Est (est_) wrote,
Est
est_

Сучукрліт. Твір № 18


Правила конкурсу тут

17 червня, близько п’ятої дня, Собака Павлов намагається спуститись в підземку. Він підходить до вертушки, йде просто на жінку в уніформі й дістає з кишені ветеранське посвідчення. Жінка в уніформі дивиться на посвідчення і читає: „Павлова Віра Наумівна”. „Ну?”, - питається.

– Бабуся, - говорить Собака Павлов.
– Де бабуся?
– Це, - показує Собака посвідчення. – Моя бабуся.
– Ну й що?
– Вона – ветеран.
– Ну, а ти що хочеш?
– Вона в танку горіла.

Жінка ще раз дивиться в посвідчення. Хто її знає, думає вона, може, й горіла, по фото не скажеш.

– Ну, добре – каже вона. – А від мене що треба?
– Пропустіть, - говорить Собака.
– А ти що – теж у танку горів?
– Ну, почекайте, - починає торгуватись Собака, - може я їй поїсти несу.
– Що поїсти?
– Ну, поїсти, - Собака згадує, що насправді їсть його бабуся, коли їй дають. – Молочні продукти, розумієте? Сир.

* * *

Я хочу розповісти вам одну історію, я хочу вам показати на конкретному прикладі, щоб ви зрозуміли, що я маю на увазі. (Я хочу вам, наприклад, показати, ви розумієте, що я маю на увазі.) Одна дівчина з південного Коннектикуту (Одна дівчина з півдня) жила у великій скруті (жила собі на півдні), вона не мала батьків, не мала друзів, не мала власного психолога (вона займалась психологією, була психологом, власним), вона зовсім втратила надію на боже одкровення, і її дні тяглись безкінечним потоком (вона все втратила і тяглась без кінця). Алілуя! (Тьотка мовчить.) Одного разу на її шляху трапився божий чоловік, пастор (в її житті з’явився чоловік, мужчина) і він сказав їй – сестро! (це була його сестра) сестро! (ще одна) зупинись, це кошмарно – ти сама закриваєш двері, через які міг би увійти до тебе Ісус (закривай двері, сказав він, до тебе може прийти цей кошмарний Джізус). Для чого ти це робиш? (Що ти для цього робиш?) І він пішов від неї, він мав вже досить її зневіри (Старий, виявляється, мав її, і він сказав досить. І пішов.)

Потрібно щось продавати. Хтось із компанії притягує фотоапарат, ось, каже, фотоапарат, а не шкода? питають його, нє, все гаразд, каже він, все одно фотографувати немає чого, справді, погоджуються всі, що тут фотографувати, сам Вася дістає звідкись заниканий бінокль, я, наприклад, не знав, що в нього є бінокль, хоча ми друзі, така штука. Ну, і лишається тепер комусь весь цей непотріб продати. В принципі, - думає Вася, - продати можна було б Моряку, він лох, він би купив. Але Моряк в долі. Можна продати Какао, Какао теж лох, і він не в долі. Але Какао не тільки не в долі – він взагалі зник, його вже кілька днів ніхто не бачив. І тут хтось згадує про Ваху, правильно, - каже Вася, - Ваха – грузин, грузини люблять оптику, правда? – недовірливо перепитує хтось із компанії, ну, звичайно, - каже Вася, - звичайно: всі грузини люблять оптику, і вони йдуть до Вахи і знаходять його в одному з його кіосків, говорять, типу, Ваха, оптику візьмеш?

* * *

„Я спитався у вітра, коло брами, - співає він, - чи не бачив ти, та-ра-рам, моєї мами. Ти сходи, щось там та-ра-ра-рам, за тую браму, там я бачив, та-ра-ра-рам, твою маму”. „Твою маму, твою маму”, - похмуро вступає хор.

– Це що – хор? - питаюсь я, повернувшись.
– Хор, - невпевнено відповідає Вася.
– Да? А я думав, що степан галябарда сам співає.
– Це хор.
– Що хор?
– степан галябарда – це хор, - каже Вася
– Як це?
– Так. Ось послухай.

„Твою маму, твою маму”, - печально підтакує степан галябарда з космічних глибин.

– Ти знаєш, - кажу я, - якщо це і хор, то якийсь недобрий хор. Якийсь злий хор. Чуєш, як вони про маму?

„Твою маму”, ще раз погрозливо озивається степан галябарда.

Відскринено в четвер, 9 жовтня о 12:35.

Правильна відповідь: 18. Сергій Жадан. Депеш Мод. – Харків: Фоліо, 2005 (с. 6-7, 31-32, 46-47, 156)

Tags: книги, конкурси, сучукрліт, цитати
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 21 comments