Леся Оробець:
До останнього моменту не вірила в те, що Табачник наважиться підписати зміни, а Лавринович – їх зареєструвати. Надто багато суперечностей і «мін уповільненої дії». Як для громадян, так і самої влади…
Але відучора надія на здоровий глузд наказала довго жити одночасно з появою на сайті Міносвіти змін до вступних умов. Дата реєстрації документа символічна – 1 квітня. Якби так не було сумно, над міністерським «жартом» можна було б посміятися.
Отже, що в сухому залишку?
Перше. Реінкарнація вступних іспитів
ЗНО зберегли. Але суто формально і не для всіх…
До прикладу, від обов’язкового незалежного оцінювання звільнили випускників 2007 і попередніх років, що планують навчатися «без відриву від виробництва», тобто заочно. Вони замість тестування відтепер складають вступні іспити. Ректори радіють: нарешті «метр кордону» в їх повному розпорядженні, а народ панікує: рівність доступу громадян до вищої освіти «пропала безвісти».
Можна було б познущатися над сумнівною якістю такого «заочного» диплому, але не в цьому головна біда «інновацій від Табачника».
Магістральний виклик в іншому. Відновлення вступних іспитів є найбільшим злом, яке міністерство було здатне заподіяти праву громадян на безоплатну освіту.
Пригадайте, ми вже мали подібну ситуацію у 2006/2007 роках, коли вступні іспити доповнювали ЗНО. Так ось, за даними соціології під час тієї вступної компанії 70% абітурієнтів стикалися з корупційними діями на вступних іспитах.
Ясно, що вищій школі в умовах кризи треба виживати. Але ж не у такий спосіб і не такою ціною…
Друге. Шкільний атестат «дорожчає»
Коли два роки тому я запропонувала враховувати середній бал атестату при вступі, мені довелося долати опір Комітету, Українського центру оцінювання якості освіти, МОН. Ніхто спочатку й чути не хотів про потребу в мотивації вивчення всіх шкільних предметів і збереженні традиційного політехнізму української загальної школи. Але в підсумку зміни до умов прийому таки відбулися.
Вони впроваджували доволі гнучку формулу – 600 + максимум 12. Цілком достатньо для 1) мотивації. І цілком 2) безпечно – з огляду на ризики, які можуть впливати на об’єктивність такої оцінки (підкуп учителів або зведення рахунків з учнем з боку директора, до прикладу).
Але цього вже, на жаль, немаL. 200 балів від Табачника вивели систему з рівноваги, мінімізуючи вплив ЗНО на зарахування до вузу. Школа ж при цьому миттєво опинилася в епіцентрі корупційних ризиків – їй не менше, ніж вузам, треба виживати.
Буде, як завжди: найнахабніші наб’ють кишені, а найбільш порядним дістануться моральний тиск батьків і громадський осуд.
Третє. Абітурієнтам надано право на вступ за сертифікатами різних років
Начебто круто. І лише на користь вступників. Але тільки на перший погляд.
ЗНО є рейтинговим випробуванням, тобто конкурсним. Рівність умов – принципова.
Спробуйте визначити кращого серед пілотів «Формули 1», що змагаються одночасно на різних трасах – незалежно від рівня її складності, конкурентів, погодних умов. Очевидно, що подібні змагання проводяться в межах однієї траси.
Чому ж ми тоді вступників ставимо у нерівні умови?
Четверте. ЗНО складається мовами навчання
В авральному порядку тестові завдання перекладаються кримськотатарською, молдавською, польською, російською, румунською й угорською мовами. Мовляв, рідною мовою тести складати легше і комфортніше.
Тим часом, в Україні, як і в багатьох інших європейських країнах, вузівське викладання здійснюється державною мовою. При цьому Конституція допускає «застосування» інших мов як засобів комунікації, а також їх вивчення як окремих навчальних предметів.
Іншими словами, все одно викладати у вузі будуть українською мовою. Кому ж у такому разі полегшують життя автори ідеї масового перекладу тестів? Аби потім втрачати безсонні ночі на боротьбу зі словником і диктофоном?
Є ще кілька нюансів. З одного боку, дорогувато в умовах кризи. Один тестовий зошит коштує близько 70 гривень.
З іншого – хто в такому авралі гарантує безпеку тестової інформації. Вона ж обов'язково при такому масовому перекладі "спливе" в Інтернеті або ж деінде. Запитаєте принагідно в пересічного абітурієнта, що йому важливіше: комфорт чи впевненість у тому, що сусід не пише за домашньою заготовкою?
Висновок
Над Умовами вступу жорстко позбиткувалися. Такого собі не дозволяв ще жоден міністр: міняти правила за 2 міс. до вступу і за 40 днів до завершення школи.
Повернулись давно забуті «радості»: вибивання оцінок в школі, вступні іспити, блат при вступі для «своїх», заочники вступають без тестів.
А ще додалось загроз: витік інформації перед тестуванням, обмеження кількості вузів (читай, шансів) до вступу, мінімальні шанси виправити атестат за 1.5 міс. до випуску.
Тут і без українофобії міністра є за що критикувати.
І взагалі не смішно:(
