Tags: Література

Читаю

Ніла Зборовська

Лише щойно я дізнався...

24 серпня після важкої хвороби померла відомий літературознавець, доктор філологічних наук Ніла Вікторівна Зборовська.

Зборовська народилася 27 вересня 1962 року в родині кіномеханіка. Письменниця, літературознавець, психоаналітик, працювала старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. Була директором Центру гендерних досліджень при Інституті.

Авторка численних статей, есе, романів, Зборовська відома завдяки науковим працям. Найбільш значними з них називають "Психоаналіз і літературознавство" (2005), "Код української літератури" (2006) та ін.

Сама Зборовська в інтерв'ю називала себе випадковою людиною в літературному процесі. Жартувала, що якщо доживе до старості, то "купить хату під Києвом" і буде замовляти від страху "народним українським психоаналізом".

Зборовську поховали в рідному селі Рубаний Міст Лисянського району Черкаської області.


Вона викладала в мене на першому курсі сучукрліт та на п'ятому (повернувшись з докторантури) - теорію літератури. В універі була першим супервикладачем, який мені трапився (за п'ять років навчання в КНЛУ я таких нарахував трьох). До речі в КНУ наразі за два роки вже набагато більше.

Саме завдяки їй я зацікавився тоді сучукрліт і досі більш-менш цікавлюся.

Навіть заснував спільноту zborovska, яка втім, майже за 5 років здобула аж двадцять учасників. В профілі спільноти є посилання на її твори "Дзвінка", "Мама", "Моя Леся Українка" та "Феміністичні роздуми, або На карнавалі мертвих поцілунків".

Пройшло десять років, а я досі пам'ятаю семінар з нею по "Осені" О. Олеся, наче це вчора було.

Прочитав геть усі її книжки.

http://gazeta.ua/articles/culture/_pislya-vazhkoji-hvorobi-pomerla-literaturoznavec-nila-zborovska/396783

http://evpalit.com/index.php?option=com_myblog&show=h-on-n-n-n-n-o-.html&Itemid=54

Відгуки про неї студентів

http://bukvoid.com.ua/events/sum/2011/08/28/101658.html



Царство їй небесне і земля пухом.
Читаю

Вулик

Сьогодні несподівано для себе потрапив на презентацію в "Книгарні Є" двох перекладів Каміло Хосе Сели: "Родина Паскуаля Дуарте" та "Вулик". Я запізнився на півгодини, але підозрюю, що вони теж не зовсім вчасно почали. Був перекладач обох книжок - Сергій Борщевський, іспаніст Олександр Пронкевич - автор передмов та жіночка - видавець "Країни мрій".

Говорили дуже багато цікавого, Села - останній іспанський нобеліант (помер у січні 2002 року). У нас він мало знаний, хоча, скажімо "Родина Паскуаля Дуарте" - роман, що посідає друге місце серед іспанських книг за кількістю перекладів іноземними мовами. Тепер його перекладено і українською. "Вулик" перекладали 1969 року, здається, але той переклад майже недоступний, Борщевський його прочитав вже після того, як свій зробив, хтось позичив. Сказав, що важко порівнювати, чий кращий, бо це треба аналізувати та порівнювати з оригіналом в першу чергу. Лаяв перекладачів, що перекладають з російської, як, наприклад, Маріо Варгаса Льосу переклали українською цьогоріч.
Презентовані дві книги Борщевський переклав минулого року на замовлення видавництва, залишивши дипломатичну службу (йому зараз 62 роки, мабуть, пішов на пенсію). Взагалі чувак з гумором.



Потім приїхав посол Іспанії, але його спочатку перехопило телебачення і біля каси брали інтерв'ю. Посол дуже довго розхвалював Борщевського, на що той сказав, що в принципі тут люди зібралися через Селу. Посол відповів, що про Селу нехай Борщевський розповідає, а він хоче поговорити про Сергія :). Той навіть не хотів дещо перекладати, то послу довелося пригрозити, що він може й російською сказати. Тут Борщевський відразу сказав, що давайте обійдемося двома державними мовами - не думаю, що посол викупив цей прикол.

Наприкінці одна з працівниць видавництва, яка вела зустріч, заспівала три пісні, в одній з них їй акомпанувала на скрипці її дочка років семи: "Зеленеє жито", "Місяць на небі", "Червона рута" - всі іспанською мовою (переклав той самий перекладач). По-моєму, було дуже гарно, послу теж сподобалося.
Потім почалося неофіційне спілкування, винесли іспанського вина та купу всяких наїдок на напивок. Я трохи випив, тому пішов до Борщевського по автограф іспанською:



Питав, чим я займаюся, бо я до нього говорив іспанською, тому, мабуть, побажав успіхів також в іспаністиці :) Він для мене великий авторитет, я тут іноді викладаю його переклади іспанської поезії. Хоча він сам поет, тому, боюся, може іноді зробити переклад кращий за оригінал ;)



Книги невеликі: 190 та 250 сторінок, хоча не з дешевих - 47 та 53 грн відповідно. Наклади по 1700 екземплярів. І все одно думаю, що це нерентабельний проект. Дякували видавництву, що взялося за таку справу, бо набагато вигідніше видавати іншого штибу "літературу". Представник казала, що питання є навіть в іншому - українські видавництва дуже рідко купляють права, тому це довгий процес завоювання авторитету - щоб закордоном побачили, що це нормальне видання, і з таким видавництвом можна надалі працювати.



Бачив на презентації мого колишнього викладача з КНЛУ та Ракель з посольства Іспанії, яка опікується культурними і освітніми програмами, схоже. Людей було як завжди: 40-50.

Я теж колись переклав два маленькі оповідання Сели: "Поміж молотом і ковадлом" та "Фінансист".
Читаю

Francisco de Quevedo

Поет благає любов, аби та припинила жорстоку війну з ним

Вогонь, і кров, і помисли страшні -
все спрямувала ти на поле бою;
ти бачиш, що от-от складу я зброю,
але спочину не даєш мені.

Що прагнеш ти здобути в цій війні,
крім дорікань, заслужених тобою,
за те, що не коханням, а журбою
ти сповнюєш мої скорботні дні?

Хоч трохи попусти болючі пута,
зітхнути дай, жорстокий ворог мій,
втішаючись тортурами моїми.

Бо вже мене змагає сила люта,
і в мить, коли знайду я супокій,
відійдуть муки, й ти відійдеш з ними.

Переклад з іспанської Сергія Борщевського

Оригіналу не знайшов, на жаль.
Читаю

Луїс де Гонгора

* * *

Баркас не обминає так стрімливо
у морі роз’ярілому бескет,
і пташка від загрозливих тенет
не спурхує так злякано й квапливо,

і мандрівник, о Німфо чарівлива,
ніколи так не схоплюється вмент
в зеленім лузі, схожім на букет,
змію зустрівши, що сичить злобливо,

як я, Любове, обминути прагну
ці коси, очі і єство шалене –
їх божестив, бо мав надію марну,

але доволі я зазнав наруг.
Прощай, о Німфо, - владарюй без мене:
вони твої – бескет, тенета, луг.

Переклав з іспанської Сергій Борщевський
Читаю

Фінансист - Каміло Хосе Села

Дев'ять років тому, відразу після смерті Camilo José Cela, цього нобелівського лавреата 1989 року, переклав одне оповідання зі збірки, виданої в Москві ще у 1975 році, і ось нарешті спромігся перекласти друге :), "El hacendista".

Під катом лише переклад, оригінала щось я не зміг нашвидкуруч в інтернетах знайти, а набирати мені ліньки.

Collapse )
Лілу

Ліна Костенко

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Не знаю, хто співає, але дуже гарно...

Кажуть таке: До речі цей вірш Ліна Костенко написала своєму коханому. Історія така: щоб його не заарештували, вона прогнала його. Сказала, що ненавидить, тільки щоб поїхав. І коли він від'їжджав вона була на вокзалі (сховалася), і якраз тоді склала цей вірш.
Читаю

Читання

В суботу 13 листопада в "44" Ірена Карпа читаме "Заповіт" (свій, не класика) і нові тексти радісні. Все це в рамках нового емо-шоу "Мій останній день". Вхід на шару ще й з доплатою - першим сорока відвідувачам подарунки - книжки за жизнь... Початок о 18:00.



http://irenakarpa.com/news/103

Я буду.
Читаю

Передсмертний лист Маркеса

During the summer of 1999 Gabriel Garcia Marquez, winner of the 1982 Nobel Prize for Literature and author of such classics as One Hundred Years of Solitude, was treated for lymphatic cancer. In the wake of that, there were persistent rumors about his failing health.

On May 29, 2000 these rumors appeared to be confirmed when a poem that was signed with his name appeared in the Peruvian daily La Republica. The poem was titled "La Marioneta" or "The Puppet," and it was reportedly a farewell poem that Garcia Marquez had written and sent out to his closest friends on account of his worsening condition.

The text of the poem, as well as the news of Garcia Marquez's worsening condition, quickly spread to other newspapers. On May 30 Mexico City dailies reproduced it. La Cronica ran a headline that read "Gabriel Garcia Marquez sings a song to life," and published the poem superimposed on a photo of the novelist on its front page. The poem was also read on many radio stations and spread quickly throughout the world via the internet.

The poem itself was highly sentimental and full of cliches that one would not have normally expected from the great writer. For instance, the poem declared at one point the author's desire to "live in love with love." (the entire text of the poem, translated into English, is reproduced to the right).

Nevertheless, many who read it were deeply moved by what they took to be the dying author's final message. For instance, one friend of Garcia Marquez, the Indian filmmaker Mrinal Sen, told the Hindustan Times that upon reading the poem he was flooded with memories from his 20 years of acquaintance with the author.

However, it soon became clear that Garcia Marquez's condition had not worsened recently, and he had not written the poem credited to him.

The poem turned out to be the work of an obscure Mexican ventriloquist named Johnny Welch. Welch had written the poem for his puppet sidekick "Mofles," but somehow his name had been replaced by the name of the Nobel Prize winning author.

Welch admitted that he was not a great writer, but told Mexico's InfoRed radio station that he was nevertheless "feeling the disappointment of someone who has written something and is not getting credit."

Garcia Marquez did not comment publicly on the poem. However, the week that the poem was published, a legitimate piece by him did appear in print. It was an essay on the Cuban castaway Elian Gonzales titled "Shipwreck on Dry Land."

http://www.museumofhoaxes.com/marquez.html
Читаю

Маріо Варґас Льоса

Став лавреатом Нобелівської премії з літератури 2010 року. Його я наче не читав, хоча хз, може давно колись, вже й не згадаю. Знаю, що він на доброму рахунку і в нас, і іспанці мені його неодноразово рекламували. Він сам перуанець з іспанським паспортом. Треба його навантажити та почитати, бо минулорічної німкені я мало чого знайшов тоді.

UPD. Обізнані люди кажуть, що його мало перекладено і видано українською, так що раптом якісь видавництва зацікавляться, то я б підключився як перекладач з іспанської...