мамо, ти дуже тойоєва

ЦИТУЮ "Відкритий лист до російських фантастів"

Є у нас пілюлькінські "Дозори"; наче й спалити їх - якось не те (оно чоловік на це каже - "фашистка", ги, мало ярликів на мені було за останні дні :)), ніколи книжок не палила, зате ж емоцій зараз!...

Ян Валєтов, він же Борис Бітнер, bither, якнайточніше висловив мою позицію.
І ще. Мені і в страшному сні не присниться, що, скажімо, мої з чоловіком улюблені брати Стругацькі, могли б висловитися подібним чином. Значить, вся справа в інтелігентності, а зовсім не у мові?

Ось цей лист : http://bither.livejournal.com/317249.html?view=5932865&style=mine#t5932865
мамо, ти дуже тойоєва

Ще дитячих питань

Ганнуся: "А правда ж, в Україні більше люди, а не вороги?"
Маруся (подивившись на фото загиблих - ще прижиттєві, де вони веселі і з дітками): "А що зараз роблять їхні мами? А їхні дітки що, вже ніколи не побачать своїх татусів?"

За 2 тижні до цього за вечерею перемовлялись драматичним шепотом:
- А ти знаєш, Ганнусю, що Земля кругла. Як ти оце отут вийдеш і підеш, і довго-довго йтимеш, то знов туди само прийдеш...
- Ага, і нема кінця.

Шепіт ще тихіший і ще драматичніший. Маша: - Є один вихід. У смерть.
- ... А як оце прийдуть, і всіх постріляють...
- ... і буде тоді тихо, і темно, і холодно.
- ... і нікого не буде...
- і навіть Порчеліни!
(це наша морська свинка)

А я-то ламала голову, як би це їм тактовніше пояснити, що таке смерть. Бо у куми малий дуже трагічно сприйняв - плакав і казав, щоб вони ж жили завжди, бо що ж тоді... А ці ондо все знають. Та ще й філософствують.

Хлопці, хлопці. Хай вам усім буде там світло і тепло. І щоб не боляче. Головне - щоб не боляче. Тепер ми всі мусимо прожити ваші життя. sshamil^ "я буквально фізично відчуваю оце проростання в них"... він емпатик...
мамо, ти дуже тойоєва

(no subject)

"Коли півсвіту скаче, то півсвіту плаче" - казала моя бабуся. Не скажу за цілий світ, але я останні дні плачу немало. Сьогодні я бачила багато сліз. І цілий океан квітів... Адже це просто як страшний сон - стільки смертей за такий короткий проміжок часу...

В Росії скінчилася олімпіада. Пишуть, що у них фантастичні результати за всю історію спорту. Я нічого не дивилася, знаю лише, що у нас одне "золото" і одна "бронза". Якось не той був настрій, щоб дивитися. Навіть ще до вівторка. Хоча взагалі я обожнюю дивитися фігурне катання, і чула, що росіяни дуже красиво виступали...

Чи настане коли-небудь такий час, щоб під час олімпіад чи інших подібних заходів не проливалася невинна кров?
мамо, ти дуже тойоєва

Покаяння псто

Коли мої дівчата миряться, вони буруться мізинчиками і примовляють: "Мирись, мирись, мирись, и больше не дерись..." Далі цитувати не буду, бо там заклики до екстремізму :))
У дитинстві попросити вибачення для мене було просто не можливо, тому батьки буквально обценьками витягали з мене ті слова. При цьому мама завжди згадувала, що я - як дід, котрий міг розсердитися, і не вибачатися, а навпаки, не розмовляти тиждень, а то й два...
Ну, ви розумієте, що я хочу сказати...
мамо, ти дуже тойоєва

***

Діти останніми днями, каже Марусина вчителька, занадто перезбуджені, не сказати б, агресивні. Ганнуся у вівторок кинула іграшкою в дівчинку, в іншої щось відбирала і потрапила пальцем в око, випадково. Вихователька розказує про це, а та реве, бо насправді їй жаль і вона справді не хотіла, щоб так сталося. Тим більше, то її подружки.

А я - то взагалі "антисемітка". Що називається, "дожилася".

Давайте якусь спільну медитацію організуємо, чи що. Або молитву. Або дружно пити тенотен. Чи що там помогає. Бо це вже якось зовсім не смішно.
мамо, ти дуже тойоєва

Цитую сама себе

"А ще мені не хотілося б євреїв або баптистів у посадовцях."

Я не дуже хотіла називати поіменно, але це ДВОЄ (ЛИШЕ ДВОЄ!)людей - Турчинов і Яценюк. (Скажімо так, я їм не дуже довіряю. А от хлопцям з єврейської сотні довіряю значно більше. Хоча би тому, де вони були у найтяжчі дні. Але також мені слабо віриться в те, що вони займуть якісь посади у майбутньому. А вам?) І це було все, що я тоді хотіла сказати цією фразою. Я НЕ МАЛА на увазі ВСІХ євреїв. У ЖОДНОМУ разі. І мене, м"яко кажучи, дивує така кількість таких коментарів у мій бік. Так ніби більшість із вас мене не знає вже чимало років...

У такі дні писати про політику або - ще "краще" - бодай згадувати щось про національність - значить викликати люту ненависть до себе. Що ж, сама винувата...

Взагалі-то, навіть і не дивно, що в таких умовах і за таких обставин почалися масові істерики. Рефлексуйте це. Я намагаюсь, хоч, мабуть, і мені це не дуже-то вдається.

Друзі, якщо ви вважаєте, що вам хочеться мене відфрендити, це ваше право. Якщо вам хочеться прийти до мене додому і дати в морду - будь ласка, ви знаєте, де я живу.
мамо, ти дуже тойоєва

***

Завжди в умовах підвищеної емоційності не вистачає потрібних слів.

Ви від мене такого не чекали (див. попередній пост), звісно. Але ж ви зрозуміли, ЩО САМЕ я хотіла сказати. І ЯК я до вас ставлюся. То навіщо весь оцей пафос? Чи ви, мої розумні друзі, серйозно подумали, що тепер настав час, коли я з вилами піду на вас?

Моя бабуся перед війною працювала у євреїв, а потім усю ту сім"ю розстріляли. Цілком можливо, що з дідового (по маминій лінії) роду були євреї, зараз уже не дізнаєшся... У війну мого діда врятувала і вилікувала від тифу якась полька. У чоловіка можуть бути якісь далекі-далекі польські корені - наче пра-прадід мав прізвище Хмельницький. Моя інша бабуся родом з-під Уралу, батько народився в Москві. Цих фактів уже досить, аби наточити зуба на мене, правда ж? Якщо цього мало, подивіться, люди скількох національностей полягли днями і в попередьому місяці - не самі українці, зовісм ні.

Так от, я не вважаю усе це приводом починали жити і спілкуватись не так як до того, а особливо - зрушитись у бік агресії чи шовінізму. Я говорила, по суті, лише про те, що майбутній Президент чи прем"єр-міністр має бути ЗА УКРАЇНУ. В усіх смислах цього слова, а щодо патріотизму - в першу чергу.

Може, тому, що минулу ніч я спала лише півтори години, я не змогла підібрати найточніших слів. Хоча їх уже просто не вистачає...
мамо, ти дуже тойоєва

Хлопці, хлопці



"Небесну сотню" постять усі. В той же час не можна не писати про це і не дивитися.
Наревлася, і ще не можу заспокоїтися. Вкотре переконуюсь - Бог забирає найкращих. Усі розумні, красиві, щирі, добрі... Легко вам лежати, хлопці...