Tags: автографи

Читаю

Антон Фрідлянд

Потім була друга автограф-сесія від іншого автора "Фоліо".
Презентував Антон три книжки: "День банана" (не знаю, чи перевидання, чи ще з 2005 року залишилися, бо я її придбав у 2008-му, тоді ще продавалося перше видання - 1000 екземплярів). "День шахмат" - здається, видали цього року - я її прочитав в інтернеті давно. До речі, він радив на питання, з чого починати знайомство з його творчістю, саме цей роман. На зауваження, а чи не заважатиме те, що читач може не розумітися на шахах, сказав, що там шахів практично немає, та й він сам грати не вміє ;)
І третю книжку я вже купив, теж нова: "Похитители мифов" - містичний роман та оповідання.
На зустрічі було присутньо трохи менше людей, ніж з Ірванцем, а саме четверо, з них одна дівчина - організаторка (вона ж ставила більшість питань), співробітниця книгарні теж іноді підходила для масовки, мабуть. Зі звичайного люду була одна дівчина і я (хоча вона теж чимало питань ставила, може, журналістка).
Всі книги Фрідлянда писані російською, але сама зустріч весь час була українською, я трохи не спочатку був - не знаю, чия це ініціатива. Він нормально говорить, не знаю, чого це два роки тому малювали його образ як російськомовного змалечку. Хоча по телефону він з двома говорив російською (Ірванець з Юрком Позаяком - українською).
Антон досі шеф-редактор журналу "Unique", це практично дистанційна робота, багато подорожує, частково це оплачується тими, кого вони піарять, але не повністю, бо, наприклад, є три готелі, в яких він може пожити безкоштовно, але ж тупо в них не будеш весь час, бо хочеться проїхати по країні - тому, якщо за свій кошт, то живе в недорогих готелях. Не прихильник подорожувати з наметом - хоче мати комфорт. Був практично по всьому світу, крім, хіба Латинської Америки (лише в Домініканській республіці). Питали про Індію - був чотири рази, там добре. Хвалив Азію, що там можна комфортно жити за невеликі гроші, на відміну від Києва, скажімо.
В Україні сподобалося в Софіївці (Умань) - каже, що якщо бути в будній день - то практично Європа.
Питали, що читає, казав, що останнім часом багато спеціальної літератури, наприклад, про шумерів ("Похитители мифов" по анотації якийсь зв'язок мають з шумерами).

Читаю

Олександр Ірванець

Раніше любив ходити на усілякі автограф-сесії, але, якщо чесно, вже й забув, коли востаннє був присутній - може, років два тому.
Сьогодні в Книгарні #1 на Петрівці було дві зустрічі, то я пішов таки.
Олександр Ірванець презентував три своїх книги, всі - видавництво "Фоліо" (нмд це вид-во змушує авторів брати участь в таких заходах): "Рівне/Ровно" (третє видання вже - до речі, це одна з перших, а, може, й перша книга, яку я прочитав з сучукрліту - ще з десяток років тому); збірка поезій "Мій хрест", яку я не ризикнув придбати, і "Загальний аналіз" - прозова книжечка (декілька оповідань і повість), яку я вже взяв для автографа, ну, і прочитати, звісно.
Ірванець мав ще одну зустріч сьогодні ввечері на Грушевського, читав, що дехто з френдів збирався туди.
На Петрівці, звичайно, місця немає для зустрічей, слухачів було 6-7 людей, стільки й автографів він роздав.
Казав, що читає всіма слов'янськими мовами, хоча розмовляє не усіма. Наприклад, приїжджаючи до Болгарії, вже на третій день може практично говорити. Він десь з Полісся, там бере білоруське ТБ, тому по-білоруськи може гутарити ліпше від сябрів.
В основному люди ставили питання: казав, що Україні як державі - бути.
Наступну книжку буде писати про русинську автономну республіку, яка постає на кордонах України, Польщі та Словаччини.
Казав, що має ЖЖ, але твори там не публікує, хіба якісь подорожні нотатки. Просив не ображатися, що не френдить - бо не вміє ;) Також має Фейсбук, але там нічого практично не пише.

Читаю

Жити післявчора


Сьогодні сходив у „Смолоскип” на зустріч з Ірою Цілик. Взагалі я там був утретє в житті. Вперше років півтора, а скоріше, два тому в підвалі на першому (чи не останньому?) творчому вечорі Катріни Хаддад, і рік тому відразу після відкриття книгарні. Чомусь я думав, що сьогоднішній вечір теж буде у підвалі, але він відбувався прямо у книгарні – було поставлено чотири лавки напроти двох крісел та столика. Все почалося вчасно, я до початку швидко продивився книжки, купив Хосе Луїса Раміреса (лекція, прочитана у Львівському універі півтора роки тому) в перекладі з іспанської та другу книгу Цілик „Післявчора”. Я її бачив кілька разів, але не купляв, бо взяв собі за правило не накуповувати книжок одного автора, якщо є ще його нечитані. Але так склалося, що якраз поетичну збірку я нещодавно подужав, пізніше напишу дещо про неї. Тож я її прихопив з дому для автографу. Але стихійно придбав і другу – там же на касі лежала. На тоненькі дві книжечки дали газету і фірмовий пакет смолоскипівський, це мені сподобалося - прийду ще, ггг.
Всього глядачів/слухачів було десь 20-25, концентрація жежешників перевищувала всі допустимі межі нмд, лише з френдів було п’ятеро, ще кілька я побачив юзверів, а решта була мені незнайома.
Вийшло все цікаво – Іра прочитала два уривки з другої (прозової) книги, зауваживши, що з першої поетичної вже виросла. Тобто поезії не було зовсім. Натомість були питання – як не дивно, чимало для такої, здавалося б, невеликої авдиторії, декому навіть довелося боротися за право запитати. Провокаторів не було, як на презі Чапая, наприклад, в Є. Пару представившихся кореспонденток, наприклад, з „Шо” і якогось невідомого мені україномовного журналу „Сократ” (?). Був хлопець з відео, який зараз знімає чи то сюжет, чи то фільм про Іру. Автограф мені дали на „Післявчора”, потім зафотаю і сюди викладу.
Стосовно прози, я залишився певною мірою задоволений, тобто я однозначно найближчим часом прочитаю, по-перше, там 120 сторінок малого фактівського формату; по-друге, повість автобіографічна на 60%, за словами авторки, а правдиво чи перебріхано, то вже для читача не так суттєво. Тобто читати це можна з цікавості передусім.
Опісля ще можна було піти у кіноклуб, на третій поверх. Але по-перше був якийсь японець, по-друге, мені вже й так було забагато позитиву і вражень на один вечір, тож на кіноклуб я піду іншим разом. Добре, якщо дійсно на восьму вечора, це полегшує, бо сьогодні мені довелося урок переносити, щоб встигнути. І далі буде лише гірше з розкладом. А так ходити можна, і насправді я давно збирався, але то час незручний, то гості незнайомі, а це неприкольно мені. Щодо книжок, то треба якось зайти більш докладно передивитись, може, там є щось, чого немає в Є (каламбур).
Абсолютно випадковий збіг: вчора я дочитав метрівську книжку (не тому, що пишуть метри, а тому що читаю їх в метро), тож взяв нову, яку купив ще рік тому і вона в мене лежала весь цей час, прочитав десять сторінок, поки їхав на метро ці кілька зупинок і буквально через десять хвилин там в книгарні вперше живйом побачив цього автора.





http://knyharnya.livejournal.com/22931.html
Читаю

Андрухович & Karbido


Вчора сходив на презентацію "Самогона". Це спільний прект Юрія Андруховича та польського гурту "Karbido".

Collapse )
Читаю

Любов Голота


Сьогодні було лише три уроки, тож я їх розсунув у часі і крім маршу свободи запланував ще одну розвагу, поїхати в КС на Петрівці намутити аФФтографа в когось з письменників, з 5 до 6 мала бути Олена Рижко, її звичайно, не було, проте була Любов Голота (запланована з 3 до 4) з книжкою "Епізодична пам'ять". Я не дуже засмутився, купив її книжку ще раз, підписала мені, трохи поговорили, бо, як і минулої суботи, бажаючих щось я не побачив інших. Вона працює зараз на радіо "Культура", а раніше була в газеті "Слово Просвіти", писала поезію теж, але ми зійшлися на тому, що зараз важкі часи для поезії, людям важко вона дається, тож вона перейшла на прозу, зараз пише нову книжку. Сама з Дніпропетровська, але з 83-го року живе в Києві.
Питала, чи я спеціально приїхав, брехати не став, сказав, що так; і що вже одну книжку її маю, просто дав комусь почитати, так що нічого страшного, як буде дві. Сподіваюсь, їй було приємно.

Collapse )
Читаю

Світлана Поваляєва


Сьогодні стартував якийсь-то там місячник сучукрліт спільно з "Книжковим супермаркетом", тобто чотири суботи в трьох магазинах: на Петрівці, площі Слави та десь на Лівобережній будуть проходити презентації та автограф-сесії українських письменників та поетів. Афіша тут. Враховуючи, що по суботам я зазвичай суперзавантажений, тож, враховуючи сьогоднішній не зовсім нормальний день - менше справ - викроїв час, відмінивши один урок, і стихійно поїхав на Петрівку, бо з 15-ої мала бути Світлана Поваляєва, а з 16-ої - Кокотюха та Денисенко, здається.

Намутив дві книжки: "Оріґамі-блюз" та "Замість крові", хоча й по драконовським цінам, а я колись зарікався в КС щось купляти.
Якось так кармічно склалося, що я Поваляєву ніколи не купляв, хоча й мав бажання, справа в тому, що не бачив її книжок такого формату в твердих обкладинках, а я лише такі читаю в дорозі - інакше просто незручно.
Отже, дала мені numo два аФФтографи, фото їх та обкладинок під катом, по дорозі додому в метро вже почав читати. Можливо, після того, як дочитаю Рижко, візьмусь за одну з цих.

Враження, що цей проект може бути успішним комерційно, у мене не склалось, але я не можу по п'яти хвилинах судити. Мені наче такі акції під час книжкових виставок більше народу збирають.

Collapse )
Читаю

Карнавал триває


Намутив ще один аФФтограф.
Олена Рижко. "Карнавал триває". Так історично склалось, що авторка викладає українську мову в групі одного мого учня іспанської, коротше кажучи, він не полінувався взяти для мене книжку на підпис, фото обкладинки та власне побажання під катом.

Collapse )
Читаю

Книжковий ярмарок


Проходив сьогодні поруч з Українським домом, зайшов спонтанно. Купив дві книжки у "Факта" (Фінкельштейна щось не було), в т.ч. т.зв. найкращу книжку року, треба буде почитати, та три диски, з них два - аудіокниги, ціни вже спустилися до нормальних - по 20 грн.

Collapse )