Tags: Новинар

Читаю

Краща українська книга-2010

Сьогодні повідомили підсумки конкурсу.
В номінації "Беллетристика" очікувано перемогла Оксана Забужко - "Музей покинутих секретів", в "Документалістиці" - Олесь Ільченко - "Місто з химерами". Першу я придбав давненько, буду потроху читати, а другу треба буде ще купити.
Переможці отримають по 5 тис. грн. Другі та треті місця відповідно по 3200 та 1500 грн. Нагородження, читання та автограф-сесії сьогодні в "Купідоні" о 18:00. Я, на жаль, не потрапляю, а хотілося б.
Натомість з'їздив у "Корреспондент" забрати свій власний приз - два сертифікати по 25 грн, на які я можу придбати книжки (книжку?) у "Емпіку", в якому, до речі, ще жодного разу не був. Цікаво, що премії щасливчикам зменшилися в розмірах, бо три роки тому мені дали сертифікат на 100 грн, щоправда тоді було сім премійованих, а зараз п'ятдесят, хоча, думаю, багато хто просто за ними не приїде.



На жаль, мене не запустили всередину, віддали на ресепшені, а шкода, бо по ходу це виявилося те саме місце, де був почивший в бозі майже два роки тому "Новинар".
Баба

Go to Internet

Лілу

Прощання


На сьогодні в мене була запланована одна розвага, поїхати в КП-Медіа. Знаючи їхню оперативність, передчував пригоди, в принципі залишився задоволений. З'їздив я на Лесі Українки, 34 забрати гроші за передплату Новинаря. Дівчина, що мені телефонувала, сказала лише адресу, по ній виявилося немаленька будівля. До речі, в дворі там Амбасада Ізраїлю і тому я пригадав цей будинок - років три тому ми там з шефом були у фінансових справах, але в правому крилі. Вхід там був по паспортах для чужих. КП-Публікейшинс виявився в лівому крилі, жодних табличок чи вказівок - нічого немає, але можна здогадатися - на сходинках стоїть півтора десятки людей - палять. Хто, як не журналісти, на таке спроможний? Спитав охоронця, де Кореспондент - він мене відправив на четвертий поверх. Ліфтом піднявся, але він мене висадив на третьому, а на поверхах номери не вказані, але таблички для коридору є, і Новинар там же. Давай звонить, а голос мені каже: на якому ти поверсі? Я - на четвертому. Він - ні фіга, ти на 5-му, спустись до нас на четвертий. О_о. Я спустився, там теж немає поверху, але вже якийсь банк. Ну, все, думаю, буду тут ходити як той гість з півдня в Чародіях.
Але все ж надибав той четвертий поверх. Пояснив їм, яке в мене горе, що треба бухгалтера, нехай поверне гроші. А яке прізвище? Я сказав два на вибір, одне підійшло. Приходить жіночка. Думала, що я хочу передплатити Новинар (sic!) Ну все, думаю, куди я попав. Повела мене до себе, там їх 5-6 сидить, щось клацають. Давай мене шукати в компі, знайшла - давай звонить кудись нагору, як же повернути гроші?! Спочатку, щоправда, питала, чи не хотів би я якесь інше видання в них передплатити, від чого я відмовився. Отже звідтов їй продиктували зразок заяви, яку я мав нашкрябати і мені повернуть 78 грн 76 коп. Дала листків паперу, ручку. Але я принципово написав своєю, сувенірною новинарівською ручкою, мені це здалося символічним. Власне і все, віддали бабки.

Тобто ситуація вимальовується така: я виявився першим передплатником, який приперся по гроші, інші погодились на Кор, чи щось інше, може або просто забили, не їхати ж їм з Західної сюди по гроші! Почали обзвонювати передплатників в понеділок зранку, до мене дозвонились у вівторок, сьогодні середа. Тобто Джедай як завжди виявився правий, не матиме закриття жодної реакції, дуже сумно.
Лілу

Передплата


Телефонували з Новинаря, повідомили. що керівництво вирішило закрити журнал. Мені як передплатнику запропонували переоформитись на Кореспондент - те саме, але російською. Я відмовився. Сказали приїхати в охвіс, написати якогось листа і мають повернути гроші.
Це все російською мовою.
Читаю

Новинар - 2


З Новинара надіслали прощального листа, повідомили, що виклали фотки з зустрічей з читачами (я засвітився на 4, 9 та 23), всього був на трьох з шести.

Підсумовуючи всі ці дискусії з приводу закриття, зауважу таке:
Звичайно, можна зрозуміти цього Джедая, от він вклав два лимони, дав можливість людям реалізувати та отримати те, про що так довго говорили боролись, а реакція потенційних читачів виявилася не такою, як очікувалось - наклад 15 тисяч.
З іншого боку - закривати Новинар, продовжуючи видавати якісь безкоштовні українофобствующі 15 мінут - це злочин проти України, за що я йому таки не вибачу ніколи. Навіть якщо щось збиткове, не обов'язково його позбуватись, має бути на ньому якась соціальна відповідальність, це розуміють і роблять всі бізнесмени. Від збитків одного невеликого журналу він би не розорився.
Це виносячи за дужки співробітників та передплатників.
Читаю

Новинар

Читаю

Далай-лама


Сходив я на фотовиставку про Далай-ламу XIV. Проходить в галереї "Лавра", в тому приміщенні, де був книжковий форум в кінці травня. Всього близько 70 світлин розміром 1 м х 70 см. Подивився за чверть години приблизно. Людей за цей час було в залі від 3 до 6, тобто великого ажіотажу не спостерігалось. Якихось особливих відкриттів для себе я не зробив. Здивувала значна присутність таких предметів побуту, як пульт від телека, пластянки (а як же екологія?), колючий дріт, орбітрек, в'єтнамки, які носить цей емігрант не зі своєї волі. Є фота, як він чистить зуби. Самі зуби крумним планом теж є. Тобто відчувається подих вічності як мінімум кінця двадцятого століття. Більша частина фоток не його, а інших людей чи антуражу.

З друкованих матеріалів на виніс є листочки А4 російською мовою з піаром Лесі Мальської, як же вона успішно виставлялась в Москві та інших мегаполісах, і яка вона успішна, мабуть, на випадок, якщо хтось цього не помітить по фотках. В усіх перерахунках Москва іде перед Києвом, а російські музеї та виставки перед українськими і навіть перед американськими та європейськими. Якщо додати до цього той факт, що на сайті цієї панянки вказана адреса фотовиставки: Yanvarskogo vosstaniya # 17 (насправді вул. Івана Мазепи, 17), то думаю, не помилиться той, кому не спаде на думку запідозрити її в українофільстві.

Назагал я ні за ні проти цього культурного заходу, рекомендувати обов'язкове відвідання було б явним перебільшенням, але з іншого боку, якщо є зайві 15-20 хвилин плюс дорога, то можна і вбити їх на цю виставку, лиха теж не буде. До того ж, наскільки я пам'ятаю, раніше весь час виникали трабли з організацією дійств на схожу тематику через довгі руки китайської мафії та слабкий характер української влади м'який, проте дієвий спротив Посольства КНР в Україні.
Партнерами проекту є Київський Медіа Холдинг (що мене не здивувало) і ... Новинар, от це несподіванка.
Читаю

Євросоюз


Бідні французи та іспанці британці

Межею бідності у Франції вважається дохід 680 єврів на місяць.
У передмісті Парижу жодної однокімнатної квартири, дешевшої за 600 євро, ніхто не пропонує. Власники квартир вимагають як гарантію контракт про працю із зарплатнею не менш ніж 1800 євро.

В іншій статті Новинаря йдеться про важку долю мільона британців, що скупили нерухомість на середземноморському узбережжі Іспанії, а зараз переживають скрутні часи, бо ця нерухомість почала падати в ціні.
Aparcamiento

Криївка


В останньому Новинарі прочитав таке: "...у наполеонівських планах трьох львів'ян - до кінця цього року мати 15 закладів: усі у Львові, за винятком "Криївки" у Києві. Наступного року планується довести їх кількість до 60 і за п'ять років бути представленими в усіх великих містах України. Причому в інших містах ресторани будуть створювати на основі цікавих історичних фактів і легенд про місцевих героїв."

Сподіваюсь, що в Києві Криївка все ж буде така сама.
Баба

Мамо, чому я урод?


В останньому "Новинарі" цікава історія Тараса Прохаська про те, як одного разу в Берліні в якійсь їдальні (пізніше це виявилася їдальня для психічно хворих - їм там давали знижку 50%, а "нормальним" по звичайних цінах можна поїсти) його запитали, чи він має право на знижку, а Сергія Жадана навіть питати не стали, автоматом нарахували піввартості.