Прочитав книжку: Людмила Логуш "Один крок до неба", 127 сторінок. Цікава, читається легко і швидко, в міру діалогів, пригод, реальності та сюру. Відчувається певний вплив Екзюпері, Коельо. Найцікавіше, що головна героїня - Лола - веде ЖЖ, відписує прямо з свого ноута, є певні дискусії та роздуми з цього приводу. Не дивно, що цю оповідь хотять на великому екрані відтворити, я не спеціаліст, але на мою любительську думку - може вийти цікаво. Хоча треба поспішати, бо деякі речі вже треба міняти, наприклад, Польша вже в Шенгені. Тобто чим модерніший сюжет, тим швидше застаріває.
Другий головний герой - Сашко - ангел-охоронець Лоли, який подорожує з нею, допомагаючи врешті-решт тій виконати на певному етапі свою місію. Причому так все закінчується, шо можна про цю Лолу ще й довгограючий книго- та телесеріал запустити. Бо, здається мені, все ще в неї попереду, хоч і позаду - теж немало.
Авторка чтива -
fairy_like.UPD. Уривок з книжки, нетиповий взагалі:
"Вже під'їжджаючи до Парижу, знову почали розмову.
- Ну что, скоро будем на месте... Может еще когда-то увидимся, если вы вдруг будете в Германии или в России... И если я там буду...
- Швидше в Німеччині, - відповіла Лола.
- А че, вы в России не бываете?
- Ніколи не була.
- А че так? Надо посетить Россию! Тем более, что мы братья!
- Ну це сумнівно, бо по-перше, я можу тобі бути максимум сестрою, а по-друге, я українка - людина іншої національності.
- Ну как же! Наши деды воевали против фашистов за одну страну - Советский Союз!
- Ну тоді тим більше ні, бо мої діди воювали за Україну в Українській Повстанській Армії.
На цих словах Макц на швидкості 200 км в годину вдарив по гальмах і різко зупинився.
- Так! Вышли из машины!
- А що сталось? - спантеличено запитав Сашко.
- Я не буду везти в своей машине людей, которые воевали за фашистов.
- А хто воював за фашистів?... Люда, ти? Тобі скільки років? Це якась магія? - пробував пожартувати Сашко.
- Пішли, Сашко - відповіла Лола, яка вже, в принципі, звикла до такої реакції росіян на інформацію про УПА."
Рецензія
