Tags: повбивала б

жопа!

Шити чи не шити - от в чому питання

РобОти - на три ночі п'ять вечорів.
Але чи можна буде надіслати посилку з зашитими всередину баксами в окупований Артек? І в яку суму мені це стане?

Це має бути печворковий подарунок для одного чудового Ангела. Якому, я сподіваюсь, ніколи не доведеться служити і брати до рук зброю, тим більше - в кацапській армії.

Є технічна можливість надіслати посилку до Криму? І щоб усередині все ціле лишилося і дійшло нормально?
Хтось знає?
мамо, ти дуже тойоєва

Ліна Василівна! Боляче і правдиво. Втім, як завжди.

Прочитала тут:  http://www.day.kiev.ua/233749 і перепощу без ката, Бо не можу стриматись.

Ніч державності

Ліна КОСТЕНКО

Півстоліття тому Євген Маланюк означив стан України в історії як «Ніч бездержавності». Бо таки ніч, то українці й поснули. І наснилася їм держава. Молода, незалежна, демократична. Зі своїм прапором, і гербом, і державною мовою. Всі її люблять, всі поважають. Земля родить, економіка розвивається. Президент обраний всенародно, депутати чесні, суди справедливі. Ані тіні корупції. Культура в розквіті. І все це дісталося задарма, просто вломилося від розпаденого Союзу.

Тільки хто ж це там співає вночі: «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно»? А, це ж той гурт «Мандри», Хома невсипущий, постукайте йому в батарею, людей побудить. Але від нього вже не залежить, — коли пісня гарна, то вже й сама в душі відлунює: «Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої».

І що ж вони бачать з тих темних небес?

А бачать вони велику й прекрасну країну, найбільшу в Європі — понад шістсот тисяч квадратних кілометрів (Франція — до п’ятисот з половиною тисяч, Німеччина й того менше). А клімат, а земля! А природні ресурси! А «лани широкополі, і Дніпро, і кручі»! А «село, і серце одпочине»! А «хрущі над вишнями гудуть»! А «грає синє море»! І «на оновленій землі» «врага» немає, «супостата», а люди вільні, совісні й роботящі!

Так, це та земля, це та країна, за яку ви боролися і за яку ви загинули. У повстаннях і війнах, у в’язницях і депортаціях, у Сибіру, на Колимі, на Соловках, у Сандармосі. Скрізь, де зарівняні ваші могили.

Це Україна, яка була вам дорожча від вашого життя.

Тільки чому ж вона тепер така занехаяна? Чому така зневажена, окрадена і залежна на 21-му році Незалежності?

Де поділися люди, було ж 52 мільйони!

Чому тривалість життя менша, ніж у Гондурасі?

Чому молодь полишає Україну?

Вам там з небес видно покинуті села, по стріхи у бур’янах. Отруєну Чорнобильську зону. Наші забуті і сплюндровані святині. Безпам’ятні русифіковані міста, привласнені ліси й угіддя. Береги, забудовані елітними котеджами, брутально відняті у людей. Колись був «глитай, або ж павук», а це що за нові павуки — «олігархи»? Яким правом вони опосіли цю землю і висотують її надра?!

І що це за нова каста — «мажори», що цинічно й безкарно чавлять людей?!

Коли це було в Україні, щоб безпритульні діти тинялися по вокзалах, ночували у підвалах і каналізаціях? Щоб розцвітала наркоманія і проституція, торгівля людьми та їхніми органами?

Чому правоохоронці рекрутуються у бандити?

Чому вбивають журналістів? Чому й досі не покарані вбивці Гонгадзе?!

Чому шарикови засіли в парламенті і прикидаються депутатами? Чому силові міністерства в руках людей, які без году неділя громадяни України? Чому державні інституції здійснюють антидержавну політику?

Хто пускає під укіс нашу культуру, освіту, наш рух до Європи?

Чому опозиційні політики опинилися за гратами? Чому по наших вулицях крокує той самий Ленін? Чому так густо Героїв України, коли Україна в такому занепаді?!

Це за таку Україну ви гинули, поети й герої?!

Чи, може, нація спить і їй під ранок сняться кошмари?

То розбудіть її з темних небес, щоб не було так, як попереджав Шевченко: «І в огні її, окраденую, збудять». Бо тоді вже буде запізно.

Отож Маланюк написав «Ніч бездержавності», коли не було держави. А виявляється, що і з державності теж можна зробити ніч. То чи не час вже писати «Ніч державності»?

Втім, у нас буває і день — щороку День Незалежності. І щоразу до цього дня влада робить якийсь подарунок. То авіа-шоу над Скнилівським аеродромом, то Ново-Богданівські феєрверки, то аварію на шахті ім. Засядька. Цього року подарувала закон «Про засади державної мовної політики». Провела його так віртуозно, в такий шулерський спосіб, розвівши опозицію «как котят», аж сама замилувалася: «оцените красоту игры».

Що ж, оцінили. Найвищий імперський бал. Цей закон увійде в історію як ганебна тріада — Валуєвський циркуляр, Емський указ і Закон гамадрилів, підписаний президентом. До речі, саме в ці дні наступного року — 150-літній ювілей Валуєвського циркуляра.

Свою лепту внесли й комуністи: до Дня Прапора пропонують скасувати державний прапор і герб. Теж непоганий подарунок до Дня Незалежності.

Також до цього дня по амністії дарують свободу кримінальним злочинцям. Однак лідерів опозиції не відпустять. Один соціально небезпечний — навіть у тюрмі книжки читає. А друга то взагалі жах — б’є вікна, розламує ѓрати, дарма що мініатюрна, троє здоровенних мужиків не могли скрутити. Тюремщика так побила, третій місяць в синцях ходить.

Ви там погляньте з темного неба, — чи не літає десь у піднебессі надувне серце? Це опозиція так відзначила річницю ув’язнення свого лідера — запустила в повітря біло-червоні кульки. Дуже ефективний спосіб. Хай сидить у в’язниці, а ми тут будемо бульки, вибачте, кульки пускати.

А заразом вже й подивіться — десь там літає і серпантин липучки, на яку в Мухоловці, чи то пак, у Мухолатці налипла інтелігенція, що прибула до президента уклінно просити, аби не підписував єзуїтський закон.

А це вже персонально для вас, загиблі поети й герої. Той, хто у нас замість віртуального мера, теж підготував подарунок — пообіцяв відкрити «Парк пам’яті борців за свободу і Незалежність України». Щоправда, той парк заклали давно, ще до Десятої річниці, одинадцять років тому. Боюсь, що там уже й металеві літери покрали.

Раніше День Незалежності відзначали військовим парадом. А ниньки буде Парад вишиванок. Надзвичайно яскраве дійство, особливо з огляду на становище країни і атмосферу в суспільстві. Очолить парад, очевидно, колона кровосісів з борцем з папєрєднікамі у вишиванках принципово партійного синього кольору.

Також відбудеться Всеукраїнський фестиваль морозива, «Перегони на офісних стільцях» і «Ярмарок інтелектуального капіталу». Видно, за 21 рік Незалежності так надбали інтелекту, що пора вже ярмаркувати. А щоб хто не здумав протестувати біля Українського дому, — на Європейській площі розмістять величезний квітник, ніде ногою ступити. Якщо ж, все-таки, з’являться якісь порушники спокою, то на це є спецпризначенці, «Беркути» й «автозаки», — оцініть красоту терміну. Вас возили у воронках, гнали по етапу, тепер в Україні вдосконалений транспорт — авто для заключенных. Навіть не ув’язнених, а відверто, без церемоній, на перспективу, — заключенных. Йдеться ж бо до спільного економічного простору, митного, культурного й некультурного. Дезінформаційний простір і так уже спільний.

Так що «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!», якщо не хочеш, щоб тебе й надалі кошмарило.

19 серпня 2012 року

штобы такого съесть штобы похудеть

Про смаки ще й як можна посперечатися!

http://www.livejournal.ru/eda/theory/id/1644 - що може бути тупіше, я просто не знаю!
Ну й брєд! Не стримуюся, щоб не прокоментувати.

1. З печінки я готую печінковий паштет - найчастіше на свята (рецепт моєї мами, і поділится з ним я не готова - можна сказати, фамільний секрет! ;)) А останнім часом роблю для дітей печінкове суфле - вминають дуже швидко. Щодо користі печінки говорити не буду, це й так зрозуміло (хоча їсти її занадто часто теж не дуже добре), а ще чималий плюс на її користь - вона дешева і, на відміну від м"яса, не втушується під час приготування - маса лишається так, як і була, тобто, з кілограму печінки можна приготувати їдла на 2, а то й 3 дні - бо нею ще й шивдко наїдаєшся!
2. Сир з пліснявою - занадто екзотично, щоб можна було казати про нього однозначно. Я їм його дуже рідко, хоча іноді й хочеться. Мені смачно. До речі, вагітним його все-таки не рекомендується (щодо мам-годуальниць - навіть не знаю...)
3. Щодо баклажанів - готова побити ногами автора того поста! Що може буде смачніше баклажанної (так, хай і не дуже естетичної!) ікри?! Взимку я частенько натрапляю у супермаркетах на фабричну ікру з Могилів-Подільського, і тоді мене узагалі охоплює сум і ностальгія (я там народилася). Ну й малокалорійно, що теж прекрасно. А якщо баклажани кубиками потушкувати з кабачками (у рівних пропорціях) + трохи цибулі, страва стає схожою на підсмажені гриби!
4. Про бамію нічого не можу сказати, чого не їла, того не їла. Але раз "бамия пользуется жуткой популярностью в индийской и еврейской кухне", значить, не все так погано - зате знову необ"єктивність у автора!
5. Сардини - один з основних компонентів отих радянських салатів-"мазючок": дешево і сердито. 2 яйця + банка сардин + плавлений сирок + цибулина + майонез за смаком - ось здається, отой класичний салатик, що має неапетитний сірий колір, зате чудовий, якийсь зимовий смак!
6. Брюсельська капуста! Це чудово! І дуже! Дуже! Смачно!
Її треба відварити протягом 15 хвилин (якщо 500-700 г) у підсоленій воді, а потім обсмажити на олії у сухарях, їсти гарячою. Це незрівнянна страва, одна з моїх улюблених! І дітям теж дуже подобається. І в овочевому супі вона теж незамінна, хоч свіжозварена, хоч заморожена, ота "білокачанна ліліпутська". (Згодна, що холодна, та навіть тепла брюселька не дуже смачна - ну так а хто вам лєкарь їсти її холодною?)
7. Варені яйця, якщо їх переварити, та ще й якщо вони несвіжі, мають, не лише гидкий запах, але й незгірший вигляд. Але страв (особливо салатів) на основі варених яєць може назбиратися на грубезну книжку. Словом, без них нікуди!
8. Квасоля. Лімська чи звичайна, а без квасолі у піст обійтися тяжко, та й, як мовить приказка, "борщ без квасолі - як ложка без ручки". Я бобові дуже люблю, хоча це теж продукт "на любителя". Мабуть, тому і потрапив у той "чорний список".
9. Буряк. Без коментарів! Я буряк готую не менше разу на тиждень, ось зараз у нас якраз борщ. До речі - вичитала у Бєлоніки і сама стала так робити: набагато зручніше буряк для салату не варити, а запікати у фользі на товстому шарі кам"яної солі. Обмотуйте щедро, щоб не проступив сік, і солі не жалійте; дечко має бути якесь стареньке, таке що не жаль потім і викинути - вже після першого разу сіль спресовується, але її можна використовувати повторно, і не один раз, лише трохи досипати. Такий буряк набагато смачніший вареного.
10. До коріандру ставлюся спокійно. Цілком нормальна спеція.

Якщо говорити про те, чого я не люблю: однозначно варена цибуля!
Деруни. Не їм, але коханому іноді доводиться готувати.
Їжа "занадто". Занадто пересолена, а особливо занадто жирна. Чи то печінка, чи підшлункова - протестують.
Авокадо і червоний пекучий перець - ніколи нічого з них не готувала. Я їх боюсь, не знаю, як до них підступится. Але нічого поганого про них не скажу.

Окрема тема - спеції та приправи.
Нещодавно спробувала зіру. Нууууу, якщо ПІТ може мати смак (не запах, бо запах у сухих зрнят якраз нічого!), то це саме воно і є.
Фенхель - у будь-якому вигляді - навіть не показуйте!
Тархун - наскільки я люблю отой яскраво-зелений росиніквський лимонад, настільки не можу впихнути в себе щось приготоване з травичкою тархуну.

Рибу їм і люблю далеку не всяку. Свіжих коропів на базарі обходжу далеко...
Морепродукти - нормально ставлюся хіба що до варених креветок, до всього іншого байдужа, можна сказати, що не люблю.

А так, нууу.... майже всеядна!

П.С. До речі, повертаючись до 7-го пункту. У мене в холодильнику, незалежно від сезону, завжди є такі 5 продуктів: яйця, лимони (хоча б 1!), сметана, масло вершкове і часник.

А у вас?
мамо, ти дуже тойоєва

МУЗЕЇВ НЕ БУДЕ!!!

Я, як колишній музейний працівник, не можу залишатися спокійною, чуючи про це.
Музеї, які знаходяться на території Києво-Печерської Лаври, влада збирається просто викинути! А це музей мікромініатюр Сядристого, етнографічна колекція (одяг, писанки, предмети побуту), музей скарбів (знаменита на весь світ СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ!) і коштовного каміння, музей МАРІЇ ПРИЙМАЧЕНКО, а головне - ну, це для мене головне - зібрання картин КАТЕРИНИ БІЛОКУР.

Тут більше картин:

Справа в тому, що К.Білокур була самоуком, фарби для своїх картин створювала власноруч і тому її твори дуже погано зберігаються: вицвітають, тьмяніють, подекуди змінюють відтінок; особливо це помітно по її ранніх, почасти експериментальних полотнах...
Страшно подумати, що мало того, що музею К.Білокур взагалі не існуватиме, то ще й картини потраплять у такі умови зберігання, які ще погіршать їх і без того далеко не ідеальний стан...
А ще тоскно, до болю тоскно від думки, що я бачила свої улюблені картини - 4 чи 5 разів у житті (востаннє? чи мо, не востаннє? - у березні минулого року), але то таке... а мої дівчата цього справжнього, нашого істинно українського квітучого дива не побачать ніколи!!

Я абсолютно не уявляю, що буде з ескпонатами доброго десятка музеїв. Хто їх прихистить, кому вони потрібні? Вірніше, хто і звідки знайде кошти і приміщення для них?

Страшно, сумно і боляче...

Перепостіть якщо.

мамо, ти дуже тойоєва

post

ВИ, ЗВІСНО, МОЖЕТЕ ПОЧАТИ ПЛЮВАТИСЯ НА МЕНЕ І ВІДФРЕНДЖУВАТИ ЗА ПЕРЕПОСТ, АЛЕ ПРОХАННЯ ПЕРЧЕНЯТИ Я НЕ МОЖУ ВІДКИНУТИ. В ПЕРШУ ЧЕРГУ ТОМУ, ЩО ДЛЯ МЕНЕ УСЯ ЦЯ СИТУАЦІЯ Є АБСОЛЮТНО НЕЗВИЧАЙНОЮ. Я НЕ ЗНАЮ, ЧИ ЦЕ ВІРНЕ КОХАННЯ ЧИ СПІЛЬНІСТЬ ІНТЕРЕСІВ, ЧИ ЩЕ ЩОСЬ. ЦЕ, ЗРЕШТОЮ, Й НЕ МАЄ ЗНАЧЕННЯ. АЛЕ КОЛИ Б ВАШОМУ КОХАНОМУ "СВІТИЛА" ТЮРМА... ЩО Б ВИ ТОДІ РОБИЛИ???

ГАННУСЮ, САШКО, Я З ВАМИ! ТРИМАЙТЕСЯ!

Originally posted by radiowestin at post
дорогие друзья, пожалуйста, не проходите мимо этого поста.

во вторник, 7 декабря, в 10.40 в Апелляционном суде г. Киева по адресу ул. Соломенская, 2-а состоится рассмотрение апелляций по делу Саши Володарского aka [info]shiitman.
напоминаю, что инкриминируемой ч.2 статьи 296 УК его действия неподсудны, соответственно, по этой статье нужно полное оправдание. это мнение огромного множества юристов, правозащитников и т.п., но суд первой инстанции счел иначе, и сейчас вопрос будет решаться в апелляционном.
шансы, что приговор останется в силе и за ним последует наказание, все еще реальны.
поэтому я прошу у вас поддержки независимо от вашего отношения к Саше лично и к избранному им формату акции протеста.

если вы из тех, кто хочет жить в правовом государстве - помогите правосудию свершиться.
если вы из тех, кому государство вообще не нужно - не дайте государству издеваться над человеком.
если вас не интересуют вопросы общественного устройства, но вам не пофиг лично на меня - не дайте Саше отправиться в колонию.


денег не нужно, денег я сама заработаю сколько нужно и даже больше.
а вот любой другой формат поддержки - теплые слова, метафизические действия, явка на заседание суда, обеспечение делу резонанса и дальше по нарастающей - всячески приветствуется.

мы, безусловно, тоже поможем вам в нужде.

спасибо.



Ну, як ви розумієте, репост вітається!