так і було, щоправда я забрав останній шматочок.

Концерт проходив на третьому поверсі, де і порозсідалися в основному на підлозі, але ще стільців двадцять було та стояли люди - всього наче 150 квитків було продано - десь так і було.
Анонсували з 19 до 23, але реально Бабкін з'явився о 19:30, а закінчилося дійство о 22-й.
Я вперше в житті його бачив, хіба десь пару фоток в жж, то візуально пізнав, але пісні і т.ін. - це було для мене повністю новим. В принципі він cantautor, штибу барда, співає своїх пісень, трохи є реінкарнацією Висоцького, але з сучасними наворотами: неймовірні вокальні дані, велика робота з гітарою, жести, міміка, і взагалі актор. Чимось схожий на Ігоря Рубашкіна з Нового театру на Печерську. До цього ще додати трохи непересічну зовнішність, не здивуюсь, якщо він чимось бризкає собі в очі для блиску, вигляд трохи божевільного, це він свідомо, зрозуміло, грає - в результаті успіх забезпечено. Принаймні серед його публіки, а це молодь 20 +/-, дівчата на 80%, в принципі це ще не критичний гендерний дисбаланс, я на деяких виставах у театрах бачив і більшу диспропорцію. Відповідні тексти, на цей рахунок я ще вердикта остаточного не виніс, бо з першого разу все ж не викупається, припущу хіба, що вони є простою філософією для зростаючого покоління (згадував репліку однієї жж-френдеси з приводу фільму в три де "Океан" - що він може зацікавити хіба того, хто в дитинстві замість програм Кусто дивився КВН, щось таке). Тому мені, звичайно, з моїм вродженим набутим цинізмом це все баян, але, вибачте, я більше двадцяти років тому вперше Біблію прочитав, і чим старішаю, тим все навкруги частіше повторюється. До цього додам, що зараз є модним анонсовувати події через соціальні мережі, то цього разу це було зроблено через одну відому російську мережу, а не через Фейсбук хоча б, що, зрозуміло, направлено на певну авдиторію, а це вже діагноз на 90%. Я вже мовчу про українські мережі, зрозуміло, що це жодного разу не комфільно, бо зараз як людина не згадала про Пітєр та Москву, то вже не крутий чувак.

Це відступ, але я жодним чином не віднімаю заслуг Бабкіна, він насправді талант, і, головне, людина реально на своєму місці, от у кого "сродна праця" за Сковородою, до речі, його питали, чи він вважає те, що робить, своєю професією, ну що він міг на це відповісти, це все одно, що було питати в Сократа, чи він за професією філософ. Людина живе цим (тут нещодавно в жеже дехто писав, що навряд чи про багатьох людей таке можно сказати), це безсумнівно - те, що він робить - це його стиль життя, і не може бути інакше. Це не Ірина Білик, що співала десять років українською, а потім перейшла на російську, бо так, бачиш, можна більше заробляти - от у кого співи це професія.

Дисків, як ми сподівалися, не продавали його, лише якусь книжечку віршів. Питання йому ставили люди, багато хто вважає, що дебільні, але мені в принципі цікаво було, бо я нічогісінько про нього не знав. Тригодинне сидіння на підлозі далося взнаки чимало кому, мабуть, мені особливо - роки вже не ті, я вже крутився, як міг, пару разів навіть судомами ноги зводило (до речі, Бабкін казав, що йому одного разу так звело пальці, що і не дивно - бо він виробляє з гітарою неймовірні речі - це як на мене, людини далекої).

В цілому катарсису я не пережив (це дуже рідко буває, востаннє років півтора тому), але мені сподобалося, це, принаймні, щось нове було, дякую mi_otro_sol, що підігнала мені квитки, відірвавши від серця, та fukotoki, що склала мені компанію.

Назагал розцінюю цього Сергія Бабкіна як безсумнівний талант, що є явищем неординарним та в чомусь новим для теперішнього покоління. Може, ще коли схожу на нього, він казав, що 19 грудня, здається, в Києві буде харківський театр "19" з "Нашим Гамлетом", причому в театрі Лесі Українки (!), а в другій половині січня буде тур в підтримку альбома. Потому після концерту він рушив у Вільнюс для виступу, я так зрозумів.

Collapse )
Toros

Qarpa

Оце сходив на концерт в "44". Колись він там уже був пару років тому. Людей набилося, як завжди, бо така маленька зала. Цікаво, що перед початком ходила дівчина і переписувала e-mail'и відвідувачів, щоб потім начебто Карпа нам надсилала новини на них :)
Концерт мав розпочатися о 21:30, але реально то сталося о 22:00, ну і закінчилося на чверть години пізніше, а саме о 23:45. Було багато пісень, з них дві нові, здається, причому одну вони потім ще раз виконали на традиційний "біс". Як завжди, Ірена прочитала декілька рядків французькою, мабуть, Гійома Аполінера. Як дуже не завжди, не було ніяких лаж зі звуком, крім загального поганого розпізнавання слів.
Публіка трохи оновлена, хіба декілька людей я візуально пізнав по минулих концертах, а з жж-френдів бачив olikskardash.

Царь

Цинамон


Був на презентації другого альбому Юрія Андруховича і польського гурту "Karbido". У вересні 2008 року була презентація "Самогону", тоді в Молодому театрі, пам'ятаю, що був аншлаг. Зараз вже обрали вдвічі більшу залу - в Будинку офіцерів, було десь 2/3.
Сказати, щоб я був у захваті, то ні. Бо це таке все щось дивне дуже. Хоча перший альбом я досі слухаю, і він мені подобається. Сподіваюсь, що і другий так само сподобається. Я думав, що купив його, але вдома зрозумів, що дівчата у фойє продали мені чомусь альбом Карбідо 2007 року польською мовою за 50 грн. Можливо, я незрозуміло попросив, але сам факт вражаючий, мені здається.
З пісень мені сподобалося лише танго "Біла троянда", але оце пошукав на ютубі, знайшов відео і трошки здивувався, виявляється, вони його виконували ще на минулій презентації, на якій я був, але тоді не звернув уваги на нього:



http://www.youtube.com/watch?v=BpBLqozjFfg

http://www.youtube.com/watch?v=UPcYjFqeYcc

На "біс" не дуже то й гукали, але вони все одно вийшли :) Заспівали три пісні з "Самогону", одну з яких Андрухович присвятив з'їзду Партії регіонів, мабуть, через текст: "Знову курва, радіо, телебачення, курва преса, влада собі як влада - суцільні бандити". Висловив сподівання, що наступний концерт не буде відбуватися під двоглавим орлом. Тут він недалекий від істини, мені здається. Я б дав шанси на це відсотків шістдесят. А відсотків вісімдесят, що в найближчому майбутньому для нього вже не знайдеться вільних залів. Чомусь у мене складається враження, що зараз історичний момент, десь еквівалент кінця десятих років двадцятого століття, і ми спостерігаємо кінець проекту "Україна"...
Останньою була моя улюблена "Зеленая ліщинонька".

http://chornyava.livejournal.com/94082.html