Est (est_) wrote,
Est
est_

Канари, рідні пейзажі

Ось з такою поетичною назвою "Canarias, paisaje íntimo" відкрилася сьогодні виставка живопису та фотографії двох канарських митців у Центрі Сучасного мистецтва "М17" (вул. Горького, 102-104).

Офіційне відкриття мало початися о сьомій годині вечора, люди вже бродили залами:



Треба зауважити, що нмд це галерея нова, і, як я запідозрив ще за адресою, міститься в колишньому приміщенні Французького культурного центру (був там востаннє десять років тому, по ходу він кудись переїхав).

Всього 36 робіт, в першій залі картини, штибу таких, для мене мазня, для любителів, може, це абстракціонізм?



В наступній залі фото, всі чорно-білі, причому розмиті, тому в мене теж розмито вийшло, видно, камера не могла зрозуміти, що фокусувати:



В цій же залі чекали наїдки, але вони були загорожені, тому публіка задовольнялася напоями, які люб'язно розносили в достатній кількості офіціанти - я випив два бокали шампанського:



Був спеціальний стіл з піском та каменями різних канарських островів, наприклад, пісок острова Гран Канарія:



та острова Тенеріфе:



При вході в галерею маленькі фотки, супроводжені багатьма уривками віршів канарських поетів, в т.ч Іоланди Солєр (про неї ще буде далі):



Серед моїх знайомих не було ні душі, хоча я й запрошував учнів та інших зацікавлених, а з відомих людей бачив найкращого перекладача українською з іспанської мови Сергія Борщевського, Олену Чекан з "Українського тижня", Ракель з посольства Іспанії, яка опікується наразі культурними програмами, під кінець серед публіки з'явилося пару-трійку модних товаришів, на вигляд нардепів від ПРУ.

Врешті приїхав і Посол Іспанії Хосе Родрігес Мояно, цікаво, що він бродив самотужки залою, вітаючи людей, потім його вже спіймали для інтерв'ю:



Врешті офіціанти перестали пригощати напоями і лише збирали порожні фужери, і почалася офіційна церемонія відкриття виставки. Спершу виступив російською якийсь дядько, з контексту ризикну припустити, що це директор галереї, можливо, теж регіонал (тримав руку в кишені брюк, виступаючи перед людьми):



Потім виступав іспанець, якого представили як губернатора Канарських островів та міністра культури (насамкінець він виявився просто заступником міністра культури Канарського уряду Alberto Delgado - зацініть прізвище і комплекцію дяді), причому читав з папірця по два-три речення за раз, а наша подруга по пам'яті це все без пауз перекладала українською (очевидно, що вона читала то завчасно іспанською, але все ж молодець):



Ліворуч від посла художниця Руфіна Сантана (Rufina Santana) та фотограф Польдо Себріан (Poldo Cebrián), їм слова не давали, мабуть, тому, що треба виражати, що хочеш, за допомогою образотворчого мистецтва. В галереї лежать папірці з інфою про них іспанською та українською мовами, схоже, вони займаються останнім часом тим, що їздять з цією виставкою по всьому світу в рамках Семиріччя пропаганди Канарів, і підозрюю, що за гроші іспанських платників податків.

Потім виступив посол, причому знову сказав, як минулого разу в "Книгарні Є", що спробує говорити російською, але цього разу вже йому дозволили (тоді Борщевський не дав і правильно зробив). Вимушений визнати, що посол дуже добре говорить, набагато краще, ніж іспанці, яких я знаю, і які вчать російську довгий час. Без папірця, просто говорить, єдине, можливо, це його типова промова на різних інавгураціях. Якщо його витягти з цього офіціозу, хз, як він заговорить. Але молодець насправді, я не чекав від нього такого.

Цікавий момент - José Rodríguez Moyano, представляючи виставку, згадав про вірші, які були в першій залі і одну з тих поетес - Іоланду Солєр, яка, за його словами, зараз допомагає відкривати Інститут Сервантеса в Києві (тут публіка несамовито заплескала в долоні). Насправді ця історія з відкриттям тягнеться вже не перший рік, спочатку взагалі іспанці не планували в Києві його відкривати, бо вважали, що Київ входить в орбіту Москви, а якщо там вже є ІС, то для чого другий? Потім вирішили таки відкрити після Помаранчевої революції, і орієнтовно це планувалося на 2008-2009 роки, але через кризу було відкладено.

Минулого року в травні посол, виступаючи на конкурсі поезії у нас в КНУ, казав, що збираються вже. І воно помітно, що до того йде, візуально навіть - збільшується кількість подій, які робить Посольство; по-моєму більше людей навіть там цим займається, бо, крім Ракель, бачу, є й інші, штибу Хесуса та Лолітти, не знаю, наскільки повністю вони займаються культурою, правда. Але вже гаряче і це помітно, що скоро ІС в Києві буде - посол правда сказав, що не дуже скоро, але очевидно, що ходу назад вони вже не дадуть. Тому, коли я дізнався, що організовують читання поезій такої собі поетеси Іоланди Солєр завтра (я думаю піти), то відразу запідозрив щось не те, і так воно і виявилося: вона-то поетеса і прозаїк і журналіст і що хочете, але зараз є директором ІС у Варшаві (до цього була на аналогічній посаді в ІС у Манчестері). Отже не треба буде великим шахістом, щоб збагнути, куди воно все іде.
Yolanda Soler Onís по центру посміхається в білому плащі з чорною сумочкою:



Потім виступала музична група "Терекітетап" (Terekitetap) з Канарів: подруга співала і чувак акомпанував на гітарі, але надалі більше барабанив:



Після першої ж пісні до них долучився ще один хлопець в туфлях, який по-фламенківськи хвацько тарабанив підборами по підлозі:



Нереально просто, бо насправді звуків було втричі більше, ніж його рухів ногами, підозрюю, що тут секрет частково у платформі - два квадрати 1,5 х 1,5 метри, з'єднані петлею, один на іншому - думаю, вони дають якийсь додатковий ефект.

Далі він роззувся, насипав чогось білого на платформу і продовжив, але вже возячи ногами по підлозі. Я спочатку навіть мав надію, що то бите скло, потім - що цукор чи сіль. Нарешті зупинився на дрібному канарському білому піску, бо сіль, може, не так здорово для шкіри ніг:



Вони досить довго виступали, основним, звичайно, було суперництво барабанщика та фламенківця, вони таке витворяли цією дроб'ю своєю! Навіть трохи публіку вчили плескати в долоні, стукати підборами і т.п, дуже смішно і цікаво було - для нас це екзотика.

Натомість почався фуршет, тобто відкрили доступ до столів, але поки я туди дібрався, вже все розмели, довелося випити третій бокал шампанського та заїсти якимись двома шариками, обсипаними зерном та маком. Будучи вже повністю п'яним, я наважився попробувати, що ж то таке біле було насипано на платформі - виявилася дрібна сіль.

Назагал виставка на любителя, знавці нехай оцінять, вхід вільний, можна відвідати до 31 липня. Але більше це, звичайно, пропаганда Канар як туристичного напрямку, посол навіть непрозоро натякав, що всього шість годин від Києва літаком, люди добрі!

Всі картини та фото підписані іспанською та українською мовами, але більше як назви островів. Нема ніяких людей, взагалі людського сліду, тобто погляд на природу начебто, але особливий.
Є одна помилка, думаю. Ось водоспад:



але "Saltos de agua" переклали як "Стрибки у воду" - думаю все ж через те, що перекладач не бачив картини, бо які тут стрибки і чиї, головне:



Вчать публіку плескати в долоні, тупотіти та співати:



http://youtu.be/6uzM1dVtnJs

А це, мабуть, ще перед відкриттям: на гітарі гурту "Терекітетап" акомпанує заступник міністра культури Канарських островів Альберто Дельгадо:



http://youtu.be/OdZkb-fSOzM
Tags: Іспанія, Канари, виставки, відео, культура, фото, іспанська мова
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 8 comments