Tags: Ліна Костенко

Лілу

Ліна Костенко

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Не знаю, хто співає, але дуже гарно...

Кажуть таке: До речі цей вірш Ліна Костенко написала своєму коханому. Історія така: щоб його не заарештували, вона прогнала його. Сказала, що ненавидить, тільки щоб поїхав. І коли він від'їжджав вона була на вокзалі (сховалася), і якраз тоді склала цей вірш.