Tags: спостереження

мамо, ти дуже тойоєва

Філолог проти історика

Вирішивши відволіктись від політики, я пройшла на Яндексі тести ЗНО з української мови та літератури і зі всесвітньої історії.
Результат: 69% і 57% на користь мови/літератури.
Виходить, має значення не те, на кого і наскільки старанно ти вчився, а те, чим ти займаєшся впродовж останніх років, чим зайняті твої мізки і наскільки ти взагалі "у темі" - щось, доведене до автоматизму, що робиш\пишеш, не згадуючи про правила і пояснення...
Вже не сьогодні, але ще спробую (для підтвердження\спростування) пройти, наприклад, іще історію України і російську мову. Цікаво, що покаже :)
мамо, ти дуже тойоєва

"Я такой расклад забор шатал"

"Не считайте себя фигурой, равной Черчиллю" (народне)

"Я такой расклад забор шатал" - пише мій жж-друг, і я з ним згодна.

Не за те люди зложили свої голови, щоб Ю.В. зараз отутаго на сцені піарилася з усіх сил. Не за те сталися страшні тортури й поранення, вибиті очі, застуди, обмороження і ще багато-багато-багато чого, що нашим чинушам і в страшних снах не снилося. Добре, як людину і як жінку мені її шкода - у в"язниці некомфортне життя, що й казати. Але краще було б не лізти між люди, та ще й отак нахрапом. Не повірите, шановна, за три місяці це вже зовсім нові люди. Ви таких не знаєте, справді.

А ще мені не хотілося б євреїв або баптистів у посадовцях. Так, вони розумні люди, нічОго не скажеш. Однак хотілося б - адже є ще такі, я в цьому впевнилася! - патріоти України + як теж влучно і водночас просто хтось висловився у жж - "люди без темного минулого і без психічних відхилень".

Словом, це ще не перемога®. Тому завтра я з дітьми йду з квітами спершу на Інститутську, тоді на Майдан - поки ще ця наша боротьба увійде в підручники історії, все перебрешуть к свиням, я знаю... а діти мають бачити все як воно є... а в понеділок, по змозі, робитиму те, що, я, як виявилося, умію, і це може бути корисним. Для прийдешніх поколінь :) У Межигір"я - потім.

І чого ото в людей така коротка пам"ять і така ідеосинкразія щодо подумати?
мамо, ти дуже тойоєва

"Как нам реорганизовать...

Никто не даст нам избавленья:
Ни бог, ни царь и ни герой.
Добьёмся мы освобожденья
Своею собственной рукой.


А взагалі попередній пост був вступом до того, що я хотіла сказати.
Останні дні щовечора у нас із sshamil відбувається приблизно такий діалог:
- Я деморалізована. Так, я щось там повідносила, стояти зараз я не можу, а якби й могла...
- Ніяка новина не тримається в топі більше тижня. Жодна рекламна акція не приваблює до себе уваги більше тижня - це основний закон маркетингу. Твій тиждень вже минув, я ж бачив.


(Ага, коли 3 дні тому я не ввімкнула комп і не пішла шаритися укрправдою в пошуках новин "штурмували?? не штурмували?? посадили?? не посадили??", а знову взялася до недошитих подарунків, коханий задоволено бурчав (як це він уміє): "О, жінку попустило!" А я просто відчула, що вже не можу перебувати в такому напрязі так довго... Крім того, їжа найпростіша або й тієї нема, підлога немита два тижні - я все відкинула і жила лише одним... Невістка, у такому ж стані як і я, взагалі злягла з температурою...)

- І що тепер?
- Тепер створювати новини самим.


З мене такий новинар, звісно...

(До слова: sshamil знає, що робити: http://sshamil.livejournal.com/266291.html. І reznichenko_d знає: http://reznichenko-d.livejournal.com/399684.html)

А ще чомусь спало на думку ось що: коли я ще під час першої вагітності проходила підготовчі курси, чи не найголовнішим з того, що я для себе винесла, були чиїсь мудрі слова: "Готуватися до пологів, звісно, треба. Але набагато важливіше готуватися до життя з дитиною". Я знала, що моє життя зміниться. Але чомусь навіть не підозрювала, що аж так! Обдзвонювала педіатрів з мільйоном запитань і трохи заспокоїлася, почувши одного (він уже тоді був пенсіонером, дуже-дуже досвідчений): "Почекайте тиждень-два. Незабаром ваша дитина знайде ключик до вас, а ви - до неї".

Я не пропоную чекати. Ми чекали занадто довго. По-моєму, наш Майдан - такий як зараз, мав постати одразу після 25 лютого 2010-го. (До речі, одній мені здається, що з того часу пройшло багато, ой так багато часу?)

Просто я, як дуро- оптимістко, прагну мріяти, що от зараз у нас з"являється щось якісно нове. Може, народ. Може, громядянське суспільство. Може, це просто діти Помаранчевої революції, нагодовані наколотими апєльсінками, вдихнувши повітря свободи, мають голос заявити про себе і свої права - і діяти? Невже ж це просто викидень. Чи даунятко. Чи позаматкова - висловлюючись медичними термінами.

Чи це просто мариво і марення? Здалося-не збулося і розвіється, як дим? Потім, у якихось архів має ж зберегтися сухий залишок: "Стояли з ... по ... Загальна кількість ... Досягнення: "
Чи не буде нічого? І досягнення наші потім (чи скоро) обстібуть, а Майдан зметуть на совочок і викинуть, як минулорічну ялинку?

Просто стояти і нарізати бутери, їсти борщ і скандувати - навіть читати лекції і облаштовувати IT-намет - дуже мало. Коли щось уже з"явилося, воно має рости і розвиватися. Хай навіть поки що у нього немає імені. Але лишати як є - з того виростає один бур"ян...
мамо, ти дуже тойоєва

Аня реально смалить. Вніманіє, вапрос!

Ганнуся потроху намагається читати. Сьгодні ввечері вона вичитала отаку послідовність: "НУЛЬ, ДЕВ"ЯТОЧКА, ДВІЙКА, ЛИ" (це фонетична транскрипція).

Вніманіє, вапрос!

ДЕ вона це прочитала і ЩО означає прочитане?

Каменти заскріню.
це капєц

Пепсі!

Сьогодні дітям забаглося грушок і бананів, тинялися Чорнобильським ринком. Вже як я була добряче напєрєвєс од покупок, а нам ще зважували патісони, чую краєм вуха таку розмову двох продавщиць: "Треба у півлітри кефіру покапати трохи йоду, влити півсклянки пепсі, збовтати і настоювати 3 дні".

А я вам по секрету скажу, що десь тако раз на 2-3 місяці і я люблю хильнути троньки пепсі - ну, півлітра там, не більше. І щоб не колу, а саме пепсі. Ну так, щоб діти не бачили...

Висновок: тепер мене точно ніяка фітофтора ні вазьмьот, воть!
дитинство

За старшу я вже спокійна

Буквально вчора знову - причому каже це ("Та ти що, ти ж не росіянка!" - і, Богом клянуся, це її власний висновок, а не повторення моїх слів) вже не вперше - і - з такими інтонаціями! - виправляла мене: "Не можна казати "загорати", треба казати "засмагати".

Маруся ти, Маруся, люблю тебе за вроду... Аби ж не довелося тобі бути затюканою у школі, моє ж ти сонечко...
Але й радію за дитину, за таку самосвідомість! Та й Ганнуся переймає нівроку.
А мо", все ще буде добре у цьому гондурасі, га? Колись. Із нами усіма. Може?...
мамо, ти дуже тойоєва

Зворотній бік годування за вимогою

На тему http://ja-mamusia.livejournal.com/654017.html?view=7893185#t7893185
Спеціально не пишу до спільноти, бо знаю, що там мене закидають камінням (що, власне, вже й почали робити...)
Про лактацію вже сказано й написано так багато, що мабуть, на маму, котра не годує дитину груддю, або рано (неканонічно) покинула, дивляться як на неписьменну. І я раніше так дивилася.
Тепер, коли вже скоро відлучиться моя молодша, я стала лояльніше до цього всього ставитися. Адже добре давати прості поради: "Спочатку хай дитинка відмовиться від вранішнього годування, якщо воно є, потім від денного, вечірнього, а потім і від нічних годувань. Усе має відбуватися поступово, аби в дитинки не сталося стресу". Теорія - просто супер. А що, коли дитинка чхати хотіла на всі ваші теорії, і хай навіть мама буде у скафандрі, а цицю ми добудемо, ми ж уперті! (Іноді так бісить, що про початок лактації і як усе налагодити, є купа літератури, сайтів і т.п., а про її згортання - кілька сухих рядків, явно вигаданих тими, хто й зеленого поняття не мають про те, що робити, коли дитина істерить з приводу циці і не ведеться на жодні, ЖОДНІ! забавки і відволікання)
Звичайно ж, лишати дитину на кілька днів заради відлучення - це дуже непедагогічно. Але що робити, коли це вже стає просто поганою звичкою? Коли дитина наїдається від пуза, наприклад, увечері (а те, що наїдається, це точно, бо какати може й тричі на день), а потім через годину вимагає, бо їй щось там приснилося абощо? А потім ще через півгодини, а потім іще...? І це дитина, котра вже їсть усе, і їсть нормальними порціями, і гарно говорить, і взагалі восени йтиме у садок, бо вже має 2 р . і 2 місяці.
(З денним сном узагалі жопа. Може спати 2 чи 3 години, але мама має бути поряд як сторож. Мені максимум що можу зробити в цей час - щось пригребти\поскладати речі, чи попити чаю. Бо через 20-30-40 хв після засинання - гвалт. Кілька разів я спробувала умовити, щоб заснула так. Реве, вимагає аж до істерики, а тоді взагалі не може заснути... денному сну капець!)
Увечері - все майже те саме: після засинання ще близько півгодини смокче так, що не відірвеш, потім я вилізаю зі спальні як привид, щоб перемовитися словом з чоловіком...дуже екстремальне особисте життя, жодних варіантів покупатися, коли вона спить (бо може погукати будь-коли, і вистрибуєш намилена); жодної довготривалої чи брудної роботи типу почистити взуття, помити унітаз, підлогу чи хоча б овочі - адже не прибіжиш до дитини з немитими руками, а вона в цей час волає... В результаті все є як є... могло би бути чистіше в хаті, але вже що ж... До речі, Маруся в цьому плані була більш дисциплінована - коли засинала на ніч, гукала до циці через 2,5-3 год, не раніше (я могла чимало що тоді зробити у цей час). Я б могла навіть виходити в магазин, але ніколи не робила цього, бо ж стрьомно!
Словом, нема дурних відмовлятися від того, що звичне, тепле, смачне-солодке. А ви кажете - пояснюйте, відволікайте...От вам і мінуси годування за вимогою у більш старшому віці - дитина висить на мамі замість того, що зайнятись чимось цікавим, чогось навчитись і т.і (це коли вдень).
На мою думку, не витримує жодної критики теорія щодо того, ніби уві сні дитина переживає ("изживает") стрес, виходить з нього, і саме тому прикладається, бо коло мами легше. Я перевіряла вже точно більше 10 разів - був у Ганнусі вдень стрес чи ні, все добре чи десь там не дуже, плакала чи ні, веселилася чи ні - прикладається так самісінько часто, незважаючи ні на що!
Тому чекаємо весни, а там... бабуся вже має такий досвід з Марусею... А через тиждень я побачу цілком трансформовану дитину. Ну що ж. Таке життя, врешті-решт.
Як це не сумно, але навіть мама навіть власну дитину може піддавати стресу. Якщо ця дитина занадто застрягла у своєму аж занадто ранньому дитинстві.
дитинство

Патріотичне

Нічого не хочу сказати, але зараз вмикала дітям слухати пісні.
І заради різноманітності увімкнула російські народні пісні.
Маруся категорично запротестувала і ледь не наказала увімнути "оті гарні пісеньки, де "Подоляночка". Оно вже витанцьовують з молодшою...
улюблене дитятко

Ганнусько абітурієнт

Хоч мо" і ранувато, але Ганнуся вже записана до дитсадку. Піде восени, а вже з квітня запрошують приходити потрошку знайомитись. (Думаю, що все буде гаразд. Молодша у нас страшенно компанійська і просто обожнює гратися з дітьми і заводити нові знайомства. Дуже переживатєльна, сердобольна - як побачить, що дитинка плаче, потім 2 години буде про це згадувати).
Відповідно, намагаюся віднадити від цицяння.

- Аню, кидай уже цицю!
- Добре. Хочу цицю.
- Кидай!
- Добре. Увечері.
Увечері:
- Ганнусю, хто казав, що увечері покине цицю? Було таке чи не було?
- Не було. Хочу цицю!

***
Чому мамина носяра пахне то супом, то кашею, то ще кимось - тим, що дитинка їла? Бо малеча дуже любить цілувати маму в ніс, і саме тоді, коли їсть - а облизатися не встигає, та й не вважає за потрібне...
мамо, ти дуже тойоєва

Йа просвітльонне

Спочатку трохи реклами.

У суботу сходили з коханим у "Кіномагнат" (він у нас під боком, це неймовірно зручно!) на фільм ("Бобер"): дякуємо cinematoria за репертуар і затишок! (Цікаво, що Маруся ходила у цей кінотеатр вже двічі, не те що я: на "Рапунцель" і на "Алісу в країні див", і обидва рази у 3D! А я ніяк на 3D не потраплю...)

До речі, вже перед самим сеансом згадали, що це ж 6 років як ми одружилися, о! І тоді теж була субота.

У фільмі, як на мене, трохи проглядалася прихована реклама "Apple". Особливо це стало зрозуміло з цитат промови Джобса. Після фільму я вирішила при нагоді знайти і прочитати (переглянути) цю промову.

І от зараз, сьогодні бачу, що мене зафрендив proapple. Як завжди з тими, хто мене френдить, прогялдаю його пости, не полишає думка: "Чому це він мене зафрендив?"... аж поки не натикаюся на пост "10 феєричних виступів Стіва Джобса".

"Тепер мамі ясно!" ((с) Г. Бойко)

Ух, як цікаво, що ж буде далі?...