| Jul. 7th, 2009 @ 08:25 pm Відфренджую... |
|---|
Current Mood:  indifferent
Я дуже люблю розвіртуалізацію жж-шних френдів. Навіть коли виявляється, що все не так уже й райдужно зблизька. Як не крути, а живе спілкування нічим не заміниш.
Але це, мабуть, особливий випадок. Мені так хотілося дружби - звичайних, щирих стосунків, коли можна зідзвонитися пізно, і це буде нормально, разом десь бувати, і щоб діти теж дружили... Здавалося, що нас єднає так багато спільного! Я так до цього прагнула! Невже непомітно було, що це щиро? (Скажете, що я забагато вимагаю від звичайного собі жж? Можливо...)
І щоразу, коли я чи дзвонила, чи запрошувала до себе в гості... ну, не те що відчувала себе зайвою, а якось - мабуть-таки зі мною нецікаво. І якщо я випадаю з жж-шного простору, надовго, чи не ненадовго, це абсолютно непомітно. Ну та звісно, на що можна було розраховувати - я ж не така, попри що там мені здавалося! В першу чергу не така тим, що не можу завести і повести за собою купу народу - співати пісень чи ще якось тусуватися. А мені це так подобалося!
Що ж... Відфренджую не тому, що розчарувалася у цій людині.
(От якраз і не розчарувалася. Ні, адже мені самій так не вистачає тої легкості, відв"язаності від побуту, того "польоту по життю", захопленості мистецтвом. Очевидно, я все-таки стаю, якщо вже не стала, мамо-клушою, незважаючи на всі мої спроби "бути в курсі" - без угаву щось читати, фотошопити, шаритися в неті, їздити у басейн, на розвивалки і т.п... Все це не те. "Ще почекай, коли їх стане двоє" - кажу собі. А так жаль, що не можна, як у дитинстві, коли невідомо і неважливо, яка там була сказана перша фраза, починає потихеньку щось сплітатися... виходить, що дружба з дитинства - це єдине справжнє, що може бути?)
Відфренджую тому, що не хочу бути нав"язливою, нудною, нецікавою. Якщо моєї відсутності навіть не помітно...
Ви кажіть, якщо хтось із вас відчуває те ж саме по відношенню до мене. Ясно ж, що я не прагну бути тисячником і т.п. Один клік - і мій жж ви більше ніколи не прочитаєте. А про розвіртуалізацію і мова не йде.
Ну і звісно ж, справа тут не у якійсь особливій емоційності вагітних. Цей пост подумки був написаний ще до мого дня народження. Та якось усе рука не піднімалася... |
|  |
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
_lit_red_'s journal
flirty