Tags: Каміло Хосе Села

Читаю

Вулик

Сьогодні несподівано для себе потрапив на презентацію в "Книгарні Є" двох перекладів Каміло Хосе Сели: "Родина Паскуаля Дуарте" та "Вулик". Я запізнився на півгодини, але підозрюю, що вони теж не зовсім вчасно почали. Був перекладач обох книжок - Сергій Борщевський, іспаніст Олександр Пронкевич - автор передмов та жіночка - видавець "Країни мрій".

Говорили дуже багато цікавого, Села - останній іспанський нобеліант (помер у січні 2002 року). У нас він мало знаний, хоча, скажімо "Родина Паскуаля Дуарте" - роман, що посідає друге місце серед іспанських книг за кількістю перекладів іноземними мовами. Тепер його перекладено і українською. "Вулик" перекладали 1969 року, здається, але той переклад майже недоступний, Борщевський його прочитав вже після того, як свій зробив, хтось позичив. Сказав, що важко порівнювати, чий кращий, бо це треба аналізувати та порівнювати з оригіналом в першу чергу. Лаяв перекладачів, що перекладають з російської, як, наприклад, Маріо Варгаса Льосу переклали українською цьогоріч.
Презентовані дві книги Борщевський переклав минулого року на замовлення видавництва, залишивши дипломатичну службу (йому зараз 62 роки, мабуть, пішов на пенсію). Взагалі чувак з гумором.



Потім приїхав посол Іспанії, але його спочатку перехопило телебачення і біля каси брали інтерв'ю. Посол дуже довго розхвалював Борщевського, на що той сказав, що в принципі тут люди зібралися через Селу. Посол відповів, що про Селу нехай Борщевський розповідає, а він хоче поговорити про Сергія :). Той навіть не хотів дещо перекладати, то послу довелося пригрозити, що він може й російською сказати. Тут Борщевський відразу сказав, що давайте обійдемося двома державними мовами - не думаю, що посол викупив цей прикол.

Наприкінці одна з працівниць видавництва, яка вела зустріч, заспівала три пісні, в одній з них їй акомпанувала на скрипці її дочка років семи: "Зеленеє жито", "Місяць на небі", "Червона рута" - всі іспанською мовою (переклав той самий перекладач). По-моєму, було дуже гарно, послу теж сподобалося.
Потім почалося неофіційне спілкування, винесли іспанського вина та купу всяких наїдок на напивок. Я трохи випив, тому пішов до Борщевського по автограф іспанською:



Питав, чим я займаюся, бо я до нього говорив іспанською, тому, мабуть, побажав успіхів також в іспаністиці :) Він для мене великий авторитет, я тут іноді викладаю його переклади іспанської поезії. Хоча він сам поет, тому, боюся, може іноді зробити переклад кращий за оригінал ;)



Книги невеликі: 190 та 250 сторінок, хоча не з дешевих - 47 та 53 грн відповідно. Наклади по 1700 екземплярів. І все одно думаю, що це нерентабельний проект. Дякували видавництву, що взялося за таку справу, бо набагато вигідніше видавати іншого штибу "літературу". Представник казала, що питання є навіть в іншому - українські видавництва дуже рідко купляють права, тому це довгий процес завоювання авторитету - щоб закордоном побачили, що це нормальне видання, і з таким видавництвом можна надалі працювати.



Бачив на презентації мого колишнього викладача з КНЛУ та Ракель з посольства Іспанії, яка опікується культурними і освітніми програмами, схоже. Людей було як завжди: 40-50.

Я теж колись переклав два маленькі оповідання Сели: "Поміж молотом і ковадлом" та "Фінансист".
Читаю

Фінансист - Каміло Хосе Села

Дев'ять років тому, відразу після смерті Camilo José Cela, цього нобелівського лавреата 1989 року, переклав одне оповідання зі збірки, виданої в Москві ще у 1975 році, і ось нарешті спромігся перекласти друге :), "El hacendista".

Під катом лише переклад, оригінала щось я не зміг нашвидкуруч в інтернетах знайти, а набирати мені ліньки.

Collapse )
Читаю

Села


У січні 2002-го року помер Каміло Хосе Села - іспанський прозаїк, лавреат Нобелівської премії, не дуже відомий у нас. Я в той час якраз закінчував останній курс факультету іспанської мови, тож не міг просто так залишити без наслідків цю подію, яка викликала чималий резонанс в Іспанії, не в останню чергу через те, що він був останнім живим Нобелівським лавреатом саме Іспанії, бо інші автори іспаномовної літератури: Октавіо Пас та Ґабріель Ґарсіа Маркес є представниками Латинської Америки. В останні десятиліття загострилося питання іспанської мови, займається ним традиційно Королівська Академія іспанської мови, але наразі іспанці становлять трохи більше десяти відсотків всіх іспаномовних жителів планети, що в свою чергу, дає латиносам все більше моральних прав вимагати рахуватися з їхніми особливостями кастельяно.

Отже на той момент в мене якимось дивом вже була книжка Сели в оригіналі, видана москальським видавництвом Прогрес ще 1975-го року з деякими коментарями російською. Відомо, що людей починають цінувати вже по їх смерті, тож, аби не порушувати цієї дивної людської традиції, я взявся за читання невідомого письменника. "Novelas cortas y cuentos" ("Новели та оповідання"), а їх було кілька десятків, не справили на мене великого враження, що й не дивно, писалися бо вони ще за диктатури Франко. Але одне оповідання мені все ж впало в око, перекласти його я не наважився, обмежився складеним словником та запостив на щойно створений сайт іспанської. З тих пір, а минуло вже шість з половиною років, я крутив у голові цей текст, маючи бажання його перекласти, та, розуміючи важкість цієї роботи, так і не починав.

Врешті решт пару тижнів тому я це зробив. На жаль, на мою думку, український переклад є разів у п'ять гіршим за оригінал, не дуже смішно виходить. Але що вже вийшло, представляю на суд людський. Добрі люди мені трохи допомогли його відредагувати, з деякими виправленнями я не погодився. Шкода, що досі не отримав зауважень саме щодо перекладу з іспанської.

Під катом переклад та оригінал.

Опублікував також на сайті іспанської та Виделці.

Collapse )