Юрій Андрухович. "Таємниця". Якщо не трапиться несподіванок, це буде перша книга Андруховича, читана мною українською. Придбав я її давно, ще коли в основному на Петрівці скуплявся українськими книжками - років півтора тому.
480 сторінок, наклад 5 тис. примірників, Фоліо.
Номінально прочитав за два місяці, але з перервою, бо трапився такий прикол, що не вдалося мені одночасно читати Андруховича українською та еспанською (я зазвичай читаю 3-4 книги одночасно), трохи confusión був у голові. Тож реально подужав її за два тижні, хоча немаленька, здається. Але через те, що написана у формі інтерв'ю, то досить легко йде. В основному автобіографічна, тобто, я так зрозумів, що Андрухович сам з собою поговорив, ну, він живий класик, йому можна.
Звичайно, цікаво, багато історії або відсилань на історію, дещо я теж пам'ятаю.
Саме ця її історична цікавість змусила мене купити її в російському перекладі (!) для іспанців, що читають російською, може бути цікаво.
Важко її рекомендувати як художню літературу, недарма в конкурсі на кращу книжку року її запхнули у Документалістику - насправді так і є. Друге місце після Нотр-Дам - я згоден.
