Tags: фото

Царь

Квартирник

Оце сходив я на другий в житті квартирник (перший раз півроку тому на Карпу). Цього разу я вирішив подивитися на хваленого Сергія Бабкіна, що його дехто вже давно мені рекомендував. Спілкуючись з людьми до того, зрозумів, що є ті, хто від нього в захваті, та інші, хто про такого зроду не чули.
Квартирник був у великій триповерховій хаті в приватному секторі між Солом'янською та Червонозоряним. Я так зрозумів, що в тому будинку багато чого відбувається, зокрема йога. Організатори обіцяли чай, каву та київський торт, то так і було, щоправда я забрав останній шматочок.

Концерт проходив на третьому поверсі, де і порозсідалися в основному на підлозі, але ще стільців двадцять було та стояли люди - всього наче 150 квитків було продано - десь так і було.
Анонсували з 19 до 23, але реально Бабкін з'явився о 19:30, а закінчилося дійство о 22-й.
Я вперше в житті його бачив, хіба десь пару фоток в жж, то візуально пізнав, але пісні і т.ін. - це було для мене повністю новим. В принципі він cantautor, штибу барда, співає своїх пісень, трохи є реінкарнацією Висоцького, але з сучасними наворотами: неймовірні вокальні дані, велика робота з гітарою, жести, міміка, і взагалі актор. Чимось схожий на Ігоря Рубашкіна з Нового театру на Печерську. До цього ще додати трохи непересічну зовнішність, не здивуюсь, якщо він чимось бризкає собі в очі для блиску, вигляд трохи божевільного, це він свідомо, зрозуміло, грає - в результаті успіх забезпечено. Принаймні серед його публіки, а це молодь 20 +/-, дівчата на 80%, в принципі це ще не критичний гендерний дисбаланс, я на деяких виставах у театрах бачив і більшу диспропорцію. Відповідні тексти, на цей рахунок я ще вердикта остаточного не виніс, бо з першого разу все ж не викупається, припущу хіба, що вони є простою філософією для зростаючого покоління (згадував репліку однієї жж-френдеси з приводу фільму в три де "Океан" - що він може зацікавити хіба того, хто в дитинстві замість програм Кусто дивився КВН, щось таке). Тому мені, звичайно, з моїм вродженим набутим цинізмом це все баян, але, вибачте, я більше двадцяти років тому вперше Біблію прочитав, і чим старішаю, тим все навкруги частіше повторюється. До цього додам, що зараз є модним анонсовувати події через соціальні мережі, то цього разу це було зроблено через одну відому російську мережу, а не через Фейсбук хоча б, що, зрозуміло, направлено на певну авдиторію, а це вже діагноз на 90%. Я вже мовчу про українські мережі, зрозуміло, що це жодного разу не комфільно, бо зараз як людина не згадала про Пітєр та Москву, то вже не крутий чувак.

Це відступ, але я жодним чином не віднімаю заслуг Бабкіна, він насправді талант, і, головне, людина реально на своєму місці, от у кого "сродна праця" за Сковородою, до речі, його питали, чи він вважає те, що робить, своєю професією, ну що він міг на це відповісти, це все одно, що було питати в Сократа, чи він за професією філософ. Людина живе цим (тут нещодавно в жеже дехто писав, що навряд чи про багатьох людей таке можно сказати), це безсумнівно - те, що він робить - це його стиль життя, і не може бути інакше. Це не Ірина Білик, що співала десять років українською, а потім перейшла на російську, бо так, бачиш, можна більше заробляти - от у кого співи це професія.

Дисків, як ми сподівалися, не продавали його, лише якусь книжечку віршів. Питання йому ставили люди, багато хто вважає, що дебільні, але мені в принципі цікаво було, бо я нічогісінько про нього не знав. Тригодинне сидіння на підлозі далося взнаки чимало кому, мабуть, мені особливо - роки вже не ті, я вже крутився, як міг, пару разів навіть судомами ноги зводило (до речі, Бабкін казав, що йому одного разу так звело пальці, що і не дивно - бо він виробляє з гітарою неймовірні речі - це як на мене, людини далекої).

В цілому катарсису я не пережив (це дуже рідко буває, востаннє років півтора тому), але мені сподобалося, це, принаймні, щось нове було, дякую mi_otro_sol, що підігнала мені квитки, відірвавши від серця, та fukotoki, що склала мені компанію.

Назагал розцінюю цього Сергія Бабкіна як безсумнівний талант, що є явищем неординарним та в чомусь новим для теперішнього покоління. Може, ще коли схожу на нього, він казав, що 19 грудня, здається, в Києві буде харківський театр "19" з "Нашим Гамлетом", причому в театрі Лесі Українки (!), а в другій половині січня буде тур в підтримку альбома. Потому після концерту він рушив у Вільнюс для виступу, я так зрозумів.

Collapse )
Toros

Qarpa

Оце сходив на концерт в "44". Колись він там уже був пару років тому. Людей набилося, як завжди, бо така маленька зала. Цікаво, що перед початком ходила дівчина і переписувала e-mail'и відвідувачів, щоб потім начебто Карпа нам надсилала новини на них :)
Концерт мав розпочатися о 21:30, але реально то сталося о 22:00, ну і закінчилося на чверть години пізніше, а саме о 23:45. Було багато пісень, з них дві нові, здається, причому одну вони потім ще раз виконали на традиційний "біс". Як завжди, Ірена прочитала декілька рядків французькою, мабуть, Гійома Аполінера. Як дуже не завжди, не було ніяких лаж зі звуком, крім загального поганого розпізнавання слів.
Публіка трохи оновлена, хіба декілька людей я візуально пізнав по минулих концертах, а з жж-френдів бачив olikskardash.

Aparcamiento

Марш УПА

В четвер 14 жовтня 2010 року у Києві Всеукраїнське об'єднання "Свобода" проведе Марш за визнання УПА.

Початок маршу о 16:00 біля пам'ятника Тарасові Шевченку.



Репортажі:

http://tsvibak.livejournal.com/427290.html

http://bilozerska.livejournal.com/318001.html

http://tsvibak.livejournal.com/427946.html
Обама

Політичне

Анонси протестів. Київ

• Вівторок 12.10, 16:00 м. Арсенальна. Київська частина всеукраїнської акції протесту проти платних навчальних послуг, які вводить Кабмін. Уся інфа про акцію, огляд небезпек постанови тощо знаходиться тут: http://fri.com.ua/2010/10/vseukrajinska-aktsiya-protestu-proty-postanovy-796/ Репортаж

• Четвер 14.10. День УПА. Марш за визнання УПА, 16:00, парк ім.Шевченка. (Організатори - Свобода). Автономи: збір 16:00 за пам'ятником Шевченку.

• Четвер 14.10. О 19.00 з Контрактової площі розпочнуть вечірню прогулянку люди в білих футболках - на знак того, що їх запарила ситуація в країні, бездіяльність соціуму та влади, і того, що вони готові діяти - і почати все з чистого листа. подробиці тут: http://community.livejournal.com/lenta_ua/61665.html

• Субота 16.10. 15:00. Мітинг проти підвищення комунальних терифів. Хрещатик, там де фонтани майже навпроти адміністрації. "Народна солідарність"

• Понеділок 18.10. Акція на захист української мови. 10:30, вул Грушевського 18/2 (будинок комітетів ВР). Деталі тут: http://www.maidan.org.ua/static/news/2010/1286717923.html

* * *

Думаю, серед моїх френдів тут є чимало таких, яким небайдужа політична і економічна доля України і українців.
Зважаючи на те, що зараз робиться в Україні - тотальне порушення основних конституційних засад, наступ на свободу слова і зібрань, по-суті, встановлення авторитарного режиму, мовне, освітнє та історичне питання, хочу звернутись до вас із таким проханням:

Власне, скаржитися можна багато, але одними скаргами результату не досягти. Потрібно чітко сформулювати НАШІ ВИМОГИ до Президента, уряду і парламенту. Зараз я працюю над тим, як вийти на Єврокомісара з питань зовнійшньої політики у Східній Європі (зокрема, в Україні) для того, аби донести Європі ситуацію в державі, так би мовити, з перших вуст.

До чого тут це все, зараз поясню: офіційні делегації, які представляють Україну на міжнародному рівні, як ви самі можете переконатися, не є тим джерелом, з якого Європа може почерпнути об'єктивну інформацію. Думаю, якщо Європі про те, що в нас робиться, почне говорити громадськість і, власне, ця громадськість почне тиснути на кнопку SOS, ми зуміємо уникнути встановлення тоталітарного режиму, або принаймні уповільнити цей процес. Тут є дуже багато людей, які готові допомогти, але для цього нам потрібно чітко знати, і вміти сказати, що ми хочемо від влади. В роки повстань "Солідарності" в Польщі було сформульовано 21 вимогу до влади. Виконання цих вимог і передбачало повалення тоталітаризму.
Звертаюся до всіх вас! Поможіть! Допоможіть сформулювати низку вимог. Можливо, хтось зможе короткими тезами описати ситуацію у якійсь одній сфері суспільного життя, скажімо, щодо свободи слова, нового податкового кодексу, і решти-решти-решти. Це мало б виглядати так: низка фактів про дії влади, наслідки, що випливають з таких дій, конкретні вимоги щодо вирішення проблеми.
Я у свою чергу постараюсь донести всю цю інформацію далі до впливових людей, які зможуть хоч якось допомогти.
Щиро сподіваюсь на ваші дописи!
Нам більше не можна чекати!!!

http://karaedka.livejournal.com/42719.html
What The Fuck?

Дощик

Вчора залило Позняки, а сьогодні Оболонь. Я під час самого процесу був у спортзалі, бачив лише, що йшов дощик, але наслідки побачив, аж вийшовши.
Позаливало підземні переходи, в деяких стояла вода, в інших просто бруд з водою невідомо якої товщини. Деякі двори теж, підходи до деяких під'їздів. Частина автівок, що стоять у дворах на асфальті - по колеса у воді, як до них добиратимуться хазяї, хз. Перехід в метро наче нормально. По прогнозу погоди, опадів сьогодні вдень не очікувалося...

Фото та відео:

http://kotyhoroshko.livejournal.com/467762.html
http://community.livejournal.com/nashkiev/280302.html
http://rysika.livejournal.com/197985.html
Читаю

Краща українська книга-2010

Сьогодні повідомили підсумки конкурсу.
В номінації "Беллетристика" очікувано перемогла Оксана Забужко - "Музей покинутих секретів", в "Документалістиці" - Олесь Ільченко - "Місто з химерами". Першу я придбав давненько, буду потроху читати, а другу треба буде ще купити.
Переможці отримають по 5 тис. грн. Другі та треті місця відповідно по 3200 та 1500 грн. Нагородження, читання та автограф-сесії сьогодні в "Купідоні" о 18:00. Я, на жаль, не потрапляю, а хотілося б.
Натомість з'їздив у "Корреспондент" забрати свій власний приз - два сертифікати по 25 грн, на які я можу придбати книжки (книжку?) у "Емпіку", в якому, до речі, ще жодного разу не був. Цікаво, що премії щасливчикам зменшилися в розмірах, бо три роки тому мені дали сертифікат на 100 грн, щоправда тоді було сім премійованих, а зараз п'ятдесят, хоча, думаю, багато хто просто за ними не приїде.



На жаль, мене не запустили всередину, віддали на ресепшені, а шкода, бо по ходу це виявилося те саме місце, де був почивший в бозі майже два роки тому "Новинар".
Aparcamiento

Російсько-українські словники

Був сьогодні на презентації в Книгарні "Є". Спочатку трохи було незрозуміло, презентація чого, бо нічого ж не продавали. Фактично приводом було поява електронної версія словника Грінченка, зроблена oximets (до речі, це один з перших моїх ЖЖ-френдів, а, може, навіть і перший, ще з часів юридичних семінарів в офісі чорної "Пори" на Межигірській на початку 2005 року...). Я думав, що нікого не буде в книгарні, та несподівано надибав повний аншлаг. З часом стало зрозуміло, що контингент назбирався не зовсім простий, всі мовознавці, представники різних інституцій, в т.ч. Інституту мовознавства, різних видавництв, навіть директор української Вікімедії.



Вся ця тусовка зібралася в основному, щоб поспілкуватися одне з одним, обмінятися ідеями, і намітити цілі, куди рухатися і що робити. Переважна більшість того, що робилося досі, було справою рук ентузіастів і очевидно, що так буде і надалі.

Згадали багато старих словників, у декого навіть виявилися якимось дивом права на деякі з них.
Організатори (видавництво "К.І.С.) подарували всім присутнім по компакт-диску з наявними словниками:



але користуватися все одно радили сайтом http://r2u.org.ua, бо там пошук відразу по всій базі, плюс щодня щось змінюється, додається, виправляється та ін. Показували, як то все працює - насправді брати участь може кожен, є форум, є можливість повідомлення про помилки, дискусії про правильність того чи іншого перекладу та багато іншого.
В перспективі можуть розвиватися проекти інших двомовних словників такого ж типу, з тим самим двигуном на сайті, головні умови - україномовність, відсутність суржику та безплатність всього, що робиться і для кого робиться.

Добре, що книгарня теж долучилася, як не дивно, цей некомерційний проект таки має певну підтримку незацікавлених, здавалося б, осіб.

Користуючись нагодою, купив врешті книгу Максима Кідрука "Мексиканські хроніки", на презентації якої був давно тут же:

Читаю

Олександр Ірванець

Раніше любив ходити на усілякі автограф-сесії, але, якщо чесно, вже й забув, коли востаннє був присутній - може, років два тому.
Сьогодні в Книгарні #1 на Петрівці було дві зустрічі, то я пішов таки.
Олександр Ірванець презентував три своїх книги, всі - видавництво "Фоліо" (нмд це вид-во змушує авторів брати участь в таких заходах): "Рівне/Ровно" (третє видання вже - до речі, це одна з перших, а, може, й перша книга, яку я прочитав з сучукрліту - ще з десяток років тому); збірка поезій "Мій хрест", яку я не ризикнув придбати, і "Загальний аналіз" - прозова книжечка (декілька оповідань і повість), яку я вже взяв для автографа, ну, і прочитати, звісно.
Ірванець мав ще одну зустріч сьогодні ввечері на Грушевського, читав, що дехто з френдів збирався туди.
На Петрівці, звичайно, місця немає для зустрічей, слухачів було 6-7 людей, стільки й автографів він роздав.
Казав, що читає всіма слов'янськими мовами, хоча розмовляє не усіма. Наприклад, приїжджаючи до Болгарії, вже на третій день може практично говорити. Він десь з Полісся, там бере білоруське ТБ, тому по-білоруськи може гутарити ліпше від сябрів.
В основному люди ставили питання: казав, що Україні як державі - бути.
Наступну книжку буде писати про русинську автономну республіку, яка постає на кордонах України, Польщі та Словаччини.
Казав, що має ЖЖ, але твори там не публікує, хіба якісь подорожні нотатки. Просив не ображатися, що не френдить - бо не вміє ;) Також має Фейсбук, але там нічого практично не пише.