Tags: Лінія іспанського кіно

Читаю

Хребет диявола


Вчора закінчилася "Лінія іспанського кіно" фільмом режисера Ґільєрмо Дель Торо "El espinazo del diablo". Це перша частина трилогії, друга стрічка якої наче більш відома: "Лабіринт Фавна". Третя очікується в наступному році.

Почнемо з дубляжа. В попередніх анонсах було, що цей фільм буде перекладатися українською прямо в залі, тобто як і три попередніх, потім в момент продажу квитків виявилось, що він буде мовою оригіналу з російськими субтитрами, причому про це наполегливо попереджали касирши, продаючи квитки. В результаті він без попередження виявився дубльований повністю російською, еспанської ні грама не чутно було. Зала була майже повна, відсотків на 90, може, людей налякало, що іспанською буде.

Фільм в принципі нормальний, як триллер, але сенсу жодного немає, просто привиди бродять по дитбудинку. До речі, ходять чутки, що дуже скоро в прокат виходить інший фільм цього ж режисера "Притулок" ("El orfanato") зі схожим сюжетом: дитбудинком бродить замордований хлопчик, але, на відміну від вчорашнього, де йому треба було помститися, там мета інша наче була. І в обох фільмах Дель Торо залишає зачіпку для продовження.

Підсумовуючи "Лінію", розставив би чотири стрічки в такому порядку:
1. "Бентежна Анна" (Caótica Ana).
2. "Хребет диявола" (El espinazo del diablo).
3. "Літній дощ" (El camino de los ingleses).
4. "Діра" (Zulo).
Читаю

Діра


Вчора сходив на другу стрічку "Лінії іспанського кіно": "Zulo". Показували в малому (синьому) залі, влазить півтораста глядачів, було коло сотні, пішло десь 10-15 з сеансу. Фільм малобюджетний: з декорацій лише колодязь, в якому сидів чувак весь фільм, "випустили" його лише двічі: в лісок, де спіймали перед тим, та в кінці в пустелі, куди випустили на "волю". Акторів лише троє, причому двоє були весь час в масках, тобто може, вони й акторами не були, а так, статистами. В принципі художнім фільмом позиціонувати це не дуже чесно, можна було б спробувати те саме донести й через короткометражку, тоді б нормально люди сприймали, а так багато хто почувався обдуреним. Фільм не є психологічним трилером, ні жахами, скоріше натякає на щось, але непевно, а взагалі, que cada uno saque sus propias conclusiones. Я б особисто його поставив трохи вище за "Літній дощ" в ідейному сенсі.

Глядачі просто вразили, з усіх чотирьох боків мені пощастило з ними. Найкраще вчинили ті, що спереду сиділи - пішли через хвилин двадцять після початку і, звичайно, нічого не втратили. Сходи в залі малому не дуже високі, тобто це допомогло. Решта ж мужньо дотерпіли до кінця, спілкуючись по телефону та між собою вголос, намагаючись привернути хоч чиюсь увагу з осіб протилежної статі. Взагалі тут проявився один з недоліків тотального дубляжу українською. Раніше, йдучи на україномовний сеанс, шанс зустріти бидлоту був набагато меншим, бо "нормальні" люди в Києві ходили на кіно на "нормальном язикє", тепер же все це закомплексоване кодло повалило на всі підряд сеанси.

Взяв квитки на неділю й понеділок на цей же час - 21:00 в той самий зал, тут мене чекав неприємний сюрприз: я звик, що за добу до початку можна взяти нормальні місця, тобто посередині зали, а тут вільних місць було пару десятків, всі крайні місця в усіх рядах. Причому 2/3 квитків не куплені, а заброньовані, тож, враховуючи "успіх" серед глядачів двох перших стрічок фестивалю, можна спрогнозувати, що глядачів надалі буде менше.
Читаю

Ваш фільм нудний


Вчора в київському кінотеатрі "Україна" відкрилася "Лінія іспанського кіно". Фільм мав початися о 20:50, але нарід зібрався раніше, запустили нас о 20:10 в передпокій червоної зали, прикрашений плакатами з рекламою "Лінії", були вже накриті столи з бокалами та маленькими тістечками, наче багато було, але глядачів теж набилося чимало, тож розмели то все швиденько. Ніхто нічого не говорив, я сподівався, що виступить посол, але іспанці, як завжди, обмежились малою кров'ю. Зала була заповнена відсотків на вісімдесят, пішло з фільму небагато, чоловік 10-15. Стрічку "Літній дощ" ("El camino de los ingleses") зрежисерував Антоніо Бандерас, вона просто "про життя" 70-х років в його рідному місті Малазі. Тобто нічого цікавого, дуже нудно, любовні многокутники, хоча й був Данте з його "Божественною комедією" в особі Вікторії Абріль, більше нікого з відомих мені акторів наче не було.
Бачив rozmaita. Також ідентифікував по морді обличчя одного співробітника іспанського посольства. Контингент був скоріше кіношний, чимало україномовних. Дубляж був українською, але не обіцяний живий в залі, а зроблений письмово раніше й начитаний однією подругою. Повтор буде сьогодні о 19:00.
Цікаво, що в кінотеатрі є гардероб, який працює до 23:00 як мінімум, це така культура, якої я ще зроду не бачив. З недоліків - треба б їм ще в стіни якусь систему вмонтувати, щоб мобільні глушила, бо мої сусіди, наприклад, відповідали на всі дзвінки, дуже довго пояснюючи, що вони в кіно.
Збираюся сходити й на решту три фільми: в суботу, неділю й понеділок о 21:00.