Tags: медицина

Читаю

Дзеркало


Історія, яка трапилася з жж-френдом, нагадала мені дещо.
З півроку тому, коли я відпочивав у лікарні швидкої допомоги у відділенні нейрохірургії (там вперше дізнався, що це для травми голови передовсім відділення), зустрів там чимало людей з різними історіями в житті, зокрема був один хлоп, довбанутий дзеркальцем заднього огляду, але не тролейбуса, як то сталося у Житомирі, а метро. Відбулося це у час пік, багато людей вийшло з вагону, і коли він йшов по перону, натовпом його штовхнуло в бік поїзду, який уже рухався, відїжджаючи і бортанув його тим злополучним дзеркалом, та так, що його відрубило прямо там на місці, очухався він через деякий час у відділенні міліції на тій же станції, куди його відтягнули, чекаючи на швидку. Десь там у нього забрали бабки, плеєр, ну то таке. Відвезли його на Мінський масив у діагностичний центр, де зробили знімок голови, але, за словами хлопа, клацнули трохи вище, короче, нічого знімок не показав, мозги типу в нормі. І по тому, його відпустили додому. Але через якийсь час, на другий-третій день він почав відчувати якісь провали, страшний біль голови, завезли його вже на вул. Братиславську, де знімок нарешті показав, що в нього розтрощені мозги. Чувак реально страждав у палаті, боліла голова, з часом майже перестав ходити, потім ще й оглух на одне вухо, а він щось там лабав і якраз надибав якогось продюсера. Чим закінчилось, не знаю, бо я вже виписався, а він залишився - лікування в самому розпалі в нього було.