Est (est_) wrote,
Est
est_

Todo sobre ya_mary


Вся правда про ya_mary:

Мавка приїхала до Кийова з полонини. Їй сподобалося жити серед людей у Великому Місті, на Троєщині. Але, щоб не викликати зайвих підозр, вона взяла людське ім’я: Марічка. З усіх цих незугарних імен лише воно найбільше пасувало її вільному поліському духові. Хоча... все одно до неї нікому не було діла. Меркантильні люди копушилися в своєму мурашнику, не звертаючи на неї жодної уваги.
Найбільше Марічка полюбляла столичний транспорт: автобуси, метро, трамваї і, один з його різновидів: фунікулер! Коли вона піднімалася вгору, їй хотілося продовжити рух, не зупинятися, злетіти птицею та, облетівши улюблений Київ, рушити до гір на захід. Але крил у неї не було, замість них була невідв’язна думка: їй потрібно було знайти тут Лукаша. Це було нелегко, адже він теж, як і вона, вимушений був змінити свій вигляд. Кілька разів їй здавалося, що вона розгледіла, а, скоріше, відчула його, серце її тьохкало, але невдовзі вивлялося, що це знову була помилка – через нестримне бажання відшукати бажане вона бачила те, чого не існувало насправді і вимушена була платити – світ людей-бо жорстокий.
А той випадок, коли вона йшла по трамвайним рейкам? Уявляючи, як трамвай, без водія – того зняли з маршруту – зійшов з рельсів і, не зупиняючись, летів далі, досягаючи врешті рідного Полісся, а там... нікого.
Марія хотіла зрозуміти цей загадковий світ людей, для цього потрібно було навчитися їх мови – тож вона вступила до жовтого корпусу університету імені Шевченка. О, вона згадувала, як вперше почула від людей ім’я цього велета, що не мав змоги жити на батьківщині, інакше як в неволі або в смерти. Коли його тіло везли до Канева з Петербурга на конях, вона вперше так далеко відлетіла від дому - прилетіла до столиці і, зустрівши підводу в Броварах, супроводила її з усім людським почтом до церкви на Поштовій площі, а потім до самої великої кручі над Дніпром, де навіки спочив Кобзар. Це було зовсім недавно, якраз перед тим, як інша сильна українка зуміла розчути і побачити її, увічнивши в своїй „Лісовій пісні”. Невдовзі змінилося все. З тих пір Мавка вже не зустрічала инших сильних українців та українок. Їй було боляче за нарід, що покинув рідні села, відірвавшись від свого коріння, не зустрічався-бо вже з духами, що допомагали йому протягом віків. Але тепер все змінювалося. У людей знову з’явився шанс і Марічка воліла допомогти їм, не шкодуючи себе, віддаючи їм себе всю. Її ж було багато, а попереду в неї була вічність.
Tags: писанина
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments