May 2nd, 2011

Читаю

Луїс де Гонгора

* * *

Баркас не обминає так стрімливо
у морі роз’ярілому бескет,
і пташка від загрозливих тенет
не спурхує так злякано й квапливо,

і мандрівник, о Німфо чарівлива,
ніколи так не схоплюється вмент
в зеленім лузі, схожім на букет,
змію зустрівши, що сичить злобливо,

як я, Любове, обминути прагну
ці коси, очі і єство шалене –
їх божестив, бо мав надію марну,

але доволі я зазнав наруг.
Прощай, о Німфо, - владарюй без мене:
вони твої – бескет, тенета, луг.

Переклав з іспанської Сергій Борщевський