Tags: будні

мамо, ти дуже тойоєва

Філолог проти історика

Вирішивши відволіктись від політики, я пройшла на Яндексі тести ЗНО з української мови та літератури і зі всесвітньої історії.
Результат: 69% і 57% на користь мови/літератури.
Виходить, має значення не те, на кого і наскільки старанно ти вчився, а те, чим ти займаєшся впродовж останніх років, чим зайняті твої мізки і наскільки ти взагалі "у темі" - щось, доведене до автоматизму, що робиш\пишеш, не згадуючи про правила і пояснення...
Вже не сьогодні, але ще спробую (для підтвердження\спростування) пройти, наприклад, іще історію України і російську мову. Цікаво, що покаже :)
мамо, ти дуже тойоєва

Ну що, панове, я вас вітаю...

Схоже, Україна знову змінила "шило на мило".
Невже у нас такі тупорилі виборці?? От їй же Богу...
Маю дуже велику надію, що в разі чого ми знову вийдемо на Майдан відстоювати свої права - нам нє в пєрвой. Тому нехай лише шоколадний лікьор спробує робити щось НЕ на користь України...

Я голосувала за Д. Яроша. Єслі шо :) І не можу зрозуміти, чому він присутній лише в укрнетівському екзит-полі і більше ніде...
мамо, ти дуже тойоєва

Світ уже ніколи не буде таким, як колись...

Вічна пам"ять загиблим. У кожного з них, очевидно, була сім"я, друзі, прагнення, мрії... і ось тепер навіки закрито очі тим мріям.
Дай Бог, щоб все оце було немарно, бо інакше нащо тоді були ці смерті?

Мене проймають до глибини душі НАШІ ЛЮДИ. Вони ніколи не були такими, я знаю! Байдужість, задовбаність, "моя хата скраю" практично як національна ідея - цього вже майже нема, а якщо ї є, то дуже мало! Ну, або це мені так щастить на людей :) Бо таки щастить...

На підтвердження моїх слів читайте:
http://a-s-k-e-t.livejournal.com/105407.html

Понесла сьогодні їжу на Головпоштамт. Їхала 230-ю маршруткою. На Житомирці, Берестейці, Шулявці, Університеті підсідали люди з такими ж важкими рюкзаками і торбами, як моя. Їжа, ліки... хтось і не думає ховати олію та пінопласт. Виносять з машин і котять шини. Коли я заходила між барикадою коло ЦУМу, охоронець випадково зачепив мені плече рукою (не вдарив, ні!) - комусь показував вихід вздовж дороги. Як довго він вибачався! А коли днями (в понеділок, здається), принесла до казанів ("Євроборщ": казани, здається, і зараз збереглися, принаймні, 1 на фото я бачила) дві банки маминого томату і віддавала їх, у того чоловіка, що їх забирав, просто сльози стояли в очах. Сказати б - бомж, зморений, неголений, закіптюжений. А коли він знімав у мене з рукава смітинку, я мусила ледь не тікати звідси - бо сама б розревлася... Чи живий то він?

Ще раніше на барикаді біля Інститутської побачила знайоме дуже вродливе обличчя. - Здається, я Вас десь уже бачила :) - І я Вас теж. Ну та де ж? Тут же! :)
Так і не спитала, як звати... а з якого він міста, забула. Тепер, коли побачу втретє (а за схемою Коельйо це неодмінно має статися!), неодмінно запитаю. Хлопче-хлопче, лишайся живий, добре?

Олесю Жуковську я, здається, теж бачила - на Грушевського, тоді, після кривавого Водохреща. Невисоке, але кремезне дівчатко, як міцний грибочок. Тримайся, дитино, чуєш?!

Всі ми, кожен з нас, назавжди змінився. Ми спішимо жити і, мені здається, поспішаємо відчути і пережити максимальну гаму емоцій. Сьогодні я була близька до шоку, почувши слова Марусиної вчительки. А перш за все, треба її знати - висока, симпатична, довгонога (хоч і не сама молода - вже має 2-річні онучку), завжди стильно вбрана, з укладкою і дуже гарним манікюром, при тому всьому майстерний педагог і просто дуже розумна жінка. Ніколи ще (а я ж її знаю ще з підготовки до школи), НІКОЛИ не чула я, щоб вона бодай трохи підвищила голос на дітей, навіть коли, здається, ситуація того вимагає - сама витриманість, сама стриманість і шляхетність. І вона після уроків у розмові з нами, матерями її учнів, заявляє: "Та якби тільки у мене був пістолет і я б могла дістатися, я б його своїми руками!..." - це неймовірно! Почути це від такої людини - просто нечувано!

Коли я (ще раніше, теж після 19-го) відвозила сирники і пиріжки, і ще купувала сало, а потім часник, обмовилася продавщиці, що то на Майдан - часник вона мені віддала за так. А поки я його пакувала, відважила іще й сиру і теж вручила без грошей, дізнавшись, куди він потрібен. Вона з Хмельницької області. "Якби я жила тут, то пішла б неодмінно". Так, у кожного різні обставини - робота, діти, котрі хворіють завжди не в тему. (Сестра сьогодні хотіла піти разом зі мною, а вчора пізно ввечері вони з малим загриміли до лікарні з обструкцією. Десь о 23.30, коли люди на Майдані трохи видихнули, видихнув спросоння і він. І не зміг вдихнути... Дякувати Богу, зараз уже все позаду, і думається, Тарас виросте моцним козарлюгою. Але от вам і ноосфера...) І я така кепська революціонерка, що з початку грудня захворіла до Нового року, а тоді канікули прокукарєкала разом з дітьми. Ну куди їх поведеш, це ж не ексукрсія...

Переміщуюся між двома світами - коли я ТАМ, серед дорослих, серйозних, зосереджених, відповідальних і стурбованих людей, і коли заходжу у школу чи в садок - так, і там є серйозність, і відповідальність, звичайно. Але там тихо, і спокійно, і якось наївно. Нема подвійних ігр, провокацій і очікування "подлянок". Серед дітей просто тобі веселка переливається...)

Молюся за нас усіх. Тепер я бачу НАРОД. І країну, за яку не соромно, а навпаки, гордість. Вибачайте за пафос. Отака вже я...

P.S. Читаю "Записки..." Ліни Костенко. Вірніше, намагаюсь читати. Бо часу майже немає. Але все одно дуже в тему.

А, і ще. Вибачайте за багато капслоку і сплутаність. Отепер я точно не журналіст, а блохір, котрий веде щоденник і видає в ефір власні переживання без усіляких там "вступ-осн.част.-закінчення". Сподіваюся, ви зрозуміли основну думку. А голова і правда як тілівізор котрого у мене нема!
мамо, ти дуже тойоєва

Де і як купити новий комп?

Мені терміново треба новий комп"ютер. Старий уже ледве тягне - швидкість процесів ніяка. Може, деякі деталі і можна замінити, але спеціалісти сумніваються.

Де саме краще вибрати новий? На Розетці чи ще десь? Я мало розбираюся в параметрах, знаю тільки, що процесор має бути потужний, а все інше...

Словом, любі мої, підкажіть!
мамо, ти дуже тойоєва

Зовнішнє утеплення

Любі київські френди!
Хто робив собі у квартирі зовнішнє утеплення фасадів?
Ви лишились задоволені?
А порекомендуйте і мені - хто вам сподобався? Яка фірма вас максимально улаштувала за параметрами "співвдношення ціна-якість", швідкість і акуратність виконання робіт? (До речі, скільки часу потрібно буде на 1 стіну + навколо вікна (близько 20 м.кв.)
мамо, ти дуже тойоєва

Гончарі

Сергій після вечері розбив блюдечко.

А Маруся так розчуйствовалась, шо зразу почала ридма ридать. І я зразу здогадалася чого: порчу посуду навсігда дитьо побачило вперше у житті (отакі ми всі акуратні, да!)

Довелося садовити на руки, обймати, жалувати і розказувати про гончарів і їх почьотний труд. В часності, згадувати приказку "Якби горшки не билися, то й гончарі повмирали б" - це ще мій дідусь мені розказував... А потім плавно перейшли на лакування посуду, потім на майоліку, потім - на Музей західного і східного мистецтва, де у староглиняні врємєна мама працювала.
Отакий я байкотравитель, да.
мамо, ти дуже тойоєва

***

Сьгодні придбала купу хороших і потрібних книг. Точніше, 5.
Давно за ними "полювала" - а купила у церкві, куди зайшла за молитовником.
Це книги видавництва "Свічадо": "Дитина чемна і нечемна", "Як виховати творчу дитину" і т.і. Добре, що тепер не треба морочитися з посилками.
Поки розглядала у церкві ці та інші книжки, Ганнуся гуляла поруч. І лише, коли я вже діставала гаманця, побачила, що біля входу є хід униз із ДУУУЖЕ СТРІМКИМИ східцями - такими гриміти і гриміти...

Мдя, Бог таки діток береже, це точно!

А одразу після виходу з церкви до малої (дуже близько) підбіг величезний бездомний пес і загавкав. Добре, що не налякав. Анітрішки.

Все добре.
мамо, ти дуже тойоєва

Весна calling

Я худну востаннє в житті. От не жартую, правда.
Система Міріманової + психотерапія від "Слов"янської клініки".

Реально відвернуло від жирного, смаженого, здоби.
Щоправда, засинати... холодно. Ну та то таке.

І зважуватися вирішила раз на 3-4 дні.
Врешті-решт, циклитися - теж не є добре.