Tags: "от 2-х до 5-ти"

мамо, ти дуже тойоєва

Ще дитячих питань

Ганнуся: "А правда ж, в Україні більше люди, а не вороги?"
Маруся (подивившись на фото загиблих - ще прижиттєві, де вони веселі і з дітками): "А що зараз роблять їхні мами? А їхні дітки що, вже ніколи не побачать своїх татусів?"

За 2 тижні до цього за вечерею перемовлялись драматичним шепотом:
- А ти знаєш, Ганнусю, що Земля кругла. Як ти оце отут вийдеш і підеш, і довго-довго йтимеш, то знов туди само прийдеш...
- Ага, і нема кінця.

Шепіт ще тихіший і ще драматичніший. Маша: - Є один вихід. У смерть.
- ... А як оце прийдуть, і всіх постріляють...
- ... і буде тоді тихо, і темно, і холодно.
- ... і нікого не буде...
- і навіть Порчеліни!
(це наша морська свинка)

А я-то ламала голову, як би це їм тактовніше пояснити, що таке смерть. Бо у куми малий дуже трагічно сприйняв - плакав і казав, щоб вони ж жили завжди, бо що ж тоді... А ці ондо все знають. Та ще й філософствують.

Хлопці, хлопці. Хай вам усім буде там світло і тепло. І щоб не боляче. Головне - щоб не боляче. Тепер ми всі мусимо прожити ваші життя. sshamil^ "я буквально фізично відчуваю оце проростання в них"... він емпатик...