Est (est_) wrote,
Est
est_

Сталь і ніжність


Мине років буремна чорна маса,
а все ж нащадки, ідучи вперед
й прилаштувавши на мосту фугаса,
про нього скажуть - добрий моджахед.

Тобі вже не судилося, як видно,
пізнати шал, що звіку не стихав -
коли ти купував свій перший віндовс,
він першу суру в школі постигав.

Коли заокеанська хижа брама
громадилась в проваллях висоти,
смаглявий хлопчик з іменем Осама
худобу виганяв за блок-пости.

Стезя його д`горі - важка і довга,
йому з дитинства не до балачок,
він теж дивився фільми про Кінг-Конга
і щось там нотував в записничок.

А ти постійно в нетверезім стані,
тобі що Комі, що Узбекистан.
Ну що ти бачив у своїй Рязані
окрім матрьошок, що ти бачив там?!

Я знаю, що лиш тільки знадобиться,
він, щоби гідно вам відповісти,
зігнувши в лікті стомлену правицю
покаже жест - суворий і простий!

Тож навісній, проплачена коридо,
шматуй нервово вранішні листи.
Цвіте в віках червона Аль-Каїда!
Цвіте собі.
А чом їй не цвісти.

Сергій Жадан

UPD. Переваги окупаційного періоду

1

В один із днів повернеться весна.
З південних регіонів батьківщини
потягнуться птахи, і голосна
свистулька вітчизняної пташини
озвучить ферми і фабричні стіни,
і грубий крій солдацького сукна,
і ще багато всякого гівна.

2

Але печаль лягає на поля.
Нужда голімі розправляє крила,
докіль поет тривожно промовля:
я є народ, якого правди сила;
цю жінку я люблю, вона просила.

3

Сумна країна у години скрут.
Блукає міщанин поміж споруд,
з усталеним природнім артистизмом
говорить і його словесний труд
повніє нездоровим еротизмом
і побутовим антисемітизмом.

4

Сколовши босі ноги об стерню,
старенький Перебендя коло тину
ячить собі, що, скурвившись на пню,
лукаві діти в цю лиху годину
забули встид, просрали Україну,
забили на духовність і борню,
і взагалі творять якусь фіґню.

5

Бідує місто. Кинувши фрезу,
робітники на заводському ґанку
лаштують косяки, бузять бузу,
розводять спирт, заводять варшав’янку
і, втерши соплі та скупу сльозу,
майовку перетворюють на п’янку.

6

Село мине спокуту цю тяжку.
Село – це корінь нації, це води,
що рушать берег. Молодь на лужку,
довірившись сільському ватажку,
заводить, навернувшись до природи,
народні сороміцькі хороводи.

7

Тому життя ніколи не втрача
своїх прозорих гомінких проекцій.
Стрімкий юнак, легке дитя ерекцій,
хапа за руку втомлене дівча,
і вже вони – аж дня не вистача –
займаються конспектуванням лекцій,
зневаживши вимоги контрацепцій.

8

І лиш зоря над містом пролягла,
юнак змахне краплини із чола
і молодечо усмішкою блисне.
Бо попри те, дала чи не дала,
у щастя людського два рівних є крила:
троянди й виноград – красиве і корисне.
Tags: Сергій Жадан, вірші, гумор, поезія, сучукрліт
Subscribe

  • Іоланда Солер

    Сьогодні був на читанні поезій Іоланди Солер, яке проходило в новому приміщенні Посольства Іспанії на вул. Іллінській, біля Могилянського…

  • Балтасар дель Алкасар

    Похмуре небо грозове, Хуано, З жалем побачив я в очах твоїх, Бо завжди хмари застеляють їх - І в надвечірній час, і вранці-рано. То блискавка все…

  • Francisco de Quevedo

    Поет благає любов, аби та припинила жорстоку війну з ним Вогонь, і кров, і помисли страшні - все спрямувала ти на поле бою; ти бачиш, що от-от…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments