Tags: сумбур і кавардак

жопа!

Шити чи не шити - от в чому питання

РобОти - на три ночі п'ять вечорів.
Але чи можна буде надіслати посилку з зашитими всередину баксами в окупований Артек? І в яку суму мені це стане?

Це має бути печворковий подарунок для одного чудового Ангела. Якому, я сподіваюсь, ніколи не доведеться служити і брати до рук зброю, тим більше - в кацапській армії.

Є технічна можливість надіслати посилку до Криму? І щоб усередині все ціле лишилося і дійшло нормально?
Хтось знає?
Шерон ред авторитет

Завтра 34

Рік тому я й уявити не могла, якою стане моя Країна. Скільки рідних і друзів, невідомих на ім'я, подарує мені життя, і ким я стану на три місяці... Тепер найкращим подарунком був би мир і спокій разом з поверненим Кримом но об этом можно только мечтать. Якщо мені подарують гроші, вони підуть на потреби нашої Армії (власне, навіщо ходити кругами - Діану diana_ledi ви всі й без мене добре знаєте) або родинам загиблих. Своїм друзям в окупований Артек я, на жаль, нічого надіслати не можу...
Політичні події і дощова погода анітрохи не сприяють святкуванню, тому нічого крім тазіка олів'є й не планую. Але в найближчі дні (та взагалі, і потім) рада буду бачити тих, хто хотів би побачитися\розвіртуалитися зі мною.

А ви помітили, як скажено цього року цвіте жасмин? Як не перед добром...
мамо, ти дуже тойоєва

"Я - гражданка этой страны, и не уеду из нее только потому, что так захотел какой-то там путин"

Зараз поговорила з моєю подругою з Криму. Та що там з подругою! Вона мені як рідна! Вона - моя артеківська вожата і, не побоюся так висловитися, справила величезний вплив на мене і на мій світогляд. Це саме Люда "підсадила" мене на дослідження картин - світових шедеврів, вона навчила мені флористиці... кілька років поспіль ми постійно листувалися... а її діти - вони надзвичайні!

Ось що розказує Люда:

"Вчера я потратила последние 10 грн. на продукты. С начала месяца всех артековских сотрудников, кроме "высокого" начальства, отправили в отпуск за свой счет. После 8-го марта я слегла с чем-то брохолегочным, едва смогла купить лекарства. А сегодня купила в долг у Джафара - ну, ты его помнишь, он торгует напротив общежития, овощей на 230 грн. "

Collapse )

Хотіла додати кнопку репосту чи контакту, але щось не виходить... Але репост загалом вітається :)
мамо, ти дуже тойоєва

***

Завжди в умовах підвищеної емоційності не вистачає потрібних слів.

Ви від мене такого не чекали (див. попередній пост), звісно. Але ж ви зрозуміли, ЩО САМЕ я хотіла сказати. І ЯК я до вас ставлюся. То навіщо весь оцей пафос? Чи ви, мої розумні друзі, серйозно подумали, що тепер настав час, коли я з вилами піду на вас?

Моя бабуся перед війною працювала у євреїв, а потім усю ту сім"ю розстріляли. Цілком можливо, що з дідового (по маминій лінії) роду були євреї, зараз уже не дізнаєшся... У війну мого діда врятувала і вилікувала від тифу якась полька. У чоловіка можуть бути якісь далекі-далекі польські корені - наче пра-прадід мав прізвище Хмельницький. Моя інша бабуся родом з-під Уралу, батько народився в Москві. Цих фактів уже досить, аби наточити зуба на мене, правда ж? Якщо цього мало, подивіться, люди скількох національностей полягли днями і в попередьому місяці - не самі українці, зовісм ні.

Так от, я не вважаю усе це приводом починали жити і спілкуватись не так як до того, а особливо - зрушитись у бік агресії чи шовінізму. Я говорила, по суті, лише про те, що майбутній Президент чи прем"єр-міністр має бути ЗА УКРАЇНУ. В усіх смислах цього слова, а щодо патріотизму - в першу чергу.

Може, тому, що минулу ніч я спала лише півтори години, я не змогла підібрати найточніших слів. Хоча їх уже просто не вистачає...
мамо, ти дуже тойоєва

"Как нам реорганизовать...

Никто не даст нам избавленья:
Ни бог, ни царь и ни герой.
Добьёмся мы освобожденья
Своею собственной рукой.


А взагалі попередній пост був вступом до того, що я хотіла сказати.
Останні дні щовечора у нас із sshamil відбувається приблизно такий діалог:
- Я деморалізована. Так, я щось там повідносила, стояти зараз я не можу, а якби й могла...
- Ніяка новина не тримається в топі більше тижня. Жодна рекламна акція не приваблює до себе уваги більше тижня - це основний закон маркетингу. Твій тиждень вже минув, я ж бачив.


(Ага, коли 3 дні тому я не ввімкнула комп і не пішла шаритися укрправдою в пошуках новин "штурмували?? не штурмували?? посадили?? не посадили??", а знову взялася до недошитих подарунків, коханий задоволено бурчав (як це він уміє): "О, жінку попустило!" А я просто відчула, що вже не можу перебувати в такому напрязі так довго... Крім того, їжа найпростіша або й тієї нема, підлога немита два тижні - я все відкинула і жила лише одним... Невістка, у такому ж стані як і я, взагалі злягла з температурою...)

- І що тепер?
- Тепер створювати новини самим.


З мене такий новинар, звісно...

(До слова: sshamil знає, що робити: http://sshamil.livejournal.com/266291.html. І reznichenko_d знає: http://reznichenko-d.livejournal.com/399684.html)

А ще чомусь спало на думку ось що: коли я ще під час першої вагітності проходила підготовчі курси, чи не найголовнішим з того, що я для себе винесла, були чиїсь мудрі слова: "Готуватися до пологів, звісно, треба. Але набагато важливіше готуватися до життя з дитиною". Я знала, що моє життя зміниться. Але чомусь навіть не підозрювала, що аж так! Обдзвонювала педіатрів з мільйоном запитань і трохи заспокоїлася, почувши одного (він уже тоді був пенсіонером, дуже-дуже досвідчений): "Почекайте тиждень-два. Незабаром ваша дитина знайде ключик до вас, а ви - до неї".

Я не пропоную чекати. Ми чекали занадто довго. По-моєму, наш Майдан - такий як зараз, мав постати одразу після 25 лютого 2010-го. (До речі, одній мені здається, що з того часу пройшло багато, ой так багато часу?)

Просто я, як дуро- оптимістко, прагну мріяти, що от зараз у нас з"являється щось якісно нове. Може, народ. Може, громядянське суспільство. Може, це просто діти Помаранчевої революції, нагодовані наколотими апєльсінками, вдихнувши повітря свободи, мають голос заявити про себе і свої права - і діяти? Невже ж це просто викидень. Чи даунятко. Чи позаматкова - висловлюючись медичними термінами.

Чи це просто мариво і марення? Здалося-не збулося і розвіється, як дим? Потім, у якихось архів має ж зберегтися сухий залишок: "Стояли з ... по ... Загальна кількість ... Досягнення: "
Чи не буде нічого? І досягнення наші потім (чи скоро) обстібуть, а Майдан зметуть на совочок і викинуть, як минулорічну ялинку?

Просто стояти і нарізати бутери, їсти борщ і скандувати - навіть читати лекції і облаштовувати IT-намет - дуже мало. Коли щось уже з"явилося, воно має рости і розвиватися. Хай навіть поки що у нього немає імені. Але лишати як є - з того виростає один бур"ян...
мамо, ти дуже тойоєва

Мама Лига

Варила увечері кашу кукурудзяну. Звичайну.
Втомлене Марусьо видало: "Я через ту маму л(Л?)игу заплуталася". (Вибачайте, що фраза вирвана з контексту, вже не пам"ятаю, про що загалом ішла мова, але...)
мамо, ти дуже тойоєва

Тримайте за нас кулаки

"Профессор, экзамен для меня - всегда праздник!" (с)

Сьогодні у Марусі тестування для вступу до школи. О 15.15.
Займе це з півгодини: половина часу - бесіда з психологом + ряд завдань, як-то - намалювати чоловіка, знайти відмінності у схожих малюнках,  переписати речення і послідовність крапочок, написаних учителем, усний переказ, рахунок і вправи на склад числа та ряд логічних запитань...
Вона старанно готувалася - з жовтня і до весняних канікул тричі на тиждень приходила на підготовку (у цю ж школу, але тестуватимуть інші вчителі і зовсім незнайома психолог).
Удома ми багато займалися. Чесно!
Але я хвилююся. Все ж таки перший іспит у житті - це вам не цацкі-бєцкі. Та й діти - це такі створіння, з якими іноді бувають усякі приколи несподіванки.
Тепер головне - Машуні своє хвилювання не транслювати.

Сподіваюся, все буде добре і невдозі ми гайнемо за рюкзаком та іншими корисними для школяра речами.

48545458
мамо, ти дуже тойоєва

Мене важко здивувати, але це!

Шукала оце один МК печворковий, а наткнулась на ось це: http://handworld.ru/master-klassy/pryazha-iz-plastikovyx-paketov.html

Чесно кажучи, я в шоці. Хоча сама в дитинстві робила пряжу зі старих капронок і плела з неї килимки, але таке! Навіть захотілося спробувати...
мамо, ти дуже тойоєва

Зустрічі, зустрічі...

"...пусть  хотя бы что-нибудь святое неизменным остается в нас..."
І все-таки я пішла на зустріч одногрупників. Піпіськомєрка, да. А шо ж ви хотіли? - 10 років як випустилися, оно вже один з нас 7 років директорствує у школі в Броварах. А так то хто де. Офісний планктон, домохазяйки як я, різного роду держ. та банківські службовці, правовики, одна нотаріуска... Але у педагогіці, кажу ж, тільки один лишився. (Вчилася я, хто не знає, на вчителя історії у драгоманівському ун-ті).
  Але найкраще знаєте що? Ми всі анітрохи не змінилися! Тобто, зовні! І це так класно! Адже 10 років... це немало... А тут вже чималий життєвий досвід + нормальний ще такий зовнішній вигляд.
  Понапивалися, наговорилися, наїржалися - спасибі неповторному pekelnyi_bulba . Друже, ти такий же язикатий, як завжди, і то слава Богу!
  Можна була так не наряджатися, звісно... бо нас таки малувато було... Але то таке - сказала собі, що був привід зробіти меліровку. Ну й дарма. Все одно то був веселий і безтурботний час...
  Більше фоток - у контакті, кому цікаво. І я там на одній красуюся, звізда...
Collapse )
мамо, ти дуже тойоєва

Де і як купити новий комп?

Мені терміново треба новий комп"ютер. Старий уже ледве тягне - швидкість процесів ніяка. Може, деякі деталі і можна замінити, але спеціалісти сумніваються.

Де саме краще вибрати новий? На Розетці чи ще десь? Я мало розбираюся в параметрах, знаю тільки, що процесор має бути потужний, а все інше...

Словом, любі мої, підкажіть!