Est (est_) wrote,
Est
est_

Сучукрліт. Твір № 17


Правила конкурсу тут

– Професія, ти знаєш, є така... Їх всього кілька людей на планеті. ПЕРЕВЕРТАЧ ПІНГВІНІВ.
– Хто?!
– Перевертач пінгвінів, - ствердно киває Катя. Вигляд у неї дуже серйозний і дуже добрий. – Знаєш, пінгвіни – дуже допитливі істоти. І вони повсякчас страждають через свою надмірну цікавість і довіру.
– ?
– От уяви собі: стоять пінгвінчики на снігу (вони, до речі, завжди стоять. А коні сплять стоячи. І ховають їх – уявляєш, який жах? – також стоячи! От просто риють таку дуже глибоку яму, щоб закопати коня ногами вниз...) Стоять пінгвіни на снігу. Ніби день як день у них, все, як завжди. А тут раптом летить літак. Ну, вони так само стоять застиглі і тільки голови за ним підіймають: ану-ану, куди ж він полетить? Задирають голови все вище й вище, аж поки літак не пролітає над ними і вони не поперегинаються й не попадають. А встати самі не можуть! Отак і лежать. І тоді приходить ПЕРЕВЕРТАЧ ПІНГВІНІВ – людина з такою спеціальною лопатою. Підгрібає їх і ставить на ніжки.
– Яка сумна і добра історія, - зітхаю я.
– Не така сумна, як про пінгвінячі яйця, - хитає головою Катя.
– Яйця... – знову зітхаю я.

Руслана – Маленька Принцеса в дуже недоречних замшевих черевиках до синього шовкового костюму. За це її ганьбили типу модні чуваки вже в Києві. Саме ці неоковирні черевики мене якраз і впирали, здаючись непідробно ПРИНЦЕСЯЧИМИ. А потім якось я потрапила до офісу хіт-параду „12-2” і грішним ділом почула, як моя світла-наївна-українсько-символьна принцеса Руслана голосом стерви-кар’єристки комусь каже: „Так, тут „Світанок” трєтій трек, да, паставь єво”. Мам-мма... як вона могла?! Сказати ОТАК про... „Світанок”!!! Я довго ходила спустошена й розчарована у Світовому Добрі, а моя порядна галицька родина просто нагло не вірила, коли я цитувала їм таку сумну оказію.
Все. Після того Руслана щезла з мого дитячого серця надовго. З’явилася була в полі зору під час „Євробачення” і на гадці під час революції. На це інтерв’ю я йшла в улюбленій футболочці „На коліна, ублюдки” і з диктофоном Єгора Кіріянова.

– Ну і що це таке, сука? – питаю її.
– Те, що бачиш, сука! – каже вона.
– Ти що, сука, жити хочеш перестати, сука? – я.
– Заткайся, сука, бо перестанеш тут жити ти, сука! – вона.
Я з сумом думаю про Уму Турман і те, як вона всіх хвацько порубала великим мечем. А я і кухонного ножа проти живої істоти не підніму. Тим паче, проти іншошкірої. Ще потім звинуватять мене у расизмі (а для Майнеса, наприклад, це ще страшніше, ніж убивство). Не можу я не проявляти толерантності, курва мать. Бо, якщо зірвуся я, зірвуться й інші – і плакало тоді те наше облизнем омріяне членство України у ЄС. Хоча, звичайно, fuck it.
– Фак ю, - кажу я їй на общєпонятном.

Як тільки тебе взнають у якомусь місці – в селі, в общині, в офісі, в ресторанчику – все. До побачення. І не чекай на жодну вільну хвилину, на жодну дірку для твоєї думки – все, що ти скажеш чи подумаєш, мусить бути відповіддю на їхні запитання. Відпочиваєш хіба, коли спиш, та й то сусіди перманентно заглядають тобі у вікна. Приватне життя, самотність – практично недозволена розкіш. Ось чому я в слушний час і звалила з Яви в Україну, де всім на тебе начхати. Принаймні, на щастя, у моєму Великому Місті.
– Чи бувають супермаркети, де продавали б заморожену самотність? – мимрю я.
– Це так, як заморожену рибу? Якщо вони десь і є на Яві, то самотність там продається утридорога – як сир, оливки чи червоне вино. Така собі привізна люксова штучка.

Відскринено в четвер, 9 жовтня о 12:35.

Правильна відповідь: 17. Ірена Карпа. Супермаркет самотності. Перламутрове порно. – Харків: Книжковий Клуб „Клуб Сімейного Дозвілля”, 2008 (с. 169, 117, 47, 36)

Tags: книги, конкурси, сучукрліт, цитати
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 23 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →