Est (est_) wrote,
Est
est_

Сучукрліт. Твір № 6


Правила конкурсу тут

сьогодні я вчуся тебе слухати

ти розповідаєш мені про безліч міст через які тобі випало мандрувати і я навіть напхавши повен рот цукерок монпансьє тебе не перебиватиму я не заважатиму тобі варити каву в кухні не підбігатиму не крутитимуся довкола плити не заглядатиму в джезву чи ще не з’являються на поверхні бульбашки

я просто вчуся тебе слухати

лежачи на волохатому килимі з повним ротом цукерок монпансьє і закинувши ноги на стіну лівою рукою я недбало гортатиму томик блейка власне тільки тому що мені подобаються ці пожовтілі сторінки й ґотичні літери а правою чухаючи свого кота якого ти називаєш так само як і мене просто Бо

коли я вчуся тебе слухати

розповідаєш про канадські гори й прерії де куди тільки кинь оком гойдається під вітром висока трава й бігають бізони ти звісно усміхаєшся кутиками вуст ти кажеш Бо ти собі уявити не можеш які величезні там бігають бізони вони просто гасають цими безкраїми преріями і я нічого не можу ні заперечити ні навіть здивуватися бо я пообіцяла тобі що сьогодні

просто буду тебе слухати

аж доки стемніє й мені доведеться встати й піти зачинити вікна й двері на балкон хоча вибач у нас же немає балкону я просто причиню кватирку й окреслю пальцями по склу контури місяця а правда що подорож до японії така сама далека як мандрівка до найближчої зірки така сама спокійна як сон немовлят і така лагідна як води найглибшої в світі ріки чуєш як вона шумить

щоразу коли прислухаюся як ти говориш

розкажи мені Господи чому насправді найтяжче любити тих хто поруч чому мені не вдається приходити до них так ось просто як скажімо до тебе чому Боже переважно я або роблю для них замало добрих речей або роблю їх невчасно або запізно або взагалі нічого не встигаю для них зробити чому Боже я завжди запізнююсь по тому нервую а ти ще запитуєш чому я п’ю так багато кави а ти нагадуєш що мені її взагалі не варто би пити ну хіба що маленьке горнятко на день чому я так хочу заховатись у найдальший куток твого дому й просто мовчати з тобою Господи чому я часом прошу тих кого люблю не озиватись до мене коли я їм писатиму Боже коли приходитиму й говоритиму до них чому я так не хочу звикати а потім заливати собі зеленкою ще й серце щоби не пекло скажи мені Боже знаєш Господи я буду дуже щаслива якщо зможу навчитися говорити з тобою так щоби й тобі ці розмови були цікаві але може ти зможеш мене навчити може це не відбере багато часу навчитися говорити ще й із тими людьми які поруч і з тими які далеко мій Боже бо ж навіщось ти дав їх мені таким коштовним подарунком що найбільшою дурницею було би вдати що я його не помітила

мені подобається що риби плавають головою вбік і навіть коли вони вистрибують із води й починають ходити головою вбік мені теж це подобається подобається що вони не запитують ні в кого дозволу чи їм справді можна це робити подобається коли ніхто ні в кого нічого не випитує мені подобається коли щоби починати говорити не треба ставити жодних запитань бо запитувати часом значить обтяжувати часом набридати часом відволікати часом засмучувати засмічувати відрубувати рибам голови мені не подобається коли рибам відрубують голови тобі напевно теж це не подобається і тому ти ніколи цього не робиш бачиш я часом теж почуваюся рибою але ніколи не ходжу головою вбік і не розмовляю головою вбік і тільки деколи думаю головою вбік але цього ніхто не бачить а ти вдаєш що не звертаєш уваги хоча я знаю що саме ти фіксуєш усі мої порухи просіваєш як борошно всі мої запитання кажеш мені не розпитуй просто приходь і говори розповідай що захочеш і хтось може тебе почує а навіть якби й не почув я все одно завжди буду тебе слухати

коли ти запитуєш чого мені найбільше хочеться я стенаю плечима ти й так надто добре це знаєш а зрештою може саме тому й запитуєш просто хочеш почути як я вимовлю слово спокою коли ти запитуєш я відчуваю як теплішає довкола повітря роздивляюся листя калачиків і крильця сонечок коли ти так запитуєш я усміхаюся і мені хочеться попросити у тебе бути найменшим з усіх найменших твоїх створінь майже незримим майже на весну невидимим і вже більше нічого просити не хочеться просто дуже довго й дуже щасливо слухати як ти говориш як ти мій Боже усміхаєшся

Відскринено в понеділок, 22 вересня о 14:50.

Правильна відповідь: 6. Богдана Матіяш. Розмови з Богом. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2007 (с. 14-15, 18, 42, 60)

Tags: книги, конкурси, сучукрліт
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 11 comments