Tags: гроші

Читаю

НБУ рятує банки від громадян-панікерів


Фуф, нарешті хоч щось розумне зробили: НБУ заборонив достроково повертати депозити.
Бо наші люди спроможні самотужки завалити банківську систему країни без будь-яких на то підстав, а потім знову звинувачувати в усьому владу, банкирів, всіх, кого завгодно, крім себе.
Правільноє рєшеніє
Лілу

Прощання


На сьогодні в мене була запланована одна розвага, поїхати в КП-Медіа. Знаючи їхню оперативність, передчував пригоди, в принципі залишився задоволений. З'їздив я на Лесі Українки, 34 забрати гроші за передплату Новинаря. Дівчина, що мені телефонувала, сказала лише адресу, по ній виявилося немаленька будівля. До речі, в дворі там Амбасада Ізраїлю і тому я пригадав цей будинок - років три тому ми там з шефом були у фінансових справах, але в правому крилі. Вхід там був по паспортах для чужих. КП-Публікейшинс виявився в лівому крилі, жодних табличок чи вказівок - нічого немає, але можна здогадатися - на сходинках стоїть півтора десятки людей - палять. Хто, як не журналісти, на таке спроможний? Спитав охоронця, де Кореспондент - він мене відправив на четвертий поверх. Ліфтом піднявся, але він мене висадив на третьому, а на поверхах номери не вказані, але таблички для коридору є, і Новинар там же. Давай звонить, а голос мені каже: на якому ти поверсі? Я - на четвертому. Він - ні фіга, ти на 5-му, спустись до нас на четвертий. О_о. Я спустився, там теж немає поверху, але вже якийсь банк. Ну, все, думаю, буду тут ходити як той гість з півдня в Чародіях.
Але все ж надибав той четвертий поверх. Пояснив їм, яке в мене горе, що треба бухгалтера, нехай поверне гроші. А яке прізвище? Я сказав два на вибір, одне підійшло. Приходить жіночка. Думала, що я хочу передплатити Новинар (sic!) Ну все, думаю, куди я попав. Повела мене до себе, там їх 5-6 сидить, щось клацають. Давай мене шукати в компі, знайшла - давай звонить кудись нагору, як же повернути гроші?! Спочатку, щоправда, питала, чи не хотів би я якесь інше видання в них передплатити, від чого я відмовився. Отже звідтов їй продиктували зразок заяви, яку я мав нашкрябати і мені повернуть 78 грн 76 коп. Дала листків паперу, ручку. Але я принципово написав своєю, сувенірною новинарівською ручкою, мені це здалося символічним. Власне і все, віддали бабки.

Тобто ситуація вимальовується така: я виявився першим передплатником, який приперся по гроші, інші погодились на Кор, чи щось інше, може або просто забили, не їхати ж їм з Західної сюди по гроші! Почали обзвонювати передплатників в понеділок зранку, до мене дозвонились у вівторок, сьогодні середа. Тобто Джедай як завжди виявився правий, не матиме закриття жодної реакції, дуже сумно.