Español en Ucrania

Юрій Андрухович, Любко Дереш, Сергій Жадан. "Трициліндровий двигун любові".
В книжці зібрано різний мотлох, не увійшовший до інших книг цих поважних письменників: армійські оповідання патріарха, есеї Дереша та короткі новели Жадана. Назва абсолютно притягнута за вуха, тобто якщо на три циліндри ще можна погодитись, то на любов аж ніяк.

( Далі )

Шераб Чодзин Кон. "Життя Будди. Шлях до свободи ума". Десь колись побачив рецу на цю книгу, типу класна і цікава, запам'ятав і при нагоді придбав на ярмарку, вид-во "Факт". Взагалі я не любитель такого штибу чтива, але для загального розвитку вирішив, що треба ознайомитись. В мене частково трапляються учні еспанської, що цікавляться буддизмом, дехто навіть до Індії під цим соусом їздив.

( Далі )

Таня Малярчук "Говорити". Чергова книга прози колишньої франківчанки, а нині киянки, однокласниці Софії Андрухович. Містить три новели, які переплітаються героями та місцем. Взагалі, я придбав цю книженцію авансом, читав до цього "Згори вниз", більш-менш зарахував. Таню Малярчук всі лають за те, що строчить дуже швидко романи, а вони недороблені та ін. Може й так, я не літератор, тому бачу в неї багато нових речей. Інша справа, що вона могла б їх дійсно розжувати і подати по-повній програмі.

( Далі )

Джек Лондон. Оповідання. Мучав цю збірку з 15 оповідань один рік і три місяці. Але це номінально, бо насправді робив дві перерви на "La tabla de Flandes" de Arturo Pérez Reverte та "Doce anillos" de Yuri Andrujovich. Почав її читати відразу ж після "Crimen y castigo" de Fiodor Dostoyevski, думав - от візьмуся за товстелезні книжки. Але Лондон він якийсь нудний, хоча і корисний, не сперечаюсь.

( Далі )

Нана Куликова "Мілонгера". 120 сторінок, наклад 2 тис. примірників. "Факт", 2007. Придбав через те, що на еспансько-латинську тематику - не так багато таких книжок. Подужав за два дні на пляжі. Сюжет - група зхибленої на танго молоді мандрує Європою. Тим часом головну героїню чоловік дома чекати не став і зійшовся з іншою - про це вона дізналась через сім років по його смерті, знайшовши щоденник.

( Далі )

Юстейн Ґордер. "Помаранчева дівчинка". Переклад з норвезької. Вид-во "Літопис". У цієї книги моя власна історія. Вперше я її побачив на Петрівці три роки тому, звичайно, на той час привернула увагу назва. Покрутивши її - тоненька така, клеєна, м'яка обкладинка - я не став її брати. Через деякий час прочитав пару рецензій, з яких, якщо чесно, нічого не второпав, бо їх писали теж письменники, але вирішив, що все ж варто прочитати. Почав шукати, питаючи на тій же Петрівці - вже не було. Лише кілька місяців тому надибав у книгарні Є.

( Далі )

Ірен Роздобудько "Ґудзик". Майже рік тому перестрів цю плодовиту письменницю на ярмарку, де намутив автографа. Книгу подужав за п'ять днів, читається легко. Хоча все якось штучно, прилизано. Не здивуюсь, якщо авторка промишляє писаниною сценаріїв до теленовел. Звичайно, якщо цього не сприймати, то сама історія вражає. Не будемо вдаватися до деталей, багато чого не розкрито, але в телесеріалах і не таке буває.

( Далі )

Збірка оповідань 25-ти сучукрлітівців. Недовго я опирався цьому банальному маркетинговому ходу Фоліо та Київського медіахолдингу, купив її в Ашані за 18,20 (в фірмовому магазині Фоліо 24,90 - навіть в книгарні Є дешевше - не розумію я таких приколів).

( Далі )

Юрій Андрухович. "Таємниця". Якщо не трапиться несподіванок, це буде перша книга Андруховича, читана мною українською. Придбав я її давно, ще коли в основному на Петрівці скуплявся українськими книжками - років півтора тому.

( Далі )

Чак Паланік "Бійцівський клуб". Переклад з англійської стронґовського strongowski. Чимало списів було зламано після виходу перекладу, були негативні рецензії. Наскільки я пам'ятаю, сам перекладач був незадоволений редагуванням, а, точніше, його відсутністю. Тому я навіть відмовився напочатку від думки придбати цей твір, наївно думав, може, через пару років перевидадуть з кращим редагуванням ;) Але якось після деяких подій зрозумів, що нема чого чекати, тож придбав та досить швидко (12 днів, в основному на пляжі) прочитав цей опус.
Наскільки я зрозумів, це досить відома, і навіть популярна річ, певною мірою навіть культова, бачив, що є кіно, навіть завантажив був колись в трьох частинах, але довелося видалити, бо місця на компі забракло. Але, мабуть, все ж подивлюсь його - не так вже й багато книжок читаних мною екранізується.

( Далі )

Олена Рижко. "Карнавал триває". Намутивши цю книгу на ярмарку, почав читати її поза чергою, бо, по-перше з автографом, а по-друге, було з ким її обговорити, бо так кармічно склалося, що авторка викладає українську мову в групі одного мого учня іспанської.

( Далі )

Оксана Луцишина ronitullo. Минулого року її дві книги: "Сонце так рідко заходить" та "Не червоніючи" ввійшли в 15-ку найкращих книжок року за версією ВВС. Тож на черговому ярмарку придбав першу (другу залишив на потім - якщо сподобається перша). На одній з презентацій побачив авторку вживу, взяв автограф, потім бачив ще на Країні мрій.
Т.зв. роман на 350 сторінок складається з трьох ліній зі своїми героями, устаканюватися почало лише ближче до кінця, взагалі так як я читав, з великими паузами - то вже забував, хто там що від кого хоче. Частково люд в Америці, частково в Ужгороді :)

( Далі )

Поза чергою відписую про книгу Артема Чапая chapeye "Авантюра або практичні реалії мандрів по-бідняцьки: Еротико-політичний документальний калейдоскоп". Презентація її відбулася позаминулої п'ятниці, тоді ж я почав її читати, закінчив учора, тобто назагал за одинадцять днів упорався. Хоча варто зауважити, що її можна і набагато швидше прикінчити, бо насправді книга таки про авантюри, тобто апріорі читається легко, незважаючи ні на форматування по лівому краю, ні на початок рядків з малої літери та інші т. зв. авторські прийоми ;)

( Далі )

Намутивши свого часу дві книжки Світлани Поваляєвої: "Оріґамі-блюз" та "Замість крові", почав з першої, хоч і не відразу. Трохи непокоїла мене майже повна відсутність діалогів, я з недовірою ставлюся до таких книжок. Але все ж не було куди подітись, вона дуже плодовита, тож вибору не було - діагноз мало бути поставлено.
"Оріґамі-блюз" видана Фоліо, 185 сторінок, номінально складається з трьох новел, найбільша з яких - про Мрію (це ім'я :).

( Далі )

Юрій Андрухович "Дванадцять обручів"

Книгу українською я купив вже давно, ще як вона вийшла друком, років два тому, не менше. Але якось руки не доходили. Аж ось, шукаючи за звичкою, що ж там еспанці пишуть про нас, натрапив на статтю про презентацію в Барселоні в присутності автора трьох книжок Андруховича, виданих барселонським видавництвом "Acantilado". Відбулася ця визначна подія в жовтні 2007-го року. Отже я не міг це пропустити просто так і організував доставку цих фоліантів в Україну. Причому у мене була нав'язлива ідея, що я запросто можу бути першим, хто прочитає обручі спочатку еспанською, а вже потім українською мовою.

( Далі )

З жахом спостерігаю, як росте гора прочитаних з цих пір книжок (9), з приводу яких ще не вставив своїх п'яти копійок, тож починаю.
Антологія поезії двотисячників "Дві тонни" вийшла друком майже рік тому, не відразу мені вдалося її придбати, лише на одній з виставок у вид-ва Смолоскип. Вже пізніше вона з'явилась в книгарні Є.
На 300 сторінках представлено 31-го поета та поетку, якусь частину з яких я ще раніше читав в ЖЖ (до десяти), чув вживу лише Катріну Хаддад, досить багато читав її та Світлану Богдан, прозу читав у Галини Ткачук та Сашка Ушкалова.

( Далі )