Tags: сумно

мамо, ти дуже тойоєва

Ще дитячих питань

Ганнуся: "А правда ж, в Україні більше люди, а не вороги?"
Маруся (подивившись на фото загиблих - ще прижиттєві, де вони веселі і з дітками): "А що зараз роблять їхні мами? А їхні дітки що, вже ніколи не побачать своїх татусів?"

За 2 тижні до цього за вечерею перемовлялись драматичним шепотом:
- А ти знаєш, Ганнусю, що Земля кругла. Як ти оце отут вийдеш і підеш, і довго-довго йтимеш, то знов туди само прийдеш...
- Ага, і нема кінця.

Шепіт ще тихіший і ще драматичніший. Маша: - Є один вихід. У смерть.
- ... А як оце прийдуть, і всіх постріляють...
- ... і буде тоді тихо, і темно, і холодно.
- ... і нікого не буде...
- і навіть Порчеліни!
(це наша морська свинка)

А я-то ламала голову, як би це їм тактовніше пояснити, що таке смерть. Бо у куми малий дуже трагічно сприйняв - плакав і казав, щоб вони ж жили завжди, бо що ж тоді... А ці ондо все знають. Та ще й філософствують.

Хлопці, хлопці. Хай вам усім буде там світло і тепло. І щоб не боляче. Головне - щоб не боляче. Тепер ми всі мусимо прожити ваші життя. sshamil^ "я буквально фізично відчуваю оце проростання в них"... він емпатик...
мамо, ти дуже тойоєва

(no subject)

"Коли півсвіту скаче, то півсвіту плаче" - казала моя бабуся. Не скажу за цілий світ, але я останні дні плачу немало. Сьогодні я бачила багато сліз. І цілий океан квітів... Адже це просто як страшний сон - стільки смертей за такий короткий проміжок часу...

В Росії скінчилася олімпіада. Пишуть, що у них фантастичні результати за всю історію спорту. Я нічого не дивилася, знаю лише, що у нас одне "золото" і одна "бронза". Якось не той був настрій, щоб дивитися. Навіть ще до вівторка. Хоча взагалі я обожнюю дивитися фігурне катання, і чула, що росіяни дуже красиво виступали...

Чи настане коли-небудь такий час, щоб під час олімпіад чи інших подібних заходів не проливалася невинна кров?
мамо, ти дуже тойоєва

Всі ми смертні

Померла подруга моєї мами. Чудовий логопед. Це саме вона ще давно за дві хвилини навчила Марусю казати звук "р". Це робиться елементарно: дитині під язичок покласти держочок чайної ложки і вимовляти "д-д-д". З ложкою виходить чудове "р-р-р". Ну а за кілька разів і без ложки :)
У тьоті Олі був клятий cancer. Вже кілька років. Не так давно одружився її син, але онуків вона так і не дочекалася.
Не родичка, ні. Просто хороша людина. І таких Бог забирає найпершими, це ми вже знаємо...
мамо, ти дуже тойоєва

Той самий пледик

Мій перший вірш написаний в окопі... Мій перший квілт (саме квілт, тришаровий, зроблений за принципом "сендвіч"). Одна голка зігнулася, ще одна - зламалася, всі рожеві нитки витратилися, бо їх було малувато... Collapse )
мамо, ти дуже тойоєва

Ліна Василівна! Боляче і правдиво. Втім, як завжди.

Прочитала тут:  http://www.day.kiev.ua/233749 і перепощу без ката, Бо не можу стриматись.

Ніч державності

Ліна КОСТЕНКО

Півстоліття тому Євген Маланюк означив стан України в історії як «Ніч бездержавності». Бо таки ніч, то українці й поснули. І наснилася їм держава. Молода, незалежна, демократична. Зі своїм прапором, і гербом, і державною мовою. Всі її люблять, всі поважають. Земля родить, економіка розвивається. Президент обраний всенародно, депутати чесні, суди справедливі. Ані тіні корупції. Культура в розквіті. І все це дісталося задарма, просто вломилося від розпаденого Союзу.

Тільки хто ж це там співає вночі: «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно»? А, це ж той гурт «Мандри», Хома невсипущий, постукайте йому в батарею, людей побудить. Але від нього вже не залежить, — коли пісня гарна, то вже й сама в душі відлунює: «Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої».

І що ж вони бачать з тих темних небес?

А бачать вони велику й прекрасну країну, найбільшу в Європі — понад шістсот тисяч квадратних кілометрів (Франція — до п’ятисот з половиною тисяч, Німеччина й того менше). А клімат, а земля! А природні ресурси! А «лани широкополі, і Дніпро, і кручі»! А «село, і серце одпочине»! А «хрущі над вишнями гудуть»! А «грає синє море»! І «на оновленій землі» «врага» немає, «супостата», а люди вільні, совісні й роботящі!

Так, це та земля, це та країна, за яку ви боролися і за яку ви загинули. У повстаннях і війнах, у в’язницях і депортаціях, у Сибіру, на Колимі, на Соловках, у Сандармосі. Скрізь, де зарівняні ваші могили.

Це Україна, яка була вам дорожча від вашого життя.

Тільки чому ж вона тепер така занехаяна? Чому така зневажена, окрадена і залежна на 21-му році Незалежності?

Де поділися люди, було ж 52 мільйони!

Чому тривалість життя менша, ніж у Гондурасі?

Чому молодь полишає Україну?

Вам там з небес видно покинуті села, по стріхи у бур’янах. Отруєну Чорнобильську зону. Наші забуті і сплюндровані святині. Безпам’ятні русифіковані міста, привласнені ліси й угіддя. Береги, забудовані елітними котеджами, брутально відняті у людей. Колись був «глитай, або ж павук», а це що за нові павуки — «олігархи»? Яким правом вони опосіли цю землю і висотують її надра?!

І що це за нова каста — «мажори», що цинічно й безкарно чавлять людей?!

Коли це було в Україні, щоб безпритульні діти тинялися по вокзалах, ночували у підвалах і каналізаціях? Щоб розцвітала наркоманія і проституція, торгівля людьми та їхніми органами?

Чому правоохоронці рекрутуються у бандити?

Чому вбивають журналістів? Чому й досі не покарані вбивці Гонгадзе?!

Чому шарикови засіли в парламенті і прикидаються депутатами? Чому силові міністерства в руках людей, які без году неділя громадяни України? Чому державні інституції здійснюють антидержавну політику?

Хто пускає під укіс нашу культуру, освіту, наш рух до Європи?

Чому опозиційні політики опинилися за гратами? Чому по наших вулицях крокує той самий Ленін? Чому так густо Героїв України, коли Україна в такому занепаді?!

Це за таку Україну ви гинули, поети й герої?!

Чи, може, нація спить і їй під ранок сняться кошмари?

То розбудіть її з темних небес, щоб не було так, як попереджав Шевченко: «І в огні її, окраденую, збудять». Бо тоді вже буде запізно.

Отож Маланюк написав «Ніч бездержавності», коли не було держави. А виявляється, що і з державності теж можна зробити ніч. То чи не час вже писати «Ніч державності»?

Втім, у нас буває і день — щороку День Незалежності. І щоразу до цього дня влада робить якийсь подарунок. То авіа-шоу над Скнилівським аеродромом, то Ново-Богданівські феєрверки, то аварію на шахті ім. Засядька. Цього року подарувала закон «Про засади державної мовної політики». Провела його так віртуозно, в такий шулерський спосіб, розвівши опозицію «как котят», аж сама замилувалася: «оцените красоту игры».

Що ж, оцінили. Найвищий імперський бал. Цей закон увійде в історію як ганебна тріада — Валуєвський циркуляр, Емський указ і Закон гамадрилів, підписаний президентом. До речі, саме в ці дні наступного року — 150-літній ювілей Валуєвського циркуляра.

Свою лепту внесли й комуністи: до Дня Прапора пропонують скасувати державний прапор і герб. Теж непоганий подарунок до Дня Незалежності.

Також до цього дня по амністії дарують свободу кримінальним злочинцям. Однак лідерів опозиції не відпустять. Один соціально небезпечний — навіть у тюрмі книжки читає. А друга то взагалі жах — б’є вікна, розламує ѓрати, дарма що мініатюрна, троє здоровенних мужиків не могли скрутити. Тюремщика так побила, третій місяць в синцях ходить.

Ви там погляньте з темного неба, — чи не літає десь у піднебессі надувне серце? Це опозиція так відзначила річницю ув’язнення свого лідера — запустила в повітря біло-червоні кульки. Дуже ефективний спосіб. Хай сидить у в’язниці, а ми тут будемо бульки, вибачте, кульки пускати.

А заразом вже й подивіться — десь там літає і серпантин липучки, на яку в Мухоловці, чи то пак, у Мухолатці налипла інтелігенція, що прибула до президента уклінно просити, аби не підписував єзуїтський закон.

А це вже персонально для вас, загиблі поети й герої. Той, хто у нас замість віртуального мера, теж підготував подарунок — пообіцяв відкрити «Парк пам’яті борців за свободу і Незалежність України». Щоправда, той парк заклали давно, ще до Десятої річниці, одинадцять років тому. Боюсь, що там уже й металеві літери покрали.

Раніше День Незалежності відзначали військовим парадом. А ниньки буде Парад вишиванок. Надзвичайно яскраве дійство, особливо з огляду на становище країни і атмосферу в суспільстві. Очолить парад, очевидно, колона кровосісів з борцем з папєрєднікамі у вишиванках принципово партійного синього кольору.

Також відбудеться Всеукраїнський фестиваль морозива, «Перегони на офісних стільцях» і «Ярмарок інтелектуального капіталу». Видно, за 21 рік Незалежності так надбали інтелекту, що пора вже ярмаркувати. А щоб хто не здумав протестувати біля Українського дому, — на Європейській площі розмістять величезний квітник, ніде ногою ступити. Якщо ж, все-таки, з’являться якісь порушники спокою, то на це є спецпризначенці, «Беркути» й «автозаки», — оцініть красоту терміну. Вас возили у воронках, гнали по етапу, тепер в Україні вдосконалений транспорт — авто для заключенных. Навіть не ув’язнених, а відверто, без церемоній, на перспективу, — заключенных. Йдеться ж бо до спільного економічного простору, митного, культурного й некультурного. Дезінформаційний простір і так уже спільний.

Так що «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!», якщо не хочеш, щоб тебе й надалі кошмарило.

19 серпня 2012 року

мамо, ти дуже тойоєва

Бабуся

Вчора у мене гостював Саша x_good_boy. Ми разом пекли пиріг за рецептом його бабусі (щоб потім з"їсти у день числа "пі", 14 березня, ага!) і згадували своїх бабусь. Сашко розповідав про свою - їй 91 рік ("Ого! - сказала я. - Вона ще жива? - Ну, так, нічого іншого мені не повідомляли, - відповів Саша". (Він родом з Криму, там і живе його бабуся), вона пройшла усю війну медсестрою, врятувала не одне людське життя, а потім іще більше 10 років працювала педіатром (При цьому Саша згадує, як у дитинстві порізав пальця, а бабуся вправно його забинтувала). Вона була родом з Кубані, мала густе чорне волосся і чоловіка офіцера...

А сьогодні Саша дзвонить мені і запитує, чи немає у мене екстрасенсорних здібностей. "Ну, очевидно, не більше, ніж це зазвичай буває у звичайних людей" - сказала я.

Вчора його бабуся померла...

Мабуть, не просто так були всі ці вчорашні спогади. Добре, що людина прожила довге і немарне життя.

До речі, Collapse )

Можете спробувати.
мамо, ти дуже тойоєва

Мене накриває хвиля перфекціонізму...

Здавалося б, усе ок, радій собі і все: -7,5 кг за півтора місяці! Але хочеться швидше, більше, бо літо на носі, і замість похвалити себе - дивишся у дзеркало з думкою: "Якщо зараз ТАКЕ, який же жах був ще ось зовсмі недавно???"
А вага то коливається туди-сюди, то й зовсім стоїть. І це при тому, що я реально ЖОДНОГО разу не порушила систмеу харчування! Після 17.00 - лише воду і чай, без цукру, їм менше, значно менше, та й шлунок, відчуваю, вже не розтягнутий як панчоха... От хіба лише вправи робити останній тиждень зовсім нема часу - ремонт.

...Усе це ми вже проходили - кажу я собі - оці коливання, зриви, потім махаєш на все рукою... але ж коханий за кожен скинутий кг компліментів відважує утричі більше... ні, не кину, вже звикла, але, але...

Тільки-но подумала - а це ж ОСТАННІЙ ТИЖДЕНЬ ПОСТУ. І хоч я не постую, бо ГВ (постувала до дітей кожен піст), все ж таки це дуже важкий час. Не в плані їжі, зовсім ні. Навалються апатія, починаєш шукати сенс життя і не знаходиш... ну вам це знайомо, правда ж?...
мамо, ти дуже тойоєва

МУЗЕЇВ НЕ БУДЕ!!!

Я, як колишній музейний працівник, не можу залишатися спокійною, чуючи про це.
Музеї, які знаходяться на території Києво-Печерської Лаври, влада збирається просто викинути! А це музей мікромініатюр Сядристого, етнографічна колекція (одяг, писанки, предмети побуту), музей скарбів (знаменита на весь світ СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ!) і коштовного каміння, музей МАРІЇ ПРИЙМАЧЕНКО, а головне - ну, це для мене головне - зібрання картин КАТЕРИНИ БІЛОКУР.

Тут більше картин:

Справа в тому, що К.Білокур була самоуком, фарби для своїх картин створювала власноруч і тому її твори дуже погано зберігаються: вицвітають, тьмяніють, подекуди змінюють відтінок; особливо це помітно по її ранніх, почасти експериментальних полотнах...
Страшно подумати, що мало того, що музею К.Білокур взагалі не існуватиме, то ще й картини потраплять у такі умови зберігання, які ще погіршать їх і без того далеко не ідеальний стан...
А ще тоскно, до болю тоскно від думки, що я бачила свої улюблені картини - 4 чи 5 разів у житті (востаннє? чи мо, не востаннє? - у березні минулого року), але то таке... а мої дівчата цього справжнього, нашого істинно українського квітучого дива не побачать ніколи!!

Я абсолютно не уявляю, що буде з ескпонатами доброго десятка музеїв. Хто їх прихистить, кому вони потрібні? Вірніше, хто і звідки знайде кошти і приміщення для них?

Страшно, сумно і боляче...

Перепостіть якщо.

мамо, ти дуже тойоєва

МУЗЕЇВ НЕ БУДЕ!!!

Я, як колишній музейний працівник, не можу залишатися спокійною, чуючи про це.
Музеї, які знаходяться на території Києво-Печерської Лаври, влада збирається просто викинути! А це музей мікромініатюр Сядристого, етнографічна колекція (одяг, писанки, предмети побуту), музей скарбів (знаменита на весь світ СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ!) і коштовного каміння, музей МАРІЇ ПРИЙМАЧЕНКО, а головне - ну, це для мене головне - зібрання картин КАТЕРИНИ БІЛОКУР.

Тут більше:

Справа в тому, що К.Білокур була самоуком, фарби для своїх картин створювала власноруч і тому її твори дуже погано зберігаються: вицвітають, тьмяніють, подекуди змінюють відтінок; особливо це помітно по її ранніх, почасти експериментальних полотнах...
Страшно подумати, що мало того, що музею К.Білокур взагалі не існуватиме, то ще й картини потраплять у такі умови зберігання, які ще погіршать їх і без того далеко не ідеальний стан...
А ще тоскно, до болю тоскно від думки, що я бачила свої улюблені картини - 4 чи 5 разів у житті (востаннє? чи мо, не востаннє? - у березні минулого року), але то таке... а мої дівчата цього справжнього, нашого істинно українського квітучого дива не побачать ніколи!!

Я абсолютно не уявляю, що буде з ескпонатами доброго десятка музеїв. Хто їх прихистить, кому вони потрібні? Вірніше, хто і звідки знайде кошти і приміщення для них?

Страшно, сумно і боляче...

Перепостіть якщо.