Tags: діти

мамо, ти дуже тойоєва

***

Не люблю чорнушних новин, але інколи доводиться:

http://avtopoligon.info/news/dtp-v-kieve-na-bulakhovskogo-avtomobil-sbil-nasmert-devochku-i-uekhal-foto.html

Ця загибла дівчинка - Марусина однокласниця, Вероніка Гусар. У березні їй виповнилося 7 років. Усього 7 років...

У мене взагалі немає слів...

Бережіть себе і дітей.
А водіям - будьте уважні. Максимально уважні. Адже ми всі "під Богом ходимо"...
мамо, ти дуже тойоєва

***

... а коли Ганнусько підходить і своїми очима-озерами заглядає в тебе і запитує: "Мамо, а ще не вмерла Україна, правда ж?" - я відповідаю їй занудно, по-літредакторськи: "Доцю, це такі слова, вони означають: "Ні, не вмерла Україна". І ніколи не помре! Розумієш?" Серйозно киває. Вона все розуміє...

Марусина вчить на конкурс читців до шевченкових днів ось це:
(до слів "... і поцілувались"). Взагалі моє улюблене у Т. Г. Шевченка - це

http://https://www.youtube.com/watch?v=2MH8wDkgVUw

а особливо початок:

https://www.youtube.com/watch?v=95aEIn0H89g

Але Марія зробила цілком квадратні очі: "Що, орел його живого отак клював???" І я зрозуміла, що ще трохи ранувато для такого Шевченка...

Дуже важко відвідати зараз на дитячі питання. Особливо коли сама не знаєш на них відповіді...

P.S. Хотілося, щоб усі три посилання були як перша, але щось не складається, звиняйте. Хоча вони всі три робочі.
мамо, ти дуже тойоєва

Майже терміново

Щоб двічі не вставати, задам нагальні питання. Врешті, жж в першу чергу для цього і потрібен :)
Запитую "кучно", щоб пост не загубився ;)

1. Мо, хто хоче розвіртуалитись? Весна, як на мене, найкращий час ;) Нагадаю: територіально ми на Академмістечку і на вихідних завжди welcome!

2. Марусі треба хороший письмовий стіл-парта. Меблярі, у яких я колись замовляла, недоступні (криза?). Тепер шукаю фірму по виготовленню корпусних меблів. Щоб якісно і не дуже дорого. ПрислУхаюся до ваших рекомендацій, особливо якщо є фото.

3. Дітям потрібні самокат і велосипед. Які вони бувають хороші і міцні? І такі, щоб "на всі смаки" - аби і старша, і молодша могли кататися?

4. Списочок покупок на перший клас: канцтовари, одяг, взуття... Що треба? Якщо такий список хтось має, скидайте у приват. Якщо посилання - можна сюди у коментарі.

5. Прокачування навичок читання для дітей старшого дошкільного (у нашому випадку - передшкільного) віку. Які є методики чи гарні книжки? Бо Марусина читає, але дуже вже повільно... тренуємося; план на літо - покращити швидкість і розуміння прочитаного. Кубики Зайцева маємо, використовуємо їх + букварик Федієнка і книжки з нескладним текстом.

6. "Пласт" у Києві. З якого віку туди приймають дітей? (Марусі у серпні буде 6 - чи вже можна?) Що для цього потрібно? Як вийти на організаторів? Якщо хтось має, і це не секрет, поділіться, будь ласка, контактами!

7. ЛІТНІЙ ВІДПОЧИНОК!
а). Які є варіанти відпочинку на морі, де буде зручно з дітьми і не "запредельно" дорого?
б). Зелений туризм Україною, особливо Київщина (Переяслав цікавить) і Карпати. Цікавлять варіанти, де бували саме ви і які враження.
в). Якщо ви, любі френди, вже плануєте літній відпочинок, чи було б вам цікаво відпочивати разом з нами - на морі чи просто на природі (дача, зелений туризм...)? Я б від хорошої компанії не відмовилася!

8. Що треба знати, якщо плануєш дитині (чи у нашому випадку - обом ;) проколювати вуха? За два тижні заживе чи в кого як? (Якщо у мене завжди була реакція на НЕ золоті сережки (максимум через півдоби - почервоніння і зуд у місці проколу), а зазвичай при звичайному проколюванні вух вимагають носити ці гвіздочки з "медичного" (хм, сумніваюсь) металу - то чи можна буде одразу чи через кілька днів одягти дитині золоті сережки і дотримуватися гігієни як звичайно?)
мамо, ти дуже тойоєва

***

Радість на межі з оргазмом.
Нарешті, нарешті ж таки!!!
Уррряяааааа!!
Марія починає доростати до "Мері Попінс". Ще не читали, але мою розповідь у якості казочки на ніч сприйняла на ура (вибачайте за тавтологію!!!), бо ладна була підхопитися і таки бігти читати, дізнавшись що у нас ще є ціла "товстелезна книжка" розповідей.
Мдя, мабуть варто було терпіти зуби, хвороби, кризу 2-х років і пов"язані з нею вереді та істерики заради цього.

Йййййййес!!
мамо, ти дуже тойоєва

***

Я немало вже за свій мамський стаж зустрічала молодих і не дуже молодих мам.
У переважній своїй більшості вони кращі за мене. Особливо коли дитина тільки одна. Навколо тої дитинки мама водить хороводи, радісна, ласкава і ніжна.
А не отаке гарикало як ото я.
мамо, ти дуже тойоєва

Віка Вєтрова


Колись, як я була студенткою, мені до рук потрапила книга віршів, видана у 1991 р. - "Ты найди меня в доброте своей...". Віршами я була вражена й захоплена, всі собі переписала - добре, що тоді мала купу вільного часу. Все
було б просто і звичайно, якби не вік поетеси - 12 років! (народилася у 1978 р., усього на 2 роки старша за мене). Може, якийсь "містичний" момент полягав у тому, що Віка народилася одного дня з Маяковським - 19 липня.

Маленьку Віку виховували дуже серйозно - читали їй Мандельштама, Пастернака і Бродського. Пізніше вона розповідала у багаточисленних інтерв"ю: "Мама присвятила моїй духовній освіті всю себе, тому батьки анітрохи не здивувалися, коли я сама стала пробувати писати вірші". (Я особисто думаю, що читай - не читай класиків, якщо талант, Божий дар є, він обов"язково себе проявить, а ні - то й ні...)

Писати дівчинка почала вже з 8 років. Незабаром вийшла її перша книга, а за наступні 10 років їх стало вже 5! Чергова книга "Час довіри" виходить уже македонською мовою. Віку прийняли до Спілки письменників і на момент свого 18-ліття вона вже може вважатися справжнім, "солідним" поетом.

Лише один раз Віка зустрілась із Нікою Турбіною - коли на поетичному вечорі Ніка (тоді їй було 16) і 12-річна Віка читали свої вірші. Після виступу Ніка Турбіна сказала з подивом: "Хороші вірші!", а потім їх шляхи розійшлися... Але Турбіна, сама того не відаючи, перевернула життя Віки. Адже ще на початку творчого шляху Віка прочитала одну з публікацій Ніки Турбіної. "Для мене це було таке відкриття, що діти теж можуть бути поетами! Я була впевнена, що треба вирости і постаріти, щоб тебе надрукували і прочитали. І ми з батьком почали ходити в редакції". Тому і для Віки саме "Комсомолка" відкрила шлях у велику поезію.

Вона писала вірші до 4-ї ранку, часом по 20-30 штук за ніч. Усі з гіркотою очікували, як і у випадку з Турбіною,
"грандіозного провалу", утрати Божої іскри. На щастя, цього не сталося. З 15 років Віка Вєтрова почала жити у
Швеції, практично у повному соціальному вакуумі, пише вірші, не "дружить" ні з наркотиками, ні з алкоголем. Як вона сама каже: "Ми з Богом давно домовилися, чим я буду займатися в житті. І Він мені в цьому допомагає". Тепер вона пише не лише вірші, а й прозу.

Багато віршів Віки Вєтрової можна прочитати тут: http://starat.narod.ru/poems/mod/vetrova/main.htm, тут: http://makssim.livejournal.com/346004.html і тут: http://www.litkonkurs.ru/?pc=forum&m=3&vid=22258&project=76

Ось її збірки:

"Ты найди меня в доброте своей"- 1991 г.
"Пора ромашкового цвета"- 1992 г.
"Держащая небо"- 1993 г.
"Про любовь"- 1995 г.
"Апокрифы"- 1999 г.
"Часть меня"- 1999 г.
"Стихия"- 2003 г.

Як це іноді буває, у Віки Вєтрової є повна тезка, Вікторія Вєтрова, теж творча людина, поетеса, автор багатьох
пісень. Це її сайт: http://www.vvvetrova.ru/press/press10.htm. Однак вони зовсім різні люди.

Наскільки я знаю, поетеса Віка Вєтрова власного сайту не має. Саме тому я й хочу написати про неї до Вікіпедії, і помістити туди її вірші.

Collapse )



Специально для русскоговорящих\русскочитающих блоггеров делаю перевод:

Когда-то, будучи еще студенткою, мне попалась книга стихов, изданная в 1991 г. - "Ты найди меня в доброте
своей...". Стихами я была увлечена и очарована, все переписала в тетрадку - хорошо, что свободного времени было тогда уйма. Все было бы просто и обыденно, если бы не возраст поэтессы - 12 лет! (родилась в 1978 г., все на 2 года старше меня). Возможно, некий "мистический" момент состоял в том, что Вика родилась в один день с Маяковским - 19 июля.

Маленькую Вику воспитывали очень серьезно - читали ей Мандельштама, Пастернака и Бродского. Позже она рассказывала в своих многочисленных интервью: "Мама посвятила моему духовному образованию всю себя, поэтому родители нисколько не удивились, когда я начала пробовать сама писать стихи". (Лично я считаю, что читай - не читай классиков, если талант, Божий дар есть, он обязательно себя проявит, а если нет...)

Писать девочка начала уже с 8 лет. Вскоре вышла ее первая книга, а в следующие 10 лет их стало уже 5! Очередная книга "Время доверия" выходит уже на македонском языке. Вику приняли в Союз писателей и к моменту своего 18-летия она становится настоящим, "солидным" поетом.

Лишь однажды Вика встретилась с Никой Турбиной - когда на поэтическом вечере Ника (ей тогда было 16 лет) и 12-летняя Вика читали свои стихи. После выступления Ника Турбина с удивлением сказала: "Хорошие стихи!", а потом их пути разошлись...

Турбина, сама того не ведая, полностью изменила жизнь Вики. Ведь еще в начале творческого пути Вика прочла одну из публикаций Ники Турбиной. "Для меня стало таким открытием, что дети тоже могут быть поэтами! Я была уверена, что нужно вырасти и постареть, чтобы тебя напечатали и прочитали. И мы с папой стали ходить по редакциям". Поэтому и для Вики именно "Комсомолка" открыла путь в большую поэзию.

Она писала стихи до 4-х утра, иногда по 20-30 за ночь. Все с горечью ожидали, как и в случае с Турбиной, "грандиозного провала", потери Божьей искры. К счастью, этого не случилось. С 15 лет Вика Ветрова начала жить в полонм социальном вакууме, пишет стихи, не "дружит" ни с наркотиками, ни с алкоголем. Как она сама говорит: "Мы с Богом давно договорились, чем я буду заниматься в жизни. И Он мне в этом помогает". Теперь она пишет не только стихи, но и прозу.

Много стихов Вики ветровой можно прочитать здесь: http://starat.narod.ru/poems/mod/vetrova/main.htm, здесь:
http://makssim.livejournal.com/346004.html и здесь: http://www.litkonkurs.ru/?pc=forum&m=3&vid=22258&project=76

Вот ее сборники:

"Ты найди меня в доброте своей"- 1991 г.
"Пора ромашкового цвета"- 1992 г.
"Держащая небо"- 1993 г.
"Про любовь"- 1995 г.
"Апокрифы"- 1999 г.
"Часть меня"- 1999 г.
"Стихия"- 2003 г.

Как это иногда случается, у Вики Ветровой есть полная тезка, Виктория Ветрова, тоже творческая личность, поэтесса, автор песен. Это ее сайт: http://www.vvvetrova.ru/press/press10.htm. Но они совсем разные люди.

Насколько я знаю, у поэтессы Вики Ветровой собственного сайта нет. Именнно поэтому я планирую написать о ней в Википедию, и поместить туда ее стихи.
мамо, ти дуже тойоєва

Поет Ніка

Давно планувала зробити підбірку матеріалів - та власне, й не матеріалів, а своїх ВРАЖЕНЬ щодо талановитих дітей - поетів, художників. З того часу, коли я дізналася про них, мене не відпускає відчуття дива життя і всього, що відбувається у світі. Як, коли, кого й навіщо Бого наділяє талантом, який, здавалося б, і дорослому не під силу? Що потім буде далі з цією людиною? Навіщо це все? Відповідей на ці питання я поки що так і не знайшла...

Почну про Ніку Турбіну.



Про неї в інтернеті написано дуже-дуже багато, є кілька її неофіційних сайтів. А я вперше почула про неї в тому ж "Артеку". Вірші, звийчайно ж, дуже сподобались. І, як багато з чим подібним, засіла думка: "Ну звідки воно все береться?" Хто водить рукою майстра, хто нашіптує рими, особливо коли це ще дитина і (як твердять серйозні дослідники) вона "не вміє і не може відчувати всю ту гаму емоцій, якою проникнуті вірші"? Зустрічаю в інтернеті маячню на зразок того, що це все зв"язки з потойбіччям, що це все від нечистого і т.п. Та ні, шановні. Усі ті страждання - і фізичні (бо Ніка хворіла на астму), і душевні (дитинства ж у неї практично не було!) - це, очевидно, стало знаком обраності, до того ж, саме у період, як писав Євтушенок, "безпоеття": "На перроне, в нестертых следах Пастернака оставляя свой след, ты со мною чуть-чуть постояла, восьмилетний поэт..." Саме так, у чоловічому роді вона називала себе "поет Ніка". 1982 року статтею "Зустріч із Нікою" "Комсомольська правда" відкрила світові поета.

Доросла Ніка незадовго до смерті забула свої вірші. Чи намагалася забути. Лише у 45-хвилинній документальній стрічці А. Борсюка "Ніка, яка виросла" вона змогла - вперше за багато років - відтворити кілька рядків: "Я полынь-трава, горечь на губах, горечь на словах, я полынь трава..." У дитинстві момент, коли приходили вірші, вона називала "ЗВУК", і найчастіше він з"являвся уночі. Тоді мама та бабуся могли до ранку записувати римовані рядки... Як розповідає її бабуся, Людмила Володимирівна, до 11 з половиною років Ніка узагалі не спала ночами! Іноді їй доводилося давати хоч якісь ліки, або вона хоч трохи поспала і відпочила. Рідні обходили з нею купу лікарів і екстрасенсів, аби вона лише НЕ ПИСАЛА віршів...

11 травня 2002 року вона випала з вікна 5-го поверху своєї однокімнатної хрущовки на околиці Москви. Це можна розцінювати як самогубство, а може, й ні. Усе своє життя Ніка ходила "по межі"... Очевидно, крім поетичного, вона мала ще й дар передбачення, адже ще у дитинстві сказала своїй улюбленій бабусі: "Знаю, що помру у 27 років, помру самотньою..."

(Використано матеріали з журналу "Радянська жінка" та газети "Факты и комментарии", 26.07.2002)

Мрію, що можливо колись побуваю в Ялті, у будинку, де вона жила.

У інтернеті також є відео, де Ніка Турбіна читає свої вірші. Однак мені чогось страшно його переглядати...

Collapse )

Специально для русскоговорящих\русскочитающих блоггеров делаю перевод:

О Нике Турбиной в интернете написано очеь-очень много, есть несколько ее неофициальных сайтов. А я впервые услышала о ней в том же "Артеке". Стихи, конечно же, очень понравились. И, как во многих подобных случаях, не могла не задуматься: "ну откуда это все?" Кто водит рукой мастера, кто нашептывает рифмы, особенно если это еще ребенок и (как утверждают серьезные исследователи) он "не умеет и не может чувствовать всю гамму эмоций, отраженных в стихах"? Встречаю в интернете и бредовые рассуждения на тему того, что это все - связь с потусторонним, что это, дескать, от нечистого и т.п. да нет, уважаемые. Все ее страдания - и физические (Ника болела астмой), и душевные (детства же у нее практически не было!) - это, очевидно, некий знак избранности, к тому же, имено в период, о котором писал Евтушенко, "безпоэтья": "На перроне, в нестертых следах Пастернака оставляя свой след, ты со мною чуть-чуть постояла, восьмилетний поэт..." Именно так, в мужском роде, она называла себя - "поэт Ника". В 1982 год статьей "Встреча с Никой" "Комсомольская правда" открыла миру поэта.

Взрослая Ника незадолго до смерти забыла свои стихи. Или пыталась забыть. Только в 45-минутном документальном фильме А. Борсюка "Ника, которая выросла" она смогла - впервые за много лет - воссоздать несколько строк: "Я полынь-трава, горечь на губах, горечь на словах, я полынь трава..." В детстве момент, когда приходили стихи, она называла "ЗВУК", и чаще всего он приходил ночью. Тогда мама и бабушка могли до утра записывать рифмованные строки... Как вспоминает ее бабушка, Людмила Владимировна, до 11 с половиной лет Ника вообще не спала по ночам! Иногда ей приходилось давать хоть какие-то лекарства, чтобі она хоть немного поспала и отдохнула. Родственники ходили с ней по врачам и экстрасенсам, лишь бы она только НЕ ПИСАЛА стихов...

11 мая 2002 года она выпала из окна 5-го этажа своэй однокомнатной хрущевки на окраине Москвы. Вероятно, кроме поэтического, у нее был еще и дар предвидения, ведь еще в детстве она как-то сказала своей любимой бабушке: "Знаю, что умру в 27 лет, умру в одиночестве..."

(Использовано материалы из журнала "Советская женщина" и газеты "Факты и комментарии", 26.07.2002)

Мечтаю когда-нибудь побывать в Ялте, в том доме, где она жила.

В интернете также есть видео, где Ника Турбина читает свои стихи. Но мне почему-то страшно его смотреть...