October 17th, 2008

Читаю

Сучукрліт. Твір № 25


Правила конкурсу тут

Якось Леся зателефонувала до виховательки Гриціана дізнатися, чи Гриціан не б’є інших дітей у дитсадку і чи не матюкається.
Звичайно, Гриціан і бив, і матюкався.
Леся засмутилася і вже хотіла уривати розмову, як вихователька добродушно пролепетала:
– Вітаю Вас із поповненням! Григорій вже похвалився нам, що в нього народилася сестричка Софійка! Як Вам тепер, не важко? Григорій допомагає прати пелюшки?
– ... Мені зовсім не важко. Григорій допомагає. Дякую Вам.
Увечері Гриціана знову били гумовою палкою. Він плакав, але з усіх присутніх жаліла його лише я.
Гриціанова мама сиділа у м’якому кріслі, обома руками обхопивши себе за худенький-худенький живіт.
Кілька днів перед тим вона повернулася з лікарні після викидня.

Думаю, з ним була би лише одна проблема – важко би було сидіти. На стільці, на дивані, на ліжку, на землі. Хвіст би заважав. Але я терпляча. Я відмовлюся від сидіння заради нього. Бо є заради чого. У мене був би хвіст!
Не думайте, я не хочу бути оригінальною чи якоюсь там, не хочу вирізнятися з-поміж інших – загалом мені на це начхати. Я би, може, навіть нікому не показувала хвоста. Хоча, напевно, приховати його буде важко. Адже хвіст має бути великий, пухнастий, розкішний. Я буду його чесати. Часто мити. Парфумити. Щоб від мене, не дай боже, не смерділо конятиною. Таке може бути, що від мене з хвостом раптом засмердить конятиною. Це не такий смертельний сморід. Можу навіть зізнатися, що конячий запах мені подобається. Він приємний. Але коли він конячий, а не людський. Людина смердить людськістю, людством, людяністю.
Якби від мене засмерділо конем, то, напевно, багато моїх друзів вмить від мене відсахнулося б. Спочатку вони не будуть показувати своєї огиди, але пізніше все одно не витримають. Я розумію – таке витримати важко. По-перше, важко взагалі усвідомити, що в когось, кого ти добре знаєш із дитинства, раптом з’явився хвіст, і не будь-який, а конячий.

– Допоможіть, - закричала я, - мене несе течія, і я не можу зупинитись!
Рибалки почали незадоволено махати руками й матюкатись.
– Чого ти сюди пливеш?! Всю рибу нам порозганяєш! Пливи назад!
– Я не можу! Мене несе течія!
– Зараз роздушу, як жабу! Ану повертай назад!
Я перелякалася ще більше.
Уявила собі, як заплутуюсь у рибальських сітях, як безславно топлюся і як ввечері рибалки виймають сіті з води і розгортають їх перед моїми батьками:
– Вона?
– Вона, - кивають батьки й відвертаються.
– Всю рибу нам розігнала!
– Вибачте їй, вона нехотячи, - каже мама, запихає моє тіло в авоську і поспіхом несе додому, щоб встигнути до вечері приготувати уху.

Відскринено в понеділок, 20 жовтня о 14:45.

Collapse )
Читаю

Сучукрліт. Твір № 26


Правила конкурсу тут

Один мій знайомий, з яким ми навчались в університеті, закохався, що з ним, у принципі, траплялось не так часто. Його дівчина була філологом, вчила іноземні мови, сука була рідкісна, але він на це не зважав, закохався, одним словом. І ось вона, я ж кажу – сука, несподівано вирішила поїхати в Берлін на мовну практику. Він провів її на вокзал, довго й пристрасно обіцяючи її чекати, вона неуважно слухала, на прощання печально його поцілувала і поїхала. А він з розпуки запив. Через місяць хтось сказав йому, що вона в Берліні вийшла заміж – покинула рідний університет, забила на мовну практику, знайшла собі якогось італійця і вийшла за нього заміж.

Його колишня дівчина, що теж характерно, незабаром розлучилась, вірніше, вона навіть не розлучалась, її італійця одного разу побили скінгеди після футболу, проламали йому череп арматурою, і він благополучно помер, не приходячи до тями. Залишившись сама з дитиною на руках, вона вирішила підв’язати з вивченням мов і спробувала влаштуватись у турецький фастфуд біля Александрпляц. Турки її радо взяли – на відміну від них вона знала мову.

Він сам назвався Сан Саничем під час знайомства і подарував візитівку, де золотими літерами на крейдяному папері було написано „Сан Санич, правозахисник”, унизу були вказані кілька телефонів із лондонським кодом, Санич сказав, що це телефони офісу, я запитав чийого, але він не відповів. Ми з ним відразу потоваришували, щойно ми познайомились, Санич дістав з кишені куртки пушку, сказав, що він за чесні вибори, і повідомив, що може дістати хоч сто таких пушок.

Одного разу, перебуваючи в стані тривалого алкогольного ступору (очевидно, мова йшла про якісь свята, скоріш за все про різдво христове, мені так здається), підопічні Санича вирішили подарувати своєму молодому босу бронежилет. Бронежилет вони виміняли в працівників Київського ровд на новий ксерокс, машину останнього покоління. Подарунок тут-таки обмили, після чого вирішили випробувати. Санич одягнув бронежилет, бійці дістали калашникова. Бронежилет виявився надійною штукою – Санич вижив, отримавши всього три кульові поранення середньої тяжкості.

Відскринено в понеділок, 20 жовтня о 14:50.

Collapse )
Читаю

Сучукрліт. Твір № 27


Правила конкурсу тут

Ця дівчина з півтемного провулка
Вирощує у горщиках ромашки,
Виносить їх надвір, коли не зимно,
Співає під гітару їм баладу.
Бува, втрачає над собою владу,
І з горла вилітає щебіт пташки.
Живе у неї вдома лис вогненний,
Вона гуляти ходить з ним до лісу
І може пропадати там роками,
А якось повернутися вже вітром.
Але таке буває дуже рідко,
Шмат хліба приведе її до тями.
Коли загусне вечір, то сідає
На білого коня і їде містом,
Зубами ледь покусує цигарку,
Вслухаючись, як дзюркотить повітря,
На джинси хлюпотить потоком бистрим,
Долоні сонних лип лоскоче в парку.

Я житиму нині у третім столітті.
Я вимикаю радіо, яке волає про квоти.
Мені начхати на те, що відбувається в світі.
Мене цікавить, чому в тебе в очах – турбота.

Я буду дика і темна, немов ті варвари.
Мій телевізор мовчить, лише показує тьму.
Мені байдуже, чи любить Сантьяго Барбару.
Мене хвилює, страх у тебе в очах чому.

Усуну геть з поля зору реклами всі,
Де на щитах кривляються пики прокурені.
Яка різниця, що краще – „Київстар” чи „Ю Ем Сі”?
Мене турбує, чому в тебе очі – зажурені.

* * *

Увечері повернешся додому,
Де по кутках висить тіней оздоба.
Собаки злижуть з ніг твоїх утому,
Собаки злижуть пил у тебе з лоба.

По радіо із Києва самого
Передадуть чиєсь тяжке мовчання.
Собаки ляжуть на ніч під порогом,
Собаки стерегтимуть до світання.

Ніхто не запитає в тебе вранці,
Куди ти йдеш, лишитись не попросить.
Собаки слідом бігтимуть п’ять станцій
І спиняться, подумавши, що досить.

* * *

Нарешті ліхтар засвітили у сквері.
Цей день, як і тисяча інших, згорів.
Почну свою втечу за стіни і двері.
У мене є право на синь вечорів.

Бабусі на лавочках біля під’їздів
Вирішують долю держав і культур.
В ворон на дахах відбуваються з’їзди.
Шофери пускають маршрутки в алюр.

Мені би скупити весь простір реклами –
Кричали б щити, заступаючи путь:
„Уважніші будьте до тих, хто із вами,
Бо в тих, хто із вами, серця є, мабуть!”

Але це таке... А цікаво би знати,
Земля під асфальтом померла чи ні?
Навшпиньках ідуть по дротах кіловати,
І люди, мов нетля, летять на вогні.

В квартири й кав’ярні їх напхано тісно,
А зверху вже хмар розпинають покров,
Аби Божий Син міг пройти понад містом
І ноги антенами не поколов.

Відскринено в понеділок, 20 жовтня о 14:50.

Collapse )
Читаю

Затримано учасників акції протесту біля Інституту "Республіка"


У Києві, під час акції протесту проти захоплення приміщення Інституту "Республіка" (що на вул. Горького), міліція затримала учасників акції. Зараз вони перебувають у Голосіївському РВВС м.Києва.

Варто телефонувати й дізнаватися, за що саме їх затримали, і що їм "світить".

Передісторія:

http://community.livejournal.com/saveoldkyiv/320453.html

x-post

UPD: Додзвонитися поки не вдається - зайнято. Телефон Голосіївського РУГУ МВС у м.Києві:
ГОЛОСІЇВСЬКЕ РУ ГУ МВС України в м.Києві, чергова частина
Адреса: Голосіївська вул. 15, Київ 03039
тел. (044) 525-04-04, 525-65-60

Інші телефони можна знайти тут:
http://urportal.at.ua/index/0-4

UPD. усього було затримано 27 осіб.
першу половину - тих, хто був на вулиці - затримали першими, після штурму приміщення - затримали інших. виводили беркутівці усіх напівзігнутими, деяких з активістів вело по двоє людей у формі.
потім усіх, включно з тими, хто були затриманими першими, пересадили з бобіків в автобус, разом з беркутівцями і повезли в голосіївський ровд.
причина - для з"ясування обставин. принаймні мені так пояснив присутній там якийсь міліцейський чин.
це при тому, що згідно з законом про міліцію, з"ясування обставин проводиться на місці, і тільки у разі неможливості зробити це - направляються до відділення міліції. оскільки ніхто з учасників акції спротиву міліції не чинив і готові були дати пояснення на місці - причини затримання залишаються незрозумілими.

у відділенні міліції узяли свідчення.
потім кожного хотіли сфотографувати, прикриваючись тим же ж законом про міліцію.
тих, хто відмовився фотографувати - відмовлялись випускати з відділення міліції.
потім випустили усіх, окрім трьох учасників акції. поки інші чекали на затриманих, прийшов якийсь з міліцейських чинів і запропонував усім піднятися до актової зали для розмови. ми один раз піднялись, потім знову спустились, потім нас знову запросили туди, але ми погодились іти тільки якщо випустять трьох активістів, котрих доти тримали під вартою. їх випустили.
нагорі в актовій залі командир взводу беркуту поговорив з нами, дізнавався, які у нас претензії.
претензії такі (перелік не претендує на вичерпність):
1. причини затримки та доставлення у відділення міліції нам так ніхто і не пояснив
2. ніхто не пояснив на підставі чого у ігоря забрали касету (без дотримання належної процедури та складання адекватного протоколу)

після цієї розмови повернувся Чемерис, який ходив спілкуватися з кимось у відділку і усі безперешкодно вийшли з ровд.
десь так.

http://community.livejournal.com/saveoldkyiv/321024.html

http://korrespondent.net/kyiv/618404

http://kiev.pravda.com.ua/news/48f8a37a910f8/

http://kermanich.livejournal.com/139318.html

http://maidanua.org/static/news/2007/1224252874.html

http://community.livejournal.com/saveoldkyiv/320917.html