Est (est_) wrote,
Est
est_

Іоланда Солер

Сьогодні був на читанні поезій Іоланди Солер, яке проходило в новому приміщенні Посольства Іспанії на вул. Іллінській, біля Могилянського культурного центру.
Було всього людей 30-35, в т.ч. дехто з працівників посольства: Ракель, ще один хлопець, якого я не знаю (можливо це завідувач культурного відділу). Пізніше підійшли художниця та фотограф, чия виставка відкрилася вчора - вони виявилися старими друзями Іоланди (теж з Канарів, а вона там виросла, хоча народилася в Сантандері). З відомих мені людей ще бачив Олену Чекан. В основному були студенти, частина людей більш зрілого віку. Перед початком Ракель роздала всім збірки поезій: оригінал та переклад українською Борщевського - всього 8 сторінок кожного виду. Всі ці поезії Іоланда прочитала сама, супроводжуючи коментарями, що, звичайно, набагато цікавіше, ніж самому читати ці білі вірші. Я записав на диктофон, якість не дуже, але все чутно - неймовірно, виявляється, що диктофон, захований в кишені, непогано пише.

Більшість людей, очевидно, добре шарила іспанською. Але Ракель наполягла, щоб був переклад, бо насправді цю подію позиціонували як читання українських перекладів, тому дехто прийшов за тим, може.

Борщевський перекладав коментарі, але самі вірші українською вже не читав. Yolanda Soler Onís багато чого цікавого розказувала, наприклад, в іспанській слова "relámpago" (блискавка) використовують діти та поети, за її словами, а дорослі, втративши фантазію, вживають "rayo", слово простіше. Тобто це синоніми. Вона навіть присутніх запитала, яке слово ми вживаємо, і більшість сказала, що "релампаго" (бо "райо" для нас це "промінь").
Також розказувала, що більшість творчих людей з центру Іспанії мають очі зелені або блакитні (наприклад, Julio Llamazares) і це для того, щоб люди, які не бачили моря, могли уявити його - це в неї така поетична теорія (у Zapatero теж зелені очі, до речі).

По ходу був невеличкий конфлікт - Сергій Борщевський сказав Іоланді, що він не "Сергєй", а "Сергій" - це некультурно і недипломатично, звісно, тим більше вона все одно відразу не второпала, в чому прикол, лише насамкінець, здається, вкурила трохи. От чим мені Борщевський подобається, то тим, що він УБН. Звичайно, дехто скаже, що не можна так чинити, але, дійсно, якось же треба доносити нашу думку, якщо не доходить. Тому нмд треба продовжувати боротися з вітряками - дивись, років через 20-30 іспанці, може, навіть перестануть писати "Kiev".

Трохи більше половини поезій були новими, з минулого року виданої книжки, і це читання було четвертим лише (перші два в Іспанії та одне в Любліні).

Насамкінець шеф культурного відділу запросив усіх випити по бокалу іспанського вина (всі посміялись і він теж - але це насправді так, іспанці не уявляють спілкування без вина). Було трохи наїдок, не дуже багато, але достатньо.

Виходячи з дому на читання, я отримав листа з культурного відділу від Ракель, що сьогодні її останній день роботи, і вона не могла поїхати, не попрощавшись з людьми. Це вперше на моїй пам'яті, що людина так зробила - може, це недипломатично, хз. Але вона реально попрацювала на славу ці два роки - я більш-менш цікавлюся всім іспанським з 1997-го року, коли почав учити мову, то за останні два роки культурний відділ зробив більше, ніж за всі попередні, нмд, звичайно. Можливо, більше персоналу, більше фінансування, але й людський фактор теж важливий. Тому я їй подарував невеличкий подарунок, сказав пару приємних слів - принаймні, їй було приємно, думаю. Сказала, що нема чого хвилюватися - її шеф дуже активна людина, тому тут процес затухати не буде. Ну, подивимося.

Праворуч посміхається Сергій Борщевський. Ліворуч - Raquel Peula у бордовій кофтині:



Іоланда Солер серед студенток, які брали в неї автографи, мило, та ще й на додачу сфотографувалися - може, фанатки:



Запощу для прикладу один з нових віршів, якраз із тим образом про очі і море:

EL VERANO

Para Tomás Martín Arnoriaga

El verano
es un sendero
que bordea el acantilado,
transparencia del agua entre urros
dispersos, piedras del rayo
y cuevas que comunican la playa
con el horizonte.

Tierra adentro,
hay quien lleva para otros el mar
en la mirada,
gotas de arena en los brotes del sueño.

El verano es un muchacho de ojos claros,
un lunes de febrero por la tarde
en un bar de Madrid.

ЛІТО

Томасові Мартіну Арноріазі

Літо -
це стежина,
що тягнеться вздовж крутосхилу,
прозорість води поміж розкотів грому,
сяйливе каміння
й печери, що з'єднують берег
із обрієм.

На суходолі
хтось для інших носить море
в очах,
краплі піску у пагонах сну.

Літо - хлопець із ясними очима,
надвечір'я лютневого понеділка
в одному з мадридських барів.

Зауважу, що боротьба за білість доходить до того, що в одному з віршів поетка при нас навіть викинула пару слів, бо вони частково давали риму:

...donde todo se apura "así no más".
Hay viajes de los que jamás se vuelve...

Це їй раніше ще порадили інші поети, бо вони одне одному читають свої вірші, виявляється, при зустрічах.

Переклади, на жаль, не передають майстерності Борщевського як перекладача, все-таки в римованих варіантах він справжній талант.

Ще раз нагадую, що сьогоднішня гостя є директором Інституту Сервантеса у Варшаві. Що це означає для нас, добре ілюструє наступна картинка:



Взагалі-то це стрілочки у міста, де проводяться екзамени DELE. Думаю, зрозуміло, що означає очікуване відкриття Інституту Сервантеса у Києві. Я так зрозумів зі слів Іоланди, що у вересні будуть приймати Конституцію ІС та інші нормативні документи (іспанці дуже дотошні і в них сильно розвинута бюрократія, яка, втім, працює, хоч і нешвидко).
Tags: Іоланда Солер, вірші, переклади, поезія, фото, читання, іспанська мова
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments