_dmitrov_

Ходив сьогодні на виставку Human Body- засушені трупи китайців (в'язні, котрі начебто на це дали згоду, ага каешн) в основному розібрані по частинах.

(фото prazska)

На вході величезна черга ледь не як в лувр, ціна теж схожа - €15.
Суцільне розчарування в основному- частни тіла не виглядають справжніми через особливості "муміфікації" - нач пластикові. Але частина з абортованими ембріонами різних строків пізнавальна і більш цікава (мабуть тому шо вони плавають в формаліні, а не засушені).

2 основних висновки:
1. ті хто бачив плод 4х тижнів, людиною ЦЕ ще міліметрове ЩОСЬ не назвуть, відповідно аборт = абсолютно ок.
2. мозок, система капілярів, нервова система, м'язи- гармонійні, естетичні, красиві; все решта- запихана ледь не ногою в шкіряний мішок купа всякого гівна
+бонус: все що пов'язано з виношуванням дитини теж справляє враження.

Posted via LiveJournal app for iPad.

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Справжні і відчутні вигоди від статусів частолітаючих пасажирів, чи то частих гостей готельних мереж, починаються тільки з рівней аналогічних Gold і вище - у авіаліній для цього треба зазвичай пролетіти 50 сегментів на рік тим самим альянсом, у готелей - від 15 stays в готельній мережі за рік. Навіть Silver статус ніякої принципової різниці не робить. Мені без частих бізнес-подорожей це не світить, а відповідно треба концентруватися не на зароблянні статусу, а на зароблянні миль/поінтів, котрі потім можна обміняти на польоти чи stays в готелях.

Ну але якщо є можливість такий статус отримати, то чому б ні. Кілька місяців тому у британської а/к BMI, котра входила в Star Alliance і належала Lufthans'і була промо-акція для корп.клієнтів по швидкому отриманню Silver статусу. Дякуючи flyertalk про це дізнався і я, applied, і як за пару місяців прийшла картка з підтвердженням Срібного статусу:

BMI була куплена British Airways (альянс One World), котрі одразу запрпонували tier match (отримати їхній статус аналогічний тому, що маєш у BMI). Чекаю зара хехе) І у Czech Airlines (альянс SkyTeam) так само можна отримати статус аналогічний твоєму статусу в іншому альянсі- тре дочекатися тік польоту з ними в наступний рік.

Як я казав, все це скоріш забави, аніж дуже відчутні вигоди, але чому ні + той хто любить авіацію і картки мене зроуміє гг)
А ось милі і поінти в готелях- це вже не жарти, в реальні вигоди можуть бути;)

Posted via LiveJournal app for iPad.

Одна з двох головних причин поїздки у Флоренцію була галерея Uffizi. За різними рейтингами вона входить від ТОП-10 до ТОП-3 галерей Європи після Лувру і Ермітажу.

Задля уникнення черг ми бронюємо квитки в галереї завчасно, і тут рекомендую - відвідувачів просто величезна кількість.

Для початку відзначу, що що мене вражає, і це вже не тільки в галереях- це те шо я іноді чую підслуховуючи російськомовних гідів, котрі водять групи. Зауважу, що маються на увазі гіди не самої галереї, а ті хто туристів і по місту водить. Я іноді ТАКІ історії чую від них про місця і роботи, котрі непогано знаю, що це просто шокує мене - або вони знають шось таке що не знають видання, котрі я читав, або вони просто вигадують історії щоб розважати туристів, котрим пофігу на все це. Це стосується і просто екскурсій по місту і тд- по ходу вони беруть якісь байки, довигадують щось самі, і тулять потім це екскурсійним групам. Цікаво чи в самих людей виникають сумніви щодо таких яскравих історій.

Цікаво що підслуховуючи англомовних гідів, я поки що з таким не стикався. Ну і треба зауважити, що люди, котрі власне працюють в галереях- зазвичай найцікавіші- практично найкращий experience, що я мав в галереях був в Ермітажі, де я причепився до академічної групи.

Повертаючись до Uffizi. Загалом, є такі періоди в зображувальному мистецтві, котрі обов'язково треба дивитися наживо- це однозначно імпресіонізм і експрессіонізм, фламандці практично всіх періодів, як одні з прикладів (доволі широкий гг). Але ось ренесанс, тим більше ранній, котрого я останні місяці бачив багато на кількох виставках/музеях, й на котрому сконцентрована моя увага зараз, так ось картини того періода справляють на мене практично однакове враження як з екрану iPad'а, так і зі стіни музея. Не виникає різкої емоційної різниці між електронною версією і оригіналом. Відповідно можна передбачити що якщо сподобалася в онлайн-галереї, то і оригінал приблизно такий самий відгук викличе. Передбачувано.

Що може різнитися суттєво- насиченість фарб. Тут чомусь онлайн-ресурси часто виставляють роботи, котрі насправді мають вже зовсім іншу насиченість. Візьмемо те саме Народження Венери Ботічеллі:

В Uffizi я побачив її набагато менш контрасною й відповідно, блідшою. Нажаль, враховуючи величезний інтерес до неї (набагато більший ніж до Primavera, до речі) зі сторони екскурсійних груп, 10-15 хв що я провів в кімнаті з цими роботами неможливо було абстрагуватися від потоку маячні що її несли російськомовні гіди. І ця галерея була місцем найбільшої концентрації СНГшників- по місту їх на диво практично немає.
Але це як навколо Mona Lisa да Вінчі в Луврі- дуж багато людей приїжджають подивитися тік на нїе фактично, і навіть за 3-4 кімнати в сторону вже людей набагато менше.

Posted via LiveJournal app for iPad.

• не казати, що приватний перевізник МУСИТЬ обслуговувати не хороші напрямки, а починати з ясиновата-дзержинськ для того щоб "заслужити" їздити між Києвом і головними містами, як це було з виходом авіа-лоу-костів.
• не встановлювати для нього максимальних і мінімальних "справедливих" цін 
• втричі урізати кількість "пільговиків"
• антимонопольний комітет має слідкувати чи не зловживатиме УЗ в конкуренції (щодо надання слотів на вокзалах  і тд)
• корупція....ну тут коментарів не треба.

Будучи у Флоренції, я із подивом і сміхом дізнався, що в далекому середньовіччі, коли Медічі вирішили перебудувати центр Флоренції зі смердючої брудної холерної помийки у те, що зараз вважається світовим надбанням ренесансу і знаходиться під охороною ЮНЕСКО, так ось щойно вони заявили про свої плани, як у місті організувалася группа людей, що назвала себе «Захистимо стару Флоренцію» (sic!) (нє піжжу, в Uffizi прочитав) і вимагала негайно припинити псувати історичні надбання ггг.

600 років пройшло, а завжди знайдуться захисники старих смердючих холерних помийок. Така, мабуть, людська природа.

Говорячи, що треба не забувати писати скарги в компанії, важливо пам'ятати що можна не тільки лаяти, але і хвалити. І якщо якась компанія перевершила ваші очікування, чому б не написати комплімент? З суто егоїстично точки зору це буде корисно, бо компанія буде продовжувати робити те, що вас так порадувало.

Наведу приклад. Мене страшенно бісить пластиковий посуд при перельоті в економ-класі. Наразі в світі критично мало компаній, котрі не подають пластикові виделки, одноразові стаканчики і пластикові тарілки в економ-класі (див. про переліт Дубаї- Гонг Конг на Emirates A380).

Яким же ж було моє здивування, коли на регіональному європейському рейсі компанії Air Dolomiti- дочки Люфтганзи- ламбруско принесли в склі:

Фрукти, правда, вже було запропоновано їсти одноразовою виделкою))

Непогана, в принципі, авіакомпанія.

Ну а хтось своїм ходом

Posted via LiveJournal app for iPad.

Звернув увагу, що за останні кілька років, не дивлячись на регулярні подорожі, послугами обміну валюти користався тільки один раз – коли летіли на Філіппіни і путівники попереджали, що на деяких островах банкомат можна по кілька днів не бачити.

А так, прибувши на місце, завжди знімав певну суму у місцевій валюті у найближчому банкоматі.

1. Відсотки за зняття невеликі (~2-3%), а іноді і відсутні, якщо це свій банк.
2. Обмінний курс – адекватний і лише троошечки поступається найкращому в пунктах обміну валюти вдома. (дивився потім по statement).

То який сенс готівку знімати вдома, міняти її на інші гроші, особливо якщо їх потім доведеться знову міняти на іншу локальну валюту. На додачу готівку можуть украсти/загубити.

Говорячи про безпеку, завжди в подорожах з собою ношу всі картки окрім двох, що залишаємо в готелі в сейфі з паспортами:

• корпоративна кредитка American Express
• дебетна картка прив’язана до другого банківського рахунку (на який в разі крадіжки всіх карток можна скинути гроші з основного рахунку і зняти їх вже на наст.банківський день).

Як зараз все простіше у порівнянні з минулим, коли «підготовка до поїздки» - це ціла процесія була, з обміном грошей в доллари і євро, розсовування їх по «секретних місцях», перевіркою посеред дороги «чи вони ще там» і тд =)

З грубощами від незнайомців можна стикнутися за двох сценаріїв: коли це хамло з вулиці/черги/метро, або якщо це хамло- представник сервісу.

В обидвох випадах головне завдання: максимально зберігти собі настрій.

Вуличні хами зазвичай шукають інтеракції- щоб їм не відповісти-вони всеодно будуть раді, тому найкраща реакція, що я давно її собі обрав- повний ігнор. Як ігнорують міських сумашєдшіх, волоцюг з вокзалу. Уявіть сварливу тьотку скаженою бомжихою і бажання щось пояснювати їй одразу відпаде. Зазвичай вони затіюють розмову з розрахунку на те, щоб оточуючі теж чули- тим більш тупо вони виглядатимуть.

Складніше з хамами-таксистами/офіціантами/кур'єрами і тд. Тут ви за своєю ініціативою вступаєте з контакт. Ось буквально щойно доставщик їжі спочатку підозріло відмовився підійматися на поверх, а потім грюкаючи дверима авто щось вигукував "про росіян" (для них українці - це хтось такі маленькі чорні з брудними руками, а всі інші європоїдні з екс-срср- росіяне).

Маючі за завдання- якнайменш зіпсувати собі настрій, імхо мені допомагає штучно створити у себе зверхнє ставлення, перестати сприймати людину за рівну: ну мовляв чого очікувати від "бидло-обслуги", або те саме але одразу на всю країну)) аля "ну пост-комуністична країна, що з них взяти як вони щойно з партзборів злізли". І не важливо як ти думаєш насправді- в цей момент тре налаштувати себе саме так (про будь-яку країну можна знайти шо поганого). Французським колоністам допомагало))))

Завдання номер 2: написати скаргу, поки не забув.
Ну і опціонне завдання 3: зіпсувати настрій чи то потролити цього самого хама гг) Це вже від вашого бажання і фантазії, але може нівелювати написану скаргу. Як варіант - театральне ставлення як описано вище про бидло-обслугу і як наче ти- багатій-аристократ гггг) у людини стільки одразу пунктів чому ти не маєш права так поводитися, що від обурення аж лусне, бо ще й давить на психологію в точці "він думає що кращий ніж я бо я ношу йому напої"))) ржачно))) ну але це звісн не за правило)

є у вас свої рецепти?

Posted via LiveJournal app for iPad.

Плануємо зараз поїздку в Берлін, то обирати готель в Німеччині - це завжди просто таки радість якась:)
Особливо після Флоренції, повної сімейними мініготелями на одному з поверхів історичних будівель з т.з. "персоналізованим сервісом", що на справі означає безглузді балачки аля "а звідки ви?" і тд, що прост марнують мій час, причому на довісок ще й отримуєш зміну рушників раз на три дні "задля збереження навколішнього середовища".
Власн готелі - це однозначний мінус тої частини Європи.

І навпаки- це великий плюс Німеччини - і хороший вибір великих мережевих готелів, і хороші ціни на них, і завдяки hotelstars union жодних сумнівів на що очікувати (хоча в данному випадку сумніви на що очікувати виключив бренд).

А загалом зараз цей стан- коли повернувся з одної поїздки і маєш заплановані 2 - коли важливо перемкнути себе на важливість повсякденного життя, а не перебувати в стані "очікування". Інакше час біжить між подорожами, а необхідне на місці не робиться. Мда.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Чи має бути художник голодним чи ні- спірне питання. Принаймні американські імпресіоністи, що приїжджали в Тоскану зовсім не бідували.

Кінець 19ст - в Європі піднімається хвиля імпресіонізму, й американці, заручившись фінансуванням спонсорів, чи то на свої кошти, їхали в Париж, Мюнхен, Флоренцію, Венецію, Лондон - вчитися в європейських школах і спілкуватися з тоді ще не так популярним Сезаном, Пікассо і Ко :))

Так вони могли прожити і по 10 років, повертаючись в США малювати портрети на замовлення, що було дуже модно серед американської еліти (мати портрет від художника, що вивчився в Європі), й отримуючи за це дуже великі гроші.

Деякі так і залишалися жити в старому світі.
Відвідав у Флоренції чудову об'ємну виставку американських імпресіоністів, що жили, викладали, захоплювалися Тосканою - вчергове свідчить про давні зв'язки американців і Флоренції, ну а також про те, що хороше фінансування (а жили вони переважно у вілах з обслугою, привозили сімью і друзів) таки сприяє розвитку мистецтва. Я - за ситих і проспонсорованих митців.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Стейки в 3 пальці- це все чудово, але само собою, що прості люди в давнину таким не харчувалися. Якщо в інших регіонах "їжою для бідних" була, наприклад, піцца, то у Флоренції, де багатії їли стейки, бідняки доїдали залишки тварин з хлібом. Відповідно народилися страви з перемішаних нутрощів.

Існує ця традиція і нині. На центральному ринку (де на відміну від українських чомусь не смердить, хоч і прродається там сири, м'ясо і тд), вистроюються черги до 20 людей відвідати трєбуху в хлібі і всіякі інші перемішані штуки.

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Саме так, італійська кухня приречена бути недешевою (про виключення поговоримо в наст пості). Якщо де-інде дивлячись в меню ти розумієш, що ціни немалі, бо "місто дороге", "країна така" і тд, то в Італії по-справжньому відчуваєш, що ну не може воно коштувати менше. Відчуття ціна/якість абсолютно адекватне. Адже тут ВСЕ по якості на голову вище і смачніше за північних сусідів- від стейків до звичайної столової води, котра теж завжди тільки місцева, а не бонаква. Так шо грошей не шкода, бо платяться вони по ділу.

Червоне вино- ще одна спеціалізація регіону.

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Загалом фірмова страва Флоренції- bistecca fiorentina - стейк по-флорентійські.
Як і будь-який хороший стейк готується він критично просто- хороше правильне м'ясо над вугіллям, трошки солі і перцю й як зготується- оливкового масла. Його особливість у розмірах- мінімальний 0.5 кг, стандартий 1кг, і далі додавайте по 0.5 кг. Не у всіх закладах 0.5 дадуть. 1кг на двох осилити просто нереально, якщо брати будь що інше. Та навіть якщо і не брати.

Це півкіло.

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Не дивлячись на те, що італійська кухня асоціюється з пастою, піццою і сирами, важливо розуміти, що Італія стала Італією тік 150 років тому, і кожен регіон має свої спеціалізації, котрі можуть суттєво відрізнятися від сусідів чи то навіть "національних".

У Флоренції не замовили ані пасту, ані сирні тарілки, ані піццу, бо спеціалізація цього регіону - м'ясо.

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Цього разу облітав Swiss. Наразі це найкращий досвід коротких регіональних перельотів, але по порядку.

( більше )

Posted via LiveJournal app for iPad.

В попередньому пості я писав, що Флоренція повна молодими людьми. Водначе, що там казати, заробляють вони небагато, а ціни не низькі. Якщо в Празі, наприклад, дешеве пиво в барах, то у Флоренції що найдешевший коктейль, що келех пива коштуватимуть €5. Не кажучи вже про їжу.

Саме через їжу там існує й процвітає концепт aperitivo: з 7 до 10 вечора в багатьох місцях за €7-10 євро можна взяти собі коктейль й отримати unlimited доступ до буфету з закусками і гарячими стравами. Сходили спробували разок- натовп анріал й до їжі не пропихнутися, але аради місцевого ікспіріенсу тре) Ось думаю де б це ще прижилося.

Були в 4х коктейль барах: сказати що порожні то ні. Повно пропозицій аля "візьми 10 шотів за ціною 7" і тд. Коктейлі різні- від так собі до доволі непоганого одного.

Насправді їх доволі немало- конкуренція штовхає власників думати й про інтерьєр (а ще наливати 13тирічним)

Хоча звісно це не місто по-справжньому нічного життя, не навколо студентів воно виникає)

Posted via LiveJournal app for iPad.

Завдяки північноамериканському студентству і туристам, європейським подорожуючим середнього і старшого віку, і просто всім любителям Тоскани й міста, що було столицею раннього ренесансу Європи, Флоренція справила враження, хоч і забитою туристами, але зовсім не "музейною" чи штучною, а навпаки різноманітною (в рамках регіону і контексту звісно) обличчями, одягом, фігурами, звуками й жестикуляціями:)

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

тілі тілі тєсто _dmitrov_ і mauved =)

Posted via LiveJournal app for iPad.

Раніше на 3-4риденні поїздки брав небагато одягу. А потім, власне, подумав: "Якого біса", адже реально набагато комфортніше мати з собою більше речей- головне щоб в одній валізі були, а не розтикані усюди по маленьких сумочках. Приблизний коеффіціент наразі- принаймні 1.5 комплекта на кожень день.

Зранку летимо в Цюріх, там коротка пересадка і одразу у Флоренцію. Літаки, середньовічне мистецтво, їжа, та і просто давненько шось не їздили в сторону півдня :)

Posted via LiveJournal app for iPad.

Як я вже казав, під кінець Євро їду в Україну з дівчиною. Останні кілька разів я жертвував Києвом, бо мав більшість сім'ї в Запоріжжі, і відповідно летів одразу до Дніпропетровська. Прямих рейсів з Праги немає- мжна тільки Австрійськими через Відень або Аеросвітом через бориспіль.

Цього разу затримуємося на кілька днів у столиці, а тому летимо напряму в Київ і назад звідти ж. Оскільки частина сім'ї так само в Запоріжжі, то тре і туди на кілька днів, й постає питання- як добратися. В Запоріжжя літає а/к Мотор-Січ, за 1000грн з Києва і назад, але виключно в робочі дні((( Стількі ж коштує зворотній квиток першого класу у поїзді. Але на мій подив моніторинг квитків на e-kvytok показав, що квитків за 45 днів, коли відкривається продаж, може вже не бути бо вагон такий тільки один по ходу.

Тим часом намагався з'ясувати чим для двох людей цей люкс відрізняється від купе, якщо купе можна викупити все собі вдвічі дешевше - виявилося шо м'якіші полиці і є телек з "затвердженим УЗ переліком фільмів" (що насторожує пам'ятаючи експреси з радянськими фільмами 50х).

Насправді з нетерпінням чекаю! Зара якраз книжку читаю там де молодий чоловік і дівчина так само їхали поїздом 10 годин по Алжиру після другої світової- шось в цьому є романтичного))

Posted via LiveJournal app for iPad.

Для початку трохи сексизму. Перша жінка-пілот винищувача на авіаносці у США угробила себе і літак (відео) фактично одразу по прибуттю на службу.
Перша жінка-кадет елітного військового коледжу (Цитадель) в США, після виграних низки судових справ і прийшовши на плац з судовими приставами, після тижня навчання ледь жива пішла додому, бо важила на 20 кг більше норми і не змогла виконати жоден з нормативів (котрі для не особисто були послаблені в 2.5 рази).
Ну а двох перших жінок-підводників у США днями відлучили від служби за fraud з документами.

Це все прост fun-facts))
Цікавіше останнє дослідження, в котрому виявилося що в компанії, де CEO- жінка, при виході на IPO інвестують значно менше.

Загалом питання жінок в керівництві стоїть вже давно- в Норвегії ввели обов'язкові квоти (40%) на присутність жінок в раді директорів. Проблема в тому, що в раду директорів наймають з топ-менеджмента, а жінок в топ-менеджменті всеодно не побільшало, відповідно щоб заповнити квоту брали "аби кого", через що інші члени ради директорів прозвали їх "золоті спідниці" і серьйозно не сприймали. ЄС стрімко рухається до введення квот по принципу Норвегії. З таким самим успіхом можна випустити закон "Щоб всі стали добрими і хорошими". Європа інших шляхів вирішення питань вже мабуть не знає. До речі, незважаючи на початок посту, я суцільно ЗА рівні права всіх в карьєрі - це нонсенс вважати що чоловіки краще.

Але насправді пост навіть і не про це, а про "невидиму руку ринку". Як не можна сексизм інвесторів змінити законами і квотами, так само не можна забити їм баки передвиборчими обіцянками для люмпенів найняти 60,000 нових вчителів як у Франції, відмінити заходи економії як у Греції і тд- скільки завгодно ти можеш обіцяти щасливе життя без роботи своїм виборцям, але в кінці тобі просто дадуть гроші в борг під такі відсотки, що і наступні покоління будуть виплачувати вартість цих 60,000 посад. І це є добре.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Коли мої колеги в компанії - переважно виходці з пост-СРСР, рідше з балкан чи інших пост-комуністичних країн - в розмові доходять до момента, коли треба назвати чорного хлопця "чорним", то у багатьох наступає ступор, пауза, глупа посмішка, розгубленість і запинаючись вони видають "афро-американець", навіть якщо він француз з полінезії.

В цей момент вони дивляться на співрозмовника з очікуванням зворотнього "Можна!". Але це завжди насторожує мене, бо ніколи не знаєш що твоя відмашка "Так, я "свій"", для них значитиме))
Тобто якісь крайнощі: або гіпепболізована політкоректність "для чужих", або можливий расизм "для своїх".

Виною цьому багато в чому відсутність сталих норм вдома- більшість людей за звичкою і інерцією вживає слово "негр", котре, само собою, в контексті сучасного світу is not appropriate. Біла людина - біла, чорна - чорна, азіати - азіати. В обов'язковому порядку вживати американський термін поза межами США, або тим більш казати "негр" "бо в радянському союзі так вчили" - нонсенс, котрий веде до:
а) дискомфорту для самої людини
б) через ці переминаннями і паузи співрозмовник може подумати що в тебе racial issues.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Наразі це була найдешевша паста карбонара що я її будь-де їв - €4.1.
На смак херова- вдома набагато краще виходить, бо принаймні інгредієнти недешеві треба використовувати.
Так би мовити, варіант для зовсім лінивих, ну і місце ок насправді.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Я людина нерелігійна, але на православний Великдень прилітала мама, котру я зводив на 5 хв у місцеву православну церкву.

Цікавіше імхо навколо- бо церква на кладовищі, частина котрого - православна. УНРівець Іван Мірний.

Всякого можна знайти під легким недільним дощем. І тихо там.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Почався процес підготовки до поїздки до України) Цього разу я не сам, а відповідно кілька днів в Києві з точки зору туриста мають бути цікавими)

Насправді поки що очікування доволі позитивні- пам'яток для відвідання набралося в список вже немало, також дуже швидко знайдено принаймні десяток ресторанів, котрі в меню не змішують бульдога з носорогом a la італійська кухня, там же ж суші, там же ж середземноморська кухня, там же ж кальян; або ще гірше- котрі вигадують свої назви до класичних паст, піц, і інших страв, одночасно додаючи random інгредієнти. Вибір є!

Ось дещо з запланованого:
Мистецький арсенал, пінчукартцентр, нацмузей рос мистецтва, mironova gallery, печерська лавра, софія київська, володимирська церква, андріївська церква, пейзажна алея, фунікелер, дом з химерами, родіна-маць, майдан, золоті ворота, синагога бродського, мамаєва слобода.

Для поїсти попередньо знайшлися: Under Wonder, BEEF restoran, Pantagruel, pizzeria Napule, Vernisaj Cafe, Арбекіна, Козацька втіха.
Це попередньо-неостаточно, з місцевими не консультувалися, у мами порад не питав, тому будь-які коментарі та пропозиції більш ніж вітаються, особливо місця з українською кухнею.

Викликає сумніви 2 речі- чи буде краще чи гірше під час Євро, бо ми якраз на останній тиждень попадаємо; ну і можлива спека мене турбує трох. Looking forward!

Posted via LiveJournal app for iPad.

Останнім часом переосмислюю десерти або каву після їжі.
(а іноді й змішую як видно по фото:)))

(iPhone-офотки)

Плюс залежність від шоколаду зранку.

І знову італійці мають рацію. Прям якийсь тренд останнім часом.

Posted via LiveJournal app for iPad.

У Франції у першому турі президентських виборів перемагає соціаліст з гаслом "90% податок "для багатих", Саркозі-консерватор другий, ультра-праві набирають 20% (sic!), ультра-ліві 12%.

А тепер співставте це з написаним нижче, й розставте відсотки по своїх місцях.

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Знаєте як кажуть є там "криза восьмого року подружжя", "7th year itch" і тд- таке саме існує з країнами де живеш. Кажуть після трьох років ти звикаєш до всього хорошого, і починаєш дратуватися підногітній- когось бісить пересолена пересмажена одноманітна їжа- коли ось вона поруч Італія, когось несмак у одязі більшості- коли у Франції поруч радіє око на вулиці, іншого - 8 місяців на отримання паперів, що займає 2 тижні в Німеччині, четвертого - пасивні невеликі міста напротивагу конкурентим мегаполісам світу- кожен знайде шось своє, що починає час від часу бісити. Але дотримуючись моногамних поглядів в особистому житті, я б зрадив містам й країнам:)

Взагалі ідеально б, як я зараз думаю, кожні 3-4 роки передислоковуватися де-інде. Для цього потрібні тільки гроші. Хтось скаже- "паспорт", але це маячня, бачив я багато американців, британців, та й італійців теж- невдах, що тікають від конкурентного середовища працювати вчителями англійської в бідніших країнах - такий варіант, повірте, виглядає жалюгідно. Якщо грошей немає, то потрібна кваліфікація, щоб доводити тим у кого гроші є, що їм є сенс тебе кудись запрошувати.

Нещодавно говорив з колегою- живе в Чехії років 15-16- начебто цікаво людина, так ось у нього практично всі друзі чехи, котрих він мав, з країни поїхали. Ну українці сюди їдуть, згідно їх уявленням, пісок тягати й своєю закарпутською говіркою матюкатися на окраїнах, росіяне- через підставні фірми скуповувати нерухомість (щоб потім може шпигувати в Німеччині), в'єтнамці- торгувати картоплею й жити в підсобках. Але я ніколи серьйозно не думав чому б чехи кудись їхали- вони ж нач своє дуже люблять- навіть бренди світові часто не сприймають. Але при 10 мільйонах чехів, 1.2млн(!) живе в США, по 20 тисяч в Австралії й Британії, ще у Франції (їх улюблена країна:). І всі вони тікали від того ж, від чого тікають з СНГ- від "совка", від унилих соціалістичних бабок (ось що є то є), від провінційності і тд. На його думку загальна атмосфера наразі сформована тими, хто "залишився".

З приводу цього не знаю, але ось деякі країни реально пережили такі міграційні й репресивні зміни, що кажуть, це незворотньо вплинуло на них- В'єтнам, Камбоджа, Китай і тд - через їхні режими все адекватне населення або загинуло, або вчасно покинуло країни, залишивши по собі одне тупоголове селючьйо. Іноді находить на тебе думка, а чи не сталося те саме з набагато ближчими до нас країнами, але якось відкидаєш це- не хочеться прийти до невтішних висновків, котрі нічого не дадуть.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Мабуть вже всі чули, що євросуд вирішив, що підробка документів на шенгенську візу- відтепер кримінальний, а не адміністративний злочин. Які це має імплікації для українців?

Повсякденних по суті ніяких, це скоріш європейці трошки наблизилися до тих самих американців з їхнім питаннями у візовій анкеті "Чи мета вашої подорожі- убити президента США?", над чим всі дебілоідні фани задорнова ржуть, думаючи що "ГОСПОДІ КАКІЄ ЖЕ ОНІ ТУПІЄ, ХТО Ш ІМ ТАК СКАЖЄТ ДА". Як багатьом відомо ці пункти там є суто для того, щоб в разі скоєння правопорушення, людину було набагато легше звинуватити в амер.суді, бо вона з самого початку збрехала, що їде в США не зі злочинними намірами.

Те саме й в Європі- ЯКЩО раптом з інших причин проти людини почнеться розслідування, то воно буде й щодо того чи не подала липову довідку про працевлаштування й зарплатню, і всі хто так роблять- не мало ні багато - кримінальні злочинці, хоч і дізнатися євросоюзу про це складно (якщо роботодавець злий сам про це не повідомить ггг).

Але бюрократична машина шенгену сама собі часто протирічить- як то отримавши бізнес-візу не можна їздити туристом, а туристичну візу не можна отримати, не анулювавши бізнес;

Також не буду казати про весь шенген- а скажу конкретно про Чехію: нещодавна зіштовхнулися з менталітетою ситуацією:
якщо моя рідна мати захоче приїхати до мене в гості, їй скажуть, що потрібно запрошення від мене, а в запрошенні НЕМАЄ можливості описати ситуацію, що вона житиме в готелі поруч, а не у мене вдома. Щоб жити в готелі тре їхати як турист і казати, що їдеш на екскурсію=брехати консулу. Абсолютно дебільна ситуація, котра відібражає менталітет сторони, що створює правила "ну якщо запросив рідну мати- як так що не у тебе вона на дивані спати буде?". Пару років тому було навіть гірше- не було опції щоб гість сам свою фінансову спроможність міг підвердити, себто вважалося, що всі кому тре віза- бомжі й будуть раді хоч на підлозі спати.
Пам'ятаю історію що мені її дівчина розповіла, коли в далекі радянські часи, одна знайома бабка завжди винаймала квартиру на 2-3 тижня за свій рахунок для приїжджиш родичей, а не селила у себе- суспільство це дуже критикувало: "як так рідню в чужу квартиру". ))

Мама таки прилетіла як турист, 5 днів чудово провели час- галереї, ресторани, бари:)

Posted via LiveJournal app for iPad.

Все ж таки ідеальна людина- це була б суміш різних націй. Не дивлячись на кілотонни недоліків, деякі речі італійці просто уміють робити.

За вечерю платить той, хто запросив, або на крайняк просто навпіл- вираховувати хто скільки наїв/напив чи ділити рахунок вважається вульгарним.
Капуччіно після 11 не пьють, тим більш не пьють після їжі. Після їжі - тільки еспрессо. І ще в Італії немає Старбаксу.
До речі, з ложкою пасту їдять тік в німецькомовних і навколо країнах, в Італії - просто виделкою.
А взагалі, країні з такими кулінарними традиціями можна багато пробачити. Але не все:)

Posted via LiveJournal app for iPad.

Діву Марію, непорочну діву, Мадонну, й її Дитя, чи то маленького Іісуса, художники обожнювали століттями. Само собою пік прийшовся на часи раннього ренесансу, але більшість зображень того часу мені відверто не дуже подобаються через їхню іконоподібність.

Але насправді цікаво знаходити різноманітні оригінальні погляди на цих центральних релігійних персонажів для двох мільярдів людей на планеті, як їх бачили різні художники в різні часи.
Внизу невелика підборка картин, що мені приглянулися й здалися цікавішими за інші пару сотень, що я їх днями перелопатив. Різноманіття вражає:) Як і тренди:)

Для затравочки почну з одної з найнеочікуваніших картин, як для 1450го року і такої тематики:
Jean Fouquet,, 1450. Аристократична і модна Марія, з дивним розташуванням грудей though.

( Read more... )

Posted via LiveJournal app for iPad.

Українська переможниця конкурсу краси Місс-Україна, окрім того що скаржиться на маленькі сіські (85- самий раз, камон), традиційно для України заявляє, що знає 3 мови. Просте питання англійською від німецьких журналістів, втім, вона не зрозуміла, і українську, впевнений, знає на рівні "розуміти телевізор єслі бєз єтіх западєнскіх слов". Ще мабуть не зустрічав російськомовного укранця, котрий би щиро зізнався в своїх мовних знаннях.

Співпадіння чи ні, але в Чехії також проходив паралельно українському свій конкурс краси.

(фото з інтрнету)

Взагалі я тільки дізнався про те, що на маленьку Чехію їх насправді 3 - по версії WBA, WBO, WBC Miss World, Miss Earth і Miss Czech Republic. Ну бо різні франшизи, колись давно кажуть був тік один, але там переможниця визначалася якимось одним мужиком по...кхекхе...так сказати....результатах тестування що він проводив особисто;) ггг)

Посередені імхо найсимпатичніша, праворуч- найтипічніша з них по зовнішності для Чехії))

Posted via LiveJournal app for iPad.

Фінансова криза 2008 прорвала ментальний набряк, котрий вже давно накопичувався у людей по всьому світу.
ЧОМУ банкір отримує $100,000, а медсестра в мелітополі $100; ЧОМУ Facebook коштує $100 мільярдів, ЧОМУ квартира в Москві коштує $500,000, а Сезан $250,000,000. Акції, бонди, консультанти, центробанки, опціони, хедж фонди, доллари, страхування, бонуси, інформація, ERP, стартапи, інвестиції, нафта - і тут раптом ХУЯКС і ці мільйони людей втратили свою зрозумілу й фізично осяжну роботу через такі примарні й далекі терміни.

Й тут в їхній лексикон входять такі поняття як СПРАВЖНЯ ціна, а то й СПРАВЕДЛИВА ціна. Якщо зі "справедливою" ціною на продукти/житло/послуги доволі зрозуміло- це бажання люмпенів щоб їхня праця раптом оплачувалася більше, а праця інших людей раптом менше, то на гачок "справжньої" ціни попадаються навіть і адекватні люди.

Свій процес роздумів вони починають зі ствердження, що НАСПРАВДІ квартира в Києві не має бути $200,000; що фейсбук не коштує $100 мільярдів, що доллар не заслужено є світовою валютю, що західні країни "вже нічого не виробляють" і далі по ланцюгу. В принципі з кожним конкретним випадком якоїсь ціни можна зробити відкат назад зі спробою зрозуміти чому саме, наприкад, data model для рітейлерів (набір табличок й зв'язків між ними для супермаркетів як їм організувати збереження й взаємодію данних) коштує саме $45,000 за ліцензію, а не $45 чи $45млн; але часто ми прийдемо до точки, де ціна стає такою якою є через те, що хтось хоче за такою ціною продукт продати, а хтось інший - купити. І це є єдиною справжньою причиною цін на квартири, зарплати, вартості компаній і тд.

Так, це віртуальна, вигадана, домовлена величина/сума/вартість. Але багатьом людям ця проста істина не вкладається в голову, вона не достатьо фізична й не осяжна, "не підтверджена паперами" й спричиняє батхьорт. Тому вони починають шукати СПРАВЖНЮ ціну через вираження такими продуктами як золото, а не триклятими госдепівськими долярами. Але любі мої - в т.з. constant dollars унція золота за останні 30 років подорожчала більш ніж удвічі. Золото стало вдвічі кращим за цей час? Вдвічі більш корисним? Вдвічі більш золотим? Вартість золота визначається так само попитом і пропозицією, а не якимось іншими якостями, як і розмір зарплатні інвест банкіру, як і вартість квартири в Києві, як і ціна на якусь картину. Не існує "справжніх цін", "реальних цін" і тд, ні на що, ні в якому вимірі, якби цього іноді комусь не хотілося.

Деякі люди, котрі відмовляються в цю просту базову істину повірити й прийняти, намагаються започаткувати якісь свої бартерні схеми, альтернативні валюти і тд, з надією, що в інших вимірах їхня праця буде оцінена більше, а праця інших людей- менше, а за горизонтом "справедлива" ковбаса падатиме з неба.

Все б нічого, але найгірше, що цим користаються політики, щоб прийти до влади, бо всі ці люди мають право голосу, і їм іноді навіть доводиться частину обіцянок про "справедливу ковбасу" виконувати, завдаючи шкоди саморегуляції ринку.

Posted via LiveJournal app for iPad.

Не любити сучасне мистецтво- це майже так само модно, як і не мати телевізора. Contemporary art вигрібає просто таки дику ненависть.

Здавалося б, чого до нього причепилися? Люди пробують шось нове, шукають форми в світі, котрий так був змінений технологіями за останні 150 років, що ми не робимо практично нічого так як робили це раніше (окрім сну й сексу), а митці мають так само тільки малювати товстих жінок з виноградом approved церквою?

І не сказати, що більшість з критиків особливо цікавляться мистецтвом загалом. Так звідки ж такий жвавий інтерес?

Імхо, причин дві, одна з котрих виходить з іншої.

Почну з другої - похідної. Підробки. Скандали, котрі так люблять мейнстрім ЗМІ, коли якісь роботи виявилися підробками, й експерти певний час не могли це визначити, гріють душу програмістам й іншим любителям рюкзачків. Вони роблять 2 висновки:
1. Що не тільки вони темні селюки, а й ці "так звані експерти (явно гуманітарії) нічого насправді не розуміють й це все просто понти".
2. Що якщо підробку одразу не змогли відрізнити від оригіналу - то це підриває цінність оригіналу.
Підробляли ВСЕ. Якщо одна людина шось зробила, то інша завжди зможе при достатніх зусиллях і ресурсах це змавпувати. Але цінне - те нове, шо створюють, винаходять, а не копіюють, інакше ми б зараз так само левів креслили на скелях.

Й головна причина, що не дає покою цілим родинам й порушує сон банківських клерків - ціна.
Найдорожча картина, на сьогоднішній день, за сумою транзакції - Card Players Сезана. $250 мільйонів.
Але що нам говорить ціна? Хіба це значить, що Сезан кращий за Клімта, бо дорожче на $100млн? Ціна- це просто бачення ринку, окреслене бажання покупця, спритність диллера. Museum of Islamic Art в Досі з його пані-кураторкою з важким ім'ям, хоче (і вже навіть кажуть спромігся) увійти у топ-20 музеїв світу. Нафтодоллари є, смак є, ось і купують не особливо торгуючись.

Чи ДІЙСНО Ротко, Поллок чи навть Хьорст коштують скільки за них дають? Людство на тому етапі розвитку, за котрим не встигає досить багато людей, й від того впадають в диссонанс, що банківські послуги можуть бути корисніше для ВВП країни ніж шахти; що послуги людей що проадють свої знання цінують як тисячі годин збирачів фізичних й зрозумілих бананів і тд. Але це вже інша тема.

Отже яка, власне, різниця скільки зараз та чи інша робота коштує? Я пропоную взагалі ігнорувати цінники. Й дати contemporary art-у час, час щоб з нього викристалізовувалися дійсно цінні роботи, а інші були забуті. Фактично з modern art-ом це процес як мінімум у mature фазі. Так шо, шановні ненависники, розслабтеся.

Posted via LiveJournal app for iPad.