Est (est_) wrote,
Est
est_

  • Mood:

Сучукрліт. Твір № 27


Правила конкурсу тут

Ця дівчина з півтемного провулка
Вирощує у горщиках ромашки,
Виносить їх надвір, коли не зимно,
Співає під гітару їм баладу.
Бува, втрачає над собою владу,
І з горла вилітає щебіт пташки.
Живе у неї вдома лис вогненний,
Вона гуляти ходить з ним до лісу
І може пропадати там роками,
А якось повернутися вже вітром.
Але таке буває дуже рідко,
Шмат хліба приведе її до тями.
Коли загусне вечір, то сідає
На білого коня і їде містом,
Зубами ледь покусує цигарку,
Вслухаючись, як дзюркотить повітря,
На джинси хлюпотить потоком бистрим,
Долоні сонних лип лоскоче в парку.

Я житиму нині у третім столітті.
Я вимикаю радіо, яке волає про квоти.
Мені начхати на те, що відбувається в світі.
Мене цікавить, чому в тебе в очах – турбота.

Я буду дика і темна, немов ті варвари.
Мій телевізор мовчить, лише показує тьму.
Мені байдуже, чи любить Сантьяго Барбару.
Мене хвилює, страх у тебе в очах чому.

Усуну геть з поля зору реклами всі,
Де на щитах кривляються пики прокурені.
Яка різниця, що краще – „Київстар” чи „Ю Ем Сі”?
Мене турбує, чому в тебе очі – зажурені.

* * *

Увечері повернешся додому,
Де по кутках висить тіней оздоба.
Собаки злижуть з ніг твоїх утому,
Собаки злижуть пил у тебе з лоба.

По радіо із Києва самого
Передадуть чиєсь тяжке мовчання.
Собаки ляжуть на ніч під порогом,
Собаки стерегтимуть до світання.

Ніхто не запитає в тебе вранці,
Куди ти йдеш, лишитись не попросить.
Собаки слідом бігтимуть п’ять станцій
І спиняться, подумавши, що досить.

* * *

Нарешті ліхтар засвітили у сквері.
Цей день, як і тисяча інших, згорів.
Почну свою втечу за стіни і двері.
У мене є право на синь вечорів.

Бабусі на лавочках біля під’їздів
Вирішують долю держав і культур.
В ворон на дахах відбуваються з’їзди.
Шофери пускають маршрутки в алюр.

Мені би скупити весь простір реклами –
Кричали б щити, заступаючи путь:
„Уважніші будьте до тих, хто із вами,
Бо в тих, хто із вами, серця є, мабуть!”

Але це таке... А цікаво би знати,
Земля під асфальтом померла чи ні?
Навшпиньках ідуть по дротах кіловати,
І люди, мов нетля, летять на вогні.

В квартири й кав’ярні їх напхано тісно,
А зверху вже хмар розпинають покров,
Аби Божий Син міг пройти понад містом
І ноги антенами не поколов.

Відскринено в понеділок, 20 жовтня о 14:50.

Правильна відповідь: 27. Світлана Богдан. Коли ще автомобілі були людьми. – Київ: Неопалима купина, 2006 (с. 16, 12, 28, 43)

Tags: книги, конкурси, сучукрліт, цитати
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 11 comments