Tags: дива

мамо, ти дуже тойоєва

Дякую, Україно!!!

Пост, вочевидь, буде пафосно-емоційним, я ще вся на адреналіні: якщо у вас ідіосинкразія на таке, перемикайтесь :)

Майдан вирує! Настрій - незламний і нездоланний. Чимало людей з малюками на руках чи у візочках. Удень безпечно, або принаймні, так здається.

Підходили до Йолки і я боялася побачити там прикутого голодуючого. Слава Богу, його там нема. Мабуть, умовили направили свою енергію в інше русло. Впевнена, що таку завзятість можна використати значно краще...

Взагалі наші люди - неймовірні. Які барикади шедевральні! Дрова, ліки, теплий одяг - все організовано. Ніхто не забуває, що зараз наколотих апєльсінок штатівських вливань немає, самі, все самі, тому - самофінансування і, як я бачу, на високому рівні. У Профспілках справа від входу можна зарядити будь-яку модель мобільного, на вулиці зліва від входу - склад теплого одягу.

До речі, якщо думаєте, що нести, приносьте, якщо маєте, взуття. Теплі шкарпетки, устілки, рукавиці. Каремати чи просто будівельну пінку - необмежено.

Від мене ще віє запахом диму - попрацювали з дівчатами на кухні (під Архангелом Гавриїлом він же Бетмен у палатках "ДемАльянсу"), робили бутерброди. Їжі повно, і ще несуть! Не можу сказати, скільки потрібно, і чи взагалі треба стільки. Здається, можна нагодувати весь Майдан! Хліб, масло, сир, ковбаса, м"ясо, сало (шматками і намазка), до відра оселедцю невідомо коли черга дійде, і ще печиво і пряники, і ще принесла якась жінка налисники, а інша - кілограм з 5 домашніх котлет. Повно круп і макаронів. Там варять кашу, там суп... Привезли сир по 233 і 284 грн. за кілограм. Схоже, людям не жаль ніяких грошей, аби тільки він пішов...

Звичайно, є бомжуватого вигляду люди, які пасуться поблизу. З іншої палатки розказують, що одна жіночка все підходить і підходить за новими порціями: "А це для мого чоловіка... А дайте мені оте м"ясо." Намагаюся абстрагуватися (бо ж дійсно усього повно!) і думати про те, що Бог заповідав ділитися і давати милостиню тим, хто цього потребує...

Дякую, дуже-дуже дякую усім, хто щось приносить! Дякую за спільну роботу киянкам Марині, Олені і Лізі, з якими я працювала поряд, львів"янину Святославу - дуже гречний, до всіх дівчат звертається "пані" :)

Насправді, робочих рук не вистачає, особливо їх не вистачатиме вночі. А тоді якраз буде холодніше, і самого чаю треба буде наливати швидше і більше, та бутерброди теж будуть актуальні.

На ніч я навряд чи зможу покинути сім"ю. Тому, якщо хтось готовий попрацювати заради спільної справи, сміливо підходьте до "ДемАльянсу" і запитуйте в охорони, де потрібні люди. Гумових або целофанових рукавичок малувато, приносьте з собою, в ідеалі - ще й маски. Одягайтесь тепло, особливо на ноги! Стояти - швидко замерзаєш, і тоді моментально чіпляється вірус...

Так само у Профспілках потрібні волонтери. Роздавати напої чи просто стояти на охороні, ну й т.п.

...Коли їхали додому, на ескалаторі причепилася до нас бабуся. "Дівчата, ви дурні! Ну чого ви там стоїте? Вони вас усіх використовують! Ви собі сіські-піські відморозите, а вам ще дітей рожать!" ("Вау!" думаю - я так молодо виглядаю!") - "У мене двоє дітей, я вже нічого не боюся!" - кажу. У бабусі миттю скінчилися коментарі...</i>)

Перечитала написане. Просто якийсь потік навіть не слів - емоцій. Багато роботи літредактору було б. Гаразд, хай лишається.

Не знаю, що і як буде. Може, я розчаруюся ще сильніше, як в Помаранчеву. Але на сьогоднішній день я щаслива з того, що я бачу (ще раз звиняйте за пафос!)

Україно, живи вічно!!!

мамо, ти дуже тойоєва

Мене важко здивувати, але це!

Шукала оце один МК печворковий, а наткнулась на ось це: http://handworld.ru/master-klassy/pryazha-iz-plastikovyx-paketov.html

Чесно кажучи, я в шоці. Хоча сама в дитинстві робила пряжу зі старих капронок і плела з неї килимки, але таке! Навіть захотілося спробувати...
мамо, ти дуже тойоєва

Літо-літечко

Як би я не обожнювала літо, а воно вже закінчується. Ранки і вечори прохолодні, а роса - вона як сльози за оцим райським канікулярним часом... Літо закінчується для мене, адже я з дітьми вже повернулася до Києва. І хоч завтра ще буде невеличкий пікнічок, все одно - сумки вже майже розібрані... і сумно, сумно... лиш одне втішає - що не за горами Новий Рік...

Ось моє літо у хронологічній послідовності - місяць на морі, трохи тут, 10 днів у мами, 4 дні у лікарні зі старшою, трохи тут і 6 днів у подруги на дачі.

За це літо я здійснила мрію, яка чекала свого часу 19 років...; показала дітям море; скинула ще трохи (у сумі з весною - 16 кг), побачила багатьох давніх друзів; розірвала (сподіваюсь!) емоційну пуповину з мамою; стала міцнішою (як Аю-Даг ;)) і впевненішою в собі.

Цим літом у мене було мало сну, сексу і сліз (це лише у старшої сліз на всіх вистачає :(... багато сонця, неба, хмаринок, моря, квітів (особливо троянд!), трави під ногами і піску... багато фруктів - а потім одразу мало, бо Марусі не можна було... певного часу я навіть відчула себе закоханою - незважаючи ні на що.

Мене радують і засмучують діти, я регочу і набиваю синці, гикаю, п"ю багато води і майже не їм хліба. Фоткаю, творчо куховарю і іноді сплю на балконі. Страшенно вилазить волосся і звалюються чергові джинси. В квартирі трохи безладу, зате чиста підлога. Хочеться вишивати, купатися у воді з пелюстками, пити вино на даху і сходити на якийсь класний кінчик - і не можу сказати, яке з цих бажань менш чи більш нездійсненне...

Хочеться такого ще... і якщо не настане кінець світу - великі шанси, що таки буде.

Всіх люблю.
мамо, ти дуже тойоєва

Лотерея

Внаслідок того, що талія стає тоншою, захотілося й мені чогось красивого.
Наприклад, пошикувати в белом чорному плаще платтячку с кровавым подбоем з малиновим декором.

ЦІКАВА ЛОТЕРЕЯ:



Дуже захотілося!
мамо, ти дуже тойоєва

Чуковский смалить в коридорі!

Старшенька стає неймовірно логічною і правильною. Виправляє навіть нас із Сергієм, не кажучи про молодшу.
Сьгодні ввечері видала з приводу своєї застуди ("р" і шиплячі дитина ще не вимовляє, але уявімо що вже - для кращого розуміння. Тим більше, що справа зараз не в цьому):
"Тату, мені лікар сказав лікуватися! Треба мікстура і ХВОРОфіліпт!"

Завіса.
мамо, ти дуже тойоєва

***

Сьгодні придбала купу хороших і потрібних книг. Точніше, 5.
Давно за ними "полювала" - а купила у церкві, куди зайшла за молитовником.
Це книги видавництва "Свічадо": "Дитина чемна і нечемна", "Як виховати творчу дитину" і т.і. Добре, що тепер не треба морочитися з посилками.
Поки розглядала у церкві ці та інші книжки, Ганнуся гуляла поруч. І лише, коли я вже діставала гаманця, побачила, що біля входу є хід униз із ДУУУЖЕ СТРІМКИМИ східцями - такими гриміти і гриміти...

Мдя, Бог таки діток береже, це точно!

А одразу після виходу з церкви до малої (дуже близько) підбіг величезний бездомний пес і загавкав. Добре, що не налякав. Анітрішки.

Все добре.
мамо, ти дуже тойоєва

Про мамину любов

Вибачайте за перепост... просто ну дуже вже торкнуло! Дуже!!!

Originally posted by tanya_morozova at Материнская любовь творит чудеса
В одном из австралийских роддомов произошел случай, который врачи считают настоящим чудом.

Жительница Австралии Кейт Огг родила двойняшек -  мальчика и девочку. Малыши были недоношенные и появились на свет всего на 27 неделе беременности. После родов младенцы были помещены в отделение интенсивной терапии, причем девочка, которую назвали Эмми, оказалась полностью здоровой, а мальчика, названного Джейми, врачи пытались реанимировать, после чего были вынуждены признать его мертвым.

Ребенка принесли матери, чтобы она с ним попрощалась. «Мы потеряли Джейми, он не выжил, мне жаль", - вспоминает Кейт слова врача. - Это было самое ужасное, что я когда-либо чувствовала!»

Кейт прижала Джейми к груди и два часа разговаривала с ним. «Мы с мужем сказали сыну, как его зовут и что у него есть сестра, мы рассказали о том, что мы хотели бы сделать вместе с ним за его жизнь», - вспоминает Кейт.

http://cards.yandex.net/get/2589/0000060683-YND.jpg

Внезапно мальчик вздохнул - врачи сначала подумали, что это просто рефлекс, но когда Кейт попыталась его покормить, обмакнув палец в грудное молоко, дыхание Джейми выровнялось. «Вскоре он открыл глаза, - вспоминает Кейт. - Это было чудо. Тогда он протянул ручку и схватил меня за палец. Доктор продолжал качать головой и говорить: «Я не верю, не верю».

Об этом случае стало известно только теперь, когда Кейт Огг рассказала свою историю в одном из телешоу. Сейчас Джейми уже 5 месяцев и он совершенно здоров.

Медики объясняют этот случай интенсивным контактом матери и ребенка «кожа к коже» или, как его называют в Австралии, «методом кенгуру». Ведь непосредственный контакт ребенка с телом матери очень важен, поскольку позволяет матери выступать в качестве «человеческого инкубатора», одновременно согревая, стимулируя и кормя малыша сообщает портал Дети@Mail.RU

Источник