Tags: вірші

Читаю

Іоланда Солер

Сьогодні був на читанні поезій Іоланди Солер, яке проходило в новому приміщенні Посольства Іспанії на вул. Іллінській, біля Могилянського культурного центру.
Було всього людей 30-35, в т.ч. дехто з працівників посольства: Ракель, ще один хлопець, якого я не знаю (можливо це завідувач культурного відділу). Пізніше підійшли художниця та фотограф, чия виставка відкрилася вчора - вони виявилися старими друзями Іоланди (теж з Канарів, а вона там виросла, хоча народилася в Сантандері). З відомих мені людей ще бачив Олену Чекан. В основному були студенти, частина людей більш зрілого віку. Перед початком Ракель роздала всім збірки поезій: оригінал та переклад українською Борщевського - всього 8 сторінок кожного виду. Всі ці поезії Іоланда прочитала сама, супроводжуючи коментарями, що, звичайно, набагато цікавіше, ніж самому читати ці білі вірші. Я записав на диктофон, якість не дуже, але все чутно - неймовірно, виявляється, що диктофон, захований в кишені, непогано пише.

Більшість людей, очевидно, добре шарила іспанською. Але Ракель наполягла, щоб був переклад, бо насправді цю подію позиціонували як читання українських перекладів, тому дехто прийшов за тим, може.

Борщевський перекладав коментарі, але самі вірші українською вже не читав. Yolanda Soler Onís багато чого цікавого розказувала, наприклад, в іспанській слова "relámpago" (блискавка) використовують діти та поети, за її словами, а дорослі, втративши фантазію, вживають "rayo", слово простіше. Тобто це синоніми. Вона навіть присутніх запитала, яке слово ми вживаємо, і більшість сказала, що "релампаго" (бо "райо" для нас це "промінь").
Також розказувала, що більшість творчих людей з центру Іспанії мають очі зелені або блакитні (наприклад, Julio Llamazares) і це для того, щоб люди, які не бачили моря, могли уявити його - це в неї така поетична теорія (у Zapatero теж зелені очі, до речі).

По ходу був невеличкий конфлікт - Сергій Борщевський сказав Іоланді, що він не "Сергєй", а "Сергій" - це некультурно і недипломатично, звісно, тим більше вона все одно відразу не второпала, в чому прикол, лише насамкінець, здається, вкурила трохи. От чим мені Борщевський подобається, то тим, що він УБН. Звичайно, дехто скаже, що не можна так чинити, але, дійсно, якось же треба доносити нашу думку, якщо не доходить. Тому нмд треба продовжувати боротися з вітряками - дивись, років через 20-30 іспанці, може, навіть перестануть писати "Kiev".

Трохи більше половини поезій були новими, з минулого року виданої книжки, і це читання було четвертим лише (перші два в Іспанії та одне в Любліні).

Насамкінець шеф культурного відділу запросив усіх випити по бокалу іспанського вина (всі посміялись і він теж - але це насправді так, іспанці не уявляють спілкування без вина). Було трохи наїдок, не дуже багато, але достатньо.

Виходячи з дому на читання, я отримав листа з культурного відділу від Ракель, що сьогодні її останній день роботи, і вона не могла поїхати, не попрощавшись з людьми. Це вперше на моїй пам'яті, що людина так зробила - може, це недипломатично, хз. Але вона реально попрацювала на славу ці два роки - я більш-менш цікавлюся всім іспанським з 1997-го року, коли почав учити мову, то за останні два роки культурний відділ зробив більше, ніж за всі попередні, нмд, звичайно. Можливо, більше персоналу, більше фінансування, але й людський фактор теж важливий. Тому я їй подарував невеличкий подарунок, сказав пару приємних слів - принаймні, їй було приємно, думаю. Сказала, що нема чого хвилюватися - її шеф дуже активна людина, тому тут процес затухати не буде. Ну, подивимося.

Collapse )
Читаю

Вчимося писати вірші, або як не стати графоманом

Четвертий курс "Кругозору". Презентував Сергій Пантюк, поет, піарив сайт "Інша література".
Я записався з цікавості, скажу чесно, пробував, може, писати пару раз вірші, але ще в молодості востаннє. Щоправда, намагався перекладати з іспанської та на іспанську, тобто якийсь професійний інтерес все ж був у мене.
Було достатньо теоретичної інформації, в принципі корисно для загального розуміння. В кінці двічі зіграли в буріме: він дав присутнім рими: "мости-рости", "спочинок-личинок", за його словами, що на думку спало, і кожен мав забацати чотиривірш: слова можна було міняти місцями. Як не дивно, я теж щось написав, аж сам здивувався. А в людей (всього було присутньо семеро), дуже гарно повиходило...
За другим разом він дав нам рими з реального вірша: "прийшов, маргарити, підошов, говорити", тут у людей трохи гірше вийшло, менш різнопланово, ніж за першим разом, але все одно класно. Думаю, всі пішли звідти окриленими :) Принаймні для мене це виявилося цікаво.
Цитував для прикладів, коли пояснював рими, розміри та ін. в основному сучукрлітівців з трьох книжок: "Дві тонни", "Літпошта" (обидві я прочитав) та ще однієї, яку мені не вдалося ідентифікувати, обкладинку я не бачив: Світлану Богдан, Павла Коробчука, Богдана-Олега Горобчука, Романа Скибу, Олега Романенка, Дмитра Лазуткіна, Олесю Мамчич та інших.
Лілу

Боги - Хуліо Кортасар


Одна учениця позичила книгу віршів Хуліо Кортасара, він, виявляється, ще й поет. Сьогодні закінчив, назагал впала в очі пара віршів, один переклав щойно за півгодини, інший пізніше колись. Обидва з циклу "Обставини" (Circunstancias) - писано в Парижі 1951-1958рр.
Зауваження по перекладу приймаються.

Хуліо Кортáсар

Боги

Боги ходять посеред стоптаних та розчавлених речей,
гидливо підтримуючи краї своїх мантій.
Поміж зогнилих котячих трупів, хробаків та сурм,
відчуваючи на своїх сандаліях вогкість смердючого шмаття,
блювотини часу.

На своїх голих небесах вони вже не живуть спокійно,
побиті болем, наче у бентежному сні,
ходять, поранені тривогою, у багнюці, зупиняючись лише
порахувати своїх померлих, хмари долілиць,
оскаженілих від гавкання собак,
заглядаючи заздрісно у безодню
де щури на двох ногах, скиглячи, сперечаються
через шматки прапорів.

© www.espanol.kiev.ua переклад українською, 2009

Julio Cortázar

Los dioses

Los dioses van por entre cosas pisoteadas, sosteniendo
los bordes de sus mantos con el gesto de asco.
Entre podridos gatos, entre larvas abiertas y cordeones,
sintiendo en las sandalias la humedad de los trapos corrompidos,
los vómitos del tiempo.

En su desnudo cielo ya no moran, lanzados
fuera de sí por un dolor, un sueño turbio,
andan heridos de pesadilla y légamos, parándose
a recontar sus muertos, las nubes boca abajo,
los perros con la lengua rota,
a atisbar envidiosos el abismo
donde ratas erectas se disputan chillando
pedazos de banderas.

"Почав писати дуже рано, в 1938 р. дебютував як поет-символіст збіркою сонетів «Присутність». Вірші продовжував складати впродовж всього життя, але не публікував їх; посмертно була видана лірична книга «Тільки сутінки» (1984), куди увійшли вірші і поеми, створені від початку 1950-х до 1983 р."
Читаю

Літпошта


Колись мені fotynija презентувала сю збірку, то потроху читаю:

"...Як найперше яйце не пригріла квочка,
наша доля не прийшле, а те, що – є!
Бо Парка, що шлюбну пряде сорочку…
Бо зла Юнона, суча дочка…
Бо соловейко не дає…"

"...Ти ввімкни телевізор, кіно про тварин;
про загиблих під бампером фури
в історичній частині, де клоун один
балотується в мери, хоч з виду кретин
і верзе про здобутки сектантських меншин
в українську культуру...

...І мичать, і мурчать, тупотять, наче слон;
на майданах викручують дулю.
Відмирає людей сорок п’ятий мільйон,
у Верховній, хоч плюй, кожен перший – гандон.
Вже не знаю де ангел гніздиться... Пардон,
над гніздом цим – літає зозуля..."
Лілу

Жжиттєво


Я зафрендив тебе серед ночі
Ти шось чуйно і хлипко писала
Твій ЖЖ був немов тамаґочі,
Ти його у рожеве вбирала.

Ти його берегла в срібних клітях,
Тільки френдам читати давала,
Моїх, мейлом надісланих, квітів
У бекґраунд йому напихала

Кожен пост твій я в меморіз тиснув,
Там про женску тоску ти втирала,
З вензельками закрученим шрифтом
В них як в сальто мортале кружляла

Я валив тобі сотні коментів
І тридужкових смайликів ставив,
Але ти не вловила моменту
І тоді я тебе забанив...

http://if-ro.livejournal.com/163727.html
Читаю

Сталь і ніжність


Мине років буремна чорна маса,
а все ж нащадки, ідучи вперед
й прилаштувавши на мосту фугаса,
про нього скажуть - добрий моджахед.

Тобі вже не судилося, як видно,
пізнати шал, що звіку не стихав -
коли ти купував свій перший віндовс,
він першу суру в школі постигав.

Коли заокеанська хижа брама
громадилась в проваллях висоти,
смаглявий хлопчик з іменем Осама
худобу виганяв за блок-пости.

Стезя його д`горі - важка і довга,
йому з дитинства не до балачок,
він теж дивився фільми про Кінг-Конга
і щось там нотував в записничок.

А ти постійно в нетверезім стані,
тобі що Комі, що Узбекистан.
Ну що ти бачив у своїй Рязані
окрім матрьошок, що ти бачив там?!

Я знаю, що лиш тільки знадобиться,
він, щоби гідно вам відповісти,
зігнувши в лікті стомлену правицю
покаже жест - суворий і простий!

Тож навісній, проплачена коридо,
шматуй нервово вранішні листи.
Цвіте в віках червона Аль-Каїда!
Цвіте собі.
А чом їй не цвісти.

Сергій Жадан

UPD. Collapse )
Aparcamiento

5 копійок


я бачив дивний сон. немов в живім журналі
немає матюків і суржику нема...
та це ще не кінець, я подивився далі -
вкраїнською всі там говорять в ідеалі
і роблять це вони практично задарма

на перший погляд то прості звичайні люди,
а мову бережуть як паросток лози
на просторі жж - в постах, в коментах, всюди...
то спробуй може й ти, якщо бажання буде
і прапор цей також угору піднеси

згадай шкільні роки й шановних педагогів,
що задавали твір, переказ чи диктант
ти зможеш це зробить один, без допомоги
якщо цього вірша (хоч було важко трохи)
зумів нашкрябать юзер диверсант

via chornogora