Tags: Кіно

Царь

Eat, Pray, Love

Сходив раз на півроку в кіно. Мене підкупила зранку одна учениця тим, що там Хав'єр Бардем - так всі і чекали тоді, ще коли йому дали Оскара, що це робиться виключно, аби затягнути його в Голівуд на касові фільми.
На сеансі 22:00 (відповідно закінчився о 0:25) людей небагато було - аж дванадцятеро, з них двоє пішли насередині кіна. Джулія Робертс вразила виключно своєю молодістю - неймовірно, але вона практично така сама, як і двадцять років тому у "Красотці". А так грала суміш минулих своїх ролей - і з щойно згаданої стрічки, і "Нареченої, що тікає" і "Елен Брокович", ну й, мабуть, з інших, яких я й не дивився. Бардема було мало і невиразно - зганьбить він себе, як і Пенелопа, в Голівуді. Актор, який грав його сина, не схожий ні на бразильця, ні на іспанця.
Куля

Секрет в їхніх очах

Аргентинський фільм "El secreto de sus ojos" 2009 року, що отримав Оскар як найкращий закордонний фільм. Цікава історія назагал, хоча більша частина з двогодинної стрічки досить нудна, але кінцівка виправдовує все. Актори грають погано нмд, ненатурально - типове аргентинське кіно (я його дивлюся багато). Думаю, Оскара їм дали по сукупності, щоб якось оцінити ту кількість, що вони штампують.

Toros

Вісім побачень

Один з досить прикольних іспанських фільмів "8 citas". Складається з восьми окремих новел з різними героями (які в останній виявляються все ж переплетеними певними зв'язками), репрезентуючи різні етапи у стосунках: зустріч, закоханість, друге побачення, звикання, ревнощі, криза та ін.

Ось четверта глава: "знайомство з батьками" (два ролики назагал 12 хвилин), по-моєму цікаво, навіть не знаючи мови:





Можливо, фільм перекладено російською, бо на Вікіпедії є аж дві версії: іспанською та російською.
Aparcamiento

Українці


Українці мало читають та рідко ходять у кінотеатри. Про це пише тижневик «Коментарі:», який зробив спробу накреслити портрет українця, оперуючи мовою цифр. Видання публікує добірку досліджень “Хто такі українці з точки зору соціології і статистики”.

За даними тижневика, в Україні інтерес до читання виказують лише 27% населення, дещо менше, ніж у Росії - 30%. А найбільш читаючими країнами Європи залишаються Велика Британія, Німеччина і Франція. У цих країнах регулярно читають книги 73,5%, 66% та 61% населення відповідно.

Книги в Україні купують тільки 40-45% жителів, з них трохи більше половини купують більше 10 книжок за рік. Для порівняння: середньостатистичний житель Чехії купує за рік 15 книг (до кризи ця цифра була 22).

Що ж до випуску книг, то, за даними Книжкової палати України, торік на одного українця припадало 1,22 книги і брошури. У той час як в Іспанії, найбільш «видавничо просунутій» країні, цей показник становить 7,8 книги на одного жителя (у Росії - 4,5 книги). Це вже не 0,4 книги на людину, як було 10 років тому, але зростання цього показника експерти не прогнозують, резюмують «Коментарі:».

Хоча кінопрокатники щорічно повідомляють про значне зростання відвідуваності кінотеатрів, за кількістю кіноглядачів Україна однаково плететься далеко за Європою, повідомляють «Коментарі:».

В 2009 році в Україні на душу населення припадало 0,46 відвідувань кінотеатрів (продано 21,5 млн. квитків). Тоді як у Німеччині на душу населення припало 1,7 походів у кіно (продано 146,3 млн. квитків). У Польщі ці показники склали 0,9 відвідувань кінотеатрів на рік (33,5 млн. проданих квитків), а в Росії - 0,98 (138,5 млн. квитків) (дані Європейської аудіовізуальної обсерваторії).

Україна замикає десятку країн Європи, в яких налічується найбільша кількість користувачів Інтернету, пише видання. За даними компанії Miniwatts Marketing Group, у вересні 2009 року українська інтернет-аудиторія налічувала 10,4 млн. осіб. За цим показником нашу країну значно випереджають Польща (20 млн.), Туреччина (26,5 млн.) і Росія (45,3 млн.). Абсолютним же лідером в Європі за кількістю інтернет-користувачів є Німеччина (54,2 млн.).

Проте українці в Інтернеті дуже діяльні, зауважують «Коментарі:». Як відзначає компанія Panda Securities, у січні-лютому 2010 року з київських IP-адрес відправлявся 1% світового спаму. Київ посів дев’яте місце серед міст-найбільших розповсюджувачів небажаних повідомлень, випереджаючи Джакарту (0,85%), Буенос-Айрес, Ріо-де-Жанейро (по 0,84%) і Москву (0,56%).

Втім, як пише видання, українська інтернет-аудиторія відзначилася й у більш гідних видах діяльності, наприклад, в блогерстві. За даними Ukrainian Watcher, наприкінці 2009 року Україна вийшла на п’яте місце у світі за кількістю зареєстрованих екаунтів у «Живому журналі» (Livejournal.com). На той час їх в Україні налічувалося 187,3 тис. Найбільше юзерів ЖЖ у США (4531 тис.) і в Росії (1,239 млн.).

http://www.unian.net/ukr/news/news-374945.html
What The Fuck?

Різдвяна історія


Подивився сьогодні це кіно. Як люди і говорили, хоч це і мультик, але не для дітей, а для дорослих. Тому, звичайно, дехто був у шоці, повівши своїх діточок на такий, з дозволу сказати, мультфільм жахів.



http://www.youtube.com/watch?v=FbFAo7L9fbk

Я спробував у восьмому ряду - нормально (на Аватарі був на сьомому), можна колись буде і в 9-му ризикнути. По сюжету - забираю назад свої слова про Аватар, що він тупий, насправді сценаристи Аватара - то генії думки в порівнянні з авторами Різдвяної історії (виношу за дужки Діккенса - не читав, не знаю). Такої тупої, прямої як двері, але, мабуть, від того не менш ефективної, з одного боку - "християнської пропаганди", з іншого - "пий, гуляй, веселись", (і додам від себе - плати їм 85 грн за квиток), я давно не бачив.

На Алісу в мене вже заплановано похід через тиждень, і вона мені по-любому сподобається, я це відчуваю, бо Керрола зіпсувати неможливо. І на цьому буду вважати, що я данину їхньому новому-старому винаходу - 3D віддав сповна, більше ходити не планую просто так, заради стерео, хіба на щось вартісне. А лише заради технологій, так я не сумніваюся, що з часом вони вигадають і чотири де, і п'ять де, і те де - прапор їм в руки.

Що сподобалося в кіні - класно літати, згадав, як в дитинстві уві сні літав, потім згадав свій перший політ літаком, потім стрибок з парашутом... Тут навіть краще літалося, ніж в Аватарі, бо там все-таки чужа планета, а тут - рідна Англія.

В Блокбастері нема де яблуку впасти, в гердероб черга на сто людей, але що добре - вдосталь крісел, на відміну від Дрімтауна, де все зайнято-перезайнято у вікенд. Зате в "Метро" пусто - мабуть, люди 8-го березня воліють гуляти, а не скуповуватися.
Царь

Аватар


Дійшла й моя черга подивитись цей фільм. Це вперше я бачив сучасне 3D. Але був готовий, бо, власне, стереокіно існувало ще й за Радянського союзу (хоча в це важко повірити). Я бачив лише одного разу десь в середині 80-х в кінотеатрі із забутою вже мною назвою в районі сучасної Європейської площі. То був спеціальний кінотеатр для стереофільмів, його потім ліквідували через зникнення самого такого кіна ;) Звичайно, то було примітивне стерео, але сенс той самий.

Тому досить швидко звик до всіх цих ехвектів, а по сюжету - ті самі індіанці, тільки в профіль з додатковими опціями борються з конкістадорами. Та сама Мулан, все дуже передбачливо і нецікаво. Хоча, якщо хтось любить мультики, то нормально піде. Одна моя учениця каже, що давно колись бачила м/ф "Долина папоротників" і начебто це тютєлька в тютєльку воно, тільки в 3D. Тоді що ж вони за книгу збираються писати?! По ходу ж має вже бути написана.

Ідея мені лише одна сподобалася - що треба мати свого власного ікрана, тож спробую намутити собі, потрібно ще поміркувати над моделями ;)
Непроясненим залишився момент - як вони любилися, враховуючи стільки можливостей конектитися... згадався анекдот про Василісу Прекрасну, якій сподобалося, що Змій Горинич виявився не лише триглавим...

Дехто скаржився, що після фільму важко повертатися до сірого і двомірного життя. Не знаю, мені навпаки, через три години повернувшись на Землю, вона гарнішою і тривимірнішою за Пандору здалася. Бо там все те стерео досить схематично промальовано, еволюціонувати цьому 3D ще дуже довго, поки його сплутаєш з реальністю. Так що покращувати кіношники будуть ще багато часу свої роботи, і смоктати так наші гроші...

Багато людей дивуються, що Аватар досі йде. Скажу більше - станом на сьогодні до 9 березня всі квитки розкуплені (є лише на ранок по буднях). А йде він до 10 березня включно. Так само як і "Різдвяна історія", якій, щоправда, виділено лише один сеанс на день (Аватору - чотири). З 11 березня починається на всіх сеансах "Аліса в країні Чудес", потім через два тижні наче буде "Як приборкати дракона". Тому вийшло так, що два з половиною - три місяці було лише дві стрічки в 3D, от і крутять їх. Через пару тижнів можна буде підбити майже остаточні підсумки, скільки ж зібрав Аватар - по ідеї коло трьох мільярдів, бо потім уже набагато менше будуть збори.

Вдруге я на нього вже не піду, але на Різдвяну історію та Алісу в Країні Чудес я вже квитки купив, враховуючи таку катастрофічно малу кількість таких стрічок. Ціни, звичайно, вражаючі - 70-80 грн, плюс 5 грн за покупку по інтернету за кожний квиток?!
Царь

Квиток


Вирішив більше не чекати і купив квиток на аватар. В аймаксі, посередині зали. В потрібний мені день і час (10:30, будній день). Правда, через місяць...
Toros

Гра Арсібеля


Аргентинський фільм 2003 року "El juego de Arcibel".
Арсібель - журналіст щоденної газети уявної латиноамериканської країни Міранда (в фільмі зіграли актори з 5 країн - Чилі, Іспанії, Мексики, Аргентини та Куби), який пише про шахи. Одного разу в замітці він невдало висловлюється про чорного короля, в якому поліція вбачає алюзії на генерала-диктатора країни (~ Піночет) і кидає писаку в тюрму.
Там він проводить не одне десятиліття серед таких самих політичних в'язнів (які, втім, досить різні між собою - соціалісти, марксисти, і т.ін.). Одного разу у в'язницю потрапляє газета зі сповіщенням про смерть Команданте Че Гевари - дехто плаче, інші сміються.
У тюрмі встановлюють телевізор і всі бачать руйнування Берлінського муру. Диктатор країни сам оголошує демократичні вибори (~ Піночет), де... перемагає з результатом 75% (~ Кравчук у 1991 році 62%). Політичних в'язнів випускають на волю, але Арсібель залишається, бо не існує документів, що він взагалі був ув'язнений, тому його неможливо і випустити.
Але тюрми з настанням демократії порожніють ненадовго - на місце "політичних" приходять "кримінальні", і тих ще більше. (~ Україна в 90-х роках). До Арсібеля в камеру підселяють такого собі Пабло. Журналіст вчить його писати, читати і навіть грати в шахи. Останнє йде дуже важко, тому він вигадує гру штибу монополії на мапі Міранди, де повстанці мають перемогти підстаркуватого диктатора. З часом Пабло сам генерує ідеї в цій грі. Одного разу Арсібель зі своїм другом влаштовують втечу Пабло.
Через деякий час в тюрмі з'являється з візитом один з провладних полковників. Виявляється, що Пабло підняв збройне повстання і дуже тисне на військових. Розвідка донесла, що він керується грою, якої його навчив Арсібель в тюрмі. Арсібель намагається пояснити, що це була просто гра, але йому не вірять. Врешті повстанці беруть штурмом в'язницю, Команданте Пабло гине. Під час хаосу головний охоронець тюрми під дулом примушує Арсібеля віддати йому арештантську уніформу, щоб зійти за в'язня і врятуватися.
Вони виходять з воріт, де захоплені люди, що скандують весь час "Арсібель!" та "Libertad" (Свобода), приймають охоронця за Арсібеля (через нашивку на одязі) та несуть на руках. Друг Арсібеля (який свого часу плакав через смерть Че Гевари) говорить йому: "Я ж казав тобі, що Команданте прийде і звільнить нас!" Арсібель зустрічає свою доньку з маленьким онуком. Епізод, в якому дівчина дає йому пакетик з поп-корном, і потім перетворюється на жінку в роках, навіяний тим, що перед тим, як Арсібеля схопила поліція, той, повертаючись додому від дружини, яка не дозволила йому побачитися з маленькою донькою (він бо прийшов без грошей), віддає пакетик з поп-корном, який приносив для доньки, одній з дівчат, які проходили повз, на що інша зауважила, що вони не діти, а проститутки (в Міранді процвітає дитяча проституція).

При вирізанні трохи розсинхронізувалося (звук запізнюється на секунду, але то не принципово - говорять мало, в основному кричать).



http://www.youtube.com/watch?v=8yf0qVvGzIg

Основна лема фільму: "Гра може змінити історію". Саме тому я, мабуть, проголосую за Юлю. Вона хоч грати вміє. А те, що сука, то така вже політика, ющенки в ній не виживають (що не заважає їх підтримувати при нагоді). А так, то нехай буде мистецтво можливого.
Можливе