N/A (_vitaly) wrote,
N/A
_vitaly

про померанчеву революцію і копрофагів

Вимушений зробити шокуюче зізнання: нещодавно я долучився до списку тих, хто "разочаровался в оранжевой рєволюціі". Втім, моє розчарування дещо нетипове (чим, сподіваюсь, і цікаве).

Я не збираюсь кричати "нас наєбалі", "ющєнко просрав такий унікальний шанс", "тє, кто бил на сцєнє Майдана оказалісь нєдостойнимі тєх, кто бил внізу" і іншу маячню, яку слідом за розчарованим народом почали вже повторювати навіть біло-голубі політєги в зомбошустершоу.

Ні, я не розчарувався в політиках (якщо комусь неочевидно чому - я нижче поясню). І ні, я не збираюсь соромитися своєї участі в подіях 2004 року. Я все ще готовий підписатися під словами "мы тогда всё правильно сделали".

1. Об'єкт розчарування

Розчаруватися можна лише в тих людях, якими ти коли-небудь захоплювався. В моїх жежешних постах листопада-грудня 2004 р. емоцій, ейфорії та захоплення різними людьми було більше, ніж вдосталь. Але в жодному з випадків ці емоції не були адресовані політикам.
Весь цей час я, наївний, захоплювався українським народом, тож коли настав час зняти рожеві (померанчеві?) окуляри і подивитись на реальність тверезим поглядом, саме ставлення до народу, а не до політиків, мало змінитись в гірший бік.

2. Overview/Summary

[Нижче - суцільне ІМНО. Втім, як і вище :)]

Тривалий час я тішив себе ілюзією, що чотири роки тому 51% населення проголосував за свободу, а сотні тисяч навіть вийшли на вулиці, щоб захистити цей вибір. На жаль, це не так. Більшість (хоч і не всі1) виборців Ющенка голосували не за свободу, не за Ющенка і навіть не проти Януковича, не проти фальсифікацій, не за "західний" вектор розвитку і тим паче не за українську мову, а за банальне збільшення соціальних видатків. Звісно, якщо конкретного виборця запитати про причину, то найімовірніше ви почуєте щось із того, що я тут написав з часткою "не", але більшість перелічених причин - лише тактичні наслідки фундаментального (хоч і прихованого) потягу пострадянської людини до "правільного пєрєраспрєдєлєнія" фінансових потоків.
Померанчева революція в уявленні мільйонів "совков" була черговою соціалістичною революцією, а Ющенко, як дєдушка Лєнін, мав забрати у багатіїв награбоване і роздати його своїм виборцям. А він, падло таке, цього не зробив :)


1 - Звісно, серед виборців Ющенка були й такі люди, для яких першопричиною був все ж таки потяг до свободи, а нє смутноє прєдвкушєніє халяви. Але останні спостереження, в т.ч. і постмайданні вибори свідчать про те, що такі виборці - в катастрофічній меншості.

3. Схематичне пояснення звідки це взялося і чому це погано

Процитую свій комент з однієї нещодавньої дискусії.
Те, що відбувається зараз в Україні - це продукт панування лівацького світогляду, що дістався нам у спадок від СРСР.
Значну частину населення складають паразити
2, які звикли до того, що держава повинна їх годувати. Ці паразити обирають в парламент інших паразитів (політиків-шарлатанів-популістів), які обіцяють першим паразитам підвищення соцвиплат. Потім, після обрання, паразити-політики викачують все, що можна, з тих, хто добре працює і створює для суспільства певні блага, і кидають крихти паразитам-виборцям.
Як наслідок - в державі майже немає нормального виробництва і триває безперервний відтік мізків на Захід.
А в такій ситуації дупа, повертаючись додому, буде завжди повертатись саме до нас.

2 - Розумію, що термін "паразити" трохи різкий, особливо якщо врахувати, що серед "паразитів" вистачає і таких людей, для яких ця біологічна соціальна роль фактично неминуча ("это не их вина, это их беда" (с)). Але серед паразитів дуже багато і таких, які отримують більше грошей, ніж заробляють, при цьому вважаючи себе не паразитами, а бєсп**ди середнім классом - наприклад, чиновники та деякі автори маніфестів, які в одному реченні "надеются только на себя", а в сусідньому - чомусь "умирают в кредитных муках".

4. Як це проявляється в реальності

Хоча середньоклассові маніфестанти можуть довго розповідати байки про те, що більшість українського населення здатна прожити без подачок від держави, спираючись тільки на власні сили (а держава їм, нібито, тільки заважає), але самі політики чомусь зізнаються, що їм доводиться працювати з виборцем, який "страшенно полівішав", майже з рафінованим комуністичним електоратом.
І щось не видно в парламенті партій, які б обіцяли виборцям радикальне зниження податків (що для сімей, здатних прожити без подачок від держави, було б, очевидно, вигідним, а отже спонукало б голосувати за такі партії). І навіть на підступах до Парламенту не знайти прихільників економічного лібералізму...

Про те, що більшість електорату Ющенка зразка 2004-го року є типовими соціалістами, свідчить і зміна електоральних уподобань нашого населення протягом останніх років. Наприкінці 90-х ледь не половина верховної ради належала до КПУ, СПУ, ПСПУ і їх менших аналогів. Втім, користі від них для лівого електорату було мало - доходи населення неупинно зменшувались. В 2000-2001 роках уряд Ющенка вперше за період незалежності суттєво збільшив зарплатню деяким категоріям (працівникам освіти, лікарям, тощо), що, власне, і підкинуло рейтинг прем'єра до небес та допомогло йому через декілька років стати президентом, а його блокові - однією з найбільших фракцій у ВР. Одночасно з цим рейтинг старих лівих партій радикально зменшився. При президенті-Ющенкові прем'єром стала Тимошенко, яка в соціальному популізмі переплюнула і Ющенка і, мабуть, саму РКП(б). Тому коли вони посварилися, переважно лівий електорат Ющенка-президента майже повністю перейшов до БЮТ.

Цікаво, що у мене є достатня кількість знайомих, чиї електоральні уподобання змінювались за цією схемою (ліві - Ющенко - Тимошенко), а я, наче сліпий, не звертав на це уваги, і дивувався: ну як можуть люди, що голосували в 2004-му за свободу, так масово підтримувати авторитарну ліву популістку Тимошенко? А виявляється достатньо було прибрати зі своїх міркувань тезу "голосували за свободу" і додати натомість "голосували за те, щоб держава за них працювала", як все стає на свої місця - і рейтинг Тимошенко, і образа вєрноподданих на поганого царя ющенка (ну, не царя, а вождя революції - одінхрєн).

5. Чим це може скінчитися

І знову трохи підкорегована цитата з тієї ж дискусії.
Як правило, якщо в певній державі грошові потоки (і асоційовані з ними блага) насильницьким шляхом (в т.ч. через високі податки) перерозподіляються від їх виробників до когось іншого, то всі люди, які дійсно вміють створювати щось цінне, швидко залишають цю країну, і залишаються там лише нахлібники та "насильницькі перерозподілювачі", при чому останнім з огляду на відсутність інших джерел доходу доводиться паразитувати вже на колишніх нахлібниках, яких тепер женуть героїчно працювати на благо партії перерозподілювачів трудящих. Працюють вони так собі; живуть, звісно, ще гірше.
Потім декілька мільйонів "нєобходімих жертв", декілька війн, період відносної лібералізації (якщо пощастить, і на території держави віднайдуть поклади цінної корисної копалини, яку можна продати на Захід в обмін на те, що самі не здатні виробити в необхідній кількості), бюрократизація, розпад держави, і знову по тому ж самому колу.

І так - до того часу, поки кожний окремий громадянин не знищить в собі паразита, не позбудеться лівацького світогляду. Або до того часу, поки природній відбір не винищить нах*й такий народ, і ці землі не заселять люди з більш раціональним, адекватним і життєздатним світоглядом. Еволюція-с. Кому не подобається - той може спалити чучєло Дарвіна і побібікать 22 грудня опівдні.

6. І ще раз про політиків vs народ

Розчарування в населенні (принаймні в більшій його частині) змушує переосмислити й ставлення до політиків, яких я раніше хаяв разом з іншими. Ні, звісно, я їх не полюбив ВНЄЗАПНО :) Тепер мені на них просто насрати. Я усвідомив, що всі ці ющенки, тимошенки, януковичі, літвіни, шуфричі та інші звягільські - це шелуха, дріб'язок. Тьфу на них. Це копрофаги, що лише харчуються лайном; вони - наслідок існування лайна, а не його причина. Не було б лайна - вони поздихали б від голоду. І навпаки - поки існує лайно, знайдуться і копрофаги (зазначу: і ніхто крім копрофагів на лайно не приповзе - прямо як в нашій політиці нема нікого крім всіх цих нєхароших людей). Невже ви думаєте, що якби ці копрофаги внєзапно отримали владу в більш розвиненому в порівнянні з нашим суспільстві (хоча б в тій же Америці) - то вони змогли б утримати її після чергових виборів? Ага, щазз. Їх повимітали б звідти так, що і духу не лишилося б. А у нас - без проблем, неодноразово переобирають. Хіба це не свідчення того, що проблема нашого суспільства - не в тих, хто там наверху паразитує, а в тих, хто їх туди обирає раз за разом?

Так шо нє ганітє большє на політіков-копрофагов, ібо ето бєсполєзно. Давайте лучше с собствєнним гавном-в-головах разбіраться по-тіхонєчку. Может і получітся спасті Родіну, а?
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 37 comments