Est (est_) wrote,
Est
est_

Культ грошей


Якщо стахановські темпи, якими муніципальна влада позбувається закладів культури, зберігатимуться й надалі, столиця перетвориться на безликий бізнес-центр. За останні кілька місяців загроза втратити власні приміщення нависла над видавництвом «Дніпро», Літературно-меморіальним музеєм Павла Тичини, Театром маріонеток і галереєю «Ра». І це попри ухвалений у січні Верховною Радою мораторій, що забороняє виселяти культурні установи.
Офіційні причини виселення різні, найпоширеніша – творчі люди не потурбувалися про новий договір оренди коли скінчився термін дії попереднього. Неофіційні ще прозаїчніші: будівлі розташовані в середмісті, й їх можна будь-якої миті вигідно «штовхнути».

Рейдерські труди і дні

Видавництво «Дніпро» – перше, що бачиш, виходячи зі станції метро «Золоті ворота». Напевно, тому воно вже близько десяти років стоїть упоперек горла київській владі. «Ми постійно щось віддавали – спочатку перший поверх, потім книгарню, тепер там ресторан швидкого харчування. Відмовитися було неможливо – нам погрожували не підписати договір про оренду всього приміщення. А цей будинок унікальний – тут відбувалися перші засідання Центральної Ради», – розповідає директор «Дніпра» Володимир Войтович, додаючи, що видавництво міститься в будинку на Володимирській, 44 понад півсторіччя. Сьогодні «Дніпру» належать лише один поверх і частина другого, але й їх намагаються забрати.

За офіційним повідомленням КМДА, «приміщення площею 300 м2, на яке претендує видавництво «Дніпро», перебуває на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація» та у власності міста. У зв’язку із закінченням договору оренди видавництво повин­­но було звільнити приміщення, яке рішенням Київради передано в користування Головному управлінню з питань регуляторної політики та підприємництва КМДА з метою створення Єдиного офісу». До того ж столичні функціонери стверджують, що «Дніпро» підписало договори суборенди з двома комерційними організаціями, хоча не мало на це жодних законних підстав. Тиждень намагався отримати підтвердження цього в КП «Київжитло­спецексплуатація», однак заступник начальника Віра Мусієнко повідомила, що нічого не говоритиме без офіційного дозволу київської влади.

Натомість у Володимира Войтовича інша версія. «Чиновники не підписали з нами договору оренди й цинічно заявляють, що ми самі не хочемо його підписувати. 2 червня приїхали «маски-шоу» – якась приватна структура, що викидає на вулицю, але нас захистила міліція. Ми знову судимося, пишемо в усі владні інстанції. Колись видавництво мало мільйонні наклади, друкувало книжки різними мовами світу, щороку видавало 300 назв. А зараз животіємо, тому що немає підтримки держави.Тепер нас ще й викидають», – каже директор «Дніпра».

Маріонетки в руках у маріонеток

У столичного Театру маріонеток ситуація не менш загрозлива. Про те, що театр виселяють, знають одиниці, адже його керівництво не виносило майнового конфлікту на публіку.

Дізнавшись про проблеми цього унікального експериментального центру, Тиждень звернувся за поясненнями до головного управління культури і мистецтв КМДА, однак дівочий голос із інтонаціями, як в анекдоті про «прачєчную», відповів, що давати коментарі може лише начальник управління Світлана Зоріна, а вона на лікарняному.

Художній керівник театру Михайло Яремчук був значно відвертіший: «Театр розташований на площі 350 м2, ми займаємо перший поверх і частину другого будівлі, що з 1991 року належала Подільському району, потім перейшла у власність міста. Згодом її продали приватній структурі з обов’язковою умовою зберегти театр. Спочатку нас не чіпали, однак навесні повідомили, що в приміщення в’їжджає інвестор». За рішенням суду, Театр маріонеток має звільнити приміщення на Сагайдачного, 29/3 до 1 липня.

http://v-dorozi.livejournal.com/95060.html

Щоб театр не залишився без даху над головою, столичне управління культури знайшло для нього прихисток у Печерському районі, на вулиці Немировича-Данченка. Інвестор, який купив будівлю театру, був готовий зробити в новому приміщенні ремонт. Утім, виникла інша проблема – районне керівництво не погодилося прийняти театр. За словами Михайла Яремчука, днями їм запропонували тимчасовий притулок у галереї «Лавра», доки не знайдуть нового місця. «Якби київська влада на офіційному рівні визнала закриття театру, тоді ми думали б, що робити далі. Я готував нових артистів, набрав курс, що мав влитися в колектив. У нас був свій глядач, люди любили до нас приходити. Невже Театр маріонеток нікому не потрібен?» – бідкається художній керівник. Запитання риторичне.

Павло Григорович Бездомний

Літературно-меморіальний музей-квартиру Павла Тичини на вулиці Терещенківській, 5 втягнули в абсурдну майнову історію. На початку червня музейники отримали ордер про примусове виселення, формально – через несплату боргу в 16 тис. грн (кошти мало перерахувати управління культури КМДА). В законі про музеї та музейну справу зазначено, що вилучення приміщення в музею можливе лише в разі надання рівноцінного приміщення. Однак примусити Тичину пожити в іншій квартирі не до снаги навіть наполегливим чиновникам, тому поняття «рівноцінного приміщення» щодо меморіального музею – цілковита нісенітниця.

Згадана вище заборгованість (для міста, звісно, величезні кошти) стала підставою для Господарського суду Києва прийняти до розгляду цю справу.
Позивачем виступив Фонд держмайна. Тиждень потрапив на судове засідання, що закінчилося напрочуд швидко, – позивач відкликав свою заяву. Представниця Фонду держмайна пояснила, що відмовитися від позову їм рекомендував комітет Верховної Ради з питань культури і духовності. «Наступний договір оренди підпишуть лише тоді, коли ми погасимо всі борги», – розповідає директор музею Тетяна Сосновська, двоюрідна правнучка Павла Григоровича.

Після закінчення суду адвокат Андрій Козлов, який представляв інте­реси музею, розповів про юридичні подробиці справи. «Позов був не лише аморальним, а й безперспективним. Проблема залишається: якщо приміщення не передадуть в оперативне управління музею, наступного року виникне така сама ситуація. Борг був лише мотивом, формальним приводом. Чи є заборгованість, чи її немає, держструктури завжди можуть відмовитися продовжувати договір оренди. Вся ця історія виникла не просто так, хтось поклав око на будівлю в центрі столиці», – резюмував адвокат.

Київ – ферма

Постійні наїзди на мистецькі майстерні — це для столиці вже звична річ. Заступник голови Національної спілки художників України Петро Зикунов розповів Тижню, що найчастіше потерпають майстерні в Подільському, Печерському, Шевченківському районах Києва. «Став­­лення до художників нині жахливе – забирають майстерні під різними приводами. Наприклад, сьогодні приходять до нас хлопці з перснями на пальцях і пропонують нам будинок у Броварах замість майстерень на Набережній. Один із заступників голови райадміністрації Шевченківського району взагалі сказав, що художники мають жити в селі. Добре, давайте зробимо з Києва фер­­му – будемо лише їсти й вивозити екскременти для добрива», – обурюється Зикунов.

З галереями та сама історія. Минулого тижня МГО «Галерея «РА» отримала заяву від Шевченківської районної ради про припинення терміну дії договору оренди та відмову від його продовження, згідно з якою Організація має звільнити приміщення в 10-денний термін. «У такий спосіб влада подякувала нам за 16-річну працю й вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва України», – іронізують працівники галереї, додаючи, що мають намір боротися.
Понад те, меркантильні чиновники дісталися вже навіть до продавців української музики на Майдані. Ярослав Мельник близько 12 років продавав на головній площі столиці музичні диски з українськими піснями. Однак нещодавно до нього раптово підійшли міліціонери й попросили піти геть. У КМДА запевняють, що не мають жодного стосунку до цієї ситуації. Ярослав стверджує, що протестуватиме проти закриття його торгового місця, а на його підтримку вже висловилися кілька відомих українських музикантів.

Тож гасла про те, що Київ – європейське місто, які щоразу лунають перед черговими виборами, а наступного дня після волевиявлення зникають разом із плакатами, на яких написані, навряд чи скоро втіляться в життя. Здається, київським функціонерам вигідніше відправити за місто не «одноруких бандитів», а всі заклади культури – і нехай тоді купка схиблених на високих матеріях збоченців збирається деінде й не заважає поважним особам робити бізнес.

ФАКТИ

Видавництво «Обереги»

Приміщення по вул. Саксаганського, 40/85а видавництву «Обереги» 1997 року надала Київрада після його примусового переселення з вул. Тургенєвської, 46. Згідно з пп. 5.4, 9.3 договору оренди воно має переважне право на продовження дії договору за дозволом Київради, але остання своїм рішенням №526/583-1 від 21.12.2006­ р. відмовила видавництву в продовженні терміну дії договору.

Асоціація діячів сучасного мистецтва

У листопаді 2004 року було укладено договір про оренду приміщення на вул. Андріївський узвіз, 22а з комунальним підприємством «Оренда» терміном до
8 листопада 2005 року. В 2005-му та 2006-му жодних заяв про зміну або припинення договору не надходило. Наприкінці грудня 2006-го Асоціація діячів сучасного мистецтва отримала лист від Подільської РДА про те, що за результатами конкурсу приміщення передано ТОВ «Українська Національна Компанія з Управління Активами». Асоціація подала до суду, і в червні Господарський суд Києва виніс ухвалу на користь митців. Однак у ніч з 26 на 27 червня 2007 року близько 20 осіб вдерлися в приміщення і поставили біля нього охорону.

Галерея «Мистецький курінь»

27 квітня 2007 року Шевченківська райдержадміністрація, виконуючи вимоги ст. 118 Закону України «Про бюджет України на 2007 рік», провела конкурс на оренду приміщення по вул. Пирогова, 10г. У конкурсі взяли участь галерея «Мистецький курінь» (яка вже розташовувалася там майже десять років) і приватний підприємець Л.Ю. Король. Останній виграв конкурс. Згодом «Мистецький курінь» оскаржив рішення РДА у Господарському суді. Втім, 13 вересня, попри рішення Господарського суду, галерею виселили за допомогою судових виконавців. Підставою стало судове рішення від 15 листопада 2005 року про буцімто наявність заборгованості з плати за оренду.

Спілка художників України

1 вересня 2007 року сплив термін оренди приміщення по вул. Андріївський узвіз, 34в. Вранці 17 листопада будівля загорілася. Пожежу вдалося загасити, люди не постраждали. Пізніше київська влада знайшла нового орендаря. Про це свідчить рішення Київської міської ради №1147/2557, згідно з яким земельну ділянку за адресою Андріївський узвіз, 34в 28 грудня 2004 року передано ТОВ «Тодос» «у довгострокову оренду терміном на десять років для експлуатації та обслуговування торговельного павільйону».


Книгарня «Планета»
11 жовтня 2007 року Верховний Суд ухвалив рішення про передачу приміщення книгарні «Планета» Київській міськдержадміністрації. Наступного дня о 8 ранку з чорного ходу в приміщення пробралися молодики, які заблокували вхідні двері, позаляпували вікна і не допустили колектив магазину до своїх робочих місць. На всі претензії відповідали тільки те, що книгарні тут більше немає, а на її місці має розташуватися структура, підпорядкована Міністерству палива та енергетики.

Книгарня «Знання»

У затвердженому порядку денному сесії Київради, що відбулася 28 серпня 2008 року, у переліку адрес приміщень, дозволених до приватизації, фігурувала й будівля по вул. Хрещатик, 44а. Саме за цією адресою розташовувався книжковий магазин «Знання», який у листопаді 2007 року Київська міська державна адміністрація вже намагалася викинути на вулицю з приміщення, котре книгарня займає понад 75 років. Однак після жорсткого опору громадськості це питання було тимчасово зняте.

НЦТМ ім. Леся Курбаса

У травні 2007 року Київрада внесла зміни у програму приватизації на 2007–2010 роки, виставивши на аукціон понад 20 будівель, у яких закінчувалися терміни оренди, зокрема, й Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, що орендував площу в 1083 м2 на вул. Володимирській, 23в понад 9 років. За словами керівництва Центру, термін оренди спливав не через два місяці, як повідомляла київська влада, а восени 2008 року. Взяти участь в аукціоні театрали не могли, адже ринкова ціна будівлі вимірювалася мільйонами доларів. Згодом, зустрівшись з головами Національних творчих спілок, київська влада внесла Центр до списку об'єктів, котрі в жодному разі не підлягатимуть перепрофілюванню.

Видавництво «Музична Україна»

У 2007 році навколо будівлі на вул. Пушкінській, 32, де розташоване видавництво, спалахнули неабиякі майнові баталії. І це попри те, що всі необхідні для продовження оренди документи було подано ще в грудні 2006-го, після чого проведено безліч офіційних інспекцій та перевірок. Жодна з них не знайшла порушень із боку видавництва. Але й після цього чиновники не розглядали питання півроку. За деякий час надійшов офіційний лист про відмову в оренді без пояснень і пропозиції іншого приміщення. Видавництву повідомили, що будинок «усе одно йде на реконструкцію» і рано чи пізно «Музичну Україну» виселять.

Петринська Наталя

Стосовно цього:

Книгарня «Планета»
11 жовтня 2007 року Верховний Суд ухвалив рішення про передачу приміщення книгарні «Планета» Київській міськдержадміністрації. Наступного дня о 8 ранку з чорного ходу в приміщення пробралися молодики, які заблокували вхідні двері, позаляпували вікна і не допустили колектив магазину до своїх робочих місць. На всі претензії відповідали тільки те, що книгарні тут більше немає, а на її місці має розташуватися структура, підпорядкована Міністерству палива та енергетики.


то зараз я бачу там не Мінпаливенерго, а магазин шмоток без назви, але з логотипом Найк, в який я, наприклад, ніколи принципово не зайду.

http://ut.net.ua/art/166/0/2753/
Tags: Тиждень, влада, культура, піар, статті
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment