Tags: люблю

мамо, ти дуже тойоєва

Дякую, Україно!!!

Пост, вочевидь, буде пафосно-емоційним, я ще вся на адреналіні: якщо у вас ідіосинкразія на таке, перемикайтесь :)

Майдан вирує! Настрій - незламний і нездоланний. Чимало людей з малюками на руках чи у візочках. Удень безпечно, або принаймні, так здається.

Підходили до Йолки і я боялася побачити там прикутого голодуючого. Слава Богу, його там нема. Мабуть, умовили направили свою енергію в інше русло. Впевнена, що таку завзятість можна використати значно краще...

Взагалі наші люди - неймовірні. Які барикади шедевральні! Дрова, ліки, теплий одяг - все організовано. Ніхто не забуває, що зараз наколотих апєльсінок штатівських вливань немає, самі, все самі, тому - самофінансування і, як я бачу, на високому рівні. У Профспілках справа від входу можна зарядити будь-яку модель мобільного, на вулиці зліва від входу - склад теплого одягу.

До речі, якщо думаєте, що нести, приносьте, якщо маєте, взуття. Теплі шкарпетки, устілки, рукавиці. Каремати чи просто будівельну пінку - необмежено.

Від мене ще віє запахом диму - попрацювали з дівчатами на кухні (під Архангелом Гавриїлом він же Бетмен у палатках "ДемАльянсу"), робили бутерброди. Їжі повно, і ще несуть! Не можу сказати, скільки потрібно, і чи взагалі треба стільки. Здається, можна нагодувати весь Майдан! Хліб, масло, сир, ковбаса, м"ясо, сало (шматками і намазка), до відра оселедцю невідомо коли черга дійде, і ще печиво і пряники, і ще принесла якась жінка налисники, а інша - кілограм з 5 домашніх котлет. Повно круп і макаронів. Там варять кашу, там суп... Привезли сир по 233 і 284 грн. за кілограм. Схоже, людям не жаль ніяких грошей, аби тільки він пішов...

Звичайно, є бомжуватого вигляду люди, які пасуться поблизу. З іншої палатки розказують, що одна жіночка все підходить і підходить за новими порціями: "А це для мого чоловіка... А дайте мені оте м"ясо." Намагаюся абстрагуватися (бо ж дійсно усього повно!) і думати про те, що Бог заповідав ділитися і давати милостиню тим, хто цього потребує...

Дякую, дуже-дуже дякую усім, хто щось приносить! Дякую за спільну роботу киянкам Марині, Олені і Лізі, з якими я працювала поряд, львів"янину Святославу - дуже гречний, до всіх дівчат звертається "пані" :)

Насправді, робочих рук не вистачає, особливо їх не вистачатиме вночі. А тоді якраз буде холодніше, і самого чаю треба буде наливати швидше і більше, та бутерброди теж будуть актуальні.

На ніч я навряд чи зможу покинути сім"ю. Тому, якщо хтось готовий попрацювати заради спільної справи, сміливо підходьте до "ДемАльянсу" і запитуйте в охорони, де потрібні люди. Гумових або целофанових рукавичок малувато, приносьте з собою, в ідеалі - ще й маски. Одягайтесь тепло, особливо на ноги! Стояти - швидко замерзаєш, і тоді моментально чіпляється вірус...

Так само у Профспілках потрібні волонтери. Роздавати напої чи просто стояти на охороні, ну й т.п.

...Коли їхали додому, на ескалаторі причепилася до нас бабуся. "Дівчата, ви дурні! Ну чого ви там стоїте? Вони вас усіх використовують! Ви собі сіські-піські відморозите, а вам ще дітей рожать!" ("Вау!" думаю - я так молодо виглядаю!") - "У мене двоє дітей, я вже нічого не боюся!" - кажу. У бабусі миттю скінчилися коментарі...</i>)

Перечитала написане. Просто якийсь потік навіть не слів - емоцій. Багато роботи літредактору було б. Гаразд, хай лишається.

Не знаю, що і як буде. Може, я розчаруюся ще сильніше, як в Помаранчеву. Але на сьогоднішній день я щаслива з того, що я бачу (ще раз звиняйте за пафос!)

Україно, живи вічно!!!

мамо, ти дуже тойоєва

Ось іще пошила річ:

Взялася за фріланс, і, слава Богу, комп трохи підладнали - краще працює. Всім спасибі за підтримку!

Але раптово серце моє через край наповнилося натхненням, що терміново вимагало негайного тут-і-зараз виходу, бо помру! І... я відклала усе (хоч і збиралася не сідати за шитво до середини березня; не лише по причині фрілансу, а ще й через те, що жахливо репається шкіра на пучках... яких там вітамінів не вистачає, я вже не знаю...) й за три дні (повних, правда), з перервою на ДР коханого, пошила ще трохи печворку. На цей раз - другу (у моїй "творчості") дитячу ковдрочку з 70 квадратів 15 Х 15 см (у готовому вигляді). Але виглядає професійніше пошитою, ніж перша, зараз побачите.

Кожна велика (ця ковдрочка - рівно як половина полуторної ковдри: 105 Х 150 см) печворкова річ мусить мати свою назву. Цю мені хочеться назвати "Рожеві сни", бо, якщо кілька разів перекладати туди-сюди з рос. на українську, відбувається гра слів: рожеві сни - розовые сны - трояндові сни... Хоча на центральних квадратах поряд з червонуватими трояндами є ще білі півонії. Яку ще назву можна придумати?

До речі, хочу спитати: чи гармонійно кольори і візерунок виглядає? (Фотка може не точно передає кольори, але все ж...) Тут майже все - спеціальна печворкова тканина, але швидко купувала з того, що було в магазині + трохи свого. Усього використала 7 тканин + зворотній бік з іншої тканини. Найголовніше - я вклала у пошиття масу емоції, ніжності, любові і тепла, сподіваюся, це відчуватиметься під час "експлуатації"....

Тепер фріланс і всі нагальні справи "на вчора" робитимуться мало не ночами, але ж як душу відвела!

Collapse )
мамо, ти дуже тойоєва

Высоцкий для меня

Понятно, что на эту тему уже никого не заинтересую, особенно сегодня, но это больше дневниковое...

Владимир Высоцкий умер, когда мне было всего полтора месяца от роду. Но меня всегда грела мысль, что хотя бы это недолгое время мы находились в одном временном пространстве. Да, есть в этом что-то правильное - начать жизнь в одной (тогда - в одной) стране с Человеком, который... гениален - слишком тусклое слово... слишком Человек? Может и так...

Песни "О переселении душ", "Гимнастика" и подобные - в основном сатирические - я слышала их, сколько себя помню. (Вероятно, именно эти песни, как самые "безопасные", и были в доступе для простых людей). (UPD: вчера, уже уходя спать, подумала, что в этом и был младенческий импринтинг: мама и папа кормят, одевают и лечат, дедушка читает книжки, бабушка рассказывает сказки и прибаутки, сестра... даже не знаю - она к тому времени уже ходила в школу... а песни поют Высоцкий и Джо Дассен. (Последний достоин отдельной истории) И пусть я не знала имен, но голоса останутся в сердце навсегда...)

Эту песню я пела девочкам в качестве колыбельной:

<iframe width="420" height="315" src="http://www.youtube.com/embed/OJNfV_RrUi4" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>

Как все правильно - столько труда, столько песен... и как все неправильно - так мало прожить... В конце концов, я знаю, что Бог слишком рано забирает самых лучших. Так было всегда и так будет.

Если вы еще не смотрели, но сомневаетесь, этот новый фильм "Высоцкий" лучше не смотрите (это вообще кино о кгб-шниках). Ведь настоящий Высоцкий - он вовсе не мажористый наркоман. Думаю, что он слишком рано и слишком много, если не все, узнал о жизни. Отсюда такие песни и такие роли. Смотрите видео, оно есть: http://www.ex.ua/view/12517407.
Слушайте песни. Они помогают не только жить, но и выжить, по-моему.

Владимир Семенович, спасибо, что Вы жили.
дитинство

За старшу я вже спокійна

Буквально вчора знову - причому каже це ("Та ти що, ти ж не росіянка!" - і, Богом клянуся, це її власний висновок, а не повторення моїх слів) вже не вперше - і - з такими інтонаціями! - виправляла мене: "Не можна казати "загорати", треба казати "засмагати".

Маруся ти, Маруся, люблю тебе за вроду... Аби ж не довелося тобі бути затюканою у школі, моє ж ти сонечко...
Але й радію за дитину, за таку самосвідомість! Та й Ганнуся переймає нівроку.
А мо", все ще буде добре у цьому гондурасі, га? Колись. Із нами усіма. Може?...
мамо, ти дуже тойоєва

Всіх люблю

Саме таке враження після перегляду фільму "Мой парень - Ангел". Головний герой дуже нагадав мені одного мого хорошого друга, юнака, що зараз навчається у Штатах. Так, ангели є серед нас, і вони саме такі - добрі, спокійні, лагідні і не суєтні. Вже з другої половини фільму мені почало здаватися, що тепер Саша повинна стати ангелом. А особливо сподобалося кількаразове повторене "Все зависит от тебя", може тому, що я й сама так вважаю...

Дуже раджу до перегляду!

мамо, ти дуже тойоєва

Літо-літечко

Як би я не обожнювала літо, а воно вже закінчується. Ранки і вечори прохолодні, а роса - вона як сльози за оцим райським канікулярним часом... Літо закінчується для мене, адже я з дітьми вже повернулася до Києва. І хоч завтра ще буде невеличкий пікнічок, все одно - сумки вже майже розібрані... і сумно, сумно... лиш одне втішає - що не за горами Новий Рік...

Ось моє літо у хронологічній послідовності - місяць на морі, трохи тут, 10 днів у мами, 4 дні у лікарні зі старшою, трохи тут і 6 днів у подруги на дачі.

За це літо я здійснила мрію, яка чекала свого часу 19 років...; показала дітям море; скинула ще трохи (у сумі з весною - 16 кг), побачила багатьох давніх друзів; розірвала (сподіваюсь!) емоційну пуповину з мамою; стала міцнішою (як Аю-Даг ;)) і впевненішою в собі.

Цим літом у мене було мало сну, сексу і сліз (це лише у старшої сліз на всіх вистачає :(... багато сонця, неба, хмаринок, моря, квітів (особливо троянд!), трави під ногами і піску... багато фруктів - а потім одразу мало, бо Марусі не можна було... певного часу я навіть відчула себе закоханою - незважаючи ні на що.

Мене радують і засмучують діти, я регочу і набиваю синці, гикаю, п"ю багато води і майже не їм хліба. Фоткаю, творчо куховарю і іноді сплю на балконі. Страшенно вилазить волосся і звалюються чергові джинси. В квартирі трохи безладу, зате чиста підлога. Хочеться вишивати, купатися у воді з пелюстками, пити вино на даху і сходити на якийсь класний кінчик - і не можу сказати, яке з цих бажань менш чи більш нездійсненне...

Хочеться такого ще... і якщо не настане кінець світу - великі шанси, що таки буде.

Всіх люблю.
мамо, ти дуже тойоєва

Чуковский смалить в коридорі!

Старшенька стає неймовірно логічною і правильною. Виправляє навіть нас із Сергієм, не кажучи про молодшу.
Сьгодні ввечері видала з приводу своєї застуди ("р" і шиплячі дитина ще не вимовляє, але уявімо що вже - для кращого розуміння. Тим більше, що справа зараз не в цьому):
"Тату, мені лікар сказав лікуватися! Треба мікстура і ХВОРОфіліпт!"

Завіса.
мамо, ти дуже тойоєва

Happy Birthday

Ну, як ви вже зрозуміли, просто так виставляти фотку свого рідного хазбенда я б не стала...
Ще не сьогодні, але вже через 20 хв. (а він ще не спить!)

Словом, це чудово, що він такий у мене і у наших малявок є!
І заодно і у вас усіх.

Collapse )
мамо, ти дуже тойоєва

Все так просто...

Виявляється, що ресурси - на те, аби ставало сил для сім"ї і т.п. - вони є, і вони всередині нас. Особисто для мене прекрасним способом видобути сили стало НЕ паритись, НЕ думати а хто там що скаже, сказав чи мусив би казати..., НЕ планувати за інших,

намагатися бодай трохи менше дратуватися,

і повикидати ліки - або принаймні сховати їх подалі.

Оце і все. Елементарно! А настрій і сил так, що на авітаміноз зовсім і не схоже.

Користуйтеся! Бо таки дійсно, "емоційне сміття", оте пережовування-переживання відбирають у нас ого-го скільки енергії, а ми про те зовсім і не задумуємося...